Безкоштовна технічна бібліотека

Освітленість, шум та їх вплив на умови праці та на організм людини. Охорона праці

Охорона праці / Законодавчі засади охорони праці

Коментарі до статті

освітленість

Найбільшу кількість інформації про навколишній світ дає зоровий аналізатор. У зв'язку з цим раціональне природне та штучне освітлення у житлових приміщеннях та громадських будівлях, на робочих місцях має велике значення для забезпечення нормальної життєдіяльності та працездатності людини. Світло як забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини, а й визначає життєвий тонус і ритм. Недостатнє освітлення робочого місця ускладнює тривалу роботу, викликає підвищену втому та сприяє розвитку короткозорості. Занадто низькі рівні освітленості викликають апатію та сонливість, а в деяких випадках сприяють розвитку почуття тривоги. Тривале перебування в умовах недостатнього освітлення супроводжується зниженням інтенсивності обміну речовин в організмі та ослабленням його реактивності. До таких же наслідків призводить тривале перебування у світловому середовищі з обмеженим спектральним складом світла та монотонним режимом освітлення.

Надмірно яскраве світло сліпить, знижує зорові функції, призводить до перезбудження нервової системи, зменшує працездатність, порушує механізм сутінкового зору. Вплив надмірної яскравості може викликати фотоопіки очей та шкіри, кератити, катаракти та інші порушення.

Висвітлення, що відповідає технічним та санітарно-гігієнічним нормам, називається раціональним. Створення такого освітлення на виробництві, а особливо в освітніх установах є одним з найважливіших завдань охорони праці.

Світловий потік - Потужність променистої енергії, що оцінюється за світловим відчуттям. Одиниця виміру – люмен (лм).

Освітленість (Е) визначається як світловий потік, що припадає на одиницю площі поверхні, що освітлюється. Одиниця виміру - люкс (лк), 1 лк - освітленість поверхні 1 м2, яку подає світловий потік 1 лм:

Е = Ф/S,

де Ф - світловий потік, лм; S - площа поверхні, яку падає світловий потік, м2.

За типом джерела світла виробниче освітлення буває природним – за рахунок сонячного випромінювання (прямого та дифузно-розсіяного світла небесного купола) та штучним – за рахунок джерел штучного світла та змішане.

Природне освітлення, створюване природними джерелами світла, має високу біологічну та гігієнічну цінність і надає сильний вплив на психіку людини. Освітленість приміщень природним світлом залежить від світлового клімату даної місцевості, орієнтації вікон, якості та змісту шибок, фарбування стін, глибини приміщення, розмірів світлової поверхні вікон, а також предметів, що закривають світло та ін. виконано у вигляді бокового, верхнього або комбінованого (верхнє та бічне). Бокове освітлення відбувається через вікна у зовнішніх стінах, верхнє - через світлові ліхтарі, що знаходяться в перекриттях, комбіноване - через вікна та світлові ліхтарі. Природну освітленість усередині приміщень оцінюють коефіцієнтом природного освітлення (КЕО).

КЕО визначається як відношення природної освітленості, що створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбиття), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, створюваної світлом повністю відкритого небосхилу, виражене у відсотках:

e = (ЄВ/ЄН) 100%,

де ЕВ - освітленість усередині приміщення, лк; ЕН – одночасна освітленість розсіяним світлом зовні, лк.

Нормоване значення КЕО залежить від характеру зорової роботи, виду освітлення (природне чи поєднане) та світлового кліматичного поясу. Нормами встановлено вісім розрядів зорових робіт - від робіт найвищої точності (I розряд) до робіт із загальним наглядом за ходом виробничого процесу (VIII розряд). В основу вибору КЕО перших семи розрядів покладено розмір об'єкта розрізнення. Висвітлення приміщення природним світлом характеризується КЕО ряду точок, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення та горизонтальній площині, що знаходиться на висоті 1 м над рівнем підлоги. Мінімальне значення КЕО в залежності від виконуваної роботи при верхньому та комбінованому освітленні повинне становити від 10 до 2%, а при бічному освітленні 3,5-0,5%; у найбільш віддаленій від вікон точці приміщення на робочій поверхні столу (парти) він має бути не менше 1,5%.

Найкращим видом природного освітлення для навчальних приміщень є бічне лівостороннє із застосуванням сонцезахисних пристроїв. При глибині навчальних приміщень понад 6 м обов'язкове влаштування правостороннього підсвічування. Для створення хорошої освітленості необхідно проводити очищення шибок не рідше 4 разів на рік зовні і не менше 1-2 разів на місяць зсередини. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати різними предметами.

При недостатньому природному освітленні влаштовують штучне освітлення. Штучне освітлення допомагає уникнути багатьох недоліків, притаманних природного освітлення, і забезпечити оптимальний світловий режим. Проте умови гігієни праці вимагають максимального використання природного освітлення, оскільки сонячне світло надає оздоровлюючу дію організм людини.

При недостатньому природному освітленні у світлий час доби використовують і штучне світло. Таке освітлення називається змішаним.

Штучне освітлення за конструктивним виконанням буває двох видів: загальне та комбіноване, коли до загального освітлення додається місцеве, створюване світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Загальне освітлення може бути робочим, аварійним та охоронним.

робоче освітлення може бути загальним для забезпечення освітленості всього навчального приміщення та місцевим, що застосовується у разі недостатності загального освітлення парт, столів у читальних залах тощо. Важливою гігієнічною вимогою є захист очей від сліпучої дії світла, що досягається застосуванням відповідної освітлювальної арматури та нормуванням висоти підвісу та яскравості світильників. Найменша висота підвісу для ламп потужністю понад 5 Вт – 5000 м від рівня підлоги.

Аварійне освітлення передбачається випадки раптового відключення робочого висвітлення.

Охоронне освітлення передбачається обмеження небезпечних ділянок. Воно має забезпечувати освітленість лише на рівні землі 0,5-1 лк.

Застосування відкритих ламп небезпечне, тому їх використовують із додатковою арматурою (розсіювачі, затемнювачі, абажури та ін.), яка захищає очі людини від зайвої яскравості джерела світла, утворюючи захисний кут. Електричні лампи разом із арматурою зазвичай називають світильниками. Вибір джерел світла визначається їх електричними, світловими, колірними характеристиками, розміром та формою колб, економічністю.

Для забезпечення розрахунків за освітленістю відповідно до СанПіну "Санітарними правилами утримання загальноосвітніх шкіл та навчальних приміщень шкіл-інтернатів" та "Природне освітлення та штучне освітлення" складено галузеві норми, що становлять значення освітленості для основних приміщень та робочих місць навчальних закладів.

У навчальних приміщеннях парти та столи розміщують так, щоб світло падало з лівого боку від учнів; висота підвіски світильників повинна бути не менше 2,5 м. Робочі місця в майстернях розташовують таким чином, щоб світло по можливості падало зліва, верстаки були розташовані перпендикулярно до вікон. Зазвичай люмінесцентні світильники або світильники з лампами розжарювання необхідно містити в чистоті, їх очищення слід проводити не рідше 1 разу на 3 місяці.

Для підвищення освітленості за рахунок відбитого світла стіни, стелі, підлоги фарбують у світлі тони: стелі – у білий колір, верхні частини стін – у сірий, блакитний, нижні – у коричневий, сірий, синій, темно-зелений. Правильно підібрані кольори сприятливо впливають на психіку людини, зменшують її зорову та загальну стомлюваність.

Оцінку освітленості у приміщеннях та на робочих місцях здійснюють прямим та непрямим методами. прямий метод полягає у визначенні освітленості за допомогою люксметра, який є мікроамперметром, підключеним до фотоелементу (як правило, селеновим) і проградуйований в одиницях освітленості. Непрямий метод оцінки освітленості полягає у визначенні КЕО. Потім одержані показники порівнюють зі стандартами.

Шум

Одним із шкідливих виробничих факторів є шум - безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності (сили), що виникають при механічних коливаннях у твердих, рідких та газоподібних середовищах. Шум негативно впливає на організм людини, насамперед на її центральну нервову та серцево-судинну системи. Тривалий вплив шуму знижує гостроту слуху та зору, підвищує кров'яний тиск, втомлює центральну нервову систему, внаслідок чого послаблюється увага, збільшується кількість помилок у діях працюючого, знижується продуктивність праці. Вплив шуму призводить до появи професійних захворювань і може бути також причиною нещасного випадку.

Джерелами виробничого шуму є машини, обладнання та інструмент.

Органи слуху людини сприймають звукові хвилі із частотою від 16 до 20 000 Гц. Коливання з частотою нижче 20 Гц (інфразвук) і вище 20 000 Гц (ультразвук) не викликають слухових відчуттів, але біологічно впливають на організм.

При звукових коливаннях частинок середовища в ньому виникає змінний тиск, який називають звуковим тиском Р.

Поширення звукових хвиль супроводжується перенесенням енергії, величина якої визначається інтенсивністю звуку I. Мінімальний звуковий тиск Р і мінімальна інтенсивність звуку I, що розрізняються вухом людини, називаються пороговими. Інтенсивності ледь чутних звуків (поріг чутності) і інтенсивність звуків, що викликають болючі відчуття (больовий поріг), відрізняються один від одного більш ніж у мільйон разів. Тому для оцінки шуму зручно вимірювати не абсолютні значення інтенсивності та звукового тиску, а відносні їх рівні у логарифмічних одиницях, взяті по відношенню до порогових значень Р та I

За одиницю вимірювання рівнів звукового тиску та інтенсивності звуку прийнято децибел (дБ). Діапазон звуків, що сприймаються органом слуху людини, від 0 до 140 дБ.

Звукові коливання різних частот за однакових рівнів звукового тиску по-різному впливають на органи слуху людини. Найбільш сприятливий вплив звуків вищих частот.

По частоті шуми поділяються на низькочастотні (максимум звукового тиску в діапазоні частот нижче 400 Гц), середньочастотні (400-1000 Гц) та високочастотні (понад 1000 Гц).

Для визначення частотної характеристики шуму звуковий діапазон частоти розбивають на октавні смуги частот, де верхня гранична частота дорівнює подвоєної нижньої частоти.

За характером спектру шум поділяється на широкосмуговий з безперервним спектром шириною більше однієї октави і тональний, у спектрі якого є виражені дискретні тони.

За тимчасовими характеристиками шум поділяється на постійний і непостійний (що коливається в часі, переривчастий, імпульсний).

Постійним вважається шум, рівень якого за восьмигодинний робочий день змінюється у часі не більше ніж на 5 дБ, непостійним – більш ніж на 5 дБ. ГОСТ 12.1.003-83 встановлює гранично-допустимі умови постійного шуму на робочих місцях, за яких шум, діючи на працюючого протягом восьмигодинного робочого дня, не завдає шкоди здоров'ю. Нормування ведеться в октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Для вимірювання рівнів шуму на робочих місцях в октавних смугах частот і загального рівня шуму застосовують різні типи вимірювальної апаратури. Найбільшого поширення набули шумоміри, складаються з мікрофона, що сприймає звукову енергію і перетворює її на електричні сигнали, підсилювача, коригувальних фільтрів, детектора і стрілочного індикатора зі шкалою, градуйованою в децибелах.

Виробничий шум порушує інформаційні зв'язки, що викликає зниження як ефективності, а й безпеки діяльності, оскільки високий рівень шуму заважає почути попереджувальний сигнал небезпеки. Крім того, шум викликає нормальну втому. При дії шуму знижуються здатність зосередження уваги, точність виконання робіт, пов'язаних із прийомом та аналізом інформації, та продуктивність праці. При постійному впливі шуму працівники скаржаться на безсоння, порушення зору, смакових відчуттів, розлад органів травлення тощо. У них відзначається підвищена схильність до неврозів. Енерговитрати організму при виконанні роботи в умовах шуму більше, тобто робота виявляється важчою. Шум, негативно впливаючи на слух людини, може викликати три можливі результати: тимчасово (від хвилини до декількох місяців) знизити чутливість до звуків певних частот, викликати пошкодження органів слуху або миттєву глухоту. Рівень звуку 130 дБ викликає больове відчуття, а 150 дБ призводить до ураження слуху при будь-якій частоті.

Гранично допустимі рівні (ПДУ) дії шуму на людину гарантують, що залишкове зниження слуху після 50 років роботи у 90% працюючих буде менше 20 дБ, тобто нижче тієї межі, коли це починає заважати людині у повсякденному житті. Втрата слуху на 10 дБ мало помічається.

Граничні рівні шуму при дії протягом 20 хв:

Інфразвуком прийнято називати коливання з частотою нижче 20 Гц, що поширюються у повітряному середовищі. Низька частота інфразвукових коливань зумовлює ряд особливостей його поширення у навколишньому середовищі. Внаслідок великої довжини хвилі інфразвукові коливання менше поглинаються в атмосфері і легше обгинають перешкоди, ніж коливання з більш високою частотою. Цим пояснюється здатність інфразвуку поширюватись на значні відстані з невеликими втратами часткової енергії. Ось чому звичайні заходи боротьби з шумом у разі неефективні. Під впливом інфразвуку виникає вібрація великих предметів будівельних конструкцій, через резонансні ефекти та збудження вторинного індукованого шуму в звуковому діапазоні має місце посилення інфразвуку в окремих приміщеннях. Джерелами інфразвуку можуть бути засоби наземного, повітряного та водного транспорту, пульсація тиску в газоповітряних сумішах (форсунки великого діаметра) та ін.

Найбільш характерним і поширеним джерелом низькоаккустичних коливань є компресори. Зазначається, що шум компресорних цехів є низькочастотним з переважанням інфразвуку, причому в кабінах операторів інфразвук стає більш вираженим через загасання більш високочастотних шумів. Джерелами інфразвукових коливань є також потужні вентиляційні системи та системи кондиціювання. Максимальні рівні звукового тиску досягають 106 дБ на 20 Гц, 98 дБ на 4 Гц та 85 дБ на частотах 2 та 8 Гц.

У салонах автомобілів найвищі рівні звукового тиску лежать у діапазоні 2-16 Гц, досягаючи 100 дБ та більше. При цьому, якщо автомобіль рухається з відкритими вікнами, рівень може значно зростати, досягаючи 113-120 дБ в октавних смугах нижче 20 Гц. Відкрите вікно грає роль так званого резонатора Гельмгольца.

Високі інфразвукові рівні мають місце у шумі автобусів, становлячи 107-113 дБ на частотах 16-31,5 Гц за загального рівня шуму 74 дБ. Інфразвуковий характер має шум деяких самохідних машин, наприклад, бульдозера, в шумі якого максимум енергії на частотах 16-31,5 Гц становить 106 дБ.

Джерелом інфразвуку є також реактивні двигуни літаків та ракет. При зльоті турбореактивних літаків рівні інфразвуку плавно зростають від 70-80 дБ до 87-90 дБ на частоті 20 Гц. У той же час на частотах 125-150 Гц відзначається інший максимум, тому такий шум все ж таки не можна назвати вираженим інфразвуком.

З наведених прикладів видно, що інфразвук на робочих місцях може сягати 120 дБ і від. У цьому працівники частіше піддаються впливу інфразвуку за рівні 90-100 дБ.

У діапазоні звуку 1-30 Гц поріг сприйняття інфразвукових коливань для слухового аналізатора становить 80-120 дБ, а больовий поріг – 130-140 дБ.

Дослідження, проведені в умовах виробництва, свідчать, що у разі різко вираженого інфразвуку щодо невеликих рівнів, наприклад 95 та 100 дБ при загальному рівні шуму 60 дБ, відзначаються скарги на дратівливість, головний біль, розсіяність, сонливість, запаморочення. У той же час, за наявності інтенсивного широкосмугового шуму навіть з досить високими рівнями інфразвуку зазначені симптоми не з'являються. Цей факт найімовірніше пов'язаний з маскуванням інфразвуку шумом звукового діапазону.

Ультразвуком прийнято вважати коливання частотою вище 20 кГц, що поширюються як у повітрі, так і в твердих середовищах, тобто ультразвук контактує з людиною через повітря і безпосередньо від поверхні (інструменту, апарату та інших можливих джерел).

Ультразвукова техніка і технологія широко застосовується в різних галузях народного господарства з метою активного впливу на речовини (паяння, зварювання, лудіння, механічна обробка та знежирення деталей і т. д.), структурного аналізу та контролю фізико-механічних властивостей речовини та матеріалів (дефектоскопія ), для обробки та передачі сигналів у радіолокаційній та обчислювальній техніці, в медицині - для діагностики та терапії різних захворювань з використанням звукобачення, різання та з'єднання біологічних тканин, стерилізації інструментів, рук тощо.

Ультразвуковий діапазон частот умовно ділиться на низькочастотний – від 1,12-104 до 1,0-105 Гц та високочастотний – від 1,0-105 до 1,0-109 Гц (ГОСТ 12.1.001-89). Ультразвукові установки з робочими частотами 20-30 кГц знаходять широке застосування у промисловості. Найбільш поширені рівні звукового та ультразвукового тиску на робочих місцях на виробництві складають 90-120 дБ. Пороги слухового сприйняття високочастотних звуків та ультразвуків становлять на частоті 20 кГц 110 дБ, на 30 кГц – до 115 дБ та на 40 кГц – до 130 дБ. Враховуючи, що низькочастотні ультразвуки (до 50 кГц) значно більше, ніж високочастотні шуми, загасають у повітрі в міру віддалення від джерела коливань, можна припустити їхню відносну нешкідливість для людини, тим більше що на межі середовищ "шкіра та повітря" відбувається вкрай незначне поглинання падаючої енергії (близько 0,1%). У той же час низка досліджень свідчить про можливість несприятливої ​​дії ультразвуку через повітря.

Найбільш ранні несприятливі суб'єктивні відчуття відзначалися у працівників, які обслуговують ультразвукові установки, - головний біль, втома, безсоння, загострення нюху та смаку, які в пізніші терміни (через 2 роки) змінювалися пригніченням перерахованих функцій. У працівників, які обслуговують ультразвукові промислові установки, виявлено порушення у вестибулярному аналізаторі. Ультразвук може впливати на працівників через волокна слухового нерва, які проводять високочастотні коливання, та специфічно впливати на вищі відділи аналізатора, а також на вестибулярний апарат, який тісно пов'язаний із слуховим органом. Дослідження вітчизняних вчених щодо оцінки впливу повітряних ультразвуків на тварин і людину дозволили розробити нормативи, що обмежують рівні звукового тиску у високочастотній області звуків та ультразвуків у 1/3-октавних смугах частот.

Допустимі рівні високочастотних звуків та ультразвуків:

Високочастотний ультразвук практично не поширюється в повітрі і може впливати на працівників лише при контакті джерела ультразвуку з поверхнею тіла.

Низькочастотний ультразвук, навпаки, надає працюючих загальне дію через повітря і локальне з допомогою зіткнення рук з оброблюваними деталями, у яких порушені ультразвукові коливання. Ефекти, що викликаються ультразвуком, можна умовно підрозділити на механічні - мікромасаж тканин, фізико-хімічні - прискорення процесів дифузії через біологічні мембрани та зміна швидкості біологічних реакцій, термічні, а також ефекти, пов'язані з виникненням у тканинах ультразвукової кавітації (під впливом) . Усе це свідчить про високу біологічну активність цього фізичного чинника.

Умови праці працюючих при різних процесах із застосуванням високочастотного ультразвуку дуже різноманітні. Наприклад, праця операторів ультразвукової дефектоскопії супроводжується психоемоційним навантаженням і втомою зорового аналізатора, пов'язаними з необхідністю розшифровки сигналів, перенапругою опорно-рухового апарату, особливо кистей рук, що обумовлено вимушеною позою і характером здійснюваних пензлем рухів, пов'язаних з переміщенням.

В умовах виробництва ультразвук, що поширюється контактним шляхом, може поєднуватися з комплексом несприятливих факторів зовнішнього середовища: незадовільними мікрокліматичними умовами, запиленістю та загазованістю повітря, високими рівнями шуму та ін. В результаті значного поглинання в тканинах несприятливі ефекти, що розвиваються під дією ультразвук зазвичай виражені у зоні контакту. Найчастіше це пальці рук, кисті, хоча можливі і дистальні прояви за рахунок рефлекторних та нейрогуморальних зв'язків.

Тривала робота з інтенсивним ультразвуком при його контактній передачі на руки може викликати ураження периферичного нервового та судинного апарату (вегетативні поліневрити, парези пальців). При цьому ступінь вираженості змін залежить від часу контакту з ультразвуком і може посилюватися під впливом несприятливих факторів виробничого середовища.

Нормовані параметри ультразвуку, що поширюється контактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості (м/с) у смузі частот 8-31,5-103 кГц або його логарифмічний рівень у децибелах (дБ).

Для боротьби з шумом у приміщеннях проводяться заходи як технічного, так і медичного характеру:

• усунення причини шуму або суттєве його ослаблення у самому джерелі при розробці технологічних процесів та проектуванні обладнання;
• ізоляція джерела шуму від навколишнього середовища засобами звуко- та віброзахисту, звуко- та вібропоглинання;
• зменшення щільності звукової енергії приміщень, відбитої від стін та перекриттів;
• раціональне планування приміщень;
• застосування засобів індивідуального захисту від шуму;
• раціоналізація режиму праці за умов шуму;
• профілактичні заходи медичного характеру

Найбільш ефективний шлях боротьби з шумом, причиною якого є вібрація від ударів, тертя, механічних зусиль і т. д., - Поліпшення конструкції обладнання (зміна технології з метою усунення удару). Зниження шуму та вібрації досягається заміною зворотно-поступального руху у вузлах працюючих механізмів рівномірним обертальним.

При неможливості досить ефективного зниження шуму за рахунок створення досконалої конструкції тієї чи іншої машини слід здійснювати його локалізацію біля місця виникнення шляхом застосування звукопоглинаючих та звукоізолюючих конструкцій та матеріалів. Повітряні шуми послаблюються установкою на машинах спеціальних кожухів або розміщенням обладнання, що генерує шум, в приміщеннях з масивними стінами без щілин і отворів. Для виключення резонансних явищ кожухи слід облицьовувати матеріалами з великим внутрішнім тертям.

Для зниження структурних шумів, що поширюються у твердих середовищах, застосовуються звуко- та віброізоляційні перекриття. Ослаблення шуму досягається застосуванням під підлогою пружних прокладок без жорсткого їх зв'язку з конструкціями будівель, що несуть, установкою вібруючого обладнання на амортизатори або спеціальні ізольовані фундаменти. Вібрації, що розповсюджуються по комунікаціях (трубопроводах, каналах), послаблюються стикуванням останніх через звукопоглинаючі матеріали (прокладки з гуми та пластмаси). Поряд із звукоізоляцією у виробничих умовах широко застосовуються засоби звукопоглинання. Для зміщень малого обсягу (400-500 м3) рекомендується загальне облицювання стін та перекриттів, що знижує рівень шуму на 7-8 дБ.

Зменшення шуму може бути досягнуто за рахунок раціонального планування будівель: найгучніші приміщення повинні бути сконцентровані в глибині території в одному місці. Вони повинні бути віддалені від приміщень для розумової праці та захищені зоною зелених насаджень, що частково поглинають шум.

Крім заходів технологічного та технічного характеру широко застосовуються засоби індивідуального захисту. антифони, виконувані як навушників чи вкладишів. Існує кілька десятків варіантів заглушок-вкладишів, навушників та шоломів, розрахованих на ізоляцію слухового проходу від шумів різного спектрального складу.

Негативна дія шумів можна знизити за рахунок скорочення часу їхнього впливу, організації раціонального режиму праці та відпочинку, що передбачає короткочасні перерви протягом робочого дня для відновлення функції слуху в тихих приміщеннях.

Граничні рівні шуму:

Автори: Вольхін С.М., Петрова С.П., Петров В.П.

 Рекомендуємо цікаві статті розділу Охорона праці:

▪ Інструкція з охорони праці для будівельних електрослюсарів

▪ Порядок оформлення допуску до робіт із підвищеною небезпекою

▪ Обов'язки працівників та роботодавця при нещасному випадку

Дивіться інші статті розділу Охорона праці.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Пастка для комах 01.05.2024

Сільське господарство - одна з ключових галузей економіки, і боротьба зі шкідниками є невід'ємною частиною цього процесу. Команда вчених з Індійської ради сільськогосподарських досліджень – Центрального науково-дослідного інституту картоплі (ICAR-CPRI) у Шимлі представила інноваційне вирішення цієї проблеми – повітряну пастку для комах, яка працює від вітру. Цей пристрій адресує недоліки традиційних методів боротьби зі шкідниками, надаючи дані про популяцію комах у реальному часі. Пастка повністю працює за рахунок енергії вітру, що робить її екологічно чистим рішенням, яке не вимагає електроживлення. Її унікальна конструкція дозволяє відстежувати як шкідливі, так і корисні комахи, забезпечуючи повний огляд популяції в будь-якій сільськогосподарській зоні. "Оцінюючи цільових шкідників у потрібний час, ми можемо вживати необхідних заходів для контролю як комах-шкідників, так і хвороб", - зазначає Капіл. ...>>

Загроза космічного сміття для магнітного поля Землі 01.05.2024

Все частіше ми чуємо про збільшення кількості космічного сміття, що оточує нашу планету. Однак не тільки активні супутники та космічні апарати сприяють цій проблемі, а й уламки старих місій. Зростання кількості супутників, які запускає компанії, як SpaceX, створює не тільки можливості для розвитку інтернету, але й серйозні загрози для космічної безпеки. Експерти тепер звертають увагу на потенційні наслідки для магнітного поля Землі. Доктор Джонатан Макдауелл з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики підкреслює, що компанії стрімко розвертають супутникові констеляції, і кількість супутників може зрости до 100 000 наступного десятиліття. Швидкий розвиток цих космічних армад супутників може призвести до забруднення плазмового середовища Землі небезпечними уламками та загрози стійкості магнітосфери. Металеві уламки від використаних ракет можуть порушити іоносферу та магнітосферу. Обидві ці системи відіграють ключову роль у захисті атмосфери і підтримують ...>>

Застигання сипких речовин 30.04.2024

У світі науки існує досить загадок, і однією з них є дивна поведінка сипких матеріалів. Вони можуть поводитися як тверде тіло, але раптово перетворюватися на текучу рідину. Цей феномен став об'єктом уваги багатьох дослідників, і, можливо, нарешті ми наближаємося до розгадки цієї загадки. Уявіть собі пісок у пісочному годиннику. Зазвичай він тече вільно, але в деяких випадках його частинки починають застрягати, перетворюючись з рідкого стану на тверде. Цей перехід має важливе значення для багатьох областей, починаючи від виробництва ліків та закінчуючи будівництвом. Дослідники зі США спробували описати цей феномен і наблизитися до його розуміння. У ході дослідження вчені провели моделювання в лабораторії, використовуючи дані про пакети полістиролових кульок. Вони виявили, що вібрації усередині цих комплектів мають певні частоти, що означає, що через матеріал можуть поширюватись лише певні типи вібрацій. Отримані ...>>

Випадкова новина з Архіву Автомобіль із захистом від п'яного водія 11.06.2014 Канадська Асоціація виробників автомобільних запчастин (Automotive Parts Manufacturers Association) представила доопрацьовану версію кросовера Lexus RX350, оснащену найновішими технологіями. Концептуальну новинку було продемонстровано на щорічній конференції у Віндзорі (провінція Онтаріо, Канада). Автомобіль обладнаний бездротовою точкою доступу Wi-Fi для виходу в інтернет за технологією LTE з кількома пристроями одночасно. Передбачено систему встановлених по периметру машини камер кругового огляду для полегшення маневрування. Усередині концепту є обладнання для бездротової зарядки смартфонів та планшетних комп'ютерів, що підтримують цю функцію. Світлодіодне підсвічування салону організоване в рамках локальної мережі та може бути індивідуально налаштоване за смаком водія. Навігаційна система підключена до різних послуг моніторингу дорожньої обстановки в режимі реального часу. Якщо по дорозі утворився затор, електроніка миттєво запропонує варіанти об'їзду. Наведені вище можливості можна зустріти в сучасному автотранспорті. Однак модернізований Lexus RX350 отримав низку інноваційних рішень. По-перше, це керування за допомогою жестів. Зробивши характерні рухи рук, людина може збільшити гучність звучання магнітоли, переключити радіостанцію, увімкнути освітлення та ін. Вбудовані датчики контролюють положення тіла людини за кермом та її рухи, а на основі цього система передбачає дії. Наприклад, якщо водій вирішив змінити роботу кондиціонера і потягнувся до відповідного блоку керування, яскравість його підсвічування збільшиться для того, щоб швидко дістатись потрібної кнопки або рукоятки в темряві. Салонні сенсори також помітять засинання людини під час керування транспортним засобом та подадуть попереджувальний сигнал. Зовнішні камери здатні розпізнати наближення позаду машин екстрених служб із увімкненими спецсигналами. У цьому випадку на панель приладів буде виведено повідомлення про те, що необхідно поступитися дорогою швидкої допомоги або поліцейському автомобілю. Зрештою, "розумний" автомобіль визначить стан алкогольного сп'яніння водія та не допустить при цьому запуск двигуна.

Інші цікаві новини:

▪ Процесори Intel Core Skylake

▪ DRE120 та DRE240 - компактні ефективні джерела живлення на DIN-рейку

▪ Лазер для лікування алкоголізму

▪ Гарячі джерела Марса

▪ Крихітний чіп, що керує декількома лазерними променями

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту ВЧ підсилювачі потужності. Добірка статей

▪ стаття Садові меблі. Поради домашньому майстру

▪ стаття Як можна перетворити навушники на мікрофон? Детальна відповідь

▪ стаття Водій автомобіля-снігоочисника. Типова інструкція з охорони праці

▪ стаття Прості вібраторні КВ антени та можливості їх модернізації. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Чотири тузи. Секрет фокусу

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages ​​of this page

Arabic	Hebrew	Polish
Bengali	Hindi	Portuguese
Chinese	Italian	Spanish
English	Japanese	Turkish
French	Korean	Ukrainian
German	Malay	Vietnamese

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт

www.diagram.com.ua
2000-2024