|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
НА ДОЗВІЛЛІ
На допомогу ерудиту. База даних з історії, географії, біології, науки, техніки, спорту, культури, традицій народів світу. За матеріалами преси та мережі Інтернет.
Керлінг називають шахами на льоду. Ключову роль тут відіграє не фізична підготовка, а тактична грамота та стратегічність мислення всіх учасників команди. Поєдинок складається з десяти мікроматчів – так званих ендів. Кожен може розтягнутися на кілька годин. Мета енду - розмістити свій камінь - спеціальний, ковзаючий по льоду, снаряд вагою 20кг - ближче до центру будинку (коло діаметром 3,5 метра), ніж камінь суперників. Ще краще, якщо кілька снарядів вдасться покласти поближче. Вперше чоловічі та жіночі збірні розігрували 2 комплекти медалей у Нагано. До цієї зимової олімпіади попередній відбір пройшла жіноча збірна Росії на чолі з Ольгою Жарковою. Наші дівчата не є фаворитами і на олімпіаду потрапили тому, що відмовилася від участі з фінансових міркувань команда Фінляндії. Спорт Сьогодні (sports.ru/) Середній росіянин випиває за рік 15 літрів горілки. 2,8 мільйонів налічує армія російських чиновників. Це приблизно населення Вірменії чи Латвії. Сьогодні в Росії 424 казино, 12 тоталізаторів, 67 букмекерських контор та понад 2 тисячі ігрових автоматів. Максимальний виграш за історію Росії відбувся 2001 року. У грі ТВ Бінго-шоу 1 млн доларів виграла родина алкоголіків з Уфи. Всього 4 цивільні літаки випустила Росія в 2000 році. А одна компанія Боїнг – 489 штук. За зростанням 170 сантиметрів російський президент Володимир Путін важить 65 кілограмів. Близько 40 млн доларів щорічно витрачає Росія на утримання президента та його адміністрації. Тільки держдач у розпорядженні ВВП одинадцять, тоді як президент США має лише одну. У 420 році до н. спартанці вели бойові дії за участю тисячі важкоозброєних піхотинців на території Еліди після оголошення перемир'я. Згідно із законом, спартанцям наказали заплатити штраф - 200 драхм за кожного воїна. Спартанці відмовилися платити і їм заборонили брати участь в Іграх. Історія Олімпіад (bbc.co.uk/ russian/specials/olympics/historyancient .shtml) Широко поширена хибна думка про те, що переможці Олімпійських ігор, крім оливкової гілки та слави Олімпійського героя, нічого не отримували. Саме слово атлет перекладається з давньогрецької як той, хто змагається за приз і походить від двох інших грецьких слів – атлос (змагання) та атлон (приз). Історія Олімпіад (bbc.co.uk/ russian/specials/olympics/historyancient .shtml) Перший політичний скандал навколо Олімпіади виник ще 1896 року. На змагання, організовані особисто фундатором олімпійського руху П'єром де Кубертеном, чорношкірих спортсменів не допустили. Вони виступали на паралельних антропологічних іграх. Олімпійські скандали: 1896 - 2002 (rambler.ru/db/olymp2002/msg. До рівня міждержавних суперечок справа дійшла 1956 року, коли ігри в Мельбурні бойкотували Китай (через те, що на Олімпіаду запросили делегацію Тайваню), а також Голландія, Швейцарія та Іспанія, уряди яких таким чином виступили проти вторгнення радянських військ до Угорщини. До речі, на тих же іграх угорські та радянські ватерполісти відкрито називали один одного фашистами і навіть побилися у басейні. Олімпійські скандали: 1896 - 2002 (rambler.ru/db/olymp2002/msg. 1908 року делегація США, яка брала участь в Олімпіаді в Лондоні, поскаржилася на те, що на іграх надто багато суддів-британців, які нібито підсуджують своїм. Заради справедливості треба сказати, що тоді британська збірна справді зібрала рекордний урожай медалей. Олімпійські скандали: 1896 - 2002 (rambler.ru/db/olymp2002/msg. На Олімпіаді 1900 року в Парижі ті глядачі, які відвідали змагання легкоатлетів, опинилися на волосині від смерті, коли чемпіон-дискобол Рудольф Бауер з Угорщини у всіх трьох спробах відправив снаряд у натовп глядачів. Історія Олімпіад (bbc.co.uk/ russian/specials/olympics/historyancient .shtml) Транспортні витрати стали особливою темою для розмов на Олімпіаді 1932: Міжнародний Олімпійський комітет усунув від участі в іграх олімпійську легенду Пааво Нурмі, дізнавшись про те, що той порушив суворий кодекс спортсмена-аматора. Фінський спортсмен незадовго до Олімпіади попросив, щоби йому сплатили транспортні витрати для поїздки на турнір до Німеччини. Таким чином, МОК не дозволив Пааво Нурмі збільшити його значну колекцію з 12 олімпійських медалей. Історія Олімпіад (bbc.co.uk/ russian/specials/olympics/historyancient .shtml) Приклад видатної музичної самопожертви: І.-С. Бах у молодості пройшов понад 4000 миль, щоб послухати гру Букстехуде на органі. Зазвичай твори композиторів нумерують в такий спосіб: ор. (Тобто опус) 123. Однак у деяких випадках використовують літери BWV, D, K, L, P. Ці літери дано за іменами дослідників, які систематизували творчість того чи іншого композитора. Наприклад, для І.-С. Баха це - BWV, Bach-Werke-Verzeichhis, який видав каталог твору Баха; для Шуберта – D, Отто Еріх Дейч, для Вівальді – Р, Марк Пінчерль для Моцарта – К, тобто Людвіг Кехель (музиканти навіть жартують, що Моцарт писав не опуси, а кехелі). Мендельсон всі свої найкращі твори, такі як Октет або увертюра з музики до п'єси Сон влітку, написав, коли йому було близько сімнадцяти. П.І. Чайковський помер, випивши некип'яченої води. Брамс мав славу в суспільстві досить грубою людиною, який на вечірках постійно походжав на адресу Вагнера і міг заснути на концерті Ліста. Він часто диригував, тримаючи одну руку в кишені і побрякуючи монетами, отриманими авансом. Його хобі було колекціонування олов'яних солдатиків. Шопен відгукувався про Листу так: Чудовий палітурник, що зібрав під однією обкладинкою твори інших людей. При цьому він мав на увазі репутацію Ліста як визнаного аранжувальника, зібрання творів якого на дві третини складається з аранжованих ним творів, створених іншими композиторами. Вівальді склав близько 450 концертів. Згідно з висловлюванням одного недружньо налаштованого критика Вівальді провів своє життя за твором одного і того ж концерту в п'ятистах варіаціях. Ріхард Штраус (той самий, що написав увертюру до симфонічної поеми Так говорив Заратустра, яка використовувалася як музична заставка в телегрі Що? Де? Коли?) постійно зазнавав нападів критики. Один із представників цієї професії назвав його музику хамською та естетично кримінальною, а інший висловив думку, що Штраусу слід би зайнятися оркеструванням банківських операцій, а не мелодій. Коротка історія світової цензури Протягом усієї історії людства суспільству щось забороняли знати. Завжди цензори мотивували свої дії боротьбою з невірою, порнографією, вадами та шкідливими ідеями. 605 р. до н. е. - Швидше за все, це перший із офіційно документованих випадків застосування цензури: цар Юдеї Іоаким відділ наказ спалити книгу пророцтв пророка Єремії. Можливо, це діяння Іоакима стало також початком практики самоцензури - існує думка, що біблійні автори після історії з Єремією почали активніше використовувати натяки та умовчання. 443 р. до н. е. - У світ приходять цензори: у міському магістраті Риму з'являються два нових співробітники - цензори. Окрім контролю за виконанням міських замовлень та ведення списку римських громадян вони займаються боротьбою з порушеннями моральності. 399 р. до н. е. - Перший випадок застосування страти як крайньої форми цензури. Грецького філософа Сократа змушують прийняти отруту. Це був один із перших філософів, який послідовно доводив важливість свободи слова. 213 р. до н. е. – Перший випадок тотальної цензури. Імператор Китаю Цінь Ши Хуан-ді (він, зокрема, збудував Велику Китайську Стіну) видав безпрецедентний указ. Він наказав знищити всі книги з науки, медицини, сільського господарства та ворожіння (ворожіння також вважалося наукою). Приблизно 500 вчених було страчено, кілька тисяч репресовано. 48 р. до зв. е. - перший випадок знищення бібліотеки. Римський полководець Юлій Цезар з військових міркувань наказав спалити найбільші збори книг античного світу - Олександрійську бібліотеку (Єгипет), внаслідок чого безповоротно загинуло приблизно 700 тис. книг. Приблизно через 400 років відновлену бібліотеку зруйнували за едиктом римського імператора Феодосія (християнський імператор наказав спалити бібліотеку, тому що в ній зберігалися праці язичницьких авторів). Ще через три століття бібліотека була втретє і цього разу остаточно знищена за наказом халіфа Омара, який заявив: Якщо ці книги суперечать Корану, то вони шкідливі. Якщо ці книжки містять те, що містить Коран - вони марні. 499 рік – Вперше створено особливий список заборонених книг. Під керівництвом Папи Гелазіуса (в інших джерелах його називає Гелазієм) створено Папський Індекс Papal Index (існує понині), в який були занесені назви книг та імена авторів, знайомство з якими заборонялося католикам. 1501 - Перший випадок заборони наукових інновацій. Папа Олександр У1 видав буллу, яка забороняла друкування книг (у Європі друкарський верстат був винайдений Йоганном Гутенбергом у 1450 році). Таким чином Католицька церква намагалася боротися з єретиками-вільнодумцями, які набрали силу. Папа розраховував, що переписувачів книг, у переважній більшості своїх ченців, значно легше контролюватиме, ніж видавців-мирян. 1512 - Мабуть, перший широко відомий випадок боротьби цензури з наукою. Польський вчений Микола Коперник опублікував книгу Коментарі, яка доводила, що Земля обертається навколо Сонця. В 1616 книга була занесена в Папський Індекс. Астроному Галілео Галілею (якому приписується авторство знаменитої фрази І все ж таки вона крутиться!) інквізиція, зокрема, інкримінувала читання забороненої книги Коперника. Книга самого Галілея Діалоги перебувала у Папському індексі до 1822 року. 1541 - Знаковий випадок застосування цензури в живописі - фреска Мікеланджело Страшний Суд у Сикстинській Капелі була визнана аморальною Папою Павлом 1У. Художнику довелося задрапірувати оголених персонажів фрески. Релігійні діячі на той час накопичили значний досвід знищення творів античної культури, і навіть цензурування ікон, фресок і вітражів. 1643 - Перший випадок запровадження економічної цензури. Британський парламент видав Акт Ліцензування\Licensing Act, який регулював правила видачі та вилучення книговидавничих ліцензій. Через рік (1644) великий англійський поет Джон Мільтон опублікував свою промову проти парламенту на захист друку - перший випадок такого виступу у світовій історії. Мільтон вимагав: Дайте мені знати свободу! 1735 - Перший приклад явного використання політичної цензури після публікації журналістського матеріалу. Американський журналіст Джон Зенгер опублікував у журналі New York Weekly Jornal статтю із критикою губернатора Нью-Йорка. Губернатор образився і наказав заарештувати критику. 1789 - Перший випадок законодавчого захисту свободи друку: відповідні положення були занесені до Конституції Французької республіки. 1842 - молодий німецький журналіст Карл Маркс опублікував у Швейцарії статтю Нотатки про останню прусську цензурну інструкцію. Маркс виступив, як лютий захисник свободи слова та друку. За іронією долі, всі комуністичні режими, що заснували свою ідеологію на роботах Маркса, були сумно уславлені найжорстокішою цензурою. Сам Маркс став, мабуть, автором сучасності, що найбільш постраждав від цензури (особливо завзято його, природно, цензурували в капіталістичних країнах). 1856 - Перший випадок заборони книги письменника, пізніше беззастережно визнаного великим (випадки, коли потерпілий від цензури письменник має неоднозначну літературну репутацію - як, наприклад, Маркіз Де Сад - ми тут не розглядаємо). Постраждав Густав Флобер і його роман Пані Боварі, який пізніше у Франції став бестселером і нині вважається одним з найкращих зразків роману ХІХ століття. Цензура забороняла твори Оскара Уайльда, Марка Твена (він, до речі, постраждав за Пригоди Гекльберрі Фінна), Теодора Драйзера, Ернеста Хемінгуея, Олдоса Хакслі, Сінклера Льюїса, Бертрана Рассела, Генрі Міллера, Джеймса. Список філософів, письменників і поетів, які постраждали від цензури в колишньому СРСР, налічує десятки тисяч імен, деякі з них мали або мають зараз світову популярність. Можна згадати хоча б лауреатів Нобелівської премії з літератури – Бориса Пастернака, Олександра Солженіцина, Йосипа Бродського. Втім, відомі випадки, коли цензори ХХ століття не схвалювали книг Гомера та Шекспіра, Біблію та Коран. 1861 рік - Вперше у світі офіційно запроваджено військову цензуру. Її заснувало Міністерство Оборони США (Північні Штати) після початку громадянської війни. Журналістам заборонили публікувати інформацію, яка б піти на користь Конфедерації США (Південні Штати). Тим, хто проштрафився, загрожували суворі кари, аж до закриття газети та арешту. Необхідно відзначити, що до 1861 року військова цензура також негласно існувала у всіх арміях світу, проте журналісти ще були настільки впливові і численні, газети не виходили настільки великими тиражами, а телеграф ще винайшли. Основні положення цього наказу чиновників Міністерства оборони США нині копіюють усі держави, які запроваджують військову цензуру. 1911 - Перший випадок великомасштабної видавничої цензури. Американський газетний магнат Херст\Hearst володів значними ділянками землі у Мексиці. Над ними нависла загроза конфіскації. Тоді Херст дав команду розпочати пропагандистську кампанію із метою змусити США оголосити Мексиці війну. Газети Херста публікували страшні матеріали про те, як сотні тисяч мексиканських солдатів, озброєних до зубів, марширують до кордону США, щоб знищити все живе. Єдина газета, яка ризикнула перевірити декларації Херста – Chiсago Tribune – надіслала до Мехіко свого репортера. Той жахнувся: ніяких приготувань до війни з північним сусідом у Мексиці не велося. Репортер написав серію кореспонденцій, які викривали неправду газет Херста, але половину з них так і не зміг опублікувати. Цікаво, що Вільям Рендольф Херст William Randolf Hearst став героєм ще одного цензурного скандалу. У 1941 році 25-річний режисер Орсон Уеллс\Orson Welles зняв за своїм сценарієм фільм Громадянин Кейн, в якому головний герой (могутній негідник і мерзотник) мав пізнавані риси магната. Газети та радіостанції Херста розпочали справжнє цькування цього фільму: вони шантажували Уеллса, власників кінотеатрів змушували відмовлятися від прокату Громадянина Кейна, менеджерам та власникам кінокомпаній загрожували публікацією викривальних матеріалів про вдачі Голлівуду тощо. Проте фільм вдалося показати широкому загалу. Нині Громадянин Кейн вважається одним із найкращих фільмів усіх часів та народів. 1918 - Створення соціалістичної цензури: відповідний декрет був підписаний Володимиром Леніним. У декреті зазначалося, що закриття буржуазних газет та видавництв - тимчасовий захід і після остаточної перемоги Радянської влади цензуру буде скасовано. Як показала історія, тимчасовий захід благополучно проіснував сім десятиліть. 1925 рік – Перший судовий процес про використання цензури у шкільній освіті. Шкільний вчитель Дон Скопс \ John T.Scopes був звинувачений чиновниками штату Теннесі (США) у викладанні заборонених і богохульних теорій - під цим малася на увазі теорія походження видів та еволюції Чарльза Дарвіна. Серія судів над Скопсом отримала назву мавпових процесів, оскільки присяжних особливо обурювало, що, згідно з теорією Дарвіна, людина походить від мавпи. 1935 - Перший випадок знищення книг за національною ознакою. Німецькі нацисти розпочали цілеспрямоване знищення книг, написаних авторами, які не належать до арійської раси. Принагідно знищувалися і ідеологічні шкідливі твори, створені арійцями. 1937 – 1938 роки – Перші випадки цензури, здійснені узгодженим зусиллями великих об'єднань приватних підприємців. У 1937 році американський лікар Клер Стрейт Clair Straith провів аналіз автомобільних аварій і дійшов висновку, що головною причиною колосального числа каліцтв і смертей стало нехтування виробників автомобілів. Вони не звертали уваги на безпеку водіїв та пасажирів. Спроби лікаря опублікувати висновки свого дослідження зазнали невдачі - автомагнати США заблокували усі публікації. Лише через десятиліття правоту Клера Стрейта було підтверджено: автомобілі в обов'язковому порядку стали оснащуватися ременями та подушками безпеки, амортизаторами, стали обов'язковими відповідні випробування машин і т.д. У 1938 році виробники тютюнових виробів заблокували публікацію результатів дослідження, що доводить, що 44% випадків ракових захворювань легень спричинені курінням. Незважаючи на зменшення кількості курців, за даними Світового Банку сьогодні у світі живе 500 млн., які мають померти через хвороби, викликані курінням, щороку тютюн стає причиною 10 млн. смертей. Нікому невідомо, скільки життів вдалося зберегти, якби громадськість вчасно дізналася про висновки вчених. 1947 - Заборонений до показу в США фільм Чарлі Чапліна Мсьє Верду (вже тоді Чаплін вважався живим класиком кінематографа). 1963 - Перший гучний приклад тотальної цензури щодо результатів відкритого кримінального розслідування. Преса так і не змогла отримати доступ до матеріалів так званої комісії Уоррена, яка розслідувала вбивство президента США Роберта Кеннеді. У середині 90-х років матеріали розслідування прокурора Уоррена стали основою відомого фільму режисера Олівера Стоуна\Oliver Stone Джи.Эф.Кей. Досі значна частина матеріалів про вбивство Кеннеді залишається недоступною для громадськості. 1987 - Михайло Горбачов, глава СРСР, оголосив про початок політики гласності. Деякі цензурні рогатки, що існували в СРСР, було знищено. Цікаво, що незабаром після цього рішення Горбачова, радянські газети та журнали, як надмірно радикальні, заборонили до ввезення до деяких соціалістичних країн, зокрема до НДР та Румунії. 1988 - Перший у сучасній історії випадок винесення смертного вироку за літературний твір. Англійський письменник (виходець з Пакистану) Салман Рушді Salman Rushdie опублікував книгу Сатанінські Вірші. Ісламські організації вважали її богохульною та блюзнірською. 1989 року духовний лідер Ірану аятола Хомейні оголосив про те, що письменника має бути вбито. Через три місяці після винесення цього рішення Хомейні помер, проте 1994 року лідери Ірану офіційно підтвердили, що смертний вирок щодо Рушді продовжує діяти. Досі письменник живе під охороною спецслужб, а книгарні, які продають його книги, стикаються з тиском із боку ісламських екстремістів. 1990 - Вперше жертвою цензури став музей. Contemporary Art Center у місті Цинциннаті (США) був підданий судовому переслідуванню за виставку фотографій, які цензори визнали порнографічними. 1999 - Вперше зроблено спробу цензури Глобальної Мережі Інтернет (популярний принцип: Інтернет нікому не належить). У низці країн (Китай, Саудівська Аравія, Іран) державними органами зроблено серйозні зусилля, щоб технічно блокувати доступ користувачів до певних серверів і сайтів, переважно політичного, релігійного чи порнографічного характеру. Цензурувати Інтернет намагалися практично у всіх країнах колишнього СРСР. Зазвичай це пояснюють необхідністю забезпечувати безпеку держави та захист моральності.
Спиртуознавство теплого пива
07.05.2024 Основний фактор ризику ігроманії
07.05.2024 Шум транспорту затримує зростання пташенят
06.05.2024
▪ Забруднення повітря та апендицит ▪ Анонсовано новий референсний дизайн цифрових фотокамер ▪ Датчики тиску з кварцовим генератором та високою точністю вимірювань
▪ розділ сайту Підсилювачі низької частоти. Добірка статей ▪ стаття Підсилювач відтворення на мікросхемі К157УЛ1. Мистецтво аудіо ▪ стаття Чому ми так довго спимо? Детальна відповідь ▪ стаття Електроножовка. Домашня майстерня ▪ стаття Простий синхронний помножувач частоти. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua |
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page