Безкоштовна технічна бібліотека ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Двоконтурні геотермальні теплоелектростанції. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Альтернативні джерела енергії До складу двоконтурної ГеоТЕУ (рис. 4.2) входить парогенератор 4, в якому теплова енергія геотермальної пароводяної суміші використовується для нагрівання і випаровування поживної води традиційної вологопарової паротурбінної установки 6 з електрогенератором 5. Відпрацювала в парогенераторі геотермальна вода закачується насосом 3. поживної води турбоустановки ведеться звичайними способами. Поживний насос 2 повертає конденсат з конденсатора 8 парогенератор. У двоконтурній установці гази, що не конденсуються, в паровому контурі відсутні, тому в конденсаторі забезпечується більш глибокий вакуум і термічний ККД установки зростає в порівнянні з одноконтурною. На виході з парогенератора теплота геотермальних вод, що залишається, може, як і в разі одноконтурної ГеоТЕС, використовуватися для потреб теплопостачання.
Гази, у тому числі сірководень, подаються з парогенератора до барботажного абсорберу і розчиняються у відпрацьованій геотермальній воді, після чого вона закачується в свердловину поховання. За даними випробувань на Океанській ГеоТЕС (Курильські острови), що будується, в барботажному абсорбері розчиняється 93.97% вихідного сірководню. Перепад температур у парогенераторі знижує ентальпію гострої пари двоконтурної установки h1 в порівнянні з одноконтурною, проте в цілому теплоперепад у турбіні збільшується через зменшення ентальпії пари, що відпрацювала h2. Термодинамічний розрахунок циклу ведеться як для звичайної паротурбінної ТЕС (див. розділ сонячних паротурбінних установок). Витрата гарячої води з геотермальних свердловин для встановлення потужністю N, кВт визначається з виразу , кг/с (4.3) де - перепад температур геотермальної води на вході та виході з парогенератора,°C, - ККД парогенератора. Повний ККД сучасних двоконтурних паротурбінних ГеоТЕУ складає 17.27%. На родовищах із порівняно низькою температурою геотермальних вод (100-200°С) застосовують двоконтурні установки на низько- киплячих робочих тілах (фреонах, вуглеводнях). Економічно виправдано використання таких установок для утилізації теплоти відсепарованої води одноконтурних ГеоТЕС (замість теплофікаційного теплообмінника на рис. 4.1). У нашій країні вперше в світі (1967 р.) створено енергоустановку цього типу на хладоні R-12 потужністю 600 кВт, побудовану на Паратунському геотермальному родовищі (Камчатка) при науковому керівництві інституту теплофізики Сибірського відділення АН СРСР. Перепад температур теплоносія становив 80...5оЗ холодна вода подавалася в конденсатор з р. Паратунка із середньорічною температурою 5оС. На жаль, ці роботи не набули розвитку через колишню дешевизну органічного палива. В даний час у АТ "Кіровський завод" опрацьовано проект та технічна документація двоконтурного геотермального модуля потужністю 1,5 МВт на фреоні R142в (резервний теплоносій - ізобутан). Енергомодуль повністю виготовлятиметься в заводських умовах і доставлятиметься залізничним транспортом, будівельно-монтажні роботи та підключення до енергосистеми вимагатимуть мінімальних витрат. Очікується, що заводську вартість при серійному виготовленні енергомодулів буде знижено приблизно до $800 за кіловат встановленої потужності. Поряд з ГеоТЕС на однорідному низькокиплячому теплоносії в ЕНІН розробляється перспективна установка на суміші водоаміачному робочому тілі. Основна перевага такої установки – можливість її використання у широкому інтервалі температур геотермальних вод та пароводяної суміші (від 90 до 220)оЗ). При однорідному робочому тілі відхилення температури на виході з парогенератора на 10...20оЗ розрахункової призводить до різкого зниження ККД циклу - в 2.4 рази. Змінюючи концентрацію компонентів сумішевого теплоносія, можна забезпечити при мінливих температурах прийнятні показники установки. Потужність водоаміачної турбіни в цьому діапазоні температур змінюється менш ніж на 15%. Крім того, така турбіна має найкращі масогабаритні показники, і водоаміачна суміш відрізняється найкращими характеристиками теплообміну, що дозволяє зменшити металоємність та вартість парогенератора та конденсатора порівняно з енергомодулем на однорідному теплоносії. Такі енергоустановки можуть бути широко використані для утилізації скидної теплоти в промисловості. Вони можуть мати постійний попит на міжнародному ринку геотермального обладнання. Розрахунок ГеоТЕУ з низькокиплячими та сумішевими робочими тілами проводиться з використанням таблиць термодинамічних властивостей і h - s діаграм парів цих рідин. До проблеми ГеоТЕС примикає можливість використання теплових ресурсів Світового океану, що часто згадується в літературі. У тропічних широтах температура морської води лежить на поверхні близько 25оЗ, на глибині 500...1000 м - близько 2...3оЩе в 1881 р. Д'Арсонваль висловив ідею використовувати цю різницю температур для виробництва електроенергії. Схема установки за одним із проектів реалізації цієї ідеї представлена на рис. 4.3.
Насос 1 подає теплу поверхневу воду парогенератор 2, де випаровується низькокиплячий теплоносій. Пара з температурою близько 20°C направляється в турбіну 3, що приводить в рух електрогенератор 4. Відпрацьована пара надходить в конденсатор 5 і конденсується холодною глибинною водою, що подається циркуляційним насосом 6. Поживний насос 7 повертає теплоносій парогенератор. При підйомі через теплі поверхневі шари глибинна вода нагрівається не менше ніж до 7...8°C, відповідно відпрацьована волога пара теплоносія матиме температуру не нижче 12...13°C. У результаті термічний ККД цього циклу становитиме = 0,028, а реального циклу - менше 2%. У той же час для океанської ТЕЦ характерні високі витрати енергії на власні потреби, будуть потрібні дуже великі витрати теплої та холодної води, а також теплоносія, споживання енергії насосами перевищать енергію, що виробляється блоком. У США спроби реалізувати такі енергоустановки біля Гавайських островів не дали позитивного результату. Інший проект океанської ТЕС – термоелектричний – передбачає використовувати ефект Зеєбека, розміщуючи спаї термоелектродів у поверхневих та глибинних шарах океану. Ідеальний ККД такої установки, як для циклу Карно, становить близько 2%. У п.3.2 показано, що реальний ККД термоперетворювачів значно нижчий. Відповідно для теплознімання в поверхневих шарах океанської води та віддачі теплоти в глибинних довелося б споруджувати поверхні теплообміну ("підводні вітрила") дуже великої площі. Це неможливо для енергетичних установок майже помітної потужності. Мала щільність енергії є перешкодою використання океанських запасів теплоти. Автор: Лабейш В.Г. Дивіться інші статті розділу Альтернативні джерела енергії. Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті. Останні новини науки та техніки, новинки електроніки: Машина для проріджування квітів у садах
02.05.2024 Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону
02.05.2024 Пастка для комах
01.05.2024
Інші цікаві новини: ▪ Комп'ютер читає думки у реальному часі ▪ Передача сигналу через людські тканини Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки
Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки: ▪ розділ сайту Основи безпечної життєдіяльності (ОБЖД). Добірка статей ▪ стаття Кишка тонка. Крилатий вислів ▪ стаття Що таке шкіра? Детальна відповідь ▪ стаття Надання допомоги при харчовому отруєнні. Поради туристу ▪ стаття Арбітр сигналів. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття УМЗЧ із регульованим вихідним опором. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Залишіть свій коментар до цієї статті: All languages of this page Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт www.diagram.com.ua |