|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Концепція конструювання сучасних ламп УЗЧ. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Підсилювачі потужності лампові Нова концепція, завдяки якій стала можливою поява на європейському та американському ринках сучасних лампових УЗЧ, що пішли, як нещодавно здавалося, назавжди в минуле, сама по собі парадоксальна. Дійсно, все те, що раніше вважалося другорядним, несуттєвим, а то й зовсім не заслуговує на увагу, тепер стало не просто першорядним, але по суті визначальним; і навпаки, те, що раніше ставилося в основу при створенні радіоапаратури (особливо побутової), що містить УЗЧ, тепер взагалі відкидається як третьорядне, якщо не сказати безглузде. Для того, щоб переконатися, що це дійсно так, давайте освіжимо в пам'яті вимоги, які свого часу виявляли до низькочастотної частини будь-яких радіотехнічних пристроїв. Першим, найголовнішим із них, була економічність. Від підсилювача потрібно мінімально можливе споживання потужності від джерела живлення. У жертву цьому приносилося багато: для кінцевого каскаду, наприклад, режим класу А розцінювався мало не як злочинний, а класу АВ2 віддавалася перевага перед класом АВ1 усюди, де це дозволяв клірфактор. На другому місці стояли вимоги до маси та габаритних розмірів основних вузлів підсилювача, насамперед - вихідних та перехідних трансформаторів. За ними йшли вимоги до максимальної технологічності виробництва, особливо намотувальних вузлів, та простоти монтажу. Число ламп і деталей в УЗЧ в ідеалі мало прагнути до нуля, а про те, щоб використовувати деталі з 5%-ним допуском, не могло бути й мови. Сьогодні єдиним критерієм життєздатності сучасного лампового підсилювача є його якість. Решта без жалю приноситься для цього показнику. Такі поняття, як економічність, маса, габаритні розміри, вартість, складність виробництва визнаються несуттєвими. Ніякі технологічні проблеми не є труднощами. Повторюваність двох апаратів, що зійшли один за одним, з'являється необов'язковою, та й сам процес конвеєрної збірки ставиться під сумнів. Про використання деталей з 5%-ним допуском, як і раніше, не може бути мови, але вже по іншій причині: більшість резисторів має бути з допуском не більше 1%. У вихідному трансформаторі розкид числа витків первинних обмоток обмежується половиною чи навіть чвертю... витка, а про розкид значень їх індуктивностей забороняється навіть говорити. Що стосується розмірів вихідних трансформаторів, то вітається формула: "чим більше – тим краще". Назви всіх класів посилення, крім А, викреслюються з лексикону конструкторів, навіть якщо йдеться про кінцеві каскади потужністю 50 або 100 Вт. Використання в підсилювачах напівпровідникових приладів оголошується небажаним, при цьому навіть у випрямлячах лампам-кенотронам надається перевага кремнієвим діодам. Останні як виняток допускається використовувати у випрямлячах... ланцюгів розжарювання ламп. Кожен знову виготовлений екземпляр підсилювача піддається індивідуальному регулюванню та налаштуванню на кшталт гарного концертного роялю, при цьому індивідуальний поштучний підбір ламп вважається зрозумілим. При виборі типів ламп для кінцевих каскадів вважається нормальним зупинитися на таких "доісторичних" тріод прямого розжарення, як 2АЗ, якщо їх параметри задовольняють вимогам конструктора. Зі сказаного ясно, що говорити про такі поняття, як економічність чи собівартість подібних УЗЧ не має сенсу. Дійсно, навіть щодо "середній" за параметрами 20-ватний УЗЧ може споживати від мережі 120...150 Вт і коштувати без акустичної системи 1500...2000 дол. Так та кого розрахована така апаратура і навіщо вона потрібна? В останні два-три роки на західних та американському ринках побутової радіоапаратури попит на сучасні лампові УЗЧ (як самостійні вироби), незважаючи на їх нечувану вартість, не задовольняється. Пояснюється це не тільки модою, хоча і вона відіграє важливу роль у створенні "лампового буму", а й надзвичайно високими якісними показниками сучасних лампових підсилювачів (хоч і досягнутими дорогою ціною), що перевершують при суб'єктивних порівняннях транзисторну апаратуру аналогічного класу. Однак, зважаючи на те, що "Захід нам не указ", повернемося до російської дійсності і подивимося, який сенс нам повертатися до проблем давно похованих і добре забутих. Тут доцільно назвати кілька причин. Перша з них - необхідність привернути увагу наших радіоаматорів до принципово нових можливостей, що відкриваються при використанні лампових схем; друга - це захоплюючі можливості для творчості та пошуку нових, оригінальних схемних та конструкторських рішень. І нарешті, третя, чи не вирішальна міркування - можливість самостійно створити супермодний сучасний і чудовий підсилювально-акустичний комплекс, який стане предметом вашої гордості і чорної заздрості друзів-меломанів. На цьому закінчимо загальні міркування та перейдемо до опису кількох конкретних аматорських конструкцій лампових УЗЧ та акустичних систем до них. Елементна база Радіолампи Розділимо радіолампи на три групи: 1) для кінцевих та драйверних (передкінцевих) каскадів; 2) для каскадів попереднього посилення; 3) для випрямлячів. До першої групи відносяться тріоди, що мають досить протяжну лінійну частину анодно-сіткової характеристики при роботі в класі А, а також потужні променеві тетроди або (рідше) пентоди, що забезпечують отримання нелінійних спотворень не більше 0,5% в ультралінійній схемі включення (зрозуміло, також у класі А). Немає сенсу перераховувати всі типи ламп, використовувані західними фірмами в кінцевих каскадах, оскільки можливість їх придбання малоймовірна. Проте параметри деяких з них наведені в табл. 1. Розглянемо ті типи ламп вітчизняного виробництва, які можна придбати. Для більшості згадуваних ламп наведено всі необхідні параметри та графіки типових анодно-сіткових характеристик, необхідні радіоаматору, для частини ламп обмежимося таблицею (табл. 1) їх основних параметрів. Цоколівки та габаритні розміри ламп показано на рис. 1 та 2. Отже, лампи для кінцевих каскадів: а) 2C3 (американський аналог 2АЗ) - потужний тріод прямого розжарення (2 В), що забезпечує у двотактному трансформаторному каскаді в класі А корисну потужність не менше 20 Вт; б) 6С4С – майже повний аналог лампи 2C3, але з прямим накалом (6В); в) 6С6С (американський аналог 6B4G) - повний аналог лампи 2АЗ, але з непрямим розжаренням (б). Ці три типи тріодів використовують у кінцевих каскадах майже всі зарубіжні фірми, що випускають лампові УЗЧ. Для вітчизняних радіоаматорів, враховуючи труднощі придбання цих ламп, можна рекомендувати кілька сучасних тріодів. Це тріоди 6С19П та 6С56П. Вони призначені в основному для стабілізаторів напруги як керовані лампи, в більшості випадків цілком придатні для кінцевих каскадів УЗЧ, хоча і віддають меншу корисну потужність. При цьому лампи цієї групи мають і важливу перевагу: вони працюють при нижчій анодній напрузі, що істотно спрощує конструкцію випрямляча. За бажання отримати більшу вихідну потужність цілком допустимо в кожному плечі пушпулла використовувати по дві паралельно включені лампи. До цієї групи кінцевих тріодів можна віднести і вітчизняний подвійний тріод типу 6Н13С (його повний американський аналог -6AS7-GT), кожен тріод якого допускає потужність розсіювання на аноді до 13 Вт. Він також працює при низькій анодній напрузі (90 В). Якщо обидва тріоди одного балона включити паралельно, то, використовуючи в кінцевому каскаді дві такі лампи (два балони) можна отримати корисну вихідну потужність понад 20 Вт. Таблиця 1. Основні параметри ламп, що використовуються у підсилювачах
Більш скромним є вибір потужних променевих тетродів і кінцевих пентодів для вихідного двотактного каскаду за ультралінійною схемою включення (у звичайній схемі включення вони практично непридатні для сучасних УЗЧ). Тут найкращими можна вважати німецькі лампи EL-34 та EL-12. Повним вітчизняним аналогом першої є лампа 6П27С, аналога другої немає серед вітчизняних, ні серед американських ламп. Нарешті, можна використовувати спеціально призначену для пристроїв кадрової розгортки кольорових телевізорів лампу 6П41С. Що стосується вихідних "рядкових" ламп всіх типів телевізорів, то вони через вкрай низький ККД малопридатні для роботи в класі А. Заради справедливості слід сказати, що розроблений свого часу автором цієї книги стереофонічний УЗЧ, який призначався для телерадіокомбайна "Темп-5" , що отримав у 1958 р. на Всесвітній виставці у Брюсселі "Гран-прі" та Велику золоту медаль, мав в кінцевому каскаді... саме "малі" лампи типу EL-36 (6П31С). Якщо радіоаматора влаштує неспотворена вихідна потужність 10 Вт (що, на наш погляд, більш ніж достатньо для будь-якої житлової квартири), найкраще застосувати найпоширеніший у світовій та вітчизняній практиці кінцевий пентод типу EL-84, повним аналогом якого (крім надійності та довговічності) ) є вітчизняна лампа 6П14П. Значно простіше справа з другою групою ламп для фазоінверсних, передконечних каскадів і каскадів попереднього посилення. Абсолютна більшість західних виробників сучасних лампових УЗЧ обмежують їхню номенклатуру чотирма типами. Два з них є представниками "стародавніших" серій. Це американські 8-штиркові октальні подвійні тріоди типів 6SN7-GT і 6SL7-GT, аналогами яких служать вітчизняні лампи 6Н8С і 6Н9С. Два інші представляють західноєвропейські пальчикові подвійні тріоди типів ЕСС-87 та ЕСС-83, яких за параметрами близькі вітчизняні лампи 6Н1П і 6Н2П. Крім того, спеціально для вхідних (перших) каскадів попереднього посилення можна рекомендувати високочастотні одиничні тріоди типів 6C3П і 6С4П, що не застосовувалися раніше для цієї мети, призначені для посилення і генерування сигналів НВЧ. Викликано це тим, що зазначені тріоди характеризуються низьким рівнем власних шумів (еквівалентний опір внутрішніх шумів не більше 170 Ом) та нікчемними струмами витоку в ланцюзі накалу-катод.
Ця обставина є надзвичайно важливою для досягнення загального рівня власного фону та шумів УЗЧ на рівні -70...-80 дБ. Докладніше про фізику виникнення фону у першому каскаді підсилювача буде розказано у розділі, присвяченому конструюванню конкретних УЗЧ. І нарешті, третя група – лампи для випрямлячів. На перший погляд може здатися абсурдним застосування кенотронів у наші дні, коли є величезна кількість кремнієвих діодів і діодних зборок не тільки повністю замінюють кенотрони, але і володіють незрівнянно кращими показниками ККД і економічності. Тим не менш, жодна західна фірма не використовує в джерелах живлення для лампових підсилювачів напівпровідники, віддаючи перевагу лампам. Це пояснюється необхідністю запобігти появі на анодах ламп (насамперед -потужних вихідних) високої напруги до тих пір, поки їх катоди не прогріються до температури, що забезпечує виникнення досить щільної електронної хмари навколо катода. Нехтування цією вимогою дуже скоро призводить до "отруєння" катодів потужних ламп, до їх передчасного старіння та виходу з ладу.
Асортимент використовуваних кенотронів порівняно невеликий і включає такі типи: 5ЦЗС, 5Ц8С, 5Ц9С. З американських ламп найбільш уживані 5U4G, 5Y3G, 5V4G, із західноєвропейських – EZ-12. Для ламп всіх каскадів (а особливо кінцевих) потрібно використовувати лише керамічні, а не пластмасові панельки. Панельки ламп попередніх каскадів посилення повинні мати фланець, на який зовні надягається металевий циліндричний екран, що захищає лампу від зовнішніх наведень. Для вхідних каскадів бажано щоб цей екран був не алюмінієвим, а залізним (його можна зробити з листового покрівельного оцинкованого заліза). Трансформатори та дроселі. Наступними за ступенем важливості після ламп можна вважати всі види намотувальних деталей, до яких входять вихідні, перехідні та силові трансформатори, а також дроселі фільтрів живлення. Зупинимося на принципах їх виготовлення, загальних всім різновидів, і почнемо з матеріалів для магнитопроводов. Для вихідних трансформаторів низькочастотних каналів (якщо двоканальний підсилювач) краще всього застосовувати стрічкові, О-подібні магнітопроводи, що дозволяє всі обмотки виконувати повністю симетричними (наприклад, дві половинки первинної обмотки двотактного пушпульного кінцевого каскаду розміщувати на двох "половинках" магнітопроводу). Це забезпечує максимальну ідентичність їх індуктивності при строго однаковій кількості витків. Товщина листів заліза має бути не більше 0,35 мм. Використання заліза товщиною 0,5 мм для вихідних трансформаторів є неприпустимим. Якщо все ж таки використовується магнітопровід зі збірних пластин, то кожна з них обов'язково повинна бути відлакована з обох сторін, щоб знизити до мінімуму втрати на струми Фуко. Те саме стосується і пластин-перемичок. Якщо двоканальний підсилювач, то для високочастотного каналу для намотування вихідного трансформатора найкраще використовувати феритовий магнітопровід від вихідного трансформатора малої розгортки старих лампових телевізорів (трансформатори типу ТВС-110). Докладніше про виготовлення трансформаторів буде розказано далі. Найпростіше використовувати готовий промисловий силовий трансформатор від старих лампових телевізорів. Для цього підходять трансформатори від телевізорів "Темп-6 (6М, 7, 7М)", так як їх практично не потрібно доопрацьовувати. Наявну на такому трансформаторі обмотку розжарювання кінескопа можна використовувати для розжарення лампи першого (вхідного) каскаду підсилювача, загальну напружену обмотку - для живлення розжарювання (через окремий випрямляч) ламп інших каскадів. Правда, при використанні цього трансформатора, що має асиметричну вторинну обмотку, доведеться застосувати анодний випрямляч, докладний опис та схема якого наведені в розділі "Джерела живлення". У УЗЧ з вихідною потужністю понад 40 Вт краще поставити готовий силовий трансформатор від телевізора КВН-49 або виготовити подібний трансформатор за даними, наведеними в кінці книги. Якщо ж вихідна потужність не перевищує 20 Вт, цілком підійдуть силові трансформатори від старих лампових приймачів "Мінськ-55", "Мінськ-Р7", "Нева-51 (52, 55)", "Жовтень", "Рига- Т689", які доведеться переробити. Для гарантії отримання високої якості трансформатор із необхідними параметрами можна виготовити самостійно. Дроселі фільтрів випрямлячів краще, і найпростіше використовувати заводські, краще від телевізорів "Темп-3 (6, 7)", "Рубін-102", "Авангард", "Білорусь", або виготовити їх за наведеними далі даними. Принципово новим для читачів цієї книги може бути вимога обов'язкового налаштування дроселів фільтра в резонанс на частоту 100 Гц. Це необхідно для підвищення ефективності фільтрації випрямленої напруги. Найбільш трудомісткі у виготовленні вихідні трансформатори. Тут не вдасться використовувати жоден стандартний трансформатор від промислових приймачів та телевізорів, і їх доведеться повністю виконати самостійно, починаючи від спеціального каркасу для обмоток та закінчуючи зовнішніми екранами. Справа ця трудомістка і копітка, вимагає великої уваги і терпіння, а також передбачає наявність спеціального обладнання та пристроїв (в першу чергу - намотувального верстата з укладачем дроту "виток до витка" і точним лічильником числа витків). Тому опису виготовлення вихідних трансформаторів буде приділено особливу увагу. Конденсатори Вимоги до конденсаторів і резисторів, призначених для використання в сучасних лампових підсилювачах, істотно відрізняються від вимог для звичайної побутової радіоапаратури. Почнемо з конденсаторів, і в першу чергу з перехідних або розділових, що включаються між анодом лампи попереднього каскаду і сіткою, що управляє наступного. Як правило, до обкладок такого конденсатора буває прикладена досить висока постійна напруга (100...300 В), тому перша вимога до них - це відповідна робоча напруга, яка повинна принаймні на 30...50% перевищувати реально прикладене у схемі , тобто. мати паспортне значення 250...500 ст. Нинішнє покоління радіоаматорів, виховане на напівпровідниковій елементній базі, вже встигло відвикнути від таких значень робочих напруг, тому цей параметр слід звернути особливу увагу. Але головна вимога до перехідних (роздільних) конденсаторів - це неприпустимість скільки-небудь помітного витоку. Для того щоб це було зрозуміло, нагадаємо, що перехідний конденсатор одним кінцем підключений до джерела постійної напруги 200...300 (анод попередньої лампи), а іншим - до сітки лампи наступного каскаду, в ланцюгу якої включений резистор витоку сітки опором 0,5, 1...1 МОм. Якщо навіть струм витоку конденсатора складе всього 1 мкА, то на резисторі опором 1 МОм він створить падіння напруги в 1, а це зрушить на характеристиці робочу точку лампи також на XNUMX, що зробить безглуздою саму ідею створення високоякісного підсилювача. Тому всі без винятку конденсатори для перехідних ланцюгів повинні бути попередньо перевірені та відібрані за цим параметром. Для цього читачеві доведеться зібрати пристрій за схемою, наведеною на рис. 3, і з його допомогою здійснити індивідуальний відбір, розбраковуючи, можливо, не один десяток конденсаторів.
Увага! Застереження 1 Оскільки струм витоку по абсолютній величині дуже малий, для його вимірювання необхідно скористатися гальванометром. А щоб випадково не вивести цей високочутливий і дорогий прилад з ладу, необхідно дотримуватися наступного порядку дій: 1. Встановити перемикач S3 (див. схему) у положення "Контроль". 2. Перевірити випробуваний конденсатор тестером на відсутність короткого замикання (пробою). 3. Підключити конденсатор до затискачів "Сіспит". 4. До затискачів "U-" підключити високу напругу (300, 400 або 500 В залежно від робочої напруги конденсатора) та за шкалою вольтметра перевірити значення напруги. 5. Перемикач S3 перевести в положення "Робота". 6. Не раніше ніж через 30 секунд натиснути на кнопку S2 і подивитися на шкалу міліамперметра, стрілка якого не повинна відхилитися на жодне поділ, після чого кнопку відпустити. 7. Лівою рукою натиснути кнопку S1, після чого, не відпускаючи першу кнопку, правою натиснути кнопку S2 та за шкалою гальванометра визначити струм витоку конденсатора. Застереження 2 Якщо в п. б стрілка міліамперметра хоча б на нікчемну величину відхилилася від нуля, у жодному разі не натискайте на кнопку S1 (гальванометр), а конденсатор відкладіть як непридатний для використання у вашому УЗЧ. Який тип конденсаторів найкраще застосовувати? Запитання це дуже непросте, тому що більшість перехідних конденсаторів повинні мати ємність 0,1...0,5 мкФ при робочій напрузі 300 ... 400 В. Найчастіше це паперові або металообладнання конденсатори, а саме вони, як правило, мають великий струм витоку. Вважається, що найкращою ізоляцією (а отже, і найменшим струмом витоку) мають конденсатори з фторопластовою, полістирольною та поліпропіленовою ізоляцією. Однак більшість радіоаматорів не в змозі визначити тип ізоляції конденсатора ні на його зовнішній вигляд, ні навіть на маркування. Тому пропонуємо на вибір найбільш підходящі типи з числа вітчизняної промисловості, що випускаються. Ось ці типи: КМ-3 0,22 мкФ 250 В; К10-47 0,1...1,0 мкФ 250 та 500 В; К73-9 0,1 ... 0,15 мкф 400 В; К73-11 0,1 ... 1,0 мкФ 400 В; К73-15 0,1 ... 0,22 мкФ 250 і 400 В; К73-16 0,22 ... 1,0 мкФ 400 В; К73-17 0,1 ... 1,0 мкФ 400 В; К78-2 0,1 мкФ 300 В; К78-4 0,47 ... 1,0 мкФ 500 В; К78-6 0,12...1,0 мкФ 400 Ст. Для низьковольтних ланцюгів (наприклад, у пристроях регулювання гучності та тембру, тонкомпенсації, частотно-залежного зворотного зв'язку тощо) вибір типів конденсаторів менш критичний по відношенню до струму витоку і практично не обмежує конструктора. У той самий час цих ланцюгів першому плані виступає вимога мінімального відхилення фактичної ємності від зазначеного номіналу, що з роздільних конденсаторів несуттєво. Слід зазначити, що часом не так важливо абсолютне значення ємності конденсатора (воно цілком може відрізнятися від вказаного на схемі навіть на 10%), як однакова фактична ємність двох конденсаторів у двох однойменних ланцюгах симетричної схеми. До конденсаторів фільтрів випрямлячів або оксидних конденсаторів у катодних ланцюгах ламп вимоги найменш жорсткі. Можна використовувати будь-які наявні типи, аби вони забезпечували достатній запас за значенням робочої напруги і підходили за розмірами та способом кріплення. В окремих вузлах (наприклад, у випрямлячі-подвоювачі) деякі конденсатори мають незаземлений негативний висновок, який зазвичай з'єднаний з корпусом конденсатора. У цих випадках корпус такого конденсатора повинен бути надійно ізольований від корпуса підсилювача, щоб повністю унеможливити випадкове замикання або ураження струмом високої напруги. Резистори При підборі резисторів радіоаматор, який звик працювати з транзисторами, зіткнеться із двома новими для нього проблемами. По-перше, на відміну від більшості транзисторних схем для лампового підсилювача, де всі лампи працюють у класі А і, отже, споживають помітну (іноді значну) потужність, суттєвою стає номінальна потужність резисторів, тому далі в схемах ви скрізь і поруч зустрічатиметеся з позначенням потужності 0,5; 1,0; 2,0 і навіть 5,0 та 10,0 Вт. Зверніть на ці позначення належну увагу. Найкраще використовувати в роботі резистори типів МЛТ (ОМЛТ) з допусками 2 та 5%, С2-ЗЗН з допусками 1, 2 та 5%, Р1-4 з допусками 1, 2 та 5%, З 1-4 потужністю 0,5 Вт та допусками 2 та 5 %. Ідеально було б використовувати прецизійні резистори типів С2-14 або С2-29В з допусками 0,25...1,0%, що охоплюють всю шкалу опорів від 10 Ом до 5,1 МОм та потужностей від 0,125 до 2 Вт, проте це може бути накладно. Як резисторів потужністю понад 5 Вт найкраще застосовувати типи С5-35В (старе позначення ПЕВ), С5-37 з допусками 5% або прецизійні типів С5-5 та С5-16 з допусками 0,5...2,0%. Другий, істотніший момент - це допустимий розкид абсолютних значень. На жаль, доводиться констатувати, що в деяких ланцюгах потрібне застосування резисторів із допуском 1-2%. Можна стверджувати, що більшість радіоаматорів таких резисторів в асортименті не виявиться. Тому автором був запропонований компромісний варіант, що полягає в тому, що замість одного прецизійного резистора в окремих відповідальних випадках у схемах та на друкованих платах передбачена "зчіпка" із двох послідовно з'єднаних резисторів. І тут опір одного (основного) резистора вибирається трохи менше зазначеного, яке недолік компенсується підбором опору другого резистора. Сказане пояснимо прикладом. Нехай на схемі вказано сумарний опір зчіпки 110 кОм із допуском 1 %. В цьому випадку з декількох резисторів зазначеного номіналу за допомогою тестера (краще - цифрового омметра) відбираємо резистор, скажімо, 105 або 108 кОм і додатково до нього з іншої групи з номінальним значенням 5,1 або 2,0 кОм резистор, що має опір 5 або 2 ком. Це, безперечно, легше, ніж знайти резистор опором, що дорівнює точно 110 кОм. Втім, не слід заздалегідь лякатися: у схемі зазвичай зустрічається лише кілька резисторів, опір яких настільки критичний. Найчастіше цілком допустимо розкид 5, а деяких ланцюгах і до 10%. Щодо змінних резисторів найбільші труднощі очікують при застосуванні здвоєних та спарених регуляторів гучності та тембру у стереопідсилювачах. Головний їх недолік полягає в тому, що в положенні мінімального значення (вісь - до кінця вліво) перехід двигуна з графітового покриття на металеву основу у двох потенціометрів відбувається не одночасно: у одного - трохи раніше, у іншого - трохи пізніше, внаслідок чого наприклад , гучність в одному з каналів зникає повністю, а в іншому – ні. Для сучасного підсилювача лампи це вважається абсолютно неприпустимим. Якщо не пощастить і ви не зможете підібрати достатньо ідентичні здвоєні потенціометри, доведеться їх доопрацювати. Доробка зведеться до того, що в одному з двох здвоєних резисторів (а швидше за все в обох) доведеться виправити цей дефект суто механічно - підгинання дужки струмознімач, якщо це допускає конструкція, або взаємним, назустріч один одному, усуненням платформ, що несуть струмознімач. Крім того, для забезпечення більшого терміну служби та запобігання шурхіт і трісків все без винятку оперативні регулятори (гучність, тембр, стереобаланс) необхідно ще до установки в підсилювач розкрити, протерти робочу (токонесучу) частину спиртом або чистим бензином (але не автомобільним і тим більше більше не розчинником або ацетоном!), потім рівномірно змастити чистим технічним вазеліном (можна дитячим, але в жодному разі не косметичним!), знову акуратно і щільно закрити кришками, а в зазор між віссю та втулкою капнути одну (не більше!) краплю машинного чи трансформаторного масла. В якості настановних та регулювальних змінних резисторів, якими доведеться користуватися вкрай рідко, в основному при первинному регулюванні та налаштуванні підсилювача, найкраще вибирати пило- та вологозахищені, з надійним контактом між струмознімачом та робочою поверхнею дужки (наприклад, типів СПЗ-9, СПЗ- 16, СПЗ-45б, СП4-2М-б або дротяні підрядкові типи СП5-16В-б та СП5-2В). Напівпровідникові пристрої. Раніше було зазначено, що у сучасних лампових підсилювачах транзистори та діоди практично не використовуються жодної з фірм-виробників. Справа в тому, що лампові підсилювачі, вироблені західними фірмами, як правило, є або самостійним потужним кінцевим блоком з лінійною АЧХ, стандартним входом (1 або 10 В на навантаженні 600 Ом), виходом в 20, 40, 50 або 100 Вт на навантаженні 4 або 8 Ом без будь-яких регуляторів та індикаторів, або повний УЗ Ч (моно чи стерео - і те й інше зустрічається однаково часто) з комутованими входами під стандартні джерела звукових сигналів, регулятором гучності та двома регуляторами тембру. У стереопідсилювачах також іноді присутній регулятор стереобалансу. І це все. Жодних еквалайзерів, світлодіодних індикаторів рівня сигналу, сигналізаторів навантаження, експандерів (розширювачів динамічного діапазону) - нічого, крім дійсно чудового висококласного підсилювача. А в такому підсилювачі транзистори справді ні до чого. У нашому випадку ми маємо справу не з промисловими розробками, а з конструкціями, які кожен читач цієї книги виготовлятиме в єдиному екземплярі. Тому буде не тільки дозволено, але й виправдано ускладнити конструкцію, ввівши до неї деякі сервісні доповнення. До них слід віднести блок розширених регулювань тембру (у чотирьох ділянках робочого діапазону), систему індикації граничного неспотвореного рівня вихідного сигналу, електронно-оптичний пристрій для точної установки стереобалансу реального сигналу та ряд інших. А оскільки всі ці сервісні пристрої на процес посилення низькочастотних сигналів впливу не надають, цілком розумно виконувати їх на транзисторах і напівпровідникових діодах, а не на додаткових лампах, що ми скріпляємо серце і зробимо. література 1. Високоякісні лампові УЗЧ Автор: tolik777 (aka Viper); Публікація: cxem.net
Енергія з космосу для Starship
08.05.2024 Новий метод створення потужних батарей
08.05.2024 Спиртуознавство теплого пива
07.05.2024
▪ Project Jacquard для створення електронного одягу ▪ Космічний супутник допоможе у боротьбі із посухою ▪ Електровелосипед Zectron Electric Bike
▪ розділ сайту Моделювання. Добірка статей ▪ стаття Іпокрену. Крилатий вислів ▪ стаття Для кого зарезервовано порожню могилу біля могили пророка Мухаммеда? Детальна відповідь ▪ стаття Влаштування піщано-щебеневої основи дорожніх робіт. Типова інструкція з охорони праці ▪ стаття Антенний підсилювач ДМВ на мікросхемі Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття П'єзоелектричні двигуни. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дивіться інші статті розділу 
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page