|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Невже все – детектор? Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Початківцю радіоаматору Здавалося б, такий простий пристрій, як детектор, знає всім ще зі шкільної лави. Проте й сьогодні публікації про нього – не рідкість. Мабуть тому, що не слабшає інтерес до "детекторів" у нових поколінь радіоаматорів, яким потрібно з чогось починати. А в міру накопичення досвіду, перегляду всього старого - зберігається і тепле ставлення до доброго "ретро". Нижче наводиться ряд практичних схем, розроблених автором і які пройшли експериментальну "обкатку" майже двадцять років тому, але не втратили своєї цінності та актуальності досі. ПРАЦЮЄ ВТОРИНА МОДУЛЯЦІЯ Візьмемо два радіоприймачі: детекторний (ДП) та звичайний радіомовний (РВП), наприклад, мережевий ламповий (рис. 1). Підключимо до того й іншого за антеною та заземленням. А потім налаштуємо для прийому однієї і тієї ж радіомовної (РВ) станції, бажано найпотужнішої з тих, що приймаються в цій місцевості. Наприклад, у діапазоні середніх хвиль (СВ). Якщо тепер почнемо говорити в "навушник" BF1 ДП, то свій голос почуємо в динаміці РВП.
Що ж відбувається? РВ станція випромінює електромагнітні коливання (хвилі). Поширюючись на всі боки, вони перетинають антени приймачів, наводячи там ЕРС. У кожному із вхідних контурів виникнуть електричні коливання. Причому розмах останніх залежить від резонансних властивостей самих контурів. І значною мірою - від так званої добротності: що вище вона у вхідного коливального контуру, то більше напруга радіочастоти (РЧ) можна з нього зняти. Це, так би мовити, один бік справи. А інша - в тому, що у ДП ми, по суті, маємо справу і з вихідним контуром малопотужного "передавача", що отримує (як сказано вище) РЧ енергію від РВ станції і перевипромінює її (за допомогою тієї ж антени) у вигляді вторинних радіохвиль. Причому цей процес протікатиме тим сильніше, чим ближче розміри антени до резонансних (тобто чим краще антена налаштована і узгоджена з ДП). Щоб виявити вторинні радіохвилі (а їх параметри, за винятком хіба що розмаху коливань, зниженого у "передавача" за рахунок неминучих втрат, збігатимуться з тим, що випромінює РВ станція), необхідна вторинна модуляція. Її легко здійснити за допомогою наявного у схемі головного телефону BF1 та германієвого діода VD1. Конденсатор С2 буде при цьому служити "розв'язкою" для РЧ та коливань звукової частоти (див. рис. 1). "Дальнобійність" такого експерименту залежить як від величини детекторного приймача, що приймається, і перевипромінюваного імпровізованим "передавачем" (ІП) сигналу, так і від ретельності виготовлення антени ДП (про що сказано вище). Частота нашого ІП жорстко синхронізована з частотою РВ станції. Якщо в динаміці РВП не прослуховується вторинна модуляція, отже, радіомовний приймач налаштований на частоту іншого передавача, що транслює ту саму програму. Або порушені вищевикладені принципи та радіус дії ІП виявився гранично малим. Хоча на практиці "дальнобійність" імпровізованого "передавача" може навіть сягати кількох сотень метрів. Телефон BF1 – високоомний (1600 – 2200 Ом). Дані контуру L1C1 не наводяться, оскільки залежать від довжини хвилі (частоти) РВ станції, яка впевнено приймається у вашій місцевості. Та й схемне рішення саморобки пропонується таким, що практично знімає саму гостроту проблеми. Адже частоту налаштування L1C1 можна досить легко і в широких межах змінювати. Достатньо лише повернути на відповідний кут ротор у конденсатора змінної ємності (КПЕ) С1. Явище вторинної модуляції (і емісії радіохвиль) було застосовано автором практично у охоронному пристрої, основу якого становив розглянутий вище ДП, оснащений, щоправда, мультивибратором. Як останній цілком прийнятний пристрій, зібраний за схемою та рекомендаціями [1]. Підключення - паралельно "навушнику" BF1, але через конденсатор. А в ланцюзі електроживлення - контакти від датчиків, встановлених на об'єкті, що охороняється. У режимі очікування на РВП прослуховувалася звичайна радіопередача. Поява додаткового звуку з частотою мультивібратора означало спрацювання охоронного пристрою. Причому, як показала практика, у паузах передач чутливість такої системи можна легко підвищити. Достатньо, встановивши ручку регулятора гучності РВП в положення максимальної гучності, перейти на прослуховування приміщення, що охороняється через... "навушник" BF1 ДП. Звичайно ж, така проста у виготовленні охоронна система ефективно діє лише при роботі РВ станції, що впевнено приймається. Тобто коли є - її несуча. Цілком прийнятно також використання аналогічного саморобного пристрою як своєрідної демонстраційної системи зв'язку (щоправда, на невеликі відстані), для чого необхідно мати два ДП, два РВП, резонансні антени та якісні заземлення. НЕТРАДИЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ Наступний аспект - застосування детекторних приймачів як "незвичних" блоків живлення (БП) не надто енергоємних саморобок. На рис. 2 наведено принципову електричну схему такої "маломощної батарейки".
Від звичайного ДП цей пристрій відрізняється наявністю РЧ фільтра нижніх частот, що усуває проникнення сигналів РВ станції на вихід нетрадиційного блоку живлення. Такий БП доцільно застосовувати поблизу радіопередавальних станцій, де напруженість поля досить висока. Наприклад, у Тюмені, у межах міста знаходиться потужна СВ РВ станція, її напруженості поля вистачило як живлення генератора [1], але й досить потужного приймача [2], завдяки якому здійснювався впевнений прийом програм в УКХ ЧС діапазоні. Конденсатор С4 у БП - оксидний, із гранично можливою ємністю та малим опором витоку. Діод VD1 - кремнієвий (з максимальним зворотним та мінімальним прямим опором). Ну а вимоги до антени, заземлення та добротності контуру загальновідомі. Зокрема, антена, що використовується для даних саморобок, повинна мати резонансну довжину. Заземлення – бути якісним. Що ж до добротності коливального контуру, то чим вона значніша, тим більше висока напруга можна отримати, що в союзі з С4 виллється і у відповідну потужність, що віддається БП навантаження. Якщо антена має низькоомне зниження, виконане, наприклад, коаксіальним кабелем, його до котушці L1 слід підключати, як показано на схемі (пунктиром). Причому кількість витків, від яких виконується відведення, рекомендуємо підібрати експериментально (за максимальною вихідною напругою). Контур L1C1 при цьому повинен бути налаштований в резонанс на потужну станцію РВ, що приймається. При використанні ж сурогатних антен (щоб звести вплив їх параметрів на добротність контуру L1C1 до мінімуму) доцільною є установка розділювального конденсатора Ср, ємність якого підбирається по максимуму вихідної напруги БП. Застосування сурогатних антен виправдане тільки при дуже великій напруженості поля станцій РВ і дає, природно, гірші результати в порівнянні з резонансними, виконання яких повнорозмірними (без укорочення) в діапазоні середніх хвиль ще можливе. Котушки L1 та L2 - від будь-якого РВ приймача відповідного діапазону. Конденсатори С2, С3 – радіочастотні (наприклад, К10-7, КМ). А як С4 цілком підійде досить поширений К50-16. рекомендовані модифікації ДЕТЕКТОРНОГО ПРИЄМНИКА Хочете максимально спростити схему ДП, а то й взагалі: зробити детекторний приймач "надмініатюрним", переносним? Зрозуміло, все це можливо за наявності у вашій місцевості велику напруженість поля, створюваного РВ станціями.
Цілком прийнятною, зокрема, буде реалізація будь-якої з важливих електричних схем, представлених на рис. 3. Причому модифікації "а" і "б" такі, що при дотику точки А до антени (а часом навіть до батареї центрального опалення) потужна станція приймається найголосніше. Тут добре працюють германієві діоди Д2, Д9, Д18; кремнієві ж "Трудяться" гірше, а то й зовсім не підходять для використання як "найпростіших аматорських детекторів". Помічено також, що ДП, виконані за схемами (рис. 3, а і 3, б), мають вищі експлуатаційні характеристики, якщо діоди розміщені в безпосередній близькості від точки А. Поліпшенню роботи таких детекторних приймачів сприяє і збільшення "паразитних" ємностей між ДП і "землею", в чому легко можна переконатися, якщо, скажімо, взятися руками за дроти, що йдуть до телефонів. Розглянуті вище елементарні конструкції можна сміливо використовувати як РЧ пробника при налаштуванні та узгодженні аматорських передавачів з антенами (або, наприклад, під час перевірки наявності кадрових та малих імпульсів у телевізійній техніці), але якщо ці прості ДП доповнити контуром L1С2 з підбором , С3, отримаємо більш досконалі пристрої, у яких найкраще працюють не германієві, а кремнієві діоди. Необхідне значення номіналу для С3 і С4 визначають, тимчасово підключивши замість них градуйований блок КПЕ з наступною заміною (при досягненні на виході ДП макрорівня сигналу в міру обертання ротора) відповідні конденсатори постійної ємності. Чи можна змусити ДП "говорити" голосніше? Зрозуміло. Наприклад, шляхом паралельного включення кількох детекторних приймачів під час роботи на загальне навантаження. Кожен ДП тут має свою антену, яку можна розташовувати по-різному (на СВ і особливо на ДВ фазові зрушення через велику довжину хвилі істотного впливу не надають). Кількість детекторних приймачів, що одночасно працюють, визначається числом наявних у вашому розпорядженні антен і секцій блоку КПЕ. Ну а якщо "складовий" ДП працює на фіксованій частоті, то ефект залежатиме лише від самих антен. Як "групове навантаження" можна застосувати РВ трансляційний приймач. Рівень гучності тут визначається поєднанням кількох чинників. В результаті будуть, безсумнівно, позначатися потужність сигналів РВ станцій, кількість ДП у групі і ретельність їх налаштування. І, звичайно ж, - якість виготовлення, налагодження заземлення та антен. Причому останнє із достатньою повнотою висвітлено у відповідній літературі [3]. Групове включення детекторних приймачів можна рекомендувати для лісових сторожок, туристських таборів, дач, що у зоні дії потужних РВ станцій. Тобто там, де достатньо місця для великогабаритних антен, але немає електромережі. Працюючи ДП (з груповим включенням) напруги, одержувані у процесі детектування, підводяться до загального навантаження, істотно збільшуючи струм у ній. Детектори у всіх приймачах можуть бути як звичайні однонапівперіодні, так і покращені (рис. 4), але однакові у всіх ДП у групі.
література
Автор: В.Беседін (UA9LAQ), м.Тюмень
Шум транспорту затримує зростання пташенят
06.05.2024 Бездротова колонка Samsung Music Frame HW-LS60D
06.05.2024 Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами
05.05.2024
▪ Альтернатива кремнію для мікросхем ▪ Відкрито принципово новий спосіб охолодження ▪ Нова тканина і зігріє, і охолодить ▪ Виявлено гігантські скупчення турбулентного газу у віддалених галактиках
▪ розділ сайту Дитяча наукова лабораторія. Добірка статей ▪ стаття Лямку тягнути. Крилатий вислів ▪ стаття Що показує індекс Доу-Джонса? Детальна відповідь ▪ стаття Сагова пальма. Легенди, вирощування, способи застосування ▪ стаття Принцип роботи гідроелектростанції. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття Методика перебудови радіостанції Р-105м. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua |
Дивіться інші статті розділу 
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page