Безкоштовна технічна бібліотека ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Зварювальний – з електронікою. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / зварювальне обладнання Тим, хто любить робити все своїми руками, пропонується зробити компактний і надійний пристрій для електрозварювання виробів з конструкційних сталей електродами діаметром 2-5 мм. Живлення його здійснюється від однофазної мережі змінного струму напругою 220 В, що досить зручно і при роботі в домашніх умовах, і "на виїзді". А наявність вбудованого електронного регулятора дозволяє до того ж плавно змінювати зварювальний струм від 20 до 200 А, що, у свою чергу, дає можливість міцно з'єднувати деталі різної товщини і з великою якістю.
Як випливає з принципової електричної схеми (див. рис. 1), в основі даного пристрою - різновид тиристорного регулятора, що набув широкого поширення останнім часом. Воно й зрозуміло. Адже таке технічне рішення дозволяє використовувати тут доступні матеріали і деталі, що важливо для повторення і в "центрі", і в умовах "глибинки". "Зварювальник" складається з власне силового трансформатора Т1, що регулюють тиристорів VS1 і VS2, включених в ланцюг силової обмотки II, і блоку електронного регулювання, що виробляє імпульси, що управляють. Додаткова обмотка III стабілізує горіння дуги та дозволяє покращити процес утворення шва у початковий момент зварювання. Ну а щодо обмотки IV, то вона служить для живлення блоку електронного регулювання струму. Трансформатор Т1 виготовлений на основі статорного осердя від асинхронного двигуна змінного струму потужністю 15...18,5 або 22 кВт. За методикою, про яку журнал вже неодноразово розповідав своїм читачам (див., наприклад, № 8'92, 11'95). Нагадаємо лише, що електродвигун розбирають, і статор разом із обмотками вилучають із корпусу. У разі труднощів останній можна навіть розбити (звичайно, з дотриманням необхідних застережень). Колишні обмотки вирубують зубилом. Залишки видаляють, не пошкоджуючи, однак самі статорні пластини. Магнітопровід потім обмотують кількома шарами склотканини або кіперної стрічки. Причому останньому випадку ізолюючий матеріал промазують епоксидним клеєм. Або – простим масляним лаком (наприклад, марки ПФ-231). Первинну обмотку трансформатора виконують дротом марок ПЕВ-2 (мідний) або АПСО (алюмінієвий) діаметром 2,5 мм. Утримувати вона повинна 220 витків, які намотують рівномірно по всьому перерізу магнітопроводу. Якщо ж дроти необхідного діаметра немає, можна обмотку виконати двома проводами. Важливо лише, щоб сумарний переріз становив 5 мм . Для зручності намотування використовують човник, на якому попередньо розміщують необхідну кількість дроту. Обмотку I, що вийшла, ізолюють 2-3 шарами склотканини або кіперної стрічки. Потім не зайве перевірити все на наявність короткозамкнених витків. Для цього обмотку включають у звичайну мережу з напругою 220 В і переконуються, що струм в ланцюгу обмотки знаходиться в межах 0,3-0,5 А. Якщо заміряне значення перевищує вказане, то нічого не залишається, окрім більш акуратно перемотати всі 220 витків . Вторинну обмотку II виконують проводом перетином 35 мм3. Витків у неї менше, всього 60. А як дроти тут цілком підійде мідна або алюмінієва шина з надійною ізоляцією. Поряд з обмоткою II на магнітопроводі розміщують обмотку III, яка також містить 60 витків, але вже - дроти марки ПЕВ-2 діаметром 2,5 мм. А ось у обмотки IV – 40 витків ПЕВ-2 0,7 мм. Причому передбачено відведення від середини. Ізолюються всі вторинні обмотки так само ґрунтовно, як і первинна. Після остаточного намотування слід знову випробувати трансформатор на холостому ходу. Методика тут практично та сама. Відмінність лише тому, що з зазначеному раніше значенні струму на обмотках II і III має бути напруга 220 У, на обмотці IV - 40В. В основі блоку електронного регулювання струму лежить схема аналогічного устрою промислового виготовлення ТС-200. Монтаж виконується друкованим чи навісним способом. Але у будь-якому разі для цього блоку передбачається надійний корпус. Трансформатор Т2 намотується на магнітопроводі Ш16 із товщиною набору 16 мм. Обмотка I містить 140 витків дроту марки ПЕВ-2 діаметром 0,5 мм. У II всього 70 витків ПЕВ-2 0,1 мм, а у III і IV - по 90 витків ПЕВ-2 0,5 мм.
Резистори R1 ... R9 - типу МЛТ-0,5. Як R10 і R11 якнайкраще підійдуть МЛТ-2, а для R12 - СП2-6А. Конденсатори С1 та С3 доцільніше використовувати типу К50-6. А щодо С2 і С4, то тут краще К73. Тиристори VS1 та VS2 - ТЛ-200 або їм подібні. Встановлюються на тепловідведення із загальною поверхнею 1000 мм3 кожен. Блок, зібраний зі справних деталей і без помилок, налагодження не потребує. Ну а якщо щось раптом не залагодиться – перевірте монтаж. Зверніть увагу на правильність приєднання обмоток у трансформатора Т2 і дотримання зазначеної в схемі полярності. Роботу блоку можна легко перевірити за допомогою осцилографа. Для цього виходи 4-5 та 6-7 навантажують резисторами опором по 50 Ом та потужністю 0,5 Вт. Приєднавши прилад спочатку до одного виходу, а потім - до іншого, переконуються, що переміщенням двигуна резистора R12 змінюється шпаруватість імпульсів. За відсутності осцилографа працездатність блоку можна перевірити за допомогою вольтметра змінного струму. При цьому не підключаючи обмотку III. При правильній роботі блоку зі зміною опору резистора R12 напруга в точках 9-10 повинна плавно змінюватися від 0 до 60 В. Можливий варіант конструкції "зварювальника" представлений на ілюстрації. Трансформатор Т1 закріплений, як це видно, на круглому 400-мм підставі з 10-мм текстоліту або 15-мм фанери. Причому під нього слід підкласти два бруски з твердого дерева перетином 30x30 мм та довжиною 350 мм – для належної циркуляції повітря, покращення охолодження. До основи трансформатор кріпиться за допомогою стяжного болта М12 відповідної довжини і такої, як і знизу, пластини. Зверху на радіаторах розміщуються тиристори. Ручки для перенесення трансформатора виготовляються із сталевої труби діаметром 0,5”. На них кріпляться дві текстолітові пластини завтовшки 5 мм. Одна з них служить для встановлення блоку регулювання струму, потенціометра R12, а також зварювального кабелю, що під'єднується на болтах М12. На другій пластині закріплено дві скоби для намотування мережного кабелю після закінчення роботи. Тут можна встановити й автоматичний вимикач, розрахований струм не менше 25 А. Втім, конструкція зварювального агрегату може бути й іншою. Його, наприклад, легко розмістити в "цілісному" корпусі (передбачивши відповідно спеціальні вентиляційні отвори або навіть малогабаритний вентилятор для обдування). Однак, як би при цьому не погіршився тепловий режим! Адже навіть у конструкції трансформатора, що "вільно продується", зображена на малюнку, доводиться після кожної години роботи передбачати 10-хвилинну перерву. Зварювання роблять електродами марки Е-5РА УОНІ-13/55-2,5 УД-1. Діаметр, як зазначалося,- від 2 до 5 мм. Вставляють потрібний електрод у надійний та зручний електродотримач, включають названі вище пристрої - і за справу. Звичайно, з дотриманням техніки безпеки. З технологією ж зварювання можна ознайомитись у відповідних посібниках. Дивіться інші статті розділу зварювальне обладнання. Останні новини науки та техніки, новинки електроніки: Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами
05.05.2024 Приміальна клавіатура Seneca
05.05.2024 Запрацювала найвища у світі астрономічна обсерваторія
04.05.2024
Інші цікаві новини: ▪ Робот з рукою-щіткою для волосся ▪ За зростанням гір можна стежити за листям рослин Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки
Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки: ▪ розділ сайту Металошукачі. Добірка статей ▪ стаття Коридори влади. Крилатий вислів ▪ стаття Як працює паровий двигун? Детальна відповідь ▪ стаття Закони, коментарі щодо охорони праці. Довідник ▪ стаття Торф'яні електроустановки. Захист. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Залишіть свій коментар до цієї статті: All languages of this page Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт www.diagram.com.ua |