Безкоштовна технічна бібліотека ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Прості радіоаматорські пристрої для вимірювання індуктивності. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Вимірювальна техніка У зарубіжному радіоаматорському журналі було опубліковано дві схеми приладів для вимірювання індуктивності. Враховуючи те, що з 1 року цей журнал не надходить до СНД через систему Союздруку, а схеми прості у повторенні, доцільно коротко ознайомити з ними читачів журналу. Впевнений, що схеми становлять практичний інтерес для радіоаматорів. У багатьох випадках практичної діяльності радіоаматорів для них цікаво, а в ряді випадків і необхідно виміряти індуктивність котушок індуктивності або аналогічних радіокомпонентів, які вони хотіли б застосувати у своїх конструкціях. Прості промислові прилади для цього в переважній більшості випадків відсутні, а складні і, відповідно, дорогі недоступні широкому колу радіоаматорів. В обох випадках індуктивність зазвичай вимірюється непрямим методом. Вона перетворюється на "еквівалентну" їй постійну напругу, як це зроблено в схемі рис. 1, або частотно-залежне від неї імпульсна напруга - рис. 3.
На елементі IC2-А виконаний генератор, що задає схеми (рис. 1). Як IC2 використовувалася мікросхема типу CD4584, що містить у своєму складі шість тригерів Шмітта. Ця мікросхема зустрічається на радіоринку, але, на жаль, нині ми не дуже поширена. Якщо виникнуть труднощі з її придбанням, доцільно спробувати використовувати вітчизняну мікросхему 1564ТЛ2 або імпортну 54НС14. Дуже поширені мікросхеми К561ТЛ1 (1561ТЛ1, 564ТЛ1), але вони менш "ємні" за кількістю тригерів Шмітта в одному корпусі - їх там лише чотири. Доведеться застосовувати два корпуси цих мікросхем. Входи та виходи мікросхем IC2-В-IC2-D запаралелені. Це зроблено для умощнення виходу генератора, що задає, оскільки він навантажений на низькоомну індуктивність Lк і резистор R2. Вимірювана індуктивність підключається до контактів 1-2 клемної колодки К3. Через резистор RЗ напруга з котушки індуктивності Lк подається на вхід пари інверторів IC2-E та IC2-F. Вихід останнього з цих інверторів з'єднаний з інтегруючим ланцюжком R4C2. Цей ланцюжок згладжує пульсації вихідної напруги IC2-F, так що на контактах 1 -2 вихідної колодки К2 отримуємо практично напругу постійного струму. До цієї колодки (К2) підключається будь-який високоомний вольтметр, наприклад, радіоаматорський тестер DТ830-В. Напруга живлення 9 В подається на колодку К1. Далі воно стабілізується на рівні 5 мікросхемою IC1 типу 78L05. Практично можна застосувати й інші типи стабілізаторів, що мають і більшу вихідну напругу, наприклад 7806 або 7808. Автори статті [1] вважали за доцільне дещо збільшити потенціал нижньої за схемою обкладки конденсатора С2 щодо корпусу схеми, наблизивши його до потенціалу верхньої обкладки конденсатора C2. Для цього використаний потенціометр R2 та дільник напруги R5R6. Тепер кілька слів про параметри індуктивності вимірювача. Пристрій призначений для вимірювання індуктивності від 200 мкГн до 5 мГн. У тому випадку, коли радіоаматору потрібно виміряти індуктивність, що трохи відрізняється від обумовленого діапазону, така можливість, звичайно, є. Достатньо мати у своєму запасі кілька котушок індуктивності із заздалегідь вимірюваними параметрами. Наприклад, маючи індуктивність величиною 200 мкГн, можна включати послідовно з нею індуктивності перевіряються величинами до 200 мкГн і вимірювати сумарну індуктивність. Потім, відібравши від отриманого результату вимірювань 200 мкГн, дізнаємося про величину невідомої невеликої індуктивності. Якщо очікувана величина вимірюваної індуктивності передбачається більше 5 мГн, то при вимірюваннях треба включити калібрувальний дросель, що паралельно перевіряється, наприклад, величиною 5 мГн. Результат вимірювань буде менше 5 мГн, і по ньому треба буде розрахувати величину індуктивності, що перевіряється. Відомо, що загальна індуктивність двох послідовно або паралельно з'єднаних котушок індуктивності змінюється аналогічно при з'єднанні резисторів. Цей принцип "розширення" діапазону вимірювань описаного вимірника індуктивностей можна і треба використовувати практично. Потенціометром P1 при регулюванні пристрою досягають показання 500 мВ тестера DMM, якщо до колодки КЗ підключити заздалегідь виміряну та підібрану індуктивність 5 мГн. Якщо до приладу буде підключено індуктивність 1 мГн, DMM покаже 100 мВ. Потенціометром P2 виставляють вихідну напругу пристрою, що вимірюється DMM, на рівні 0, якщо замкнути висновки 1-2 К3. На рис. 2 показаний малюнок друкованої плати пристрою та розташування деталей на ньому.
Якщо радіоаматор не зможе придбати мікросхему типу CD4584 або зайнятися експериментуванням із заміною цієї мікросхеми, йому доцільно виконати схему вимірювача індуктивностей за рис. 3.
Для роботи з цією схемою знадобиться вимірювач частоти – частотомір. Цей прилад не настільки дефіцитний, оскільки багато радіоаматорів раніше захоплювалися виготовленням комбінованих пристроїв на базі електронного годинника. Як раритет зберігається у мене комбіноване пристрій - годинник/частотомір/лічильник імпульсів/вимірювач частоти вхідного сигналу радіоприймача за частотою гетеродина. А розмір "комбайна" не перевищує двох пачок цигарок! Щоправда, без урахування джерела живлення. У схемі рис. 3 на мікросхемі IC1 типу NE555 виконаний астабільний мультивібратор. Схема дуже проста. Діапазон вимірюваних індуктивностей від 500 до 10 мкГн. Вхідна напруга живлення може бути, наприклад, 9...12 В. Його стабілізує мікросхема IC2 типу 78L05 на рівні 5 В. Вимірювана індуктивність Lк підключається до клем 1-2 K1. Чим більша величина індуктивності, тим нижча частота генерації IC1. Якщо підключити індуктивність 500 мкГн, частота генератора повинна бути виставлена регулюванням P1 200 кГц. Слід враховувати, що з частот генерації понад 200 кГц погіршується лінійність (точність) роботи пристрою. Якщо до пристрою підключена індуктивність, що вимірюється, то її величина розраховується за формулою: L = 200 кГц/f (вимірювань) x 500 мкГн. Так, наприклад, якщо частотомір показав частоту 27 кГц при підключенні до схеми невідомої індуктивності, її розрахункова величина буде наступною: L = 200 кГц/27 кГц х 500 мкГн = 3,704 мГн. Середня похибка вимірювань у вказаному діапазоні індуктивностей при якісному налаштуванні схеми не перевищує 4%. На рис. 4 показаний малюнок друкованої плати пристрою та розташування радіокомпонентів на ній.
література
Автор: Є.Л.Яковлєв, м. Ужгород Дивіться інші статті розділу Вимірювальна техніка. Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті. Останні новини науки та техніки, новинки електроніки: Машина для проріджування квітів у садах
02.05.2024 Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону
02.05.2024 Пастка для комах
01.05.2024
Інші цікаві новини: ▪ Новий акумуляторний елемент у 7 разів щільніший за літієво-іонні елементи ▪ SD-M1912 - новий драйвер для DVD-ROM Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки
Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки: ▪ розділ сайту Студенту на замітку. Добірка статей ▪ стаття Краще бути першим у селі, ніж другим у місті (у Римі). Крилатий вислів ▪ статья Яку нагороду попросив Діоген? Детальна відповідь ▪ стаття Форміум міцний. Легенди, вирощування, способи застосування ▪ стаття Фототир на базі лазерної указки. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття ВЧ генератор. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Залишіть свій коментар до цієї статті: All languages of this page Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт www.diagram.com.ua |