|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Пробник-індикатор Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Вимірювальна техніка При пошуку несправностей та налагодженні пристроїв автоматики та різних електрорадіоустановок електрослюсарю доводиться використовувати два, а то й три вимірювальні прилади: струмошукач, авометр, пристрій для перевірки ланцюгів (батарея елементів, включена послідовно з лампою розжарювання). Це створює певні незручності як у пересуванні, і під час роботи. Разом з тим у переважній більшості практичних випадків вимір точного значення параметрів не потрібний, потрібно лише підтвердження заздалегідь відомих фіксованих значень. Тому природне прагнення створювати прості комбіновані пробники, які відповідають вимогам конкретних умов роботи. Очевидно також, що неможливо виготовити простий прилад, який зміг би задовольняти всі потреби, що виникають у різних галузях техніки. У своєму пробнику, який і пропоную до уваги читачів, я об'єднав ті види випробувань, які на практиці найчастіше бувають необхідні. Пробник, виконаний у вигляді щупа, зручний в експлуатації, має малі габарити та масу, здатний тривалий час працювати без зміни джерела живлення. Відсутність стрілочних вимірювальних приладів підвищує його стійкість до випадкових падінь та ударів. Пробник дозволяє визначати наявність в ланцюгу змінної і постійної напруги від 60 до 400 В, а також підтверджувати фіксовані значення 6,12 і 24 В, індикувати опір в межах 5...50 Ом і 50...500 Ом, перевіряти справність конденсаторів ємністю 4 мкФ та більше.
Принципова схема пристрою показана на рис. 1. При всіх видах випробувань його підключають до ланцюга, що перевіряється, щупом 1, змонтованим на корпусі приладу, і щупом 2, з'єднаним з приладом гнучким багатожильним проводом. Показане на схемі положення кнопок S81 і SВ2 відповідає режиму індикації напруги 60...400 В. У цьому режимі ланцюг VD1, R4, R5 дозволяє заряджати акумуляторну батарею GB1. При натисканні на кнопку S82 пристрій працює в режимі індикації фіксованих значень напруги. Якщо ввімкнувся світлодіод НL4 у випробуваному ланцюзі напруга не менше 6, але не більше 12 В, якщо світять відразу НL4 і НL5 - то в межах від 12 до 24 В, якщо всі три світлодіоди НL4, НL5, НL6 - більше 24 В. При вимірюванні напруги постійного струму щуп 1 підключають до плюсового дроту ланцюга, що перевіряється. При натисканні на кнопку SВ1 (S82 відпущено) прилад працює в режимі індикації опору. Готовність приладу до роботи перевіряють одночасним натисканням на кнопку SВ1 та замиканням щупів. При цьому світіння світлодіодів НL2 і НL3 однаково і максимально, що відповідає нульовому опору, що вимірюється. Опір в інтервалі 5...50 Ом індикує світлодіод НL2, змінюючи яскравість свічення у зворотній пропорційності; при цьому яскравість світлодіода НL3 залишається незмінною та максимальною. Якщо між щупами включено опір більше 50 Ом, світлодіод НL2 не світить, а світлодіод НL3 зменшує яскравість свічення зі збільшенням опору. Це дає можливість за певної навичці визначати значення опору з точністю, достатньої практики. У цьому ж режимі визначають цілісність р-п-переходів діодів, транзисторів і т. п. Справність конденсаторів значної ємності визначають інтенсивності спалаху світлодіода НL3 в момент торкання щупами висновків конденсатора. Прилад захищений від помилкового підключення під напругу 220 В у режимі вимірювання опору або фіксованих значень низької напруги. Вузол на транзисторах VТ2-VТ4 протягом часу, необхідного для вимірювання, таке аварійне підключення витримує, а вузол на транзисторі VT1 захищають діоди VD2-VD7 та запобіжник FU1.
Всі деталі пробника, за винятком батареї живлення GB1 та запобіжника FU1, змонтовані на двох друкованих платах із фольгованого склотекстоліту товщиною 1 мм. Креслення обох плат показано на рис. 2. Тут же показані всі перемички та міжплатні з'єднання. Обидві плати скріплюють між собою чотирма гвинтами М2,5, при цьому плати мають бути розташовані друкарськими провідниками. Між платами необхідно укласти ізолюючу прокладку зі склотекстоліту (без фольги) товщиною 1 мм, розміри прокладки дорівнюють розмірам плат. До торця плати, не якої розміщені світлодіоди, паянням до фольгових майданчиків, позначених буквами А і Б, кріплять фальшпенель з фольгованого склотекстоліту товщиною 1 мм. У фальшпанелі свердлить отвори під світлодіоди та вікно під неонову лампу. Необхідні написи можна нанести на фальшпанель травленням фольги чи фарбою. Мікровимикачі МП-5 закріплюють скобами з мідного дроту товщиною 1 мм, впаяними в плату до спеціально передбачених для цього майданчиків. Запобіжник вмонтований у щуп 2. Корпус пробника склеєний із листового непрозорого полістиролу завтовшки 3 мм. З боку індикаторів у корпусі вирізають прямокутне вікно, в яке вклеюють таких же розмірів пластину з прозорого органічного скла, а також свердлять отвори для кнопок, які також виготовлені з полістиролу. Два акумулятори Д-0,1 фіксують скобою з мідного дроту, на кінці якого надіті трубки ПВХ. Кінці скоби впаяні в невелику плату із фольгованого склотекстоліту. Компонування щупа представлене на рис. 3. Неонову лампу НІ слід захистити поролоновими прокладками від псування під час ударів. Власне щупи виготовлені з латуні. Один з них - щуп 1 - пригвинчений до плати 1, а інший - увінчаний у трубку з пластмаси. У цій же трубці знаходиться і затиснутий пружиною запобіжник. Транзистори КТ315Б у пробнику можна замінити на КТ315А, КТ315Г, а КТ816А - КТ816Б, КТ816Г, а також на КТ814А, КТ814Б. Запобіжник FU1- ВГП-1 0,5 А, або, краще, на 0,25 А. Світлодіоди АЛ102А та АЛ307А краще замінити на яскравіші за світінням АЛ102Б та АЛ307Б, Замість Д-0,1 можна застосувати акумулятори Д-0,06 . Неонову пампу ІНС-1 можна замінити на ІН-3. Налагодження приладу починають із вузла на транзисторі VТ1. До щуп підключають міліамперметр постійного струму. Резистори R2 і RЗ тимчасово замінюють на змінні опором 100...300 Ом, а двигуни встановлюють їх на максимум опору. Зменшуючи опір резистора RЗ, встановлюють струм 10 мА за шкалою мікроамперметра, при цьому починає світити світлодіод НL3. Потім зменшують опір резистора R2, досягаючи однаково яскравого свічення обох світлодіодів НL2 та НL3. Після цього вимірюють опір змінних резисторів і впаюють на їх місце постійні резистори відповідних номіналів. Вузол на транзисторах VТ2-VТ4 зазвичай налагодження не потребує, якщо деталі справні і їх типономінали відповідають зазначеним на схемі. Про необхідність підзарядки батареї GВ1 вказує помітна на око різниця в яскравості світла світлодіодів НL2 і НL3 при замиканні щупів приладу. Для зарядки щупи включають до розетки освітлювальної мережі напругою 220 В.
Корпус пробника склеєний із листового непрозорого полістиролу завтовшки 3 мм. З боку індикаторів у корпусі вирізають прямокутне вікно, в яке вклеюють таких же розмірів пластину з прозорого органічного скла, а також свердлять отвори для кнопок, які також виготовлені з полістиролу. Два акумулятори Д-0,1 фіксують скобою з мідного дроту, на кінці якого надіті трубки ПВХ. Кінці скоби впаяні в невелику плату із фольгованого склотекстоліту. Компонування щупа представлене на рис. 3. Неонову лампу НІ слід захистити поролоновими прокладками від псування під час ударів. Власне щупи виготовлені з латуні. Один з них - щуп 1 - пригвинчений до плати 1, а інший - увінчаний у трубку з пластмаси. У цій же трубці знаходиться і затиснутий пружиною запобіжник. Транзистори КТ315Б у пробнику можна замінити на КТ315А, КТ315Г, а КТ816А - КТ816Б, КТ816Г, а також на КТ814А, КТ814Б. Запобіжник FU1- ВГП-1 0,5 А, або, краще, на 0,25 А. Світлодіоди АЛ102А та АЛ307А краще замінити на яскравіші за світінням АЛ102Б та АЛ307Б, Замість Д-0,1 можна застосувати акумулятори Д-0,06 . Неонову пампу ІНС-1 можна замінити на ІН-3. Налагодження приладу починають із вузла на транзисторі VТ1. До щуп підключають міліамперметр постійного струму. Резистори R2 і RЗ тимчасово замінюють на змінні опором 100...300 Ом, а двигуни встановлюють їх на максимум опору. Зменшуючи опір резистора RЗ, встановлюють струм 10 мА за шкалою мікроамперметра, при цьому починає світити свегодіод НL3. Потім зменшують опір резистора R2, досягаючи однаково яскравого свічення обох світлодіодів НL2 та НL3. Після цього вимірюють опір змінних резисторів і впаюють на їх місце постійні резистори відповідних номіналів. Вузол на транзисторах VТ2-VТ4 зазвичай налагодження не потребує, якщо деталі справні і їх типономінали відповідають зазначеним на схемі. Про необхідність підзарядки батареї GВ1 вказує помітна на око різниця в яскравості світла світлодіодів НL2 і НL3 при замиканні щупів приладу. Для зарядки щупи включають до розетки освітлювальної мережі напругою 220 В. Автор: М. Петруняк, м. Ростов-на-Дону; Публікація: cxem.net
Машина для проріджування квітів у садах
02.05.2024 Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону
02.05.2024 Пастка для комах
01.05.2024
▪ Подвійний незалежний аналоговий NLAST9431 ▪ Оптоволоконна система надвисокої щільності LightStack 4U
▪ Розділ сайту Передача даних. Добірка статей ▪ стаття Потрапляти (потрапити) з корабля на бал. Крилатий вислів ▪ стаття На кого полюють шимпанзе, використовуючи дерев'яні подоби копій? Детальна відповідь ▪ стаття Функціональний склад телевізорів Panasonic Довідник ▪ стаття Випрямлячі. Як і чому? Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття PS one: експлуатація та ремонт. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua |
Дивіться інші статті розділу 
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page