Безкоштовна технічна бібліотека ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Лабораторний синтезатор надвисокої частоти. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Вимірювальна техніка Проблема стабільності частоти в приймальних пристроях існувала завжди. На відносно низьких частотах (до 100-150 МГц) вона вирішувалася застосуванням кварцових резонаторів, на більш високих (400 МГц) - за допомогою резонаторів на поверхнево-акустичних хвилях (ПАР-резонаторах), для стабілізації ж надвисоких частот часто застосовують діелектричні резонатори кераміки чи інші високодобротні резонатори [1]. Описані методи стабілізації з допомогою пасивних компонентів мають переваги - простоту і порівняльну дешевизну реалізації, та їх головний недолік - неможливість скільки-небудь істотної перебудови частоти без зміни частотозадающего елемента - резонатора. Неможливість швидкої електронної перебудови робочої частоти за збереження її стабільності різко обмежує застосування радіопристроїв, не дозволяючи, наприклад, реалізувати багатоканальність. Інтегральні синтезатори частоти різних зарубіжних фірм, що отримали в даний час широке поширення, дозволяють здійснити швидку електронну перебудову робочої, в тому числі і надвисокої, частоти, зберігаючи при цьому її високу стабільність. Такі синтезатори частоти бувають прямого та непрямого типів [2]. Перевагами прямого синтезу відноситься висока швидкодія при малому кроці сітки частот, але через необхідність фільтрації великої кількості спектральних компонентів, викликаних численними нелінійними перетвореннями сигналу, в НВЧ схемах пристрою прямого синтезу застосовуються рідко [3]. Для синтезу надвисоких частот зазвичай застосовують синтезатори непрямого типу, або синтезатори з фазовим автопідстроюванням частоти (ФАПЧ). Існує два основних типи інтегральних синтезаторів з ФАПЧ - програмовані значення частоти в яких задається зовнішнім мікроконтролером по трипровідній шині і непрограмовані де коефіцієнти поділу внутрішніх дільників частоти фіксовані, а опорна частота задається зовнішнім кварцовим резонатором. У простих НВЧ схемах зазвичай застосовують непрограмовані інтегральні синтезатори, наприклад, MC12179 фірми Motorola [4], до недоліків якого слід віднести необхідність точного вибору резонатора кварцового, що не завжди можливо. Програмовані синтезатори частоти, наприклад UMA1020М фірми Philips, позбавлені цього недоліку, оскільки в сучасних системах зв'язку обов'язково присутній керуючий мікроконтролер, здійснити програмування такого синтезатора технічно нескладно. Автогенератори надвисокочастотного діапазону використовуються у вигляді функціонально закінчених модулів, виконаних за гібридною технологією [5]. Прикладом застосування описаних рішень може бути простий лабораторний синтезатор надвисокої частоти, що дозволяє з високою точністю генерувати та стабілізувати частоту в діапазоні 1900 - 2275 МГц, пропонований у цій статті. Структурну схему спроектованого синтезатора показано на рис. 1., зовнішній вигляд – на рис.2. Як видно їх схеми, синтезатор складається з керованого напругою генератора (ГУН або VCO) JTOS-2200 фірми Mini-Circuits JTOS-2200, інтегрального синтезатора частоти UMA-1020М та мікроконтролера Z86E0208PSC фірми Zilog. Надвисокочастотний сигнал, що генерується ГУНом, надходить на вихід лабораторного синтезатора і на вхід головного програмованого дільника частоти, що входить до схеми UMA-1020М. Опорний сигнал, що виробляється кварцовим генератором JCO-8, надходить на допоміжний програмований частотний дільник, який також входить до схеми UMA-1020М. Структурна схема UMA-1020М показано на рис. 3, детальну технічну документацію на UMA-1020 можна знайти на сайті фірми-виробника philips.de/. Коефіцієнти обох дільників - головного та допоміжного - встановлюються мікроконтролером Z86E0208PSC по трипровідній (дані DATA, синхронізація CLK та роздільна здатність запису /ENABLE) шині. Структурна схема мікроконтролера Z86E0208PSC показана на рис. 4. Внутрішнього ПЗП мікроконтролера достатньо для програмування семи різних значень частот та одного тестового режиму. Конкретні значення частот (або тестовий режим) встановлюються перемичками на платі лабораторного синтезатора. Перед завантаженням чергового значення частоти інтегральний синтезатор мікроконтролер опитує порт, підключений до перемичок, і, відповідно до отриманих даних, вибирає ту чи іншу прошивку. Нове значення частоти встановлюється автоматично під час увімкнення живлення плати синтезатора. Алгоритм програмування синтезатора для мікроконтролера Z86E0208PSC показано на рис. 5, листинг програми наведено на institute-rt.ru/common/statyi/zsynt/prog.html. Детальніше про програмування мікроконтролерів фірми Zilog можна прочитати в [6, 7], повна технічна документація доступна на сайті zilog.com. Особливістю ГУНу JTOS-2200, що застосовується, є діапазон напруги налаштування: від 0.5 до 5 Вольт. Тобто якщо значення напруги налаштування буде менше 0.5 Вольт, фірма-виробник не гарантує стійку генерацію коливань. Проведені експерименти показали правдивість цього твердження. Принцип функціонування ФАПЧ, і навіть методика розрахунку фільтра зворотний зв'язок (Loop filter), досить і неодноразово розглянуті у технічної літературі [8], у цій статті не розглядається. Існує кілька програм, що безкоштовно розповсюджуються, що дозволяють розраховувати параметри фільтрів зворотного зв'язку, їх можна знайти в Інтернеті на analog.com або national.com. Для контролю правильності роботи схеми синтезатора на платі встановлено світлодіод, світіння якого свідчить про помилку синтезу частоти. При коректній роботі синтезатора світлодіод не повинен горіти, проте ця функція може бути відключена програмно. Собівартість зібраного лабораторного синтезатора не перевищує 30 доларів. Як здешевлення пропонованого пристрою можна запропонувати два шляхи: по-перше, можна об'єднати кварцове джерело опорних коливань синтезатора і мікроконтролера, при цьому треба пам'ятати, що максимальна тактова частота Z86E0208PSC становить 8 МГц, у той час як для UMA-1020М вона може бути в межах 5-40 МГц. По-друге, ГУН можна розробити самостійно на транзисторах чи підсилювальних інтегральних мікросхемах, використовуючи методику, наведену в [9, 10]. література
Автори: Н.А.Штуркін, І.В.Малигін; Публікація: cxem.net Дивіться інші статті розділу Вимірювальна техніка. Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті. Останні новини науки та техніки, новинки електроніки: Машина для проріджування квітів у садах
02.05.2024 Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону
02.05.2024 Пастка для комах
01.05.2024
Інші цікаві новини: ▪ Нейросеть самостійно повторила відкриття Коперника ▪ Паливні батареї - ємність потроєна ▪ Управління технікою за допомогою сили думки ▪ Датчик зображення Sony IMX224MQV з рекордно високою світлочутливістю Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки
Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки: ▪ розділ сайту Початківцю радіоаматору. Добірка статей ▪ стаття Варфоломіївська ніч. Крилатий вислів ▪ стаття Чому у нас випадають молочні зуби? Детальна відповідь ▪ стаття Електромонтер з нагляду за трасами кабельних мереж. Типова інструкція з охорони праці ▪ стаття Пробник оксидних конденсаторів. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття Доопрацювання Сі-Бі трансівера MAYCOM EM-27D. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Залишіть свій коментар до цієї статті: All languages of this page Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт www.diagram.com.ua |