Ламповий попередній стереопідсилювач комутатор. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Попередні підсилювачі

 Коментарі до статті

Принципова схема та конструкція

Описуваний тут підсилювач є систему, досить близьку за функціями нинішнім підсилювально-комутаційним пристроям.

Потреба в такому підсилювачі може виникнути у двох випадках: якщо радіоаматор має в своєму розпорядженні "активні" електроакустичні агрегати, що містять потужний кінцевий підсилювач з власним живленням, і якщо створюється повний аудіокомплекс, що включає різні за параметрами вихідного сигналу джерела - магнітофон, телевізор, програвачі з динаміками звукознімач, лазерні програвачі, стереотюнер, лінія багатопрограмного проводового мовлення і т.п.

Цей підсилювач був створений саме для такого (другого) випадку. З його допомогою можна здійснити необхідні комутації на єдиному пульті керування та привести найрізноманітніші за характером сигнали до спільного знаменника.

Під цим загальним знаменником мається на увазі як нівелювання їх рівнів, так і частотна корекція, необхідність якої виникає при використанні довгих екранованих магістралей від розташованих у різних місцях приміщення джерел.

Перш ніж перейти до опису підсилювача, обмовимося, що все сказане стосується тільки одного з двох каналів стереопідсилювача, тому при складанні підсилювача, компонуванні його вузлів, виготовленні друкованих плат або виборі комутаційних вузлів потрібно пам'ятати, що каналів буде два, і приймати відповідні рішення слід з урахуванням цього. Це треба враховувати і при виборі чи виготовленні силового трансформатора, а також елементів випрямляча. Крім того, абсолютно неприпустимо, щоб після закінчення регулювання всі без винятку параметри одного каналу відрізнялися від аналогічних параметрів іншого каналу більш ніж 1...2%.

Отже, підсилювач починається з 8-позиційного комутатора, зібраного на перемикачі типу П2К та призначеного для комутації наступних джерел звукового сигналу:

1. Динамічний мікрофон

2. Динамічна головка стереопрогравача

3. П'єзоголовка стереопрогравача

4. Програвач лазерних дисків

5. Стереомагнітофон

6. Стерео-УКЗ тюнер або АМ/ЧМ приймач

7. Телевізор

8. Трипрограмна радіотрансляційна мережа.

Підключення джерел до комутатора здійснюється за допомогою стандартних 5-штирькових циліндричних роз'ємів. Кожен із сигналів (крім сигналу від мікрофона) потрапляє на свій резистивний дільник, нижнє плече якого зроблено змінним. Резистор верхнього плеча заблокований конденсатором, призначення якого - компенсувати згасання високочастотної частини спектра довгої лінії. Номінальне значення цієї ємності підбирається дослідним шляхом, оскільки втрати лінії точному визначенню не піддаються. Про те, як це робиться, буде сказано далі.

Коригований сигнал через іншу групу контактів підводиться до сітки лампи першого каскаду двокаскадного попереднього підсилювача напруги. Тут же на вході підсилювача знаходиться тонкомпенсований регулятор гучності. Між першим і другим каскадом включений двосмуговий регулятор тембру, що регулює окремо ділянки спектра вище та нижче частоти розділу - 1000 Гц. Цей двосмуговий регулятор без будь-яких змін у схемі можна замінити кланг-регістром та чотирисмуговим регулятором, застосованим в описаному раніше підсилювачі вищого класу. Сигнал від мікрофона перед тим, як потрапити на вхід першого каскаду, попередньо посилюється додатковим мікрофонним каскадом. Каскад зібраний на малошумному пентоді типу ЕF-86 (повний вітчизняний аналог - 6Ж32П). Ця лампа свого часу використовувалася у деяких вітчизняних магнітофонах (наприклад, "Яуза"). Про особливості монтажу цього каскаду далі буде розказано докладніше.

Після посилення другим каскадом сигнал, що знімається з анода другого тріода, розділяється на два: один надходить на сітку першого кінцевого каскаду - катодного повторювача, зібраного на одній половині подвійного тріода 6Н6П (VLЗ на схемі рис. 34), інший - на сітку лампи напруги VL2 6C3П або 6С4П, після посилення якої сигнал потрапляє на вхід другого кінцевого тріода - катодного повторювача VLЗ 6Н6П. Для економії загального числа ламп підсилювача допустимо замість двох ламп 6C3П (або 6С4П) у двох каналах використовувати один здвоєний тріод типу 6Н1П - по одному тріоду на кожен канал. У цьому випадку необхідно застосувати антифонну схему живлення розжарювання цієї лампи постійною напругою з додатковим підживленням (+15...25 В), як це було зроблено в підсилювачі вищого класу.

Таким чином, будь-який вхідний сигнал, перш ніж потрапити на сітку одного з кінцевих катодних повторювачів, посилюється в одному випадку двокаскадним, в іншому трикаскадним попереднім підсилювачем. Це робиться для того, щоб мати можливість простим натисканням кнопки перемикача виходів змінювати загальний коефіцієнт посилення нашого УЗЧ у n разів, де n реальний коефіцієнт посилення додаткового каскаду на лампі VL2. У процесі регулювання підсилювача його значення вибирають рівним 10, 20 або 50 відповідно дві кнопки перемикача n маркують "х1" і "х10" (або 20 або 50).

(Натисніть для збільшення)

Вихідні каскади зібрані за схемою катодних повторювачів, що мають дуже низький вихідний опір. Це потрібно для того, щоб при проходженні сигналу з виходу попереднього УЗЧ до входу потужного кінцевого підсилювача не виникало додаткових втрат і спотворень високочастотної частини спектра, якщо з'єднувальні лінії досить довгі. Повернемося до додаткового мікрофонного підсилювача. Він введений у схему УЗЧ у тому, щоб за бажання можна було реалізувати досить модну функцію " караоке " , що дозволяє здійснювати сольний супровід будь-яких фонограм (з дисків чи магнітних носіїв). Замість одного мікрофона на вході можуть бути включені три, що розширить сольні можливості до хорових. Мікрофонний каскад має власний незалежний регулятор гучності, що дозволяє в широких межах здійснювати мікшування свого та супроводжуючого музичних сигналів.

Повна схема цього каскаду показано на рис. 35. Власне, мікрофонний каскад не обов'язково робити ламповим. Сьогодні існують схеми безлічі мікрофонних підсилювачів на транзисторах і мікросхемах, що мають прекрасні характеристики, малошумливі і не мають, як лампові, схильності до мікрофонного ефекту. Однак їх застосування спричинить необхідність ввести в загальну схему живлення додатковий низьковольтний випрямляч з гарною фільтрацією, так що в результаті загальний виграш від використання транзисторного мікрофонного підсилювача може виявитися незначним або навіть нульовим.

І ще одне застереження. У схемі підсилювача передбачено вхід від радіотрансляційної лінії, яка сьогодні є практично у кожному місті та навіть районному центрі. У великих містах це багатопрограмне мовлення і включає стереофонічні передачі. Якщо у вашому місті таке провідне мовлення існує, доцільно ввести в схему підсилювача додатковий вузол - декодер трипрограмного мовлення зі стереовиходом.

Схему такого вузла та його конструкцію описувати немає сенсу: вона стандартна та неодноразово публікувалася (наприклад, у журналі "Радіо"). Зазначимо лише, що у разі її застосування 8-позиційний перемикач комутатора входів доцільно відразу замінити на 10-позиційний і здійснити комутацію сигналів від кожного з трьох каналів мовлення за тим же принципом, що і для одного каналу. Для перемикання каналів трансляційного мовлення можна ввести додатковий галетний або кнопковий перемикач на три положення. Ось, мабуть, і все, що стосується схеми підсилювача. Конструктивне його оформлення на 100% залежить від того, де і як він буде розміщений - у складі музичного центру, у вигляді окремого пристрою, на окремому столику, на полиці шафи або поруч із кінцевим підсилювачем та іншою апаратурою комплексу.

Наведемо один із безлічі можливих варіантів, при якому підсилювач виконаний як автономний вузол управління всіма апаратами аудіокомплексу. На відміну від описаного підсилювача вищого класу, даний підсилювач досить компактний і легкий. У зв'язку з цим довелося відмовитись від горизонтального розміщення перемикача-комутатора на передній лицьовій панелі, оскільки при натисканні на кнопки-клавіші перемикача можливе переміщення по столу всього підсилювача блоку.

Перемикач розташований вертикально та розміщений на передній частині верхньої панелі підсилювача. Там же розміщені й усі оперативні органи управління – регулятори гучності, тембру, стереобалансу, мікрофонного мікшера. Зовнішній вигляд підсилювача показано на рис. 36 а панель управління - на рис. 37. Підсилювач розміщено на одній спільній друкованій платі, наведеній на рис. 38 на рис. 39 показано розміщення деталей та елементів схеми на платі.

Силовий трансформатор та деталі випрямляча скомпоновані на підставі-каркасі, розміри якого некритичні і повинні бути визначені самим конструктором виходячи з комутованих джерел, наявності або відсутності мікрофонного підсилювача, блока-декодера провідного стереомовлення та інших факторів. У конструкції автора над кожною кнопкою комутатора у верхній панелі висвердлені отвори, в які зсередини вставлені світлодіоди червоного кольору, що підключаються при натисканні відповідної кнопки до джерела напруги 12 і сигналізують про підключення до підсилювача того чи іншого апарату. На схемі підсилювача ця система не відображена, оскільки формально жодного відношення до нього немає.

За бажання будь-який радіоаматор легко виконає її самостійно.

Регулювання та налагодження

Розглянемо регулювання підсилювача. Спочатку при вийнятих лампах перевіряється робота випрямлячів та наявність напруги на електродах всіх ламп, включаючи ланцюги розжарення. Якщо з цим все гаразд, всі лампи встановлюють на місця і після прогрівання ламп (близько 1 хв) перевіряють значення напруг, що встановилися, на анодах і катодах всіх ламп, а також на екрануючій сітці лампи мікрофонного каскаду. Ці значення не повинні відрізнятись від зазначених на схемі більш ніж на 5...10%. Після цього сітку лампи VL1 (рис. 34) від звукового генератора подають сигнал частотою 1000 Гц невеликого рівня (20...50 мВ). Це зроблено для того, щоб на виході першого катодного повторювача встановилася будь-яка зручна для відліку напруга (наприклад, 0,1 або 0,5 або 1). Потім вольтметр перемикають з виходу першого катодного повторювача на вихід другого, декадним перемикачем на виході звукового генератора зменшують вихідну напругу в 10, 20 або 50 разів, не чіпаючи при цьому ручку плавного регулятора вихідної напруги, і обертанням установчого потенціометра R20 ж вихідної напруги, як і на виході першого повторювача. П

Після регулювання, не змінюючи рівня вхідного сигналу, переконайтеся, що вихідні сигнали на обох повторювачах різняться точно в обране вами число разів (10, 20 або 50), позначення якого нанесіть фарбою, гравіюванням або декалькоманією на кнопки перемикача виходів: "х1" і " х10" (або відповідно "х20" або "х50"). Покінчивши з цим, переходьте до основної частини регулювання – нівелювання рівнів сигналів від різних джерел та корекції частотної характеристики з'єднувальних ліній. Методика такого регулювання залежить значною мірою від того, чи зможете ви на час цієї роботи отримати (придбати, взяти напрокат, переписати) стандартизовані джерела звукових сигналів. Такими джерелами на підприємствах, зайнятих випуском, ремонтом або експлуатацією звуковідтворювальної апаратури, а також на радіоцентрах та в будинках (студіях) звукозапису є тест-пластинки та магнітні тест-фільми (на касетах), на яких замість музичних програм з дотриманням вимог ГОСТ записані чисті тони повного частотного ряду звукового діапазону від 20 Гц до 20 кГц.

Кожна із цих частот відтворюється реальним джерелом протягом 20...30 с. За цей час треба встигнути виміряти напруги на виході (або вході) підсилювача і записати ці значення, після чого по них побудувати графік частотної характеристики. Цей метод - найточніший і достовірний, оскільки враховує ступінь впливу загальну характеристику всіх елементів тракту звуковоспроизведения. Якщо вам не вдасться придбати тест-пластинки або тест-фільми, доведеться скористатися другим методом, хоч і не таким точним, зате цілком доступним. Складається він у тому, що замість тест-пластинок і тест-фільмів використовується той самий звуковий генератор. Перед початком регулювання потрібно встановити регулятори тембру у положення, що відповідає лінійній частотній характеристиці. Для цього спочатку обидва регулятори тембру встановлюють приблизно в середнє положення.

Регулятор гучності при цій та всіх наступних операціях повинен знаходитись у положенні максимальної гучності (до кінця за годинниковою стрілкою), а регулятор стереобалансу – у середньому положенні. На вхід підсилювача подають сигнал частотою 1000 Гц невеликого рівня, щоб на виході підсилювача встановилася зручна для вимірювання напруга (наприклад, 0,5). Потім, підтримуючи напругу генератора незмінним, перемикають частоту на 100 Гц і обертанням регулятора нижніх частот домагаються на виході такої ж напруги, що і за частоти 1000 Гц. Після цього аналогічно уточнюють положення регулятора верхніх частот, але вже на частоті 10000 Гц.

На додачу бажано "пройтися" по всьому спектру від 20 Гц до 20 кГц, щоб переконатися, що вихідна напруга зберігається відносно рівною на всіх частотах всередині спектру. Встановивши всі регулятори в потрібне положення, приступають до регулювання комутаційної частини підсилювача, яку краще починати з джерела з найменшою вихідною напругою (крім мікрофона). У нашому переліку таким джерелом, найімовірніше, є електродинамічна головка звукознімача програвача звичайних (не лазерних) дисків. Натисніть на комутаторі сигналів кнопку "Динамічна головка" та віднесіть звуковий генератор туди, де розташований програвач грамплатівок.

Сигнал від генератора потрібно подавати безпосередньо на початок кабелю або екранованої лінії, що з'єднує програвач з нашим підсилювачем. Ще раз підкреслимо: не на вхід підсилювача, а на вихід звукознімача, щоб між генератором і підсилювачем виявився цілком весь з'єднувальний кабель. І ще одне дуже важливе нагадування: вихідний опір генератора має дорівнювати (або мати один порядок) внутрішньому опору джерела. Це означає, що якщо внутрішній опір динамічної головки звукознімача становить кілька сотень, то перемикач вихідного опору генератора повинен бути встановлений в положення, найбільш близьке до внутрішнього опору джерела. Якщо джерелом сигналу є п'єзоголовка звукознімача, що має внутрішній опір приблизно 0,5 МОм, між виходом генератора і початком сполучної лінії потрібно послідовно включити постійний резистор такого ж опору.

Щоб легше орієнтуватися у вихідних опорах різних джерел сигналу, в табл. 2 наведено їх загальноприйняті стандартизовані значення. У ній дано усереднені значення вихідних напруг цих джерел на частоті 1000 Гц. Тепер подайте на вхід сполучної лінії (при відключеній головці звукознімача!) сигнал частотою 1000 Гц такого рівня, який є номінальним для даного джерела (табл. 2), підключіть до виходу першого катодного повторювача (х1) ламповий вольтметр і обертайте двигун установочного потенціометра До 16 (на схемі рис. 33) до отримання на виході деякої напруги, прийнятої за номінальну, скажімо, 0,5 або 1 Ст.

Після цього при постійному рівні сигналу від генератора переключіть частоту, що дорівнює 10 кГц. Це обов'язково призведе до зниження рівня сигналу на виході, якщо, звичайно, ви правильно встановили регулятори тембру і гучності. Для того щоб відновити сигнал із частотою 10 кГц до попереднього рівня, доведеться експериментальним шляхом підібрати ємність конденсатора СІ, включеного паралельно до резистора К 15 . На цьому регулювання першої із восьми (або десяти) ліній можна вважати закінченим. Аналогічно регулюється наступний канал (у нашому випадку - п'єзвукознімач), але тепер на вході лінії встановлюється інший рівень сигналу та інший послідовний узгоджувальний резистор відповідно до таблиці для даного джерела. У той же час рівень вихідного сигналу на першому катодному повторювачі повинен зберігатись незмінним для всіх джерел, що досягається регулюванням настановних потенціометрів та підбором ємностей компенсаційних конденсаторів.

Якщо всі регулювання виконані відповідно до наведених рекомендацій та отримані дані збіглися з номінальними, регулювання одного каналу можна вважати закінченим. Переконатися в цьому найпростіше, підключивши вихід нашого УЗЧ до входу будь-якого кінцевого підсилювача з акустичною системою (аж до "адаптерного" входу звичайного радіоприймача, якщо є), і при деякій середній гучності звучання по черзі за допомогою перемикача комутатора подаючи на вхід реальні тло всіх комутованих джерел. При цьому гучність звучання на слух повинна сприйматися відносно однаковою, з незначними відхиленнями, які визначають сюжет фонограм.

Якщо сигнал одного з джерел по гучності звучання відрізняється від інших або виявляє явний "завал" характеристики з боку верхніх частот, слід ще раз повернутися до регулювання саме цього конкретного каналу. Не виключено, що в процесі регулювання ви пропустили саме цей канал або подавали сигнал від джерела "не в свою" лінію. Повернемося до мікрофонного каскаду. Якщо він виконаний на лампі, постарайтеся якомога придбати лампу ЕF-86 виробництва будь-якої європейської країни (ФРН, ЧССР, Польщі) або США. Вона випускалася багатьма фірмами під різними торговими назвами: ЕF-86, Е-7027, Е-7108, ЕF-806S, ЕF-866, Z-729, 6ВК8, 5928, 6267.

Що стосується вітчизняного аналога 6Ж32П, він значно поступається західним лампам, принаймні за двома дуже суттєвими параметрами: рівнем власного фону з ланцюга розжарення і схильністю до мікрофонного ефекту. І якщо "перший ще можна усунути, здійснюючи харчування розжарювання лампи добре відфільтрованою постійною напругою, то для запобігання мікрофонного ефекту не обійтися без "м'якої" підвіски лампи (разом з панелькою) на кільцевій гумовій прокладці-демпфері. Для того щоб гранично зменшити можливість виникнення з ланцюга розжарення, мікрофонний підсилювач, зазвичай, роблять із заземленим катодом, а автоматичне усунення у разі досягається з допомогою незначного сіткового струму за наявності сигналу.

Саме для цього опір резистора витоку сітки вибирають дуже великим (у нашому випадку 5,1 МОм). Не призводить до помітним нелінійним спотворень, якщо рівень вхідного сигналу досить малий. Електричний режим лампи мікрофонного каскаду найменш критичний, оскільки рівні вхідних сигналів від мікрофона дуже малі, і анодний струм за будь-яких обставин не виходить за межі лінійної ділянки анодно-сіткової характеристики у верхній її частині. Втім, якщо при налагодженні підсилювача ви почуєте спотворення при роботі від мікрофона, не завадить зняти "по точках" динамічну характеристику каскаду і при необхідності змінити положення робочої точки підбором опору резистора витікання сітки або резистора в ланцюзі сітки, що екранує.

Оскільки вітчизняні резистори великих номіналів схильні з часом "втрачати" свій опір мало не до нескінченного, рекомендуємо замість одного резистора 5,1 МОм в ланцюзі сітки лампи встановити два паралельно з'єднані резистори опорами по 10 МОм. І нарешті, про комунікації. Питання це досить серйозне, оскільки йдеться про довгі сполучні лінії, схильні до різних зовнішніх наведень (наприклад, від лінії силової мережі, що проходить паралельно, з напругою 220 В). Крім того, ми маємо справу з передачею сигналів дуже низького рівня (5...200 мВ) і до того ж від джерел із великим внутрішнім опором (до сотень кілоом). Ці два фактори вимагають застосування спеціальних заходів для запобігання наведенням та накладенням на корисний сигнал ззовні та для виключення взаємного впливу ліній від різних джерел. Положення посилюється тим, що джерела сигналу вимагають різних схемних рішень.

Постараємось дати рекомендації для кожного окремого випадку. Найбільш уразливі три лінії: від динамічної головки звукознімача, п'єзвукознімача та мікрофона. Для цих трьох джерел можна запропонувати одне загальне рішення: візьміть тонкий коаксіальний кабель (наприклад, типів РК-50-2-13 (старе найменування РК-19), РК-50-3-13 (РК-55), РК-50- 2-21 (РКТФ-91) або РК-75-2-21 із зовнішнім діаметром 4...5 мм і погонною ємністю 70...115 пФ/м) подвійної довжини (для кожного з комутованих джерел, крім мікрофона) та помістіть два відрізки кабелю потрібної довжини в одне загальне металеве обплетення, як показано на малюнку. Бажано, щоб це загальне обплетення також було ізольовано, для чого найкраще всю заготовку протягнути в хлорвінілову трубку. Щоб максимально полегшити цей процес, трубку можна нарізати на кілька частин завдовжки 0,5...1 м і надягати їх по черзі. Розпаювання кабелів з боку джерел та з боку входу підсилювача треба робити так, як показано на рис. 41. Для мікрофона, оскільки він напевно буде монофонічним, немає необхідності в двох окремих кабелях, однак використовувати обплетення кабелю як інший (нульовий) дроти тут неприпустимо через неминуче виникнення фону.

Для мікрофонної лінії, якщо вона більше 1 м, доведеться виготовити саморобний кабель з двох окремих дротів - сигнального та нульового, які слід помістити в загальне екрановане обплетення. Підключення обох проводів та обплетення видно з рис. 40. Сполучні лінії для стереотюнера, стереомагнітофона та стереопрогравача лазерних дисків також можна зробити однотипними, але дещо іншими. Тут в одну загальну екрануючу оплетку треба протягнути три різнокольорові дроти: два сигнальні для лівого і правого каналів (наприклад, зелений і синій) і один товстіший (чорний або білий) для загальної "землі". Цей кабель разом з обплетенням бажано помістити в хлорвінілову панчоху.

Сигнал від телевізора можна передавати по звичайному стандартному одиночному коаксіальному кабелю, використовуючи його обплетення як нульовий дроти, оскільки рівень власного фону самого телевізора не дозволяє говорити про дійсно високоякісне звуковідтворення. Слід пам'ятати, що сигнал звукового супроводу можна знімати як із виходу УЗЧ телевізора (з затискачів гучномовця), і з навантаження частотного детектора. У першому випадку ми матимемо справу з низькоомним виходом (одиницею), і, отже, з'єднувальний кабель практично не буде підданий впливу зовнішніх наведень і не створить додаткових втрат високочастотної частини спектру.

При цьому, по-перше, рівень вихідного сигналу повністю залежатиме від положення регулятора гучності телевізора і, по-друге, не можна буде відтворювати звук тільки через підсилювач, без обов'язкового звучання самого телевізора. Крім того, в цьому випадку ми отримаємо сигнал вже попередньо спотворений низькочастотним підсилювачем телевізора, який, як правило, не відрізняється високим класом.

Краще скористатися другим способом і знімати сигнал безпосередньо з частотного виходу детектора. Для цього доведеться підвести сигнал від детектора до додаткового роз'єму, встановити який можна на рамі, що несе, телевізора або в крайньому випадку на знімній задній стінці. До цього роз'єму за допомогою штеккера підключити сполучну лінію. У цьому випадку сполучну лінію також треба зробити екранованою, з двома роздільними проводами.

І нарешті, про останню сполучну лінію - від радіотрансляційної мережі. Особливості цієї лінії визначаються двома чинниками. Перший полягає в тому, що всередині житлового приміщення жоден із двох проводів не є "нульовим" - обидва вони рівнозначні і кожен із них можна вважати сигнальним. Тому в комутаторі в ланцюг кожного з двох дротів (у тому числі й того, що у нас заземлений) включені послідовно баластові резистори (R1 та R2 на схемі рис. 33).

У разі втратою сигналу можна знехтувати, оскільки рівень сигналу лінії на один-два порядку більше, ніж з інших джерел. Саме тому в перемикачі комутатора передбачена додаткова група контактів, що "заземлює" сигнал від трансляційної лінії у всіх положеннях, крім останнього восьмого (або трьох останніх, якщо всього їх десять), щоб уникнути помітних наведень трансляційної програми під час роботи від інших джерел. Друге міркування має значення лише тому випадку, якщо трансляційна лінія багатопрограмна.

Як відомо, сигнали додаткових каналів передаються на досить високих ультразвукових частотах (19 і 38 кГц), що робить суттєвими ємнісні втрати в додатковій сполучній лінії. Саме тому трансляційну лінію краще виконати не екранованою, а використовувати для неї звичайний тонкий подвійний мережевий провід у хлорвінілової ізоляції або телефонний провід (але тільки обов'язково багатожильний, оскільки одножильний легко та швидко обламується). Щоб виключити помітні наведення цієї лінії на решту, її бажано вести не в загальному пучку з іншими лініями, а окремо і на деякій відстані від інших.

Публікація: cxem.net

Дивіться інші статті розділу Попередні підсилювачі.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Пастка для комах 01.05.2024

Сільське господарство - одна з ключових галузей економіки, і боротьба зі шкідниками є невід'ємною частиною цього процесу. Команда вчених з Індійської ради сільськогосподарських досліджень – Центрального науково-дослідного інституту картоплі (ICAR-CPRI) у Шимлі представила інноваційне вирішення цієї проблеми – повітряну пастку для комах, яка працює від вітру. Цей пристрій адресує недоліки традиційних методів боротьби зі шкідниками, надаючи дані про популяцію комах у реальному часі. Пастка повністю працює за рахунок енергії вітру, що робить її екологічно чистим рішенням, яке не вимагає електроживлення. Її унікальна конструкція дозволяє відстежувати як шкідливі, так і корисні комахи, забезпечуючи повний огляд популяції в будь-якій сільськогосподарській зоні. "Оцінюючи цільових шкідників у потрібний час, ми можемо вживати необхідних заходів для контролю як комах-шкідників, так і хвороб", - зазначає Капіл. ...>>

Загроза космічного сміття для магнітного поля Землі 01.05.2024

Все частіше ми чуємо про збільшення кількості космічного сміття, що оточує нашу планету. Однак не тільки активні супутники та космічні апарати сприяють цій проблемі, а й уламки старих місій. Зростання кількості супутників, які запускає компанії, як SpaceX, створює не тільки можливості для розвитку інтернету, але й серйозні загрози для космічної безпеки. Експерти тепер звертають увагу на потенційні наслідки для магнітного поля Землі. Доктор Джонатан Макдауелл з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики підкреслює, що компанії стрімко розвертають супутникові констеляції, і кількість супутників може зрости до 100 000 наступного десятиліття. Швидкий розвиток цих космічних армад супутників може призвести до забруднення плазмового середовища Землі небезпечними уламками та загрози стійкості магнітосфери. Металеві уламки від використаних ракет можуть порушити іоносферу та магнітосферу. Обидві ці системи відіграють ключову роль у захисті атмосфери і підтримують ...>>

Застигання сипких речовин 30.04.2024

У світі науки існує досить загадок, і однією з них є дивна поведінка сипких матеріалів. Вони можуть поводитися як тверде тіло, але раптово перетворюватися на текучу рідину. Цей феномен став об'єктом уваги багатьох дослідників, і, можливо, нарешті ми наближаємося до розгадки цієї загадки. Уявіть собі пісок у пісочному годиннику. Зазвичай він тече вільно, але в деяких випадках його частинки починають застрягати, перетворюючись з рідкого стану на тверде. Цей перехід має важливе значення для багатьох областей, починаючи від виробництва ліків та закінчуючи будівництвом. Дослідники зі США спробували описати цей феномен і наблизитися до його розуміння. У ході дослідження вчені провели моделювання в лабораторії, використовуючи дані про пакети полістиролових кульок. Вони виявили, що вібрації усередині цих комплектів мають певні частоти, що означає, що через матеріал можуть поширюватись лише певні типи вібрацій. Отримані ...>>

Випадкова новина з Архіву Статистика слимаків 18.01.2020 Британські біологи кинули клич: терміново розшукуються волонтери для моніторингу населення слимаків. Дослідження Королівського садівничого товариства (RHS) та Університету Ньюкасла триватиме рік і торкнеться лише слимаків - черевоногих молюсків, які не мають зовнішньої раковини. Щоб взяти участь у дослідженні, потрібні три фактори: цікавість, доступний сад та бажання виходити з дому після настання темряви. Учасники дослідницького проекту вивчать різні види слимаків, місця їх проживання. Також вони підрахують кількість цих черевоногих молюсків та визначать, що саме приваблює їх у сади. Останнє дослідження проводилося в англійських садах ще в 1940-х роках. Тоді виявили велику кількість слимаків, які належали всього до дев'яти видів. Дослідникам потрібно близько 60 волонтерів, яких навчать знаходити слимаків та акуратно їх збирати. Добровольцям потрібно буде раз на місяць виходити на півгодини зі смолоскипом на нічне полювання. Будь-які спеціальні знання волонтерам не знадобляться. Зібрані ними зразки черевоногих молюсків відправлять на аналіз до Королівського садівничого товариства. Це дослідження надзвичайно важливо для розуміння того, які слимаки та в яку пору року найбільш поширені в британських садах. Завдяки отриманим даним можна буде краще зрозуміти, які види і коли саме завдають шкоди рослинам.

Інші цікаві новини:

▪ Складна клавіатура

▪ Вимірник ємності, індуктивності та опору 875B

▪ Balluga Bed: розумне ліжко

▪ Кондиціонери GE Appliance із підтримкою Apple HomeKit

▪ Інтелектуальна велосипедна фара Garmin

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту Радіо - початківцям. Добірка статей

▪ стаття Ще не вечір. Крилатий вислів

▪ стаття Хто така бджола-цариця? Детальна відповідь

▪ стаття Юкка. Легенди, вирощування, способи застосування

▪ стаття Комбінований індикатор рівня запису. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Блок живлення із таймером. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages ​​of this page

Arabic	Hebrew	Polish
Bengali	Hindi	Portuguese
Chinese	Italian	Spanish
English	Japanese	Turkish
French	Korean	Ukrainian
German	Malay	Vietnamese

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт

www.diagram.com.ua
2000-2024