Меню English Ukrainian російська Головна

Безкоштовна технічна бібліотека для любителів та професіоналів Безкоштовна технічна бібліотека


Звук у телебаченні. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Безкоштовна технічна бібліотека

Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / телебачення

Коментарі до статті Коментарі до статті

Власники ряду імпортних телевізорів не мають можливості використовувати таку функцію апаратів закордонного виробництва, як стереофонічний звуковий супровід ефірних та кабельних програм. Найчастіше лише ті, хто приймає супутникові програми, можуть оцінити його перевагу. Про те, як відбувається передача телевізійного звуку в існуючих стандартах і як покращити його відтворення, розказано у статті.

Технічна база вітчизняного телебачення за останні роки значно покращала. На телецентрах з'явилася нова техніка, використовуються сучасні засоби та технології підготовки та ведення передач. Підвищилася якість зображення, зростає кількість каналів мовлення. Єдина характеристика, яка не зазнала суттєвих змін в ефірному та кабельному телебаченні, – звуковий супровід. Багато десятиліть воно залишається монофонічним.

Монофонічний звук здається вихідним з однієї точки - гучномовця. У телебаченні, як і в кіно, такий спосіб відтворення входить у суперечність із зображенням. Він прийнятний лише при показі великих планів, коли звук повинен виходити з центру екрана. При середніх та загальних планах логічно потрібне розширення звукової картини перед глядачем.

Кардинальне покращення сприйняття звукової панорами можуть забезпечити лише багатоканальні системи формування та відтворення звуку. Це численні варіанти двоканальних стереофонічних, чотириканальних квадрафонічних, п'яти- і більш канальних систем об'ємного звучання. Всі вони (крім квадрафонічних, що поки не знайшли широкого застосування) доведені до високого схемотехнічного та якісного рівня, освоєні промисловістю та використовуються у всьому світі. З давніх-давен вони з'явилися і в нашій країні. Розглянемо їх основні параметри.

Відеомагнітофони формату VHS простої конструкції відтворюють звук по одному каналу, а складніші (клас Hi-Fi) - ще й по двох. Режим, у якому записано звук, зазвичай вказано на відеокасеті. Це може бути STEREO, DOLBY STEREO, DOLBY SURROUND (при багатоканальному звуку). Відсутність таких написів означає монофонічний запис. На носіях, що використовуються у відеомагнітофонах формату S-VHS та у програвачах міні-дисків DVD, записи роблять практично завжди з багатоканальним звуковим супроводом. Всі ці апарати обробляють аудіосигнали, як правило, за низькою частотою в аналоговій формі, а DVD-програвачі - і в цифровій.

Телецентри зарубіжних країн передають звуковий супровід у різний спосіб.

У США використовується система BTSC-MTS. Вона є розвиток монофонічного телевізійного стандарту NTSC-M, що дозволило додатково ввести у нього багатоканальний звук. Система передбачає модуляцію частоти 4,5 МГц, що піднесе, не монозвуком, а комплексним стереосигналом (КСС). Структура цього сигналу показано на рис. 1,а. Частота пригніченої піднесе сигналу LR дорівнює 31,468 кГц, що відповідає другій гармоніці малої частоти, що дорівнює системі NTSC 15,734 кГц. Крім звичайних L+R, LR, що піддаються амплітудної (AM) і балансної (БМ) модуляції, і пілот-сигналів, в КСС BTSC-MTS введено ще два додаткові частотно-модульовані кодовані канали звуку на піднесе 78,67 і 102,27 кГц (Для службового використання). Приймачі з монозвуковим трактом приймають лише сигнал L+R. Апарати, у яких передбачено стереотракт, обробляють усі сигнали.

Звук у телебаченні

У Японії звукові сигнали також передають як КСС (рис. 1,б), але побудованого інакше, ніж у BTSC-MTS. Піднесучу сигналу LR не пригнічують. Пілот-сигнал теж передають, але використовують лише для розпізнавання режиму роботи. При передачі стереопрограм він модульований тоном частотою 982,5 Гц, при двоканальної (двомовної) передачі - тоном частотою 922,5 Гц, а разі моноканалу пілот-сигнал не модульований.

У стандарті PAL-B/G наземного мовлення стереосигнали знаходяться в ПЦТВ на піднесе 5,5 і 5,742 МГц з ЧС модуляцією (рис. 1, в). На одній із них передають сигнал L+R, на інший - 2R. Використання сигналу 2R замість LR дозволяє вирівняти шуми в каналах, які в каналі L зазвичай вдвічі більші, ніж у каналі R. Ця система називається Zweiton. Крім цього, стереосигнал повторюється в ПЦТВ у цифровій формі, закодованим за системою NICAM (Near Instantaneous Companded Audio Multiplex - пряма передача двоканального звуку) з використанням ОФМ (відносної фазової маніпуляції).

ПЦТВ PAL-I (рис. 1,г) містить два сигнали звукового супроводу, що одночасно передаються: частотно-модульований аналоговий моносигнал на піднесучій 5,9996 МГц і цифровий стереосигнал на піднесучій 6,552 МГц, закодований за системою NICAM.

Стереосигнал системи NICAM формується на телецентрі шляхом дискретизації аналогових сигналів L і R у часі з частотою вибірки 32 кГц та квантування за 256 рівнями (8 біт) у кожній вибірці. Інформацію від обох каналів передають у загальному потоці цифрових даних DQPSK (Digital Quadrature Phase Shift Keying – потік цифрових даних з квадратурним зсувом фази) зі швидкістю 728 кбіт/с. Цей потік модулює піднесучу звуку (5,85 МГц PAL-B/G і 6,552 МГц в РАL-I) методом ОФМ.

У телевізорі потік DQPSK декодується, перетворюючись на двоканальні аналогові сигнали L і R. Структура декодера представлена ​​на рис. 2.

Звук у телебаченні

У мікросхему DD1 з демодулятора ПЦТВ надходить звук, що піднесе, модульована потоком DQPSK і пілот-сигналом з частотою 54,6875 кГц. У мікросхемі DD1 денесується демодулюється і отриманий цифровий потік очищається від перешкод у цифровому фільтрі. Потік DQPSK і пілот-сигнал передаються декодер DD2. Декодування полягає у поділі потоку DQPSK на цифрові сигнали L і R, а також у розбиття їх на групи бітів (слова), що відповідають вибіркам, Цифро-аналогові перетворювачі в мікросхемі DD2 перетворюють цифрові вибірки на імпульси, які після згладжування утворюють аналогові сигнали L і R Одночасно розпізнається і спосіб передачі звуку. Якщо пілот-сигнал модульований частотою 117,5 Гц, то передається стереопрограма, якщо частотою 274,1 Гц - два моносигнали, а якщо не модульований - один моноканал. Декодер управляється мікроконтролером системи керування телевізора по цифровій шині I2С.

Усі розглянуті системи сумісні із парком монофонічних телевізорів.

Телевізійне мовлення у супутникових каналах організовано з передачею сигналів в аналоговій, цифро-аналоговій та цифровій формах.

В аналоговому вигляді продовжується супутникове мовлення в системах NTSC, PAL, SECAM. У системі SECAM-D/K звуковий супровід у своїй, як і раніше, залишається монофонічним. Супутниковими каналами, на відміну від наземного мовлення, воно передається на піднесучих 6,8; 7 чи 7,5 МГц.

У системі PAL звуковий супровід в аналоговій формі організується по одному, двом або чотирма каналами. У першому випадку вибирають одну з піднесе 6,5; 6,6; 6,65; 6,8; 7; 7,5 МГц. Дво- та чотириканальна передача звуку забезпечується за системою Wegener-Panda 1. Як показано на рис. 1,д, в ній передбачено включення до ПЦТВ чотирьох додаткових частотно-модульованих звукових піднесучих 7,02; 7,2; 7,38; 7,56 МГц. Дві з них використовуються для передачі стереозвукового супроводу телевізійної програми, інші - для радіомовних програм, що одночасно передаються. Докладніше про таку систему можна почитати у [1].

У цифровій формі звуковий супровід аналогового телевізійного сигналу PAL супутниковими каналами передають після кодування по системі NICAM.

У цифро-аналоговій формі телевізійні сигнали використовують у системах MAC та MUSE.

Система MAC (Multiple Analog Components - ущільнення аналогових компонентів) є перехідним варіантом від аналогових до цифрових способів передачі телевізійного сигналу по каналах зв'язку. У ній застосовані аналогова та роздільна у часі передача сигналів яскравості та кольоровості та цифрова передача сигналів звуку та іншої інформації (сигналів синхронізації, телетексту, службових сигналів). Обробка їх на передавальній та приймальній сторонах забезпечується цифровими методами.

Існує кілька варіантів побудови системи: А-МАС, В-МАС, С-MAC, D-MAC, D2-MAC, HD-MAC, HD-B-МАС. Основні відмінності їх полягають у способах кодування сигналів, модуляції, що несе, числі звукових каналів.

Сигнали звуку з аналогової форми перетворюються на цифрові після дискретизації їх із частотою 32 кГц і квантування з використанням 14 біт у вибірці. Після цього вони в реальному масштабі часу записуються в буферну пам'ять, де з'єднуються із сигналами цифрової інформації до пакетів по 751 біт. Протягом кадру формується 162 пакети у системах С-МАС, D-MAC (82 пакети у системі D2-MAC). Під час інтервалів гасіння пакети зчитуються з буферної пам'яті зі швидкістю 20,25 МГц порціями по 195 біт у рядку (10,125 МГц і 99 біт в системі D2-MAC) і в цифровій формі вводяться в телевізійний сигнал, що передається.

У системах А-МАС і С-МАС цифрові сигнали вміщені на своїй піднесеній 7,25 МГц, при цьому в системі А-МАС їх передають безперервно.

Сигнали цифрового пакета являють собою потік бітів, що керують фазою несучої телевізійного сигналу, яка може приймати два або чотири фіксованих значення.

Система А-МАС – одноканальна. у варіантах BD може бути організовано до восьми каналів звукового супроводу.

У приймачі цифрові сигнали звуку відокремлюються від цифрової інформації, заносяться до буферної пам'яті, з якої зчитуються для цифро-аналогового перетворення з нормальною швидкістю.

Система MAC не витримала випробування часом. Влітку 1999 р. із понад 5000 супутникових каналів лише 56 працювали у стандарті D2-MAC і 20 - у стандарті В-МАС.

Варіанти HD-MAC та HD-B-MAC відносяться до телевізійних систем високої чіткості (ТВЧ або ТВВЧ) з розгорненням на 1250 рядків. Вони збережені використані попередніх версіях принципи: цифровий звук і розділені у часі аналогові сигнали яскравості і кольоровості. Більш докладно про систему MAC написано [2 і 3].

Система MUSE (Multiple Sub-Nyquist Sampling Encoding – система кодування з багаторазовою субдискретизацією за Найквістом) розроблена та використовується тільки в одному телевізійному каналі в Японії. У ній, як і в системі MAC, передаються аналогові сигнали яскравості та кольоровості з цифровими сигналами звуку та цифрової інформації. Подібно до HD-MAC вона являє собою систему високої чіткості (1125 рядків)

Звуковий сигнал у системі MUSE разом із цифровою інформацією передається в інтервалах гасіння полів зображення з використанням чотириразової фазової модуляції, що несе при швидкості передачі 2,048 Мбіт/с. Докладніші відомості про систему містяться в [3].

Існують також широко використовувані цифрові системи стиснення телевізійної інформації MPEG (Moving Picture Experts Group - розробка, виконана групою експертів з зображень, що рухаються): MPEG-1, MPEG-2, MPEG-4. Їх опис дано в [2 та 4].

У телевізійному мовленні стиск інформації відбувається за системою стандартів MPEG-2, які використовують при розгортанні до 625 рядків. Вона складається із стандартів 20 рівнів складності, що дозволяють створювати алгоритми стиснення інформації у системах різного призначення. Звукова частина стандарту - система інформаційного стиснення звукових каналів MUSICAM (MPEG-Audio), що дозволяє обробляти до шести широкосмугових каналів високої якості.

MPEG – це стандарти цифрового телебачення нижнього рівня. Крім них, існує ще й набір узгоджених між собою стандартів, що забезпечують передачу кількох телевізійних програм в одному супутниковому частотному (DVB-S), кабельному (DVB-C) або наземному (DVB-T) каналах.

Для вирішення протиріччя між зображенням та монозвуком у стаціонарних телевізорах іноді використовують систему "об'ємне моно", що складається з двох гучномовців, розташованих з боків екрана. У телевізорах високого класу до них додають виносні акустичні системи (АС).

В апаратурі зарубіжного виробництва цієї мети використовують, зазвичай, однотипні малогабаритні широкосмугові випромінювачі звуку. У телевізорах, що випускалися в колишньому СРСР, на правій стороні корпусу зазвичай встановлювали широкосмугову голівку потужністю 3...4 Вт, а на лівій - високочастотну меншу потужність. Обидва гучномовці паралельно підключали до виходу підсилювача загального 3Ч. Звук у своїй просторово розширювався. Одночасно частково досягався псевдостереофонічний ефект поділу відтворюваних частот у просторі перед глядачем, що покращувало сприйняття звукової картини. Але розміщення кількох випромінювачів звуку у загальному відкритому корпусі телевізора не могло створити відчутного розширення звукового об'єму.

Поліпшити якість відтворення монофонічних програм можна, використовуючи методи моноамбіофонії, коли один випромінювач звуковий сигнал подають без додаткової обробки, але в інший - після деякої затримки. Це дозволяє покращити акустичні властивості приміщення, надавши йому бажаної гучності. Такий спосіб не знайшов широкого застосування в монофонічному телебаченні і був затребуваний лише нещодавно у системах з багатоканальним об'ємним звуком.

Можна використовувати й інший спосіб – псевдостереофонію з просторовим поділом частотного спектру звуку, подаючи низькі частоти на праву АС, а високі – на ліву.

Що ж до двоканальних стереофонічних систем відтворення звуку, існує два основних варіанти їх побудови: просте і розширене стерео. У першому випадку звукові сигнали, що надійшли каналами L і R. після посилення передаються на АС без додаткової обробки. Нестача таких систем добре відома - вузька просторова звукова панорама розгортається не навколо слухача, а перед ним у вигляді плоскої звукової стіни. Спроба розширити її, рознісши АС, призводить до виникнення в центрі звукової "картини" провалу, що чітко сприймається.

Розширене стерео збільшує розмір стереобази за рахунок передачі частини сигналу L канал R, і навпаки. Якщо сигнали, що передаються, піддаються фазовій і тимчасовій обробці (затримці), звукова панорама може бути істотно розширена і в тому випадку, коли випромінювачі звуку знаходяться в загальному корпусі на невеликій відстані один від одного.

Існує два основні варіанти такої системи: ISS (Incredible Surround Sound – неймовірно об'ємний звук) та система Qsound. В обох випадках звукові сигнали обробляються мікросхемами – звуковими процесорами (ЗП), які забезпечують регулювання гучності, балансу, тембру ВЧ та НЧ. Вони також обробляються звукові сигнали як моно, псевдостерео, просте стерео і розширене стерео. З'явилася низка мікросхем, що реалізують ці функції. Це - TDA8421/24/25/26, TDA9860/61,

CXA1735AS, LMC1982CIN/CIV з керуванням по цифровій шині I2С. До них можна віднести і процесор TDA3810, який виконує лише режимну обробку сигналів без їх регулювання.

ЗП досить широко використовують у телевізорах різних фірм. Так, мікросхема TDA8425 встановлена ​​у телевізорі TVT-C24F4R і формує у ньому режим псевдостереофонії прийому Ефірних сигналів системи SECAM-D/K [5]. Вона ж застосована у приймачі PHILIPS-FL [6]. Процесор CXA1735AS працює у цифровому телевізорі PANASONIC-TX-28WG25C (ODD) [7]. ТБ SONY-KV-28WS4R містить мікросхему MSP3410, в якій об'єднані функції ЗП і декодера системи NICAM [7].

Цікаве рішення низькочастотної частини звукового тракту застосовано в телевізорі PHILIPS - FL У ньому є перетворювач двоканального звукового сигналу п'ятиканальний з псевдоквадрафонічним алгоритмом перетворення. Його структурна схема зображено на рис. 3.

Звук у телебаченні

З джерела аналогових сигналів або декодера NICAM стереосигнали L і R надходять в ЗП DA1, з нього - безпосередньо на підсилювачі 3Ч А1 і A3, а потім - на підключені до них AC L і R. Паралельно вони приходять на суматори S1 і S2, в яких формуються сигнали L+R та LR. Перший з них через фільтр нижніх частот через підсилювач А2 проходить на центральну АС М. Сигнал LR після підсилювача А4 надходить на тилові ліву та праву AC SL і SR, включені послідовно із з'єднаними зустрічно обмотками. Це забезпечує протифазність сигналів, що надходять на АС.

Системи розширеного стерео та псевдоквадрафонії дозволили покращити якість відтворення звуку, але не змогли вирішити завдання отримання високоякісного звучання. Вона сьогодні формулюється так: звукове поле має бути об'ємним, обволікати слухача з усіх боків та зверху,

забезпечуючи збіг напрямків на здаються джерела звуку зі своїми дійсним становищем у просторі під час передачі.

Проблема відтворення такого звуку була вирішена спочатку в кінематографі, коли з'явилися багатоканальні системи об'ємного звуку в кіноконцертних залах - системи Dolby

Surround, THX та CS. Апаратура домашнього відеозапису на магнітну стрічку у форматі VHS, що в той же час широке поширення, призвела до масового перекладу кінофільмів на відеокасети для домашнього перегляду. При цьому, природно, виникла потреба збереження об'ємного звуку при перезапису фільму на відеокасету. Це призвело до створення відеоваріантів системи Dolby Surround – чотириканальної системи Dolby Pro Logic Surround з аналоговим поданням звукових сигналів та шестиканальної системи Dolby Digital з цифровим поданням.

У Dolby Pro Logic Surround передбачається перетворення багатоканальної звукової інформації у двоканальну при записі на магнітну стрічку та зворотне перетворення її на багатоканальну у глядача. Звукова інформація згортається і розгортається за алгоритмом, складнішим, ніж у псевдоквадрафонії. З доступних джерел найбільш повний опис принципів роботи цієї системи можна знайти у [8].

Перетворення на приймальній стороні відбувається у декодері звуку (ДЗ). Прикладом використання системи Dolby Pro Logic Surround може бути телевізор SONY-KV-28WS4R [7]. в якому ДЗ слугує мікросхема TC9337F-015. Існують інші подібні мікросхеми. наприклад. NJW1102AF. Акустична система моделі KV-28WS4R побудована аналогічно розглянутій за схемою рис. 3.

Для підкреслення стереоефекту і кращої локалізації напряму на джерело звуку ДЗ коригує коефіцієнт передачі підсилювачів у всіх каналах так, щоб він залишався незмінним у каналі з максимальним рівнем сигналу і був знижений в інших.

Існують інші варіанти побудови акустичної частини апарату з об'ємним звуком. У центрі над телевізором іноді встановлюють додаткову широкосмугову АС для відтворення звуку джерел, що переміщаються по вертикалі. Тилові АС можуть бути розташовані не за глядачем, а збоку, на одній лінії з ним. Замість моно на них можуть подаватися псевдостереофонічні сигнали.

Логічним завершенням процесу вдосконалення систем відтворення звуку телебаченні стало створення концепції домашнього відеотеатру. Склад його та можливості докладно описані в [8 - 10]. Його відео-частина – телевізор або відеопроектор з великим екраном, відеомагнітофон високого класу, обладнання для прийому супутникових програм. Аудіо-частина - багатоканальний підсилювач із багаторежимними ЗП та ДЗ, набір АС.

Що можуть зробити радіоаматори для поліпшення відтворення телевізійного звуку?

По-перше, рекомендую реалізувати наявну можливість перегляду відеофільмів зі стереозвуком. Щоправда, для цього будуть потрібні музичний центр або будь-яка стереоустановка, відеомагнітофон зі стереотрактом та відеокасети з індексами STEREO, DOLBY STEREO. Корисні практичні поради ви знайдете у [11].

Якщо підете далі таким шляхом, отримаєте і об'ємний звук, записаний на відеокасетах з індексом DOLBY SURROUND у варіанті DOLBY Pro Logic. Але це спричинить серйозну переробку аудіосистеми: потрібні будуть ДЗ, чотириканальний підсилювач і п'ять виносних АС.

По-друге, можна обмежитися псевдостереофонічним відтворенням звукового супроводу ефірних та кабельних програм. Але для цього доведеться доопрацювати аудіотракт телевізора, ввівши до нього ЗП, другий підсилювач 3Ч та АС. Більш детальні відомості про ЗП наведено в [12].

література

  1. Ковалгін Ю. А., Сергєєв М. А. Стереофонічні тракти приймачів програм супутникового телебачення та радіомовлення. Довідник, вип. 1198 - М: Радіо і зв'язок. 1993 (МРБ).
  2. Левченко В. Н. Супутникове телебачення у вашому домі. - С.-Пб.: Полігон, 1997.
  3. Джаконія В. E., Гоголь А. А., Друзін Я. В. Телебачення: підручник для вузів, вид. 6. - М: Радіо і зв'язок. 1997.
  4. Стандарти MPEG. - Радіо. 1998. № 8, С. 72.
  5. Пєскін А. Є., Коннов А. А. Ремонт телевізорів TVT. Влаштування, ремонт, регулювання. Серія "Ремонт", вип. 16. - М: Солон. 1997.
  6. Гаврилов П. Ф., Никифоров Ст Н. Ремонт імпортних телевізорів, вип. 5. - М: Сервіс-прес, 1998.
  7. Родін А. Ст, Тюнін Н. А., Морозов І. А. Ремонт зарубіжних телевізорів. Серія-Ремонт", вип. 22. - М.: Солон. 1998
  8. Константинов С. Домашній театр Багатоканальний звук – "правдива брехня". - Ремонт & сервіс. 1999. № 6,с. 25-27.
  9. Соколова Н. Звукотехніка "домашнього театру". – Радіо, 1997, № 5, с. 17-19.
  10. Приміщення для прослуховування. Що це? - Радіо. 1996 № 3, с. 25.26.
  11. Дияконов В. П. Побутова аудіотехія-ка. – Смоленськ: Русич. 1997.
  12. Брилов В. Звукові процесори та декодери. - Радіоаматор. 1999 № 8, с. 11. 12; №9, с. 14-16; №10, с. П. 12.

Автор: B.Брилов, м.Москва

Дивіться інші статті розділу телебачення.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Машина для проріджування квітів у садах 02.05.2024

У сучасному сільському господарстві розвивається технологічний прогрес, спрямований на підвищення ефективності догляду за рослинами. В Італії було представлено інноваційну машину для проріджування квітів Florix, створену з метою оптимізації етапу збирання врожаю. Цей інструмент оснащений мобільними важелями, що дозволяють легко адаптувати його до особливостей саду. Оператор може регулювати швидкість тонких проводів, керуючи ним із кабіни трактора за допомогою джойстика. Такий підхід значно підвищує ефективність процесу проріджування квітів, забезпечуючи можливість індивідуального налаштування під конкретні умови саду, а також сорт та вид фруктів, що вирощуються на ньому. Після дворічних випробувань машини Florix на різних типах плодів результати виявились дуже обнадійливими. Фермери, такі як Філіберто Монтанарі, який використовував машину Florix протягом кількох років, відзначають значне скорочення часу та трудовитрат, необхідних для проріджування кольорів. ...>>

Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону 02.05.2024

Мікроскопи відіграють важливу роль у наукових дослідженнях, дозволяючи вченим занурюватися у світ невидимих ​​для ока структур та процесів. Однак різні методи мікроскопії мають обмеження, і серед них було обмеження дозволу при використанні інфрачервоного діапазону. Але останні досягнення японських дослідників із Токійського університету відкривають нові перспективи вивчення мікросвіту. Вчені з Токійського університету представили новий мікроскоп, який революціонізує можливості мікроскопії в інфрачервоному діапазоні. Цей удосконалений прилад дозволяє побачити внутрішні структури живих бактерій із дивовижною чіткістю в нанометровому масштабі. Зазвичай мікроскопи в середньому інфрачервоному діапазоні обмежені низьким дозволом, але нова розробка японських дослідників дозволяє подолати ці обмеження. За словами вчених, розроблений мікроскоп дозволяє створювати зображення з роздільною здатністю до 120 нанометрів, що в 30 разів перевищує дозвіл традиційних метрів. ...>>

Пастка для комах 01.05.2024

Сільське господарство - одна з ключових галузей економіки, і боротьба зі шкідниками є невід'ємною частиною цього процесу. Команда вчених з Індійської ради сільськогосподарських досліджень – Центрального науково-дослідного інституту картоплі (ICAR-CPRI) у Шимлі представила інноваційне вирішення цієї проблеми – повітряну пастку для комах, яка працює від вітру. Цей пристрій адресує недоліки традиційних методів боротьби зі шкідниками, надаючи дані про популяцію комах у реальному часі. Пастка повністю працює за рахунок енергії вітру, що робить її екологічно чистим рішенням, яке не вимагає електроживлення. Її унікальна конструкція дозволяє відстежувати як шкідливі, так і корисні комахи, забезпечуючи повний огляд популяції в будь-якій сільськогосподарській зоні. "Оцінюючи цільових шкідників у потрібний час, ми можемо вживати необхідних заходів для контролю як комах-шкідників, так і хвороб", - зазначає Капіл. ...>>

Випадкова новина з Архіву

Органічні світлодіоди різко подешевшають 16.12.2012

Фахівці Ames Laboratory навчилися виготовляти органічні світлодіоди без дорогих рідкісноземельних металів, таких як, наприклад, індій. Вчені виявили нові способи застосування відомих полімерів в органічних світловипромінювальних діодах (OLED). У перспективі це дозволить уникнути використання світлодіодів на основі крихких оксидів металів, які поширені повсюдно: в комп'ютерах, телевізорах і мобільних телефонах.

Оксид Індія та Олова (ITO) є прозорим провідником і протягом десятиліть використовується для плоских екранів і світлодіодів. Однак ціна на рідкісноземельний індій постійно зростає, що ускладнює широке поширення нових технологій. Вчені давно працюють над пошуком енергоефективної та дешевої заміни на індію, проте існує не так багато матеріалів, які є одночасно прозорими та електропровідними.

Зазвичай пошуки лежать у площині використання оксидів інших, більш дешевих металів, але вчені з Ames Laboratory вирішили піти іншим шляхом і замінити ITO струмопровідним полімером. Мається на увазі полімер полі(3,4-етилен діокситіофен):полі(стирол сульфонат), скорочено PEDOT:PSS. Цей матеріал відомий 15 років, але досі його вдавалося виготовити або не дуже прозорим, або не дуже струмопровідним або навпаки. Але, за допомогою нової техніки нанесення безлічі шарів та інших ноу-хау, американські вчені змогли виготовити PEDOT:PSS-світлодіоди зі значно покращеними властивостями.

Нові світлодіоди принаймні на 44% ефективніші за звичні світлодіоди з ITO. Крім того, на відміну від крихких метал-оксидних підкладок, PEDOT:PSS має гнучкість. Це дозволяє робити гнучкі екрани, які сьогодні дуже потрібні. На думку розробників, у найближчому майбутньому нова технологія набуде широкого поширення і зробить OLED-екрани дешевшими та доступнішими.

Інші цікаві новини:

▪ Новий літографічний процес для вирощування напівпровідникових кристалів

▪ Мікроконтролер Toshiba TMPM46BF10FG

▪ Млин перетворює графен на напівпровідник

▪ Томограф працює ефективніше за поліграф.

▪ Охоронна сигналізація для ноутбука

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

 

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту Параметри радіодеталей. Добірка статей

▪ стаття Рівні шви – чайною ложкою. Поради домашньому майстру

▪ стаття Що таке слюда? Детальна відповідь

▪ стаття Виконавчий директор підприємства. Посадова інструкція

▪ стаття Прилад для перевірки транзисторів. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Електричне висвітлення. Галузь застосування. Визначення. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

ім'я:


E-mail (не обов'язково):


коментар:





All languages ​​of this page

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт

www.diagram.com.ua

www.diagram.com.ua
2000-2024