|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Додатковий ПДК для супутникового ресивера. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки / Телебачення, відеотехніка Автор вирішив проблему дистанційного керування супутниковим ресивером з двох різних приміщень, розробивши та виготовивши додатковий спрощений ПДК на мікроконтролері. Він підходить для роботи з апаратами, обладнаними дистанційним ІЧ-управлінням за протоколом NEC. Проблема управління супутниковим ресивером за допомогою одного ПДУ з двох різних приміщень добре знайома тим, хто з різних причин не витрачається на додатковий ресивер. З цією проблемою зіштовхнувся і я. Щоб, перебуваючи на кухні, увімкнути ресивер або переключити канал, доводилося щоразу йти до кімнати, де його встановлено. Після багатьох таких "походів" було вирішено зробити подовжувач, що транслює ІЧ-команди з кухні до кімнати. У різних виданнях неодноразово публікувалися статті про таких подовжувачів, які приймають ІЧ-команди ПДУ в одному приміщенні і повторюють їх в іншому. Але й тут виявилося незручність: ПДУ все одно доводилося носити із собою. Щоб усунути його, виникла ідея розробити для управління ресивером із кухні саморобний спрощений пульт, оснащений лише п'ятьма кнопками, за допомогою яких можна вмикати та вимикати ресивер, а також послідовно перебирати канали в одному та іншому напрямках. Пульт постійно знаходиться на кухні, а його випромінюючий діод винесений на проводах до приміщення, де знаходиться ресивер, який виконує команди, що подаються.
Але спочатку потрібно було з'ясувати, за яким протоколом і які коди команд передає основний ПДУ ресивера "HD IVR ready S-21". Для спостереження форми сигналів команд я не став робити які-небудь складні пристосування, а скористався фототранзистором, підключеним за схемою, зображеною на рис. 1, до входу цифрового осцилографа. Як VT1 можна використовувати як фототранзистор зазначеного на схемі типу, а й будь-який інший. Я, наприклад, успішно застосовував зроблений з германієвого pnp транзистора МП14Б шляхом видалення кришки корпусу. Для цього вона акуратно сминалася бокорізами біля основи, доки не відокремлювалася повністю. Результат показано на рис. 2. ІЧ-промінь направляють на кристал розкритого транзистора з боку емітера. Замість фототранзистора можна застосувати і фотодіод, наприклад ФД263.
По знятих осцилограм можна визначити, до якого типу протоколів належать записані послідовності імпульсів. Опис основних протоколів, які у системах дистанційного управління побутової технікою, можна знайти у статті А. Торреса "Інфрачервоне дистанційне управління" altor1.narod.ru/Articles/IRC.pdf. З'ясувалося, що ПДУ ресивера "HD IVR ready S-21" працює згідно з протоколом NEC, тому програма мікроконтролера пульта, що розробляється, була написана під цей протокол.
Схема додаткового ПДК зображена на рис. 3. Завдяки застосуванню мікроконтролера ATtiny2313 (DD1) він вийшов дуже простим. У вихідному стані, коли жодна з кнопок SB1-SB5 не натиснута, мікроконтролер знаходиться в режимі сну. У цьому стані пульт споживає струм менше 1 мкА, що дозволяє живити його від батареї GB1 без вимикача. При натисканні на будь-яку з кнопок мікроконтролер переходить у робочий режим і формує серію імпульсів, що утворюють код, що передається. Він є посилкою з довгого стартового імпульсу, восьмирозрядної адреси пристрою, якому посилається команда, і власне коду команди такої ж розрядності. Адреса та команда передаються двічі - у прямому та проінвертованому вигляді (рис. 4). Це дає можливість ресиверу перевірити, чи не спотворена прийнята посилка, а також робить загальну тривалість передачі однаковою за будь-яких поєднань адреси та команди. На закінчення сформованою послідовністю модулюють по амплітуді піднесучу - імпульси з частотою повторення 38 кГц.
Для генерування імпульсів такої частоти мікроконтролера використаний таймер/лічильник Т0. Він веде рахунок тактових імпульсів частотою 8 МГц у регістрі TCNT0. Вміст цього регістру порівнюється з числом, записаним у регістрі збігу OCR0A. У момент збігу рахунковий регістр обнулюється, а стан виходу OC0A (висновок 14 мікроконтролера) змінюється протилежне, це відбувається кожні 13 мкс. Модуляція піднесе кодової послідовністю відбувається шляхом програмного включення та вимикання таймера/лічильника Т0. Для формування кодової послідовності призначено функцію Send_Com (adr, cmd), параметри якої - значення адреси та коду команди. Перший з них (adr) для управління супутниковим ресивером "HD IVR ready S-21" завжди задають рівним 8, це адреса цього ресивера в його системі ДК Адреса інших ресиверів може бути іншим, його необхідно з'ясувати при описаному вище дослідженні кодових посилок, що передаються замінюваним ПДУ. . Другий параметр (cmd) – власне код команди. У цьому випадку при натисканні на різні кнопки він задається в програмі відповідно до табл. 1. Таблиця 1
Число команд, що подаються ПДУ, можна збільшити з п'яти до восьми - саме стільки висновків, зі зміни рівня на яких мікроконтролер ATtiny2313 може виходити зі сплячого режиму, має його порт В. Щоб додати команди, слід верхній (за схемою) висновок резистора R1 перенести c виведення 14 на вивід 9 (PD5) мікроконтролера і встановити пристрій ще три кнопки, підключивши їх до висновків 12-14 (PB0-PB2) і мінусу напруги живлення. Таблиця 2
У файлі nec_protoc.c потрібно знайти функцію main та внести зміни до її початкового фрагмента (розділ ініціалізації) відповідно до табл. 2. У тіло наступного за цим розділом нескінченного циклу while(1){} додають три умовні оператори, подібні до наведеного в табл. 3. Вони відрізняються лише тим, що в кожному з них замість PINB.7 перевіряється стан одного з входів (PINB.0, PINB.1, PINB.2), до яких підключені додаткові кнопки, а параметром cmd функції Send_Com служить код команди, що подається при натисканні на відповідну кнопку.
Внісши всі зміни, програму необхідно транслювати заново, а отриманий файл HEX завантажити в мікроконтролер. Якщо потрібний пульт, здатний подавати більше восьми команд, доведеться замінити мікроконтролер, наприклад, на ATmega88. Після завершення передачі команди функція sleep_enable переводить мікроконтролер у режим power_down з дуже маленьким струмом споживання, що важливо для ПДК з батарейним живленням. З цього режиму мікроконтролер виведе лише наступне натискання будь-яку кнопку. При надходженні імпульсів з виведення 14 мікроконтролера (або його виведення 9 у разі доопрацювання програми) на базу транзистора VT1 імпульсний струм протікає через випромінюючий діод VD1. Команда передається "в ефір". Опір резистора R2 підбирають в залежності від максимальної віддаленості діода VD1 від фотоприймача ресивера. Слід враховувати, що для випромінюючого діода зазначеного на схемі типу струм імпульсу тривалістю не більше 100 мкс не повинен перевищувати 200 мА.
Друкована плата ПДК показана на рис. 5. На ній розміщені всі деталі, крім діода VD1. Вони змонтовані з того боку, де друкованих провідників більше. У перехідні отвори, показані на кресленні залитими, вставляють і пропаюють з двох сторін короткі відрізки лудженого дроту. За бажанням друк можна зробити одностороннім, замінивши друкарські провідники, що з'єднують перехідні отвори з контактами кнопок, перемичками із ізольованого дроту. Як VT1 може бути використаний практично будь-який npn транзистор з h21a > 100 і Iкmax > 100мА. Випромінюючий діод TSAL6200 можна замінити вітчизняним, наприклад, АЛ107А або АЛ107Б. Конденсатори - будь-які малогабаритні ємністю 12...22 пФ. Резистори - МЛТ чи імпортні.
Готовий пульт зображено на рис. 6. Відсік із трьома гальванічними елементами або чотирма акумуляторами типорозміру AA, що утворюють батарею GB1, кріплять до текстолітової пластини, що встановлюється над платою на металевих стійках. У такому вигляді пульт поміщають у будь-яке зручне та доступне для керування ним місце. Випромінюючий діод VD1 виносять на довгих проводах в кімнату, де знаходиться керований ресивер, і розміщують так, щоб між цим діодом та фотоприймачем ресивера була пряма видимість. Програма завантажується у FLASH-пам'ять мікроконтролера за допомогою кожного програматора, здатного працювати з мікроконтролерами сімейства AVR. Вона написана мовою С та відкомпільована у системі Code VisionAVR. Налагодження пульт не потребує і при правильному монтажі починає працювати відразу. Файл друкованої плати у форматі SprintLayout5.0 та програму мікроконтролера можна завантажити з ftp://ftp.radio.ru/pub/2013/10/RC.zip. Автор: І. Чухарєв
Машина для проріджування квітів у садах
02.05.2024 Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону
02.05.2024 Пастка для комах
01.05.2024
▪ Температура повітря в Арктиці досягла максимуму ▪ RAK811 - бюджетний LoRa-модуль для інтернету речей ▪ Медичні маски з наношаром міді
▪ Розділ сайту Домашня майстерня. Добірка статей ▪ стаття Плуг. Історія винаходу та виробництва ▪ стаття Педикульоз. Медична допомога ▪ стаття Про ремонт мікроЕОМ. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua |
Дивіться інші статті розділу 
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page