Випадкова новина з Архіву Пересадка біологічного годинника
25.06.2015
Кишкова паличка - одна з тих організмів, які обходяться без внутрішнього добового ритму, що підкоряється зміні дня та ночі. Зате такий годинник є у ціанобактерій, що не дивно: вони займаються фотосинтезом, а якщо ти займаєшся фотосинтезом, то хочеш не хочеш, за сонцем стежитимеш. Власне, крім ціанобактерій, жодні інші бактерії добовими ритмами не мали. (Підкреслимо, що йдеться саме про циркадний, добовий годинник, а не взагалі про біологічні ритми.)
Памеле Сільвер (Pamela A. Silver) та її колегам з Інституту Уайса при Гарвардському університеті спало на думку пересадити біологічний годинник з однієї бактерії в іншу - тобто, як можна здогадатися, з ціанобактерії в кишкову паличку. Як відомо, у ціанобактерій молекулярною "пружиною" добового ритму служать три білки під назвою KaiA, KaiB і KaiC: протягом дня KaiA фосфорилює KaiC, а вночі KaiB виконують зворотну реакцію, тобто знімає з KaiC залишки фосфорної кислоти. Сам KaiC може впливати на активність інших генів (у тому числі і свого власного), стимулюючи транскрипцію, тобто синтез РНК на них, але робити він це може залежно від того, в якому вигляді він знаходиться, у денному фосфорильованому або в нічному нефосфорильованому .
Система, як бачимо, досить проста, потрібно було лише пересадити три гени від ціанобактерії Synechococcus elongatus кишкової палички Escherichia coli. Фосфорильований KaiC взаємодіє з іншим білком, SasA, і дослідники внесли в геном кишкової палички ще й ген білка, що світиться, який включався комплексом KaiC-SasA. Настав день, KaiC отримував фосфатну групу, зв'язувався з SasA, і обидва разом активували синтез РНК на гені флуоресцентного білка. На його РНК синтезувався сам білок і клітина починала світитися. Іншими словами, кишкову паличку, у якої жодного добового годинника зроду не було, забезпечили циркадними "ходиками". Щоправда, через три дні годинник ламався. За словами авторів, самі ціанобактерії мають додаткові механізми, що забезпечують синхронізацію ядра молекулярної "пружини" з часом доби, а звичайних же бактерій такої "поправки ходу" немає (хоча ніщо не заважає і такі гени теж пересадити в кишкову паличку). Повністю результати експериментів описані у статті Science Advances.
Мета роботи була, зрозуміло, не тільки в тому, щоб отримати бактерію, що світиться по годинах. Такі клітини, які до того ж вміли б ще синтезувати ліки, могли б послужити хорошими дозаторами, звільняючи потрібну речовину в потрібний момент часу (адже у хвороб теж є свої циклічні ритми).
Вважається, що ожиріння та супутні йому метаболічні розлади виникають через засмучений добовий годинник організму, який перестає задавати правильний розпорядок дня кишковим бактеріям - у яких, нагадаємо, власного годинника немає. І тут, мабуть, допомогли б саме ті бактерії, яких таким годинником забезпечили в лабораторії. Нарешті, якщо ми говоримо про мікроорганізми, що використовуються для отримання біопалива, то їх можна змусити працювати від сонця, а щоб це відбувалося з максимальною користю, знову ж таки знадобиться добовий годинник.
|