Моделі ракет класу S3A Креслення, опис

МОДЕЛЮВАННЯ
Безкоштовна бібліотека / Довідник / моделювання

Моделі ракет класу S3A Поради моделісту

моделювання

З усіх класів і видів ракетних парашутних моделей категорія S3 "найдавніша". На зорі виникнення та розвитку ракетомоделізму одним із критеріїв змагань була тривалість польоту. Тоді вона була однією з простих і зрозумілих порівняльних характеристик літаючих моделей ракет. До речі, і сьогодні час польоту – визначальний фактор переваги та технічної досконалості моделей ракет з парашутом. Та й спостерігати у польоті моделі з великим гарним куполом – задоволення.

З моменту проведення перших змагань з моделей ракет категорія S3 незмінно присутня в програмі стартів. Так, першим чемпіоном світу 1972 року за моделями на тривалість польоту з парашутом став румунський спортсмен Іон Раду. З наших співвітчизників переможцем світової першості були Олександр Мітюрьов (1983 р), Ігор Шматов (1990 р) та Сергій Карпушов (2004 р). юнаків - Дмитро Лях (Україна) У російських "ракетників" "срібло" - у Павла Краснова (юнака) та "бронза" - у Сергія Карпушова.

p align="justify"> Категорія парашутних моделей ракет (S3) в залежності від МРД підрозділяється на чотири класи Чемпіонським і у юнаків, і у дорослих є клас S3А. Вимоги до спортивного "снаряду" такі ступінь - один, діаметр корпусу - не менше 40 мм довжина - понад 500 мм стартова маса - не перевищує 100 г, двигун - один (імпульс - не більше 2,5 н.с). Парашут повинен мати не менше трьох строп.

Змагання на тривалість польоту з парашутом проводяться у три тури. Максимальний фіксований час у турі 5 хвилин. Якщо кілька учасників після трьох турів наберуть максимальну суму очок, між ними проводяться додаткові тури (не більше двох) для визначення переможця. Тим, хто збирається будувати моделі ракет класу S3А, у тому числі необхідно знати, коли польоти їх спортивних "снарядів" не можуть бути зараховані: а) не спрацювала система порятунку; б) після старту модель полетіла горизонтально, в) відбулося відділення двигуна чи будь-яких частин моделі, стався обрив парашута (парашутів).

За свою невелику історію розвитку технічні вимоги до моделей змінювалися та вдосконалювалися. Так, до 2000 мінімальний діаметр корпусу був обмежений 30 мм, а з 2001 він зріс до 40 мм, довжина - до 500 мм. Зрозуміло, що це додало роботи спортсменам-ракетомоделістам. Довелося розробляти іншу технологію виготовлення, зберігаючи при цьому мінімальні вагові характеристики. Адже при тому ж двигуні (2,5 н с) необхідно було досягати тієї ж висоти польоту, що і за найбільшого міделя з діаметром 30 мм.

Модель ракети класу S3A В. Тарасова (натисніть для збільшення): 1 – завантаження; 2 - головний обтічник; 3 – сполучна втулка; 4 - нитка кріплення парашута; 5 - петля; 6 – корпус моделі; 7- пиж; 8 - нитка підвіски корпусу; 9 – хвостовий конус; 10 - стабілізатор

Одним із перших розробників моделей категорії S3 з діаметром корпусу 40 мм був заслужений тренер Росії В.Тарасов із Челябінська. З такою моделлю він став переможцем Всеросійських змагань на Кубок С.П.Корольова навесні 2001 року та чотирьох наступних. До того ж, модель універсальна: з нею можна виступати і в класі S6A.

Виготовлено її за широко поширеною технологією - формування зі склотканини. Корпус виклеєний разом із хвостовим конусом на одній оправці більший діаметр якої 40 мм, а менший – 10,1 мм. Товщина використовуваної склотканини - 0.03 мм (в два шари). Після висихання смоли корпус злегка ошкурений.

Пір'я стабілізатора виготовлено з бальзового шпону товщиною 1,5 мм і приклеєно епоксидною смолою встик до рухової частини корпусу.

До одного з пір'їн прикріплена нитка діаметром 0,6 мм підвіски системи порятунку та головного обтічника.

З тієї ж склотканини відформований і головний обтічник. Він – конічної форми з циліндричною спідницею довжиною 12 мм. Вершина конуса зсередини залита смолою на глибину 10 мм. Це зміцнює обтічник і є своєрідним завантаженням. Сполучна втулка виточена з пінопласту та вклеєна у спідницю обтічника. У ній закріплена нитка системи порятунку, яку пов'язують з ниткою підвіски.

Найпростіша модель з парашутом (натисніть для збільшення): 1 – головний обтічник; 2 – петля; 3 - нитка (фал) підвіски парашута; 4 – парашут; 5-корпус; 6 - спрямовуюче кільце; 7 - стабілізатор; 8 - МРД

Парашют моделі вирізаний з лавсанової плівки товщиною 5 мкн, число строп – 16, діаметр купола – 850 мм.

Перед польотом всередину корпусу вставляється пінопластовий пиж довжиною 40 - 45 мм, інколи ж і два. Це ніби посилює корпус та сприяє утриманню системи порятунку в певному місці, не порушуючи центрування моделі.

Маса моделі без парашута та двигуна - 8 г. Двигун - В-2-3 "Вулкан-джет" авторської розробки та виготовлення.

Слід зазначити, що ця модель - досить складний спортивний "снаряд". Хто ж вперше захоче побудувати та взяти участь у змаганнях, раджу починати з простої та доступної моделі з парашутом. Її можна рекомендувати тим, хто хоче спеціалізуватися в даному класі моделей ракет.

Корпус довжиною 456 мм виготовляють із двох шарів паперу завтовшки 0,13 - 0,15 мм на оправці діаметром 40 мм. Після просушки у хвостову його частину вклеюють обойму під двигун. Виточують її з пінопласту на токарному верстаті, усередині роблять отвір діаметром 10 мм – для кріплення двигуна. Стабілізатори (їх три) вирізають за шаблоном із пластинки стельового пінопласту товщиною 4 мм. Передню та задню кромки злегка закруглюють, бічні поверхні для жорсткості обмазують клеєм ПВА – армують. Кріплять їх встик до корпусу, у хвостовій частині.

Головний обтічник виточують із жорсткого пінопласту (ПВХ), загальна його довжина – 70 мм. Знизу в торцеву частину спідниці обтічника вклеюють петлю для кріплення нитки підвіски корпусу і парашута. Направляючих кільця – два. Їх клеять на оправці діаметром 5-6 мм і кріплять до корпусу.

Парашут діаметром 600 - 800 мм вирізують із мікалентного паперу. Стропи (їх 12 штук) довжиною 900 - 1000 мм кріплять по краях бані паперовими накладками або смужками скотчу. Їхні вільні кінці зводять в один вузол і прив'язують до петлі на спідниці обтічника. Фарбують модель у яскраві контрастні кольори нітрофарбою.

Політна маса моделі без МРД – 15 – 17 г, старт – з одноштирьової пускової установки діаметром 5 мм.

Описана вище модель може служити першим спортивним "снарядом" для ракетомоделістів-початківців.

Сучасну, досконалішу модель класу S3А кілька років тому розробив відомий нині спортсмен із Дубни Ігор Пономарьов. Її корпус виконаний зі звичайного паперу (для ксерокопіювання) щільністю 80 г/м2. Спортсмен широко впроваджує своє нововведення у практику змагань. Слід визнати, що у нього багато послідовників. Такі корпуси він використовував для будівництва моделей категорій S6 та S9, з якими неодноразово ставав чемпіоном Росії у цих категоріях. Вважаю, що запропонована І. Пономарьовим доступна технологія знадобиться багатьом ракетомоделістам.

Модель ракети класу S3A І. Пономарьова (натисніть для збільшення): 1 – головний обтічник (полістирол); 2 – корпус; 3 – хвостовий конус; 4 - нитка підвіски моделі; 5 - ретельний відсік; 6 – стабілізатор; 7 – МРД; 8 – фіксатор МРД

Корпус - із паперу, виготовлений із трьох елементів; конічного та двох циліндричних. Основний циліндр довжиною 275 мм склеєний на оправці діаметром 40 мм, хвостовий - довжиною 59 мм, на оправці діаметром 10,2 мм. Між собою циліндри з'єднують конусом завдовжки 125 мм. Його вузька частина на довжині 40 мм виконана із двох шарів паперу. Склейка – внахлест, ширина пояса – близько 4 мм. Готовий корпус зовні покривають двома шарами нітролаку. Маса його – 6,5 г.

Пір'я стабілізаторів (їх три) вирізають із бальзової пластинки товщиною 0,9 мм. Бічні поверхні армують папером та покривають лаком. До корпусу рухового відсіку стабілізатори приклеюють встик. Уздовж одного з них зміцнюють на епоксидній смолі фіксатор МРД довжиною 72 мм, вигнутий із сталевого дроту діаметром 0,5 мм. До нього ж клеять і нитку підвіски парашута, виготовлену з кевлару.

Головний обтічник відштампований із полістиролу (баночки з-під йогуртів). Купол парашута діаметром 900 мм – з металізованого лавсану, строп – 16 шт.

Говорячи про моделі ракет класу S3А, неможливо не брати до уваги головний елемент конструкції - парашут. Саме він. точніше його діаметр є визначальним, саме від нього на 80 - 90% залежить час польоту. Але сьогодні діаметр парашутів у більшості учасників даного класу коливається в межах 900 – 1200 мм. Матеріал - металізована лавсанова плівка завтовшки 3 - 5 мкн. (Саме така застосовується у великій космонавтиці - нею обклеюють об'єкти космічних апаратів, що спускаються). Кількість строп – від 12 до 16 штук. Для додаткових турів спортсмени використовують парашути діаметром бані близько 1,5 метра.

Ще одним важливим складником успішного виступу ракетомоделіста слід вважати облік метеообстановки, вміння в ній орієнтуватися. І найголовніше – безпомилково вибирати сам момент старту. Адже не завжди польоти моделей здійснюються в ідеальних умовах – при повному штилі. А наявність висхідних чи низхідних потоків суттєво відбивається на тривалості польоту. Для їх визначення спортсмени часто застосовують усілякі термосповіщувачі, встановлюючи їх у місці старту на довгій жердині. Але стовідсоткову гарантію перебування висхідних потоків на момент старту де вони дають.

Зазвичай термодатчик встановлений на невеликій висоті - близько 4 - 5 м, а модель злітає на 250 - 280 м. І якщо є "термік" в місці старту, не завжди він може бути на висоті, де відбувається розкриття парашута ракетної моделі. Підсумовуючи сказане вище, хочу зазначити, що сукупність всіх складових елементів даних змагань, їх знання і правильне їх застосування спортсменами - запорука успішного виступу.

Автор: В.Рожков

Рекомендуємо цікаві статті розділу моделювання:

▪ Гойдалка управління кордової моделі

▪ Паперові літачки

▪ Кордова швидкісна модель

Дивіться інші статті розділу моделювання.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Машина для проріджування квітів у садах 02.05.2024

У сучасному сільському господарстві розвивається технологічний прогрес, спрямований на підвищення ефективності догляду за рослинами. В Італії було представлено інноваційну машину для проріджування квітів Florix, створену з метою оптимізації етапу збирання врожаю. Цей інструмент оснащений мобільними важелями, що дозволяють легко адаптувати його до особливостей саду. Оператор може регулювати швидкість тонких проводів, керуючи ним із кабіни трактора за допомогою джойстика. Такий підхід значно підвищує ефективність процесу проріджування квітів, забезпечуючи можливість індивідуального налаштування під конкретні умови саду, а також сорт та вид фруктів, що вирощуються на ньому. Після дворічних випробувань машини Florix на різних типах плодів результати виявились дуже обнадійливими. Фермери, такі як Філіберто Монтанарі, який використовував машину Florix протягом кількох років, відзначають значне скорочення часу та трудовитрат, необхідних для проріджування кольорів. ...>>

Удосконалений мікроскоп інфрачервоного діапазону 02.05.2024

Мікроскопи відіграють важливу роль у наукових дослідженнях, дозволяючи вченим занурюватися у світ невидимих для ока структур та процесів. Однак різні методи мікроскопії мають обмеження, і серед них було обмеження дозволу при використанні інфрачервоного діапазону. Але останні досягнення японських дослідників із Токійського університету відкривають нові перспективи вивчення мікросвіту. Вчені з Токійського університету представили новий мікроскоп, який революціонізує можливості мікроскопії в інфрачервоному діапазоні. Цей удосконалений прилад дозволяє побачити внутрішні структури живих бактерій із дивовижною чіткістю в нанометровому масштабі. Зазвичай мікроскопи в середньому інфрачервоному діапазоні обмежені низьким дозволом, але нова розробка японських дослідників дозволяє подолати ці обмеження. За словами вчених, розроблений мікроскоп дозволяє створювати зображення з роздільною здатністю до 120 нанометрів, що в 30 разів перевищує дозвіл традиційних метрів. ...>>

Пастка для комах 01.05.2024

Сільське господарство - одна з ключових галузей економіки, і боротьба зі шкідниками є невід'ємною частиною цього процесу. Команда вчених з Індійської ради сільськогосподарських досліджень – Центрального науково-дослідного інституту картоплі (ICAR-CPRI) у Шимлі представила інноваційне вирішення цієї проблеми – повітряну пастку для комах, яка працює від вітру. Цей пристрій адресує недоліки традиційних методів боротьби зі шкідниками, надаючи дані про популяцію комах у реальному часі. Пастка повністю працює за рахунок енергії вітру, що робить її екологічно чистим рішенням, яке не вимагає електроживлення. Її унікальна конструкція дозволяє відстежувати як шкідливі, так і корисні комахи, забезпечуючи повний огляд популяції в будь-якій сільськогосподарській зоні. "Оцінюючи цільових шкідників у потрібний час, ми можемо вживати необхідних заходів для контролю як комах-шкідників, так і хвороб", - зазначає Капіл. ...>>

Випадкова новина з Архіву

Фотоелементи для використання всередині приміщень 16.03.2021

Шотландські вчені розробили органічні фотоелектричні елементи, які перетворюють на електрику світло всередині приміщень. Нову технологію запропонували вчені з університету Стратклайду та Сент-Ендрюського університету.

Вчені спроектували та виготовили органічні фотоелектричні елементи із пластикових матеріалів, аналогічних застосовуваним в OLED-дисплеях смартфонів. В результаті вийшли фотоосередки, які дозволяють стабільно та ефективно перетворювати на електрику світло всередині приміщень.

Нова сонячна панель вловлює світлову енергію і одночасно забезпечує високошвидкісний зв'язок за рахунок видимого світла (VLC) з використанням методу MIMO, збільшує його смугу пропускання каналу.

Чотири фотоелементи з пластикових матеріалів об'єднали в панель, в ході експериментів продемонструвала здатність забезпечити бездротовий оптичний зв'язок зі швидкістю 363 Мбіт/с, одночасно виробляючи 11 МВт-год електроенергії. Як джерело інформації використовувалася установка з чотирьох лазерних діодів, кожен із яких передавав окремий сигнал.

Органічні сонячні елементи показують максимальну ефективність при роботі у характерному для приміщень світлі світлодіодних світильників. Такі сонячні панелі нескладні у виробництві, коштують дешевше за неорганічні аналоги і можуть бути гнучкими, що спрощує їх інтеграцію в мобільні пристрої.

Подальший розвиток органічних фотоелементів, здатних приймати інформацію, у майбутньому дозволить використовувати цілі стіни приміщень одночасно і як канал зв'язку, що підтримує швидкість до 1 гігабіту в секунду, і як сонячну панель, що забезпечує електроенергією мережеве обладнання.

Пристрої, здатні самостійно виробляти енергію та передавати дані, дозволять підключити велику кількість гаджетів до Інтернету та електромережі. Зараз у світі налічується понад 18 млрд мобільних девайсів, підключених до глобальних мереж, а в найближчі 10 років, з урахуванням стрімкого розвитку Інтернету речей, їхня кількість зросте до десятків мільярдів.

Інші цікаві новини:

▪ Цифровий щуп-мультиметр з Bluetooth та NFC

▪ Відеокамера для професіоналів

▪ Система накопичення та перерозподілу енергії для домашніх електромереж

▪ Електричний мікроекскаватор Komatsu

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ Розділ сайту Домашня майстерня. Добірка статей

▪ стаття Закон Бойля-Маріотта. Історія та суть наукового відкриття

▪ стаття Де зустрілися перший та останній загиблі у Першій Світовій війні британські солдати? Детальна відповідь

▪ стаття Логіст-аналітик. Посадова інструкція

▪ стаття Металошукач на биття, теорія. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Попередній підсилювач класу HI-FI. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages of this page

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт