Безкоштовна технічна бібліотека ЧУДЕСА ПРИРОДИ
Вануаз. Чудо природи Національний парк Франції Вануаз було створено у 1963 році. Він розташований у південно-східній частині Франції (на південному заході Альп) на кордоні з Італією, у департаменті Савойя. Протягом 14 км кордон Вануазу збігається із кордоном національного парку Гранд Парадіз.
Площа парку – 52,8 тисяч га, охоронна зона займає 145 тисяч га. Причому власне територія парку розташована на 11 га (вони зайняті службовими будинками). 85 відсотків території парку належить місцевим комунам та 15 відсотків – приватним особам. Постійного населення на території парку немає, лише пастухи із сім'ями живуть тут улітку. Парк розташований на висоті від 1250 до 3855 м над рівнем моря (більше ста його гірських вершин піднімаються на висоту 3000 м). Для парку характерні чотири ландшафтні зони: гірсько-лісова, субальпійська, альпійська та нивальна. Ялицеві ліси покривають середньогір'я Вануаза (на висоті 1500-1600 м над рівнем моря). Вище (до 2000 м) ростуть сосна та ялина. Ліси змінюються субальпійськими та альпійськими луками. А потім розташований пояс, де незначна рослинність покриває окреме каміння. Ще вище розташовані вічні сніги. У парку зростає понад тисячу видів рослин. Навесні альпійські луки покриваються різнокольоровими крокусами, примулами, анемонами. Тут же можна зустріти кілька видів рододендрону та азалії, едельвейс, альпійську астру та лілію, лілію Мартагон, льодовиковий жовтець. З копитних тварин багато сарн (близько 5000 особин). Але особливою увагою відвідувачів та службовців парку користується альпійський гірський козел - для його збереження та відтворення та був організований цей парк. З часу організації парку чисельність цієї тварини зросла з 30 до 600 голів. У парку можна також зустріти горноста, зайця-біляка, бабака, європейську косулю, корсиканського муфлону, благородного оленя. Багата та орнітофауна – понад 100 видів птахів. Парк розташований приблизно за 8 годин їзди від Парижа і за 2 години їзди від Ліона. Неподалік кордонів парку проходять три залізниці, що з'єднують цей район із великими містами країни. Все це робить парк доступним сотням тисяч туристів (щорічно тут буває 700–800 тисяч відвідувачів, 85 відсотків з яких – жителі Франції). Більшість туристів буває у парку у червні-вересні. Взимку більшість парку закрита (деякі його ділянки стають важкодоступними через глибокий сніг, і є небезпека сходу лавин). Парком можна пройтися пішки або покататися на коні. У гори йдуть альпіністи та гірськолижники. Уся територія парку поділена на три зони: периферійну, власне парк та так званий інтегральний природний заповідник. У периферійній зоні збережені населені пункти, що існували раніше. На території власне парку ніхто не мешкає постійно, і там суворо обмежена господарська діяльність. Територією Вануаза прокладено кілька туристичних доріг та стежок загальною протяжністю понад 500 км. На екскурсійних маршрутах встановлені покажчики, інформаційні стенди з описом рослин, розміщені фотографії тварин та дано їх характеристики. Довідкові стенди не порушують гармонію природи, оскільки їх роблять лише на природному, поширеному тут матеріалі – камені та майже не обробленому дереві. У Вануазі та біля його кордонів розташовано 30 готелів та притулків (більша їх частина належать парку, а також – клубу альпіністів Франції, приватним підприємцям), у яких можуть розміститися 1,5 тисячі осіб одночасно. Готелі та туристичні притулки, як правило, стилізовані під житла горян. Особливою популярністю користуються окремі будинки чи цілі селища, у яких збережено як стиль місцевої архітектури, а й життєвий уклад і побут місцевих жителів. Більшість готелів працює тільки в літню пору, але в кожному є 2-3 кімнати, призначені для туристів у будь-яку пору року. Близько половини відвідувачів приїжджають до парку на 1–2 тижні, проте вони не можуть ночувати в одному місці понад три дні, вони мають звільнити місце у готелі для інших туристів. На території парку заборонено будівництво будівель та рекреаційних об'єктів, а також видобуток корисних копалин та заготівля деревини. Не можна їздити Вануазом і на автомашинах. Патрульні групи у складі 30 лісників та 6 лісничих охороняють територію парку цілий рік. Щорічно національні парки Франції відвідують приблизно 5–6 мільйонів осіб (один із 10 мешканців країни). Найбільш популярним є Піренейський парк, розташований на шляху до релігійного центру (у парку буває щорічно до 1,5 мільйона відвідувачів). Вхід на територію парків безкоштовний. З 1968 року у Франції почали створюватись і регіональні природні парки. Нині вони займають 3 відсотки території країни (їх загальна площа 1,5 млн. га). Вони були створені задля збереження природного ландшафту, відродження об'єктів культурної спадщини, і навіть створення зон відпочинку. Такий природний парк Арморік було організовано у департаменті Бретань на площі 65 тисяч га. Парк розділений на три частини, різні за ландшафтом (східна частина – плато, поросле вереском, центральна – ліс, західна – скелі на березі океану). У центральній частині розташовані лекційний та виставковий зали, житлові будинки персоналу. У всіх частинах парку (крім заповідної) є туристичні бази, місця для пікніків, кемпінги, прокладені туристичні маршрути. У парку розташовані центри бретонської культури – плетіння мережив, різьблення по дереву. Щорічно парк відвідують 60 тисяч людей. Автор: Юдіна Н.А. Рекомендуємо цікаві статті розділу Чудеса природи: ▪ Етна Дивіться інші статті розділу Чудеса природи. Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті. Останні новини науки та техніки, новинки електроніки: Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами
05.05.2024 Приміальна клавіатура Seneca
05.05.2024 Запрацювала найвища у світі астрономічна обсерваторія
04.05.2024
Інші цікаві новини: ▪ Baseline Study, генетичний проект Google ▪ Датчик руху широкого застосування ▪ Матеріал у 10 разів міцніший від сталі Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки
Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки: ▪ розділ сайту Ефектні фокуси та їх розгадки. Добірка статей ▪ стаття Джон Стюарт Мілль. Знамениті афоризми ▪ стаття Капуста білокачанна. Легенди, вирощування, способи застосування ▪ стаття Телефонний інтерфейс для Сі-Бі радіостанції Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття Розчини, що світяться. Хімічний досвід
Залишіть свій коментар до цієї статті: All languages of this page Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт www.diagram.com.ua |