|
Arabic
Bengali
Chinese
English
French
German
Hebrew
Hindi
Italian
Japanese
Korean
Malay
Polish
Portuguese
Spanish
Turkish
Ukrainian
Vietnamese
КУЛЬТУРНІ ТА ДИКІ РОСЛИНИ
Буряк цукровий. Легенди, міфи, символізм, опис, вирощування, способи застосування
Довідник / Культурні та дикі рослини Зміст
Буряк цукровий, Beta vulgaris. Фото рослини, основні наукові відомості, легенди, міфи, символізм
Основні наукові відомості, легенди, міфи, символізм рід: Буряк (Beta) сімейство: Амарантові (Amaranthaceae) походження: Південно-Східна Європа та Західна Азія Ареал: Буряк цукровий поширений по всьому світу, вирощується в помірному кліматі Хімічний склад: Коренеплоди буряків багаті на цукор (зазвичай містять близько 10 % сахарози), а також містять вітаміни C, B1, B2, калій, залізо, магній та інші поживні речовини. У листі та стеблах присутні нітрати. Господарське значення: Буряк цукровий вирощується як джерело цукру, а також використовується в кулінарії для приготування страв. Крім того, її листя використовується як корм для худоби. Буряк також застосовується в медицині завдяки своїм антиоксидантним властивостям та здатності покращувати кровообіг та зір. Легенди, міфи, символізм: Одна з легенд пов'язана із грецькою міфологією. У давньогрецькій міфології богиня кохання Афродіта була пов'язана з буряком, і вважалося, що вживання буряків допомагало зберегти красу та молодість. Крім того, у давньогрецькій міфології буряк також пов'язувався з богинею Землі, Деметрою. В інших культурах буряк також був символом життя та родючості. У слов'янській міфології буряк пов'язувався з богинею Ладою, яка була богинею Різдва та родючості. У давньоримській міфології буряк був символом фертильності та багатства. У слов'янській культурі буряк є символом здорового способу життя та здорового харчування. У деяких країнах, таких як Швейцарія, буряк використовується як символ екологічного руху.
Буряк цукровий, Beta vulgaris. Опис, ілюстрація рослин Буряк, Beta vulgaris L. Класифікація, синоніми, ботанічне опис, харчова цінність, вирощування
Назви: біл. та укр. буряк; аз. чавундур; арм. чакндех; вантаж, чархали; ньому. Rote Rube, Salatriibe, Rote Bete, Rahne, Randig; гол. beetwortel, bieten kroten; дат. rodbede; швед, rodbeta; англ. beet, gardenbeet; фр. betterave potagere; іт. barbabietola; вик. remolacha hortelana; порт, beterraba; рум. sfecle pentru salata; угор. voros repa, cekla гера; чеш. repa cervena, repa salatova; словенний. rdeca-salatna pesa; серб, crvena-repablitva; польський. buraczki cwiklowe; яп. fudanso, tozischa, sangozinna. Назви мангольда: нім. Mangold, Beisskohl; гол. snijbiet, warmoesbiet; дат. bladbede; швед, blad beta, mangold; англ. swiss chard, silver beet; фр. poiree, bette, jotte; іт. bieta, bietola; вик. acelga; порт, acelga; рум. mangold; угор. mangold, cekla; чеш. cvikla cirimska kapusta; словенний. grednobela pesa; серб, rimeko kelje, mangold, cikla; польський. cwikla, bocwina. Рослини культурних сортів буряків у перший рік життя утворюють соковиті м'ясисті коренеплоди (коренеплідні буряки) або дають велику масу листя, зазвичай з широкими та товстими черешками (мангольди, або листяні буряки). Тільки у довгих сортів буряків в утворенні коренеплоду значну участь бере корінь. У великих і плоских сортів коренеплід майже повністю складається з підсім'ядольного коліна, що розрослося. На другий рік життя і коренеплідні буряки, і мангольди стволяться, цвітуть і дають насіння. Мангольди на цьому закінчують свій життєвий цикл. Коренеплідні ж буряки продовжують жити. Якщо такі коренеплоди зберегти і висадити на третій рік, вони знову стволитимуться і даватимуть насіння, а коренеплід розростатиметься.
Зліва направо: буряк цукровий, мангольд, буряк червоний Серед мангольдів є деякі форми з потовщеним коренеплодом, наприклад, сорти Бразильський і Чилійський, що вказує на спільність походження цих рослин і на можливість багатоліття і у мангольду. Таким чином, буряк - багаторічна рослина. Велике значення поведінки окремих нирок буряків має температура. Якщо буряк вирощувати весь час у теплі (тобто без понижень температури), він ніколи не зацвіте, а розростатиметься, перетворюючись на великий коренеплід потворної форми. Нерідко окремі рослини буряків цвітуть передчасно – у перший рік життя. З іншого боку, серед насінників зустрічаються так звані "уперти", які не цвітуть навіть на другий рік життя рослини. У насіннєвих рослин буряка тип куща стоячий, розпластаний або напівстоячий, висотою близько 1 м. Прикореневе листя черешкове, цільне, із серцеподібнояйцевидною пластинкою. Стеблові листи дрібніші, витягнуті, гостроверхі і верхні майже ланцетні. На стеблах розвиваються хуртові суцвіття, що складаються з довгих пухких колосків, на яких у мутовках розташовані двостатеві квітки (по 2-4 і більше). Квітки дрібні, зелені, з червоною і жовтою пігментацією, з гострими ланцетоподібними приквітками. Тичинок 5. Оцвітини окремих квіткових мутовок зростаються, утворюючи супліддя-клубочки. З клубочка з часом з'являється кілька (за кількістю, квіток, що зрослися) проростків.(сходів). Вигляд Beta vulgaris L. поділяють на сім підвидів. Один підвид зустрічається в культурному або дикому стані в Південно-Східній Азії; культурні підвиди – subsp. cicla L. (мангольди) та subsp. rapacea Krass. (коренеплідні буряки); в межах цих підвидів виділяють південний клімат, куди входять форми середземноморські та східні, і північний клімат, до якого належать європейські та північноамериканські сорти, ніж довгі. Лежкість. Всі сорти буряків зберігаються досить добре, причому більші зберігаються краще. Врожайність. Потенційною можливістю дати максимальний урожай, безперечно, відрізняються великі, довгі сорти, але за фактичним урожаєм картина складається залежно від умов вирощування. У разі північного короткого вегетаційного періоду великі пізні сорти не встигають визріти і потрапляють по врожаю останні місця. Щільні ґрунти не дозволяють добре розвиватися навіть круглим і тим довшим сортам; у цих умовах на перші місця за врожаєм виходять короткі сорти. Тому вибір найбільш урожайних сортів буряків вирішується на основі сортовипробування. Автор: Іпатьев А.М.
Цукровий буряк, Beta vulgaris. Способи застосування, походження рослини, ареал, ботанічний опис, вирощування
Суперечливі відомості про походження культурних буряків. Вважається, що батьківщина культурного буряка - країни Середземномор'я: для листового - о-ва Кіпр, Кріт, Сицилія (2-е тисячоліття до н. , а трохи пізніше - до Західної Європи. Введення буряків у культуру відноситься до IV-VI ст. до зв. е. Буряк у Стародавній Греції та Римі був широко відомою городною та лікарською рослиною, вирощували її листові форми. Назва буряків у слов'ян має грецьке коріння. Початковий обробіток коренеплідних буряків у Західній Європі розпочався з Північної Італії, Німеччини та Швейцарії. При спільному вирощуванні листового та коренеплідного буряків у городах та садах відбувалася їх природна гібридизація. На поля коренеплідні буряки перенесені у зв'язку з розвитком тваринництва. У XVIII ст. у Західній Європі відбулося виділення з коренеплідного буряка столового та кормового. Цукрові буряки отримані відбором з природних гібридів між листовим і кормовим коренеплодним буряком. У країнах Європи та Росії в другій половині XVIII століття починаються пошуки місцевих цукроносних рослин для того, щоб задовольнити внутрішній ринок збуту цукру та звільнитися від монополії Англії з виробництва та продажу цукру з цукрової тростини. У 1747 р. директор Берлінської академії наук А. С. Маргграф встановив у буряків наявність цукру, аналогічного очеретяному. Вміст цукру в корінні цукрових буряків у результаті селекції збільшився з 13 до 18 % до 1910 р., і покращилися технологічні якості цукрових буряків як сировини. Промислове вирощування цукрових буряків більше розвинене в помірних широтах, але розширюється і субтропіках. Цукрові буряки вирощують на площі понад 9 млн. га (з них 80 % - у Європі). Провідні країни за площею посіву цукрових буряків – Марокко, Єгипет, Алжир, Туніс, США, Канада, Чилі, Уругвай, Китай, Туреччина, Іран, Японія, Сирія, Україна, Росія, Франція, Польща, Італія, Румунія, ФРН, Чехія. Середня врожайність коренеплодів цукрових буряків – 25-30 т/га, висока – 50-70 т/га. Буряк цукровий (Beta vulgaris var. saccharifera), рід Beta сімейства Мареві (Chenopodiaceae). Належить до того ж виду, що і буряк кормовий (crassa), буряк листовий (cicla) і буряк столовий (esculenta). Це збірна група, що поєднує коренеплідні різновиди культурних дворічних буряків. Буряк цукровий селекційний різко виділяється високим вмістом цукру та різноманітністю форм коренеплодів. Буряк цукровий у культурі - 2-річна коренеплідна рослина, що обробляється для отримання цукру або на корм тваринам. Це одна з найпродуктивніших сільськогосподарських культур. У 1-й рік рослина формує розетку прикореневого листя та потовщений м'ясистий коренеплід із вмістом сахарози до 18-20 %. Наприкінці вегетації 1-го року (восени) листя відмирає. Хімічний склад коренеплоду цукрових буряків: вода 70-80 %, клітковина та геміцелюлоза 3-5, вуглеводи 20-22, у тому числі цукру - 16-20, азотисті речовини - 1-2 та зола - 0,5-0,8 % . Повний цикл розвитку цукрових буряків, як правило, відбувається у 2 роки. Але іноді квітконосні пагони утворюються в 1-й рік життя рослини, сплячі нирки в пазухах листя прокидаються, рослина формує стебло, цвіте і плодоносить. Явище цвітіння призводить до того, що формуються корені меншого розміру з великою кількістю судинно-волокнистих пучків. Цукровість зменшується на 1,5-2,0%. Рідше спостерігається поява "упертих", коли рослини не утворюють квітконосних пагонів на 2-й рік життя. Це пов'язано з раннім збиранням маткових коренів та зберіганням їх при підвищеній температурі, що затримує яровизацію. Тому маткові корені слід зберігати за нормальної температури 2-3 °C.
При проростанні насіння цукрових буряків сім'ядолі виносяться із ґрунту на поверхню та зеленіють. Вони є першим несправжнім листям рослини буряків. У 1-й рік життя буряк розвиває 30-60 листя, більш продуктивні з них - листя середнього ярусу (з 16-го по 25-й). Тривалість активної діяльності кожного аркуша близько 25 днів. До збирання частка листя цукрових буряків становить 40-60% і більше від маси коренеплодів. Після появи сходів, одночасно з формуванням листової поверхні, у буряків відбувається розвиток кореня, що є вмістилищем запасних поживних речовин. Коренеплід буряків по вертикалі ділиться на голівку, шийку і власне корінь, що з походженням цих частин і має господарське значення. Верхня частина коренеплоду розвивається цілком над землею, несе на собі листя та пазушні бруньки, з яких на 2-му році життя розвиваються квітконосні пагони. Нижня її межа збігається з лінією, проведеною через основи найнижчих листків коренеплоду. Головка коренеплоду – утворення стеблове. Вона деревніє найсильніше і бідніша за інші частини коренеплоду цукром. Шийка коренеплоду розташована між головкою та власне коренем. Вона не несе на собі ні листя, ні бічних корінців і утворюється за рахунок розростання підсім'ядольного коліна зародка. Власне корінь є більш менш конічну нижню частину коренеплоду. Відмінна риса власне кореня - присутність бічних корінців, що розташовуються в 2 ряди, як правило, поздовжніх, іноді кілька скошених внаслідок спірального закручування всього коренеплоду. Верхня межа власне кореня відповідає верхньому рівню бічних корінців обох рядів. При збиранні видаляють тільки нижній кінчик кореня (не перевищуючи по діаметру одного сантиметра) і всі бічні коріння. Забарвлення м'якоті кореня цукрових буряків переважно біле. Зазначені при спостереженнях за розвитком буряків фази дещо умовні, але вони все ж таки відповідають найбільш важливим етапам розвитку рослин. Поява сходів визначається виходом на денну поверхню молодих проростків та розгортанням сім'ядольного листя. Після появи першої пари справжнього листя проводять прорив - видалення зайвих рослин. Вона має бути закінчена на час появи третьої пари справжнього листя. Потім відбувається змикання листя в міжряддях. Поява сухого листя приймають за чергову фазу розвитку рослин (якщо це не спричинено посухою). Подальше відмирання старого листя призводить до того, що рядки знову розмикаються і оголюють міжряддя. Це свідчить про збиральну зрілість коренеплодів. У більшості зон бурякосіяння маткові коренеплоди восени викопують, не пошкоджуючи головки, а навесні знову висаджують. Через 20-30 днів після посадки починають формуватися стебла з листям та суцвіттями. Суцвіття буряка у вигляді невеликих мутовок з 2-6 квіток розташовані вздовж усього стебла та його бічних розгалужень, зазвичай, у верхній частині. Квітки двостатеві. Насінники починають цвісти на 40-50-й день після посадки. Запилення буряків перехресне – дрібними комахами. Рослина цукрових буряків на 2-й рік життя проходить такі фази: фаза розетки, утворення стебел, цвітіння та дозрівання насіння. Збирання насіння проводять роздільним способом: скошування - жниварками, добірку та обмолот - переобладнаними зерновими комбайнами. Урожайність насіння становить 2,0-2,5 т/га.
Посівним матеріалом називають плоди (у однонасінній) та суплоддя, або клубочки (у багатонасінній). Число плодів у клубочку зазвичай від 2 до 7, що визначає їх розмір. Маса 1000 суплодій 15-40 г. Впроваджуються сорти однонасінних, або одноросткових, цукрових буряків, у яких плід містить переважно по 1 насінню (80 % клубочків і більше). Посів таким насінням значно полегшує проривку сходів і знижує витрати праці на цю роботу. Для точного висіву насіння буряків на заданій ділянці велике значення має їхнє калібрування на фракції з діаметром 3,5-4,5 і 4,5-5,5 мм. При калібруванні насіння протруюють. Насіння кожної фракції висівають окремо. Цікаві такі прийоми підготовки насіння для посіву, як шліфування та сегментування, особливо для посівного матеріалу багатонасінного буряка. Це насіння, зберігаючи переваги багатонасінного буряка (висока цукристість і врожайність), дозволяє економити витрати праці на догляді. Дражування насіння буряка проводять з використанням різних поживних сумішей. Прикладом може служити поживна суміш, що складається з перегною та патоки (на 1 кг насіння 2 кг перегною, 300 г бурякової патоки та 700 г води). При тепловому замочуванні насіння на кожні 100 кг насіння беруть 100 л води. Насіння змочують у 3-4 прийоми рівними порціями води, що має температуру 18-25 °C, з інтервалами в 5-6 год і потім згрібають у купу, підвищуючи цим прийомом температуру до 16-25 °C. Насіння витримують до пробудження зародків (приблизно добу), а потім підсушують до сипучості, що необхідно для рівномірного висіву сівалкою. При посіві насіння закладають на глибину 3-5 см. Спосіб посіву - рядовий, з міжряддями 45-60 см. Більш прогресивний спосіб посіву - пунктирний. При посіві пунктирними сівалками норму посіву встановлюють із розрахунку 30-35 схожих клубочків на 1 погонний (лінійний) м. При рядовому способі висівають на 1 га 18-20 кг багатонасінного та 16-18 кг однонасінного буряка. Терміни посіву: квітень-травень у північній півкулі та з 15 серпня по 30 вересня - у південній (Чилі). Сортова різноманітність буряків велика. Всі сорти цукрових буряків відносять до одного різновиду з білим забарвленням шкірки та м'якоті кореня. За господарськими якостями всі сорти цукрових буряків об'єднують у 3 групи або 3 напрямки: урожайний, що позначається буквою Е (Ertrag - "урожай"), із вмістом цукру 17,9-18,3 %; цукристе, що позначається літерою Z (Zucker - "цукор"), - цукру 18,7-19,0 % і врожайно-цукристе, або проміжне, що позначається літерою N (Normal - "нормальне"), - цукру 18,5-18,7, XNUMX%. Вченими розроблена інтенсивна технологія вирощування та збирання цукрових буряків, що забезпечує отримання 30-35 т/га та більше коренеплодів в умовах природного зволоження та на зрошуваних землях не нижче 50 т/га. Головні прийоми інтенсивної технології обробітку буряків: розміщення в сівозміні за кращими попередниками, внесення розрахункових норм органічних та мінеральних добрив, ефективна основна обробка ґрунту, застосування гербіцидів, пунктирний посів відкаліброваним одноростковим насінням, система захисту від шкідників та хвороб; повна механізація всіх технологічних процесів з догляду та збирання врожаю, ефективна система заходів щодо організації та оплати праці. З досвіду інших країн цікавить культура цукрових буряків у Чилі, де їх обробляють з 1945 р. Елітне насіння буряків, що надходять з ФРН, розмножують, і хлібороби отримують насіння першої репродукції. Посів проводиться у серпні, вересні та жовтні за зонами обробітку. При переробці цукрових буряків на заводах набувають побічні продукти, які також мають економічне значення. У процесі переробки буряка для одержання цукру утворюється фільтраційний осад, або дефекат, вихід якого в перерахунку на 50% сухої речовини становить 12-14% до перероблених буряків. Він приблизно на 80% складається з вуглекислого кальцію та вапна. Тому для нейтралізації кислих ґрунтів більш ефективно використовувати дефекат, ніж мелений вапняк. Автори: Баранов В.Д., Устименко Г.В.
Буряк цукровий. Легенди, батьківщина рослини, історія поширення
Людина захворіла, довелося послати по лікаря. Він довго оглядав хворого і нарешті сказав: "Лікуватися будете цукром". "Нісенітниця якась!" - Подумаєш ти. Нічого подібного. Саме як ліки застосовували цукор років триста – чотириста тому, коли з ним вперше познайомились у Європі. Значно пізніше стали пити із цукром чай. Дозволити собі таку розкіш могли дуже багаті люди: адже цукор тоді був заморською рідкістю. Його отримували з цукрової тростини, що зростала в Індії та деяких інших тропічних країнах. Про те, що цукор міститься в корінні буряків, нікому й на думку не спадало. Вперше його знайшов там німецький вчений Маргграф. Сталося це у 1747 році. Але відкриття Маргграф не надали значення. Виявляється, мало зробити відкриття. Важливо ще, щоб воно приносило користь. А користі тоді від буряка мало. Суди сам: кілограм очеретяних стебел давав 180 грамів цукру, а кілограм бурякового коріння - всього 10 грамів. І все ж таки знайшлася людина, яка продовжила досліди з буряком: учень Маргграфа - Франц Ахард. Дванадцять років витратив він на те, щоб знайти найцукристі буряки. У неї виявився білий коренеплід, у якому цукру містилося у шість разів більше, ніж у звичайних буряках. З нього Ахард отримав у 1799 році кілька кілограмів цукру – перший у світі буряковий цукор!
Про вдалі досліди Ахарда дізналися у Росії. Вже наступного року за указом царя Павла I російським поміщикам, які побажали вирощувати цукрові буряки, почали відводити землі у центральній смузі Росії та Україні. Незабаром у селі Аляб'єве, Тульській губернії, задимив перший цукровий заводик, влаштований у нашвидкуруч переобладнаному сараї. І все ж таки мисливців до нової справи знайшлося небагато - і не тільки в Росії, а й в інших країнах. Навіть невеликий завод, збудований Ахардом на гроші прусського короля, незабаром закрили: він виявився збитковим. І все тому, що за цукристістю буряк ще значно поступався очерету. Звісно, вчені намагалися виводити нові сорти буряків. Але робота йшла повільно. Лише сорок років тому буряк порівнявся за цукристістю з очеретом, а потім і перевершив його. Зараз цукрові буряки вирощують у багатьох країнах. Здається, все гаразд. Але так здається лише непосвяченому. Виявляється, все зло походить від її насіння. Вони так міцно зростаються в клубочки, що їх неможливо поділити. Якщо клубочки посіяти, з кожного виросте кілька паростків. Вони почнуть заважати один одному – восени замість повноважних коренеплодів збереш "мишачі хвостики". Тому сходи доводиться проріджувати. А це забирає у людей багато часу. "От би вивести однонасінний буряк!" – давно мріяли агрономи. Вчені вирішили допомогти їм. Першою взялася за справу Ольга Кирилівна Коломієць. Вона знайшла на полях кілька одноросткових клубочків і посіяла їх. Перші ж досліди і втішили її і засмутили: клубочки у потомства виявилися здебільшого однонасінними, але самі рослини були кволими, а коренеплоди - худими. Щоб виправити справу, Коломієць почала схрещувати своїх заморишів із найкращими сортовими рослинами. Вже після війни їй на допомогу прийшли інші українські вчені. Спільними зусиллями за десять років їм удалося вивести стійкий сорт "односемянки". Ні за врожайністю, ні за цукристістю він не поступався кращим сортам багатонасінного буряка. У 1960 році за це видатне досягнення найзаслуженіші селекціонери були удостоєні державної премії, і серед них Коломієць. Так, через двадцять чотири роки після початку дослідів, з'явився перший у світі сорт "односемянки". Нині таких сортів багато. Вони призначені для різних районів. І там, де їх сіють, колгоспники позбавлені виснажливої праці з прорідження рослин. Вже сьогодні кожен другий шматочок цукру, який ми кладемо в чай, виготовлений з "односімянок". Мине кілька років, і ними засіватимуть усі бурякові поля країни. Автор: Осипов Н.Ф.
"Буряка - ріг достатку". Популярна стаття
Тріумфальна хода буряків по планеті, яка триває й досі, починалася зовсім не парадно. У середині XVIII століття німецький хімік А. Маркграф отримав із коріння перший цукор. Він був такий гордий своїм відкриттям, що відразу помчав до Академії наук у Берліні і зробив там доповідь. Успіх, однак, не супроводжував хіміку. У ті роки вивозили з колоній безліч очеретяного цукру. Завалювали всю Європу. Робити свій, європейський? Куди подіти тоді очеретяний? Маркграфа зараз забули, і п'ятдесят років про нього ніхто не згадував. Потім пішли наполеонівські війни. Зв'язок із тропіками порушився. Європейцям довелося пити несолодку каву. Мимоволі згадали про буряки. Знайшовся інший хімік Ахард. У 1797 році він видав фабричний спосіб видобутку цукру з буряка. Здавалося б, тріумфуй, Європа! Роби буряковий цукор і розмахуючи рукою на заморський. Однак така заміна не всім була вигідною. І Ахардові запропонували хабар у 50 тисяч доларів, щоб він відмовився від свого винаходу. Через два роки запропонували вже 200 тисяч! Але без успіху. Тоді підговорили найбільшого хіміка X. Деві забракувати патент Ахарда. І сталося те, у що вчений світ не міг повірити. Великий Деві, класик хімії, особисто заїхав до Ахард. Посмоктав шматочок рафінаду. Потім написав, що цукор цей чи то гірчить, чи то кислить, а загалом, у їжу не піде. З цього приводу французи єхидно помітили: "Деві пожертвував своєю науковою совістю заради помилкового патріотизму". Але так чи інакше історія брала своє. Ще до відкриття Ахарда було запущено перший цукровий завод. І де? В Росії. 1795 року. У Франції перший пустили у 1811 році, а трохи раніше, на самому початку століття, – у Німеччині. Проте супротивники цукрових буряків не здавалися. Оскандалився навіть знаменитий, найрозумніший хімік Лібіх. "Будь-який осел, заявив він, - може побудувати цукровий завод... але гра не варта свічок. Буряк - дороге задоволення. Її ж треба в теплицях вирощувати". Чому він вирішив, що у теплицях? Адже вона хоч і жителька півдня, але росте і на північ від Москви, навіть у Твері. Очевидно, Лібіх погано знав сільське господарство. Свою заяву Лібіх зробив у 1844 році. А 1872-го в Парижі зібрався з'їзд сільських господарів. З доповіддю виступив агроном Бєлін. - Доки Франція буде країною, що привозить? - з досадою питав він. - Є надійний засіб, щоб перетворити її на країну, що вивозить, багату. За цих слів на трибуні з'явився величезний коренеплід, схожий на артилерійський снаряд. - Ось воно, це засіб, - вів далі Бєлін. - Зверніть увагу: буряків має форму рогу достатку! І таким рогом вона є насправді. - І він пояснив, у чому секрет збагачення Франції: - Вичавки - ось той еліксир, який підніме міць країни! Вижимання, що залишаються на заводах після віджимання солодкого соку. Більше буряків більше вижимок, жому; більше жому - стане більше худоби. Великий стадо дасть безліч гною. Добрим гноєм поля – отримаємо потрійний урожай. І почнемо продавати пшеницю. Не знаю, як сприйняли в Парижі цей заклик, але у сусідній Бельгії його почули. Бельгійці перевели на жом бичків і стали справді отримувати більше м'яса. Тільки нещодавно друк повідомила: коли бичків ведуть на бійню, ноги у них згинаються під власним тягарем. Не тому, що туші м'ясисті, а тому що розм'якшуються кістки. Надмірне захоплення буряковим жомом не призвело до добра. Все добре в міру... Тепер візьмемо іншу частину проблеми: не вичавки, а буряковий сік, з якого випаровують цукор. У соку залишаються ще деякі домішки, ціла група речовин: холін, бетаїн, аспарагін. Вони заважають кристалізації цукрового піску. Більше виходить меляси, менше рафінаду. Технологи намагаються звільнитися від цих речовин і називають їх "шкідливим азотом". А з погляду лікаря, з погляду людського здоров'я і холін і бетаїн не тільки не шкідливі – вони украй потрібні організму. Бетаїн певною мірою захищає від раку, холін теж недаремний. Щоб отримати свою норнорму холіну, доводиться розшукувати зелений горошок... Так що, прагнучи будь-що-будь отримати білі кристали піску, технолог позбавляє ласунку саме тих захисних речовин, які йому вкрай необхідні.
Але повернімося до того засідання в Парижі, де буряк - цукровий буряк - рекламувався як порятунок Франції. Як ріг достатку. Чому саме свекла? Ну, по-перше, тому, що він нечувано врожайний. Жодна культурна рослина не запасає на одному гектарі стільки калорій. 37 мільйонів! Однак ці калорії потрібно ще зуміти одержати. В останні роки стали уточнювати цифри та з'ясували наступну картину. Активно працює лише третина бурякового бадилля. Дві третини вхолосту. За останні 80 років маса коренів зросла на 18 грамів, а бадилля - на 280! Чим ширше лунає в сторони бадилля, тим менше вміщується коріння. Тим нижчий урожай. Терміново треба переконструювати бадилля. Та й сам коренеплід також недосконалий. Він двосиметричний. На такому потужна коренева система утворитися не може. Ось якби трьох-або чотирисиметричний! У природі такі унікуми дуже рідкісні. Треба їх зробити правилом, а чи не винятком. Ще одна проблема – хвіст коренеплоду. Він завжди вважався апаратом для постачання води. А перед війною, коли Марія Демченко очолила рух п'ятисотниць та тисячниць, помітили цікавий зв'язок. Коли врожаї піднімаються до 500 та 1000 центнерів з гектара, змінюється конструкція "роги достатку". Хвіст товщає і стає продовженням коренеплоду, що містить цукор. Чи вигідно? З одного боку, так. З іншого – ні. Для механізованого збирання краще, якщо форма коренеплоду не довга, а кругла. Такі буряки стирчать трохи над землею, і машині прибирати її набагато легше. Мабуть, ще важливіше, ніж форма буряків, її взаємини зі звіром і різною нечистістю, що повзає. Зоологи припускають, що коріння диких буряків грубе і дерев'янисте з тієї причини, що в життя бураку завжди втручалася звірина. Рік за роком, століття за століттям чотириногі виїдали ніжніші, солодші коріння, залишаючи несолодкі і дерев'янисті. Тепер же, коли селекціонери надали коренеплодам буряків особливу насолоду, дику братію від них силою не відтягнеш. Ось який випадок розповіли працівники Кавказького заповідника. На кордоні Умпир олені виявили поле неприбраної бураки і почали відкопувати солодкі овочі. Лісники виставили охорону. Не допомогло. Довелося терміново збирати врожай. Вдалося врятувати половину. Склали врятоване в бурти і ґрунтовно засипали землею. Прийшли олені, розкидали землю і продовжили бенкет. Керівництво заповідника рушило на допомогу лісникам підкріплення. Оленів лякали криками, жбурляли в них камінням, били палицями. Допомагало лише на якийсь час. Щойно єгері залишали "поле битви", як рогаті ласуни поверталися і продовжували розпочате. Зрештою єгері здалися. Бурак одразу був прикінчений. Але найперший ворог бураку довгоносик, комаха дрібна, але дуже численна. До половини минулого століття про нього не було чути. Чому? Зрозуміло. Буряки сіяли мало, жучку ніде розгорнути свою армію. Жив він тоді на солончаках у Середній Азії та нікому не заважав. Мирно пасся там на травах із сімейства лебедових – диких родичів бураку. Шлях північ йому перегороджував широкий пояс степів. А люди все більше розорювали степи. Все частіше на них розселялися м'ясисті й соковиті лободові: наша городня лобода, та ще щириця підсвекольник, що проникла з Америки. Восени вони розцвічувалися веселими малиновими фарбами. З цими життєрадісними друзями довгоносик все далі проникав на північ. Дістався, нарешті, до плантацій бураку. Що тут розпочалося! Доводилося тричі пересівати буряки. Жучок з'їдав сходи начисто. На щастя, зауважили, що довгоносик дуже подобається гракам. Виникла думка використати пернату армаду для захисту бураку. Єдина труднощі – птахи не завжди знають, на яке поле їм слід летіти. Доводиться вказувати їм дорогу. Був такий випадок. Поля одного колгоспу на Харківщині сильно страждали від шкідника. По сусідству в радгоспі була колонія граків. Колгоспники почали приманювати птахів, підкидаючи їм пророслі зерна, і навіть сир кришили. Все ближче і ближче до бідного поля. Збираючи приманку, пернаті дісталися, нарешті, колгоспних буряків. Довгоносик був одразу ж винищений. А тепер хотілося б звернути вашу увагу: звідки прийшов довгоносик? Із солончаків. Із засолених ґрунтів. Звідти, де живуть дикі родичі буряків. Це дуже важливо, бо й вона сама до солі теж небайдужа. Потреба солі в неї зберігається з найдавніших часів. З цього приводу розповідають таку історію. Один англійський фермер не міг позбутися бур'янів. Проходячи полем, він помітив, що в одному місці бур'яни зникли. Довго стояв він, розмірковуючи, що за причина вигнала їх із поля. Потім згадав, що восени віз на возі сіль і просипав у цьому місці – розв'язався мішок. Може, бур'яни вигнала сіль? З цією думкою він поспішив на бурякову плантацію, де бур'яни буяли особливо сильно. Розкидав там сіль і почав чекати: що буде? Прийшла осінь. Бур'яни зникли. Навіть пирій, з яким не могли впоратися жодними засобами. Зате сама бурячка виглядала іменинницею. Вона не лише не постраждала, а й відповіла небаченим урожаєм. Можливо, тому, що з плантації зникли і равлики і жуки-довгоносики, які докучали господареві. У запалі захоплення фермеру навіть здалося, що покращала пухкість ґрунту. Чим закінчилася ця історія, я не знаю. Але можна уявити собі фінал, якщо знати, що за буряки вирощував англійський фермер. У нього могла проживати кормова, їдальня чи цукрова. Якщо він розводив перші дві, то лишився в бариші. Якщо ж цукрову, варто пошкодувати експериментатора.
Мета вирощування цукрових буряків – кристалічний цукор (пісок чи рафінад). На солоному ґрунті в коренеплоді утворюється не кристалічний, а "перетворений" цукор - глюкоза та фруктоза. Такий буряк набагато корисніший для людини, але для цукрового заводу марна. З усіх завдань, які доводиться вирішувати буряківникам, найважча стосується плодів і насіння. Плоди у буряків ніби спаяні в клубочки. У клубочку кілька насіння. Варто посіяти такий клубочок, як з'явиться кілька сходів. Букет. Сходи треба просмикувати вручну. І така це клопітка операція, що йде праці вдесятеро більше, ніж на зернових полях. Та й сам клубочок не ідеально круглий, а незграбний. Висівати такі багатогранники важко. Спочатку здавалося, що вирішити обидві проблеми не так складно. Помітили, що на кущиках буряків є клубочки з одним насінням. Зібрали. Посіяли. Закріпили властивість однонасінності у потомстві. Тепер не потрібно розбирати букети сходів вручну і можна застосувати механізацію. Самі клубочки відточили та перетворили на кульки. Отже, є сорти. Калібрований посівний матеріал. Здавалося б, усі завдання вирішено. Насправді ні. Ось що насторожує. У Фінляндії не бажають переходити на модну культуру і сіють, як і раніше, багатонасінню. Традиція? Чи щось в однонасінній їх не влаштовує? В Україні порівняли Рамонську багатонасінну з Білоцерківською однонасінною. Рамонська виявилася вигіднішою! Її насіння проростає з подвоєною енергією. Схожість їх теж вища. Вдвічі! А у Білоцерківської така низька, що іноді доводиться пересівати. Але навіть якщо новий сорт пройшов благополучно всі випробування і в першому поколінні отримав високу оцінку, то через два-три роки він може дати менше продукції. Та й самі клубочки поступово стають... багатонасінними. Не все ясно і щодо шліфування. У Данії та Швеції чого тільки не робили! І обточували клубочки. І шліфували. І дробили. А вигоди не здобули. Дорого! Та й великий відхід насіння. А найголовніше, відшліфоване насіння залишається без природного захисту. Без одягу, який природа створила не випадково. Одяг регулює вологість. У посуху шліфоване насіння виявляється беззахисним. І тоді сходи рідкісні. Буряк – вигідна культура. З усіх домашніх рослин помірного клімату буряк дає найбільший прибуток із гектара – тридцять сім мільйонів калорій! Автор: Смирнов А.
Буряк цукровий, Beta vulgaris. Рецепти застосування в народній медицині та косметології
Народна медицина:
Косметологія:
Увага! Перед застосуванням проконсультуйтеся з фахівцем!
Буряк цукровий, Beta vulgaris. Поради щодо вирощування, заготівлі та зберігання
Буряк цукровий (Beta vulgaris) - це овочева рослина, яку вирощують для отримання цукру, а також як овоч для споживання у свіжому та консервованому вигляді. Поради щодо вирощування, заготівлі та зберігання буряків цукрових: вирощування:
Заготівля:
зберігання:
▪ Аґрус звичайний (агрус відхилений, аґрус європейський) ▪ Грати в гру "Вгадай рослину по картинці"
Доведено існування правила ентропії для квантової заплутаності
09.05.2024 Міні-кондиціонер Sony Reon Pocket 5
09.05.2024 Енергія з космосу для Starship
08.05.2024
▪ Випробування прототипу марсіанської бурової установки ▪ Intel розробляє свій Centrino-ноутбук
▪ розділ сайту Відеотехніка. Добірка статей ▪ стаття Про горизонтальну композицію кадру. Мистецтво відео ▪ стаття Що таке гібридні сорти зернових? Детальна відповідь ▪ стаття Артист цирку ілюзійного жанру Посадова інструкція ▪ стаття Блок ІЧ управління реле. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки ▪ стаття Сторожовий пристрій із телефонним викликом. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки
Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт
www.diagram.com.ua |
Рекомендуємо цікаві статті розділу 
Дивіться інші статті розділу 
Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:
All languages of this page