Контроль та ревізія. Шпаргалка: коротко, найголовніше

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ, ШПАРГАЛКИ
Безкоштовна бібліотека / Довідник / Конспекти лекцій, шпаргалки

Контроль та ревізія. Шпаргалка: коротко, найголовніше

Конспекти лекцій, шпаргалки

Зміст

1. КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ

Управління - конкретний вид діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами та способами, це відповідна організація робіт.

Контроль є одним із функцій управління. Теоретично управління досі не вироблена єдина класифікація функцій управління за чітко визначеним ознаками.

Функції керування - Це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи. Неможливо визначити один універсальний принцип класифікації функцій управління. Правомірні різні принципи поділу однієї й тієї ж обсягу управлінської діяльності виникають під впливом як об'єкта управління, а й законів, властивих самому управлінню.

Нині найчастіше називають чотири основні функції: планування, організація, мотивація та контроль.

планування. С помощью этой функции определяются цели деятельности организации, а также средства и наиболее эффективные методы их достижения. Важным элементом этой функции являются прогнозы возможных направлений развития и стратегические планы. На этом этапе фирма должна определить, каких реальных результатов она может добиться, оценить свои сильные и слабые стороны, а также состояние внешней среды (экономические условия в данной стране, правительственные акты, позиции профсоюзов, действия конкурирующих организаций, предпочтения потребителей, общественные взгляды, развитие технологий).

Організація. Эта функция управления формирует структуру организации и обеспечивает ее всем необходимым (персонал, средства производства, денежные средства, материалы и т. д.), т. е. на этом этапе создаются условия для достижения целей организации. Хорошая организация работы персонала позволяет добиться более эффективных результатов.

Мотивація - процес спонукання інших людей до діяльності задля досягнення цілей організації. Виконуючи цю функцію, керівник здійснює матеріальне та моральне стимулювання працівників та створює найбільш сприятливі умови для прояву їх здібностей та професійного "зростання". При хорошій мотивації персонал організації виконує свої обов'язки відповідно до цілей цієї організації та її планів. Процес мотивації передбачає створення працівників можливості задоволення їх потреб, за умови належного виконання ними своїх обов'язків. Перш ніж мотивувати персонал більш ефективну роботу, керівник повинен з'ясувати реальні потреби своїх працівників.

Контроль. Эта функция управления предполагает оценку и анализ эффективности результатов работы организации. При помощи контроля производятся оценка степени достижения организацией своих целей и необходимая корректировка намеченных действий. Контроль связывает воедино все функции управления, позволяет выдерживать нужное направление деятельности организации и своевременно корректировать неверные решения.

2. РОЛЬ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ

Контроль - процес, що забезпечує досягнення системою поставленої мети і складається з трьох основних елементів:

▪ установление стандартов деятельности системы, подлежащих проверке;

▪ сопоставление достигнутых результатов с ожидаемыми;

▪ корректировка управленческих процессов, если достигнутые результаты существенно отличаются от установленных стандартов.

Контроль є необхідним з наступних причин:

1) зникає невизначеність. Жодні ретельно розроблені плани та програми дій не можуть врахувати всілякі ускладнення та обставини. Контроль необхідний у тому, щоб, коригуючи рішення завдання, усувати чи зменшувати невизначеність;

2) з'являється можливість передбачати кризові ситуації. Помилки та дрібні невирішені питання, які є завжди, часом такі численні, що перевищують критичну масу. Звичайно, це відбувається у тому випадку, якщо помилки не виправляти та питання не вирішувати. Контроль дозволяє фіксувати та виправляти помилки до того, як їх наслідки призведуть до кризи;

3) виявляються не тільки (і не так) помилки, як успіхи. Контроль дозволяє визначити напрями діяльності, які є найбільш перспективними.

По-перше, контроль як управлінське (чи, ширше - як соціальне) дію викликає негативне ставлення себе з боку і контрольованих, і контролюючих, а загальна "нелюбов" психологічно зближує людей, роблячи контроль проформою. По-друге, якщо контроль – це порівняння того, що є, з тим, що має бути, отже, контролювати може лише людина, яка знає, що має бути. Він доводить це до відома підлеглих. І, звісно, він має достовірну інформацію про стан справи, тобто знає, що є. З цього випливає дуже важливий висновок: своєчасні підказки, порада, інформування та коригування дій співробітників з урахуванням їхнього права на помилку є безперечна послуга, яку шеф надає своїм підлеглим. І це зближує людей, але вже не в негативному ("нелюбов" до контролю), а в позитивному сенсі.

3. ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ

Виявлення відхилень включає широкий спектр діяльності: встановлення відхилень у виконанні законів у частині використання коштів державного бюджету; у формуванні доходної частини та використання видаткової частини бюджету; у сфері фінансової діяльності міністерств, відомств, підприємств та організацій.

Аналіз причин відхилень передбачає дослідження фактів, визначили те чи інше відхилення, встановлення персоналій, відповідальних відхилення.

Функція корекції полягає у розробці пропозицій щодо усунення виявлених відхилень у процесі формування та виконання бюджету, а також процесі фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Функция превенции. Важной предпосылкой развития и основой укрепления эффективности контрольной деятельности является профилактическая работа, цель которой - выявление причин и условий совершения правонарушений и их последующее устранение с целью недопущения новых противоправных действий, снижения их уровня в обществе.

Цілі превенції досягаються:

а) у процесі здійснення контрольної діяльності при виявленні правопорушень та винних осіб;

б) при реалізації правових актів, прийнятих за результатами контролю, у яких сформульовано рекомендації щодо усунення умов, що сприяють правопорушенням;

в) під час проведення контрольними органами конкретних профілактичних заходів.

Особливе місце у системі заходів профілактики займають правові акти контрольних органів. Сам факт винесення обґрунтованої та законної постанови у справі має важливе превентивне значення, причому не тільки для особи, визнаної винною, але й для всіх осіб, які прямо чи опосередковано залучені до процесу контролю. Існує ціла низка спеціальних правових актів профілактичного характеру, які виносять суб'єкти контролю.

Першорядне значення у діяльності контрольних органів має конкретна профілактична робота: узагальнення результатів перевірок, виявлення та вивчення причин тих чи інших недоліків та порушень, умов, що їх викликали, розробка та проведення в життя превентивних заходів організаційного та виховного характеру, надання рекомендацій та обов'язкових вказівок органам управління з вжиття відповідних заходів.

Функция правоохраны. Контрольная деятельность органов государства является в значительной мере правоохранительной, хотя и не сводится только к ней. Как средство обеспечения законности эта функция направлена на пресечение неправомерных действий должностных лиц и граждан, виновных в недостатках и нарушениях, и связана с привлечением их к юридической ответственности, а также с применением к этим субъектам мер государственного или общественного воздействия.

4. ТИПИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ У ЗАРУБІЖНІЙ ПРАКТИЦІ

У зарубіжній практиці до теперішнього часу склалися три типи фінансового контролю. У Стандартах державного аудиту Головного контрольного управління США (Government Auditing Standards (United States General Accounting Office) наводяться такі типи аудиту:

1) фінансовий (Financial audits);

2) аудит засвідчення (підтвердження) (Attestation Engagements);

3) аудит діяльності (Performance Audits).

Аналогічна класифікація наводиться в стандартах аудиту інших зарубіжних країн, досвід яких активно запозичується республіками колишнього СРСР. Наприклад, з 2002 р. законодавством Республіки Казахстан встановлено проведення державними органами фінансового контролю трьох типів:

1) контроль на відповідність - Оцінка відповідності діяльності об'єкта державного фінансового контролю вимогам законодавства Республіки Казахстан;

2) контроль фінансової звітності - оцінка достовірності, обґрунтованості та своєчасності складання та подання фінансової звітності об'єктом державного фінансового контролю;

3) контроль ефективності - перевірка та оцінка економічності, результативності та продуктивності використання об'єктів державного фінансового контролю коштів республіканського чи місцевих бюджетів, активів держави, гарантованих державою позик, грошей від реалізації державними установами товарів (робіт, послуг), грантів.

Слід зазначити, що така класифікація цілей фінансового контролю існувала й у Росії. У Законі "Про державний контроль" від 28 квітня 1892 р. вказувалося, що державний контроль:

1) спостерігає за законністю та правильністю розпорядчих та виконавчих дій щодо приходу, витрати та зберігання капіталів, які перебувають у завідуванні звітних перед ним установ,

2) становить міркування про вигідність чи невигідність господарських операцій, незалежно від законності їхнього виробництва;

3) розглядає фінансові кошториси та уявлення про асигнуванні надкошторисних кредитів міністерств та головних управлінь, ревізує звітність за оборотами грошових та матеріальних капіталів, які перебувають у завідуванні звітних установ; здійснює, за особливими положеннями, фактичну перевірку фінансових і матеріальних капіталів, споруд, будівель та інших операцій, і навіть деяких предметів, які підлягають оплаті податками та інші зборами, і експлуатації казенних і підпорядкованих його нагляду приватних залізниць.

В даний час за кордоном більшість стандартів щодо кожного типу фінансового контролю вже розроблено; у національній практиці фінансового контролю робота з чіткого розмежування типів контролю лише починається.

Також слід зазначити, що згадані три типи контролю можуть бути розмежовані на зовнішній та внутрішній контроль.

5. КОНТРОЛЬ НА ВІДПОВІДНІСТЬ

Контроль на відповідність у широкому сенсі означає висновок про відповідність будь-якої системи, що тестується заданим параметрам. Більш окремим випадком контролю на відповідність є оцінка дотримання будь-яких окремих процедур, норм законодавства і т.д.

Щодо фінансового контролю контроль на відповідність розглядається у вужчому сенсі - тільки стосовно фінансових аспектів діяльності.

Найчастішим завданням контролю на відповідність є проверка на соответствие деятельности организации требованиям законодательства.

Оскільки відповідно до Конституції РФ ніхто не може бути звинувачений у порушенні законів, якщо це не доведено в суді, питання про можливість класифікації "незаконності" дій будь-якої посадової особи в процесі здійснення контролю залишається відкритим.

Багато контрольних органів уникають давати в актах перевірок оцінку дій як "законні" або "незаконні", використовуючи переважно менш прямолінійні словосполучення - "виявлено порушення", "виявлено невідповідність" і т. д., оскільки будь-яка обвинувальна фраза, якщо тільки її правота не доведена в судовому порядку, може бути розглянута як наклеп із боку працівника контрольного органу на адресу посадової особи. Ця позиція підтверджується і відсутністю у контролюючих органів функцій розслідування і дізнання, отже, і збору процесуальних доказів (крім права вилучення документів, які мають деякі державні контрольні органи, зокрема Федеральна податкова служба). У більшості випадків у разі виникнення підозр у порушенні законодавства матеріали перевірок за інструкцією рекомендується передавати до відповідних правоохоронних органів.

Аудитор несе відповідальності за недотримання законодавства РФ аудируемой особою. Проте періодичне проведення обов'язкового аудиту можна розглядати як стримуючий чинник для недотримання аудируемой особою законодавства. Аудитору рекомендується відстежувати дотримання тих нормативних актів, порушення яких може істотно впливати на діяльність особи, що аудується. Зокрема, недотримання певних актів може призвести до припинення діяльності аудованої особи або поставити під питання безперервність її діяльності - такі наслідки, наприклад, можуть виникнути при недотриманні ліцензійних вимог та умов або інших вимог, що пред'являються до діяльності аудованої особи (при недотриманні банком вимог щодо власного капіталу та інших випадках). Проте, конкретний перелік нормативних актів, дотримання яких підлягає перевірці, не визначено. При цьому чітко проводиться розмежування відповідальності між керівництвом особи, що перевіряється, і аудитором: аудитору слід отримати офіційні письмові заяви та роз'яснення керівництва аудованої особи про те, що аудитору повідомлено всі відомі (мали місце або можливі) факти недотримання нормативних правових актів РФ, вплив яких повинен враховуватися при підготовку фінансової (бухгалтерської) звітності.

6. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Контроль фінансової звітності або фінансовий аудит (Financial audits) є одним із найбільш врегульованих типів фінансового контролю.

Проте на даний час питання перевірки бухгалтерських рахунків та бухгалтерської звітності найбільш врегульовані серед комерційного аудиторського контролю. Комерційний аудит має стандарти, методологію та різні методики фінансового контролю.

Державні контрольні органи, вирішуючи насправді самі завдання перевірки бухгалтерських рахунків і звітності, лише стосовно, зазвичай, бюджетних установ виявилися менш забезпеченими у нормативному і методичному плане.

Позиція органів внутрішнього контролю стосовно фінансового аудиту неоднозначна: з одного боку, вважається, що недоцільно платити двічі за перевірку фінансової звітності – внутрішнім контролерам та зовнішнім аудиторам; з іншого боку, якщо таке завдання ставиться, то внутрішні контролери можуть на власний розсуд використовувати розроблені комерційними аудиторами стандарти.

Відповідно, кожен напрямок фінансового контролю створює систему своїх стандартів. Причому, такі системи створюються як на національному, так і на міжнародному рівні. У деяких випадках існують і регіональні стандарти, наприклад, стандарти фінансового контролю Євросоюзу (директиви).

Мета аудиту - висловлення думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності осіб, що аудуються, і відповідність порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству РФ.

Під аудиторською діяльністю розуміється підприємницька діяльність із незалежної перевірки:

▪ бухгалтерського обліку;

▪ фінансової (бухгалтерської) звітності організацій та індивідуальних підприємців.

Під достовірністю у всіх суттєвих відносинах розуміється ступінь точності даних фінансової (бухгалтерської) звітності, яка дозволяє користувачам цієї звітності робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансове та майнове становище аудованих осіб і приймати обґрунтовані рішення, що базуються на цих висновках. Для оцінки ступеня відповідності фінансової (бухгалтерської) звітності законодавству Російської Федерації аудитор повинен встановити максимально допустимі розміри відхилень шляхом визначення з метою проведеного аудиту суттєвості показників бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності відповідно до федерального правила (стандарту) аудиторської діяльності "Суттєвість в аудиті" .

7. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Основна мета контролю ефективності – визначення соціально-економічного ефекту використання коштів держави, а також розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів. У бюджетних системах, орієнтованих як на обгрунтоване і цільове витрачання бюджетних коштів, а й досягнення кінцевого результату, дедалі більшого поширення набуває саме контроль ефективності.

Теоретично фінансового контролю до виникнення терміна " аудит ефективності " існував термін " наскрізні ревізії " , які охоплюють ряд підрозділів, які входять до складу однієї організації, у своїй перевіряється діяльність головної організації та які у її склад підрозділів. Мета наскрізної ревізії - поруч із перевіркою фінансово-економічної діяльності підрозділів організації встановити якість управління діяльністю. Наскрізні ревізії дуже трудомісткі і застосовують у виняткових випадках, коли є дані про недостатньому рівні керівництва діяльністю підрозділів організації з боку вищого органу управління.

Аудит эффективности - это форма государственного финансового контроля, обеспечивающая оценку эффективности работы исполняющих государственные функции и использующих государственные ресурсы подконтрольных объектов и разработку предложений по повышению эффективности их деятельности.

Цілі аудиту ефективності:

1) виявлення порушень та проблем у діяльності підконтрольних об'єктів;

2) аналіз та оцінка ефективності діяльності органів виконавчої влади щодо виконання ними державних функцій;

3) аналіз та оцінка ефективності використання коштів федерального та регіонального бюджетів та інших державних ресурсів;

4) розробка обґрунтованих рекомендацій та пропозицій щодо оптимізації діяльності органів виконавчої влади та підвищення ефективності використання державних ресурсів.

Зразкові питання, що враховуються при складанні програми та потребують відповіді під час проведення контролю:

1) чи дотримується об'єкту контролю вимоги законодавства про державні закупівлі;

2) чи набуває об'єкт контролю належних ресурсів у необхідній кількості, відповідної якості та за відповідною ціною;

3) захищає та чи підтримує об'єкт контролю належним чином ресурси;

4) чи уникає об'єкт контролю дублювання роботи серед своїх працівників, а також роботи, яка є непотрібною;

5) чи використовує об'єкт контролю оптимальну кількість ресурсів (персонал, обладнання та споруди) для своєчасного виробництва чи доставки товарів чи послуг у належній кількості та належної якості;

6) чи виконує об'єкт контролю вимоги законодавства та нормативних правових актів, що регулюють питання придбання, захисту та використання ресурсів.

Під час перевірки необхідно враховувати два види показників ефективності:

1) показники, що характеризують прямі результати діяльності об'єктів перевірки;

2) показники, що відбивають опосередкований вплив на соціальні результати своєї діяльності.

8. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОНТРОЛЮ

Залежно від виду інформаційного забезпечення контролю розрізняють:

а) документальний контроль – це перевірка документів;

б) фактичний контроль передбачає перевірку контрольованих об'єктів у натурі шляхом інвентаризації, огляду матеріальних об'єктів, контрольної завіси тощо.

Найбільш ефективним є поєднання двох видів контролю, але в деяких випадках неможливий або фактичний контроль (майно територіально видалено або втрачено), або документальний (наприклад, документи знищені при пожежі).

Розмежування контролю на камеральний та виїзний найбільш характерно для державних органів фінансового контролю:

1) камеральна перевірка проводиться за місцезнаходженням контрольного органу, і як правило, є документальною;

2) виїзна перевірка проводиться за місцем перебування організації, що перевіряється, і може бути як документальною, так і фактичною.

Залежно від моменту здійснення контрольованих операцій законодавчими (представницькими) органами розрізняють такі види контролю:

1) попередній - у ході обговорення та затвердження проектів законів (рішень) про бюджет;

2) поточний (оперативний) - під час розгляду окремих питань виконання бюджетів;

3) наступний - у ході розгляду та затвердження звітів про виконання бюджетів.

Залежно від охоплення операцій керованого суб'єкта під час здійснення контролю розрізняють такі види контролю: комплексний (повний) - ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, науково-дослідних та науково-випробувальних установ, інших установ та організацій, які здійснюють операційно-виробничу діяльність та перебувають на кошторисно-бюджетному фінансуванні;

▪ тематические контрольные проверки - это форма текущего финансового контроля однородных хозяйственных операций, выполняемых объединениями, предприятиями, например использования материальных, трудовых и финансовых ресурсов, обеспечения сохранности государственной собственности.

Залежно від рівня організації фінансового контролю различают финансовый контроль на уровне:

▪ государства;

▪ субъекта РФ;

▪ муниципалитета;

▪ отрасли;

▪ отдельного предприятия;

▪ структурного подразделения (цеха, участка и т. д.) организации.

Залежно від нормативної бази здійснення контролю розрізняють фінансовий контроль, здійснюваний виходячи з: Конституції РФ, конституційних федеральних законів;

▪ федеральных законов;

▪ законов субъектов РФ;

▪ нормативных актов федеральных органов исполнительной власти;

▪ нормативных актов органов исполнительной власти субъектов РФ;

▪ локальных нормативных актов.;

Залежно від сфери здійснення фінансового контролю розрізняють такі види: валютний;

▪ налоговый;

▪ таможенный;

▪ наличного денежного оборота и др.

Залежно від джерела фінансування розрізняють такі види фінансового контролю: за рахунок суб'єкта, що перевіряється; за рахунок керуючого суб'єкта; за рахунок третіх осіб.

9. ЗОВНІШНІЙ І ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ

Залежно від структури взаємовідносин осіб, які здійснюють контроль, та керованого суб'єкта, розрізняють такі види контролю:

▪ внешний;

▪ внутренний;

▪ смешанный.

Розподіл контролю на зовнішній та внутрішній є відносним, а тому складним поняттям.

Державний контроль для більшості організацій є зовнішнім. Однако в некоторых случаях государственный контроль может классифицироваться как внутрішній, например проверка отраслевым министерством подчиненного федерального унитарного предприятия.

Комерційний (аудиторський) контроль, для організацій, що перевіряються, в більшості випадків є зовнішнім. В то же время внешняя аудиторская организация может на основании договора исполнять функции внутрішнього контролю, у разі проводитиметься внутрішній контроль, але силами сторонньої організації.

Внутрішньогосподарський контроль, як правило, внутрішній. Однако, если отдел внутреннего контроля создан в структуре материнской компании, а проверке подлежит деятельность дочерней компании, по сути контроль для дочерней компании является зовнішнім, а в рамках группы компаний - внутренним.

змішаним видом контролю є діяльність таких контролюючих суб'єктів:

▪ совет директоров или наблюдательный совет;

▪ ревизионная комиссия;

▪ службы финансового контроля материнской компании холдинга, осуществляющие контроль дочерних компаний.

Громадський контроль у більшості випадків зовнішній. Но возможны случаи использования и внутрішнього громадського контролю, наприклад із боку ради трудового колективу.

10. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК І ВІДМІННІСТЬ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Особливу форму мають відносини зовнішнього комерційного (аудиторського) контролю та внутрішнього фінансового контролю. Зовнішній аудитор може вивчати та використовувати у своїй роботі документи, підготовлені внутрішніми службами контролю. Однак зовнішній аудитор має право не довіряти внутрішньому контролю, припускаючи його зацікавленість у спотворенні даних звітності організації.

Зовнішні аудитори мають важливий вплив на якість внутрішнього контролю, в тому числі шляхом його обговорень з менеджментом та радою директорів або комітетом з аудиту та рекомендацій щодо його покращення.

Зовнішня аудиторська організація повинна мати право вільно та у повному обсязі спілкуватися з внутрішніми аудиторами.

Для ефективного використання роботи внутрішнього аудиту зовнішньому аудитору слідує:

а) розглянути план роботи служби внутрішнього аудиту за період, що цікавить, і обговорити його на можливо більш ранній стадії аудиту;

б) визначити порядок зустрічей із співробітниками служби внутрішнього аудиту;

в) заздалегідь домовитися про терміни проведення робіт, обсяг аудиторської вибірки, рівні тестів, методи визначення вибірки та порядок документального оформлення виконаної роботи, яка буде проведена внутрішніми аудиторами.

У разі використання роботи внутрішніх аудиторів на ефективність аудиторської перевірки може вплинути на виконання таких дій:

а) взаємна координація планів аудиторської перевірки;

б) обмін звітами;

в) регулярні робочі зустрічі;

г) вільний та відкритий взаємний доступ до робочої документації;

д) спільне подання звітів керівництву та (або) власникам економічного суб'єкта;

е) загальний порядок документування аудиту.

Аудиторська організація повинна мати доступ до звітів внутрішнього аудиту, що її цікавлять, і бути інформована з будь-якого важливого питання, яке, на думку внутрішнього аудитора, може вплинути на роботу аудиторської організації.

11. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І НАПРЯМКИ ЗОВНІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Завдання зовнішнього фінансового контролю визначаються його цілями та умовами проведення, повноваженнями контролюючого органу та низкою інших факторів. При цьому визначальними, швидше за все, є повноваження органів зовнішнього контролю, оскільки їхня регламентація визначена законодавчими та іншими нормативними актами і не може бути розширена чи урізана під час проведення окремого контрольного заходу.

Ціль контрольного заходу має відповідати критеріям законності та реальності (досяжності на сучасному етапі).

Теоретично можливе постачання незаконних цілей - у цьому випадку будь-який орган повинен мати механізми протидії незаконним наказам (ігнорування, бездіяльність, повідомлення до вищих органів, привернення уваги суспільства тощо).

Законні цілі можуть бути нереальними з низки причин:

1) відсутній спеціальний контрольний орган, який має повноваження на проведення перевірки;

2) відсутні необхідні ресурси (кадри, фінанси, техніка тощо);

3) відсутній механізм перевірки (не розроблені нормативи, немає наукового обґрунтування, надійної методики лабораторного дослідження тощо).

Всі ці питання вирішуються на етапі цілепокладання, тобто визначення цілей контрольного заходу.

Для вирішення кожної із законних та реальних цілей контролю на кожному з рівнів управління може створюватися спеціалізований контрольний орган.

Завдання (або підцілі, приватні цілі) є розвиток, деталізацію обраної мети. Чим ширша заявлена мета перевірки, тим ширшим може бути перелік детальних завдань.

Завдання контролю стосовно кожної мети різні, тому що відрізняється і основна мета. Однак у системі управління завдання одному рівні є метою до роботи наступному, нижчому рівні, і, вимагає розробки нових подзадач вже цьому рівні.

Завдання контролю можуть бути деталізовані за його напрямками, які також можуть розглядатися стосовно різних рівнів організації контролю. Наприклад, перевірка податків лише на рівні держави належить до компетенції Федеральної податкової служби, а аудиторська організація може створити відділ податкового консалтингу. На етапі перевірки податків виникають напрями перевірки прибуток, ПДВ тощо.

На кожному з напрямків вирішуються свої завдання (підзавдання) та визначаються свої напрямки.

12. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ. ПЕРЕВІРКИ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Рахункова палата РФ (далі - Рахункова палата) є постійно чинним органом державного фінансового контролю, утвореним Федеральними зборами РФ на підставі ст. 101 Конституції РФ, та підзвітним йому. Коло завдань Рахункової палати:

1) організація та здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідних та видаткових статей федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів за обсягами, структурою та цільовим призначенням;

2) визначення ефективності та доцільності витрат державних коштів та використання федеральної власності;

3) оцінка обґрунтованості доходних та видаткових статей проектів федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів;

4) фінансова експертиза проектів федеральних законів, і навіть нормативних правових актів федеральних органів структурі державної влади, які передбачають витрати, покриваються з допомогою коштів федерального бюджету, чи які впливають формування та виконання федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів;

5) аналіз виявлених відхилень від встановлених показників федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів та підготовка пропозицій, спрямованих на їх усунення, а також на вдосконалення бюджетного процесу загалом;

6) контроль за законністю та своєчасністю руху коштів федерального бюджету та коштів федеральних позабюджетних фондів у ЦБ РФ, уповноважених банках та інших фінансово-кредитних установах Російської Федерації.

Рахункова палата здійснює контроль за виконанням федерального бюджету на основі принципів законності, об'єктивності, незалежності та гласності.

У процесі реалізації завдань, що стоять перед нею Рахункова палата здійснює контрольно-ревізійну, експертно-аналітичну, інформаційну та інші види діяльності, забезпечує єдину систему контролю за виконанням федерального бюджету та бюджетів федеральних позабюджетних фондів, що передбачає: організацію та проведення оперативного контролю за виконанням федерального бюджету у звітному році;

▪ проведение комплексных ревизий и тематических проверок по отдельным разделам и статьям федерального бюджета, бюджетов федеральных внебюджетных фондов;

▪ экспертизу проектов федерального бюджета, законов и иных нормативных правовых актов, международных договоров РФ, федеральных программ и иных документов, затрагивающих вопросы федерального бюджета и финансов РФ;

▪ анализ и исследование нарушений и отклонений в бюджетном процессе, подготовку и внесение в Совет Федерации и Государственную Думу предложений по их устранению, а также по совершенствованию бюджетного законодательства в целом; - подготовку и представление заключений и ответов на запросы органов государственной власти РФ.

Комплексні ревізії та тематичні перевірки проводяться за місцем розташування об'єктів, що перевіряються. Терміни, обсяги та способи їх проведення встановлюються Рахунковою палатою.

За підсумками проведення ревізії або перевірки складається звіт, за достовірність якого відповідні посадові особи Рахункової палати несуть персональну відповідальність.

13. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ. ПЕРЕВІРКИ ФЕДЕРАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНОГО НАГЛЯДУ

Федеральна служба фінансово-бюджетного нагляду (Росфіннагляд) є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з контролю та нагляду у фінансово-бюджетній сфері, а також функції органу валютного контролю, і знаходиться у віданні Міністерства фінансів РФ (далі - Мінфін РФ).

Положення про Федеральну службу фінансово-бюджетного нагляду затверджено Постановою Уряду Російської Федерації від 15.06.04 р № 278.

Росфіннагляд має право:

1) перевіряти в організаціях, які отримують кошти федерального бюджету, кошти державних позабюджетних фондів, в організаціях, що використовують матеріальні цінності, що знаходяться у федеральній власності, в організаціях - одержувачах фінансової допомоги з федерального бюджету гарантій Уряду РФ, бюджетних кредитів, бюджетних позик та бюджетних інвестицій; регістри бухгалтерського обліку, звіти, плани, кошториси та інші документи, фактична наявність, збереження та правильність використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей, а також отримувати необхідні письмові пояснення посадових, матеріально відповідальних та інших осіб, довідки та відомості з питань, що виникають у ході ревізій та перевірок, та завірені копії документів, необхідних для проведення контрольних та наглядових заходів;

2) проводити в організаціях будь-яких форм власності, що отримали від перевіреної організації кошти, матеріальні цінності та документи, звірення записів, документів та даних з відповідними записами, документами та даними перевіреної організації (зустрічна перевірка);

3) направляти до перевірених організацій, їх вищих органів обов'язкових для розгляду подання або обов'язкових до виконання припису щодо усунення виявлених порушень;

4) здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою усунення організаціями, що перевіряються, та (або) їх вищими органами порушень законодавства у фінансово-бюджетній сфері, у тому числі шляхом добровільного відшкодування коштів;

5) запитувати та отримувати відомості, необхідні для прийняття рішень щодо віднесених до компетенції Росфіннагляду питань;

6) замовляти проведення необхідних випробувань, експертиз, аналізів та оцінок, а також наукових досліджень з питань здійснення нагляду у встановленій сфері діяльності;

7) залучати в установленому порядку для опрацювання питань, що віднесені до встановленої сфери діяльності, наукові та інші організації, науковців та спеціалістів;

8) надавати юридичним та фізичним особам роз'яснення з питань, віднесених до компетенції Росфіннагляду;

9) здійснювати контроль за діяльністю територіальних органів Росфіннагляду та підвідомчих організацій та ін.

14. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ. ПЕРЕВІРКИ ФЕДЕРАЛЬНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Федеральна податкова служба (ФНС) здійснює низку повноважень, зокрема здійснює контроль та нагляд:

1) за дотриманням законодавства про податки та збори, а також прийнятих відповідно до нього нормативних правових актів, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення податків і зборів, а у випадках, передбачених законодавством РФ, - за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення до відповідного бюджету інших обов'язкових платежів;

2) здійсненням валютних операцій резидентами та нерезидентами, які не є кредитними організаціями;

3) дотриманням вимог до контрольно-касової техніки, порядком та умовами її реєстрації та застосування;

4) повнотою обліку виручки коштів у організаціях та в індивідуальних підприємців тощо.

Виїзна податкова перевірка проводиться на підставі рішення керівника (його заступника) податкового органу. Тривалість виїзної податкової перевірки не має перевищувати більше двох місяців.

У виняткових випадках термін перевірки може бути збільшений до трьох місяців. У строк проведення перевірки не зараховується період між врученням платнику податків вимоги про подання документів, на підставі яких платник податків має п'ять днів для надання необхідних документів.

За загальним правилом перевірка проводиться поза місцезнаходженням податкового органу. Доступ посадових осіб податкових органів, які проводять податкову перевірку, здійснюється за умови пред'явлення цими особами службових посвідчень та рішення керівника (його заступника) податкового органу про проведення виїзної податкової перевірки.

У ході виїзної податкової перевірки проводяться такі заходи: витребування документів;

▪ инвентаризация имущества;

▪ осмотр;

▪ выемка (изъятие) документов;

▪ встречные проверки;

▪ привлечение свидетелей, специалистов, переводчиков;

▪ проведение экспертиз. В ходе выездной налоговой проверки должностные лица налоговых органов исследуют документы, имеющие значение для формирования выводов о правильности исчисления и уплаты проверяемых налогов и сборов;

▪ устав организации;

▪ установчі документи;

▪ свідоцтво про постановку на облік у податковому органі;

▪ налоговые декларации;

▪ бухгалтерскую отчетность;

▪ банковские и кассовые документы;

▪ счета-фактуры и другие первичные документы;

▪ другие документы, необходимые для исчисления и уплаты налогов.

За результатами виїзної податкової перевірки не пізніше двох місяців після складання довідки про проведену перевірку уповноваженими посадовими особами податкових органів має бути складений акт податкової перевірки, який підписується цими особами та керівником організації, що перевіряється, або індивідуальним підприємцем, або їх представниками. В акті мають бути зазначені документально підтверджені факти податкових правопорушень, виявлені в ході перевірки, або відсутність таких, а також висновки та пропозиції перевіряючих щодо усунення виявлених порушень та посилання на статті НК РФ, що передбачають відповідальність за даний вид податкових правопорушень.

15. КОМЕРЦІЙНИЙ (АУДИТОРСЬКИЙ) ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність із незалежної перевірки бухгалтерського обліку та фінансової (бухгалтерської) звітності організацій та індивідуальних підприємців.

Державне регулювання аудиту здійснюють Уряд Російської Федерації та уповноважений ним федеральний орган виконавчої влади - Мінфін РФ.

Аудит може бути обов'язковим (проведення якого є обов'язковим відповідно до закону) або ініціативним (проведення якого за законом необов'язкове).

Аудиторська організація - це комерційна організація, яка здійснює аудиторські перевірки та надає супутні аудиту послуги.

Аудиторська організація може бути створена у будь-якій організаційно-правовій формі, за винятком ВАТ. У штаті аудиторської організації має бути щонайменше п'ять аудиторів.

Аудиторська організація здійснює свою діяльність після отримання ліцензії на умовах та в порядку, передбаченому згаданим федеральним законом та законодавством про ліцензування окремих видів діяльності.

Аудитором є фізична особа, що відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим уповноваженим федеральним органом, та має кваліфікаційний атестат аудитора.

Аудитор має право здійснювати аудиторську діяльність як:

▪ работника аудиторской организации;

▪ лица, привлекаемого аудиторской организацией к работе на основании гражданско-правового договора;

▪ индивидуального предпринимателя, осуществляющего свою деятельность без образования юридического лица.

16. АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА

Порядок проведення аудиторської перевірки визначається федеральними правилами (стандартами) аудиторської діяльності. На початку перевірки аудитор повинен отримати докази визнання керівництвом особи, яка аудується, відповідальності за достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності. Аудитор може отримати дані докази, проаналізувавши рішення відповідного органу, який здійснює загальне керівництво діяльністю аудованої особи (наприклад, рішення Ради директорів про випуск фінансової звітності) або засвідчену відповідними підписами фінансову (бухгалтерську) звітність. У деяких випадках керівництво готує на адресу аудитора спеціальний лист, у якому підтверджує дотримання цих правил (заяви у явній формі). Якщо такого листа аудитор не отримав, але керівництво не сповістило аудитора про відступ від правил, ці правила аудитор вважає виконаними (заява у неявній формі).

Загальноприйняті правила складання фінансової звітності називаються передумовами.

Передумови підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності (щодо груп однотипних операцій та подій, що мали місце протягом звітного періоду; щодо залишків (сальдо) за рахунками бухгалтерського обліку станом на кінець звітного періоду; щодо подання та розкриття інформації) – це загальні правила бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності , які за умовчанням передбачаються дотриманою особою, що аудується.

Під час перевірки аудитор відповідно до затвердженого плану та програми аудиту проводить збір необхідних аудиторських доказів, що підтверджують або спростовують достовірність даних поданої для перевірки бухгалтерської звітності, а також дозволяють оцінити ефективність функціонування внутрішньої системи контролю організації, що аудується. Для збору аудиторських доказів використовуються різні методи: вивчення документів, нагляд за проведенням інвентаризації, направлення запитів дебіторам організації з проханням підтвердити суму боргу тощо.

Аудиторська перевірка проводиться переважно вибірковим чином. При виявленні будь-яких помилок у бухгалтерській звітності аудитор повинен розглянути можливість їх виправлення та запропонувати організації внести виправлення до звітності та підготувати новий варіант звітності (якщо це можливо). За підсумками перевірки нового варіанта звітності, при відмові керівництва організації, що перевіряється, або неможливості внесення змін до підготовленого варіанту звітності, на основі матеріалів, отриманих у ході перевірки, аудитор формує свою думку про достовірність перевіреної звітності.

Аудиторський висновок - это официальный документ, предназначенный для пользователей финансовой (бухгалтерской) отчетности аудируемых лиц, составленный в соответствии с федеральными правилами (стандартами) аудиторской деятельности и содержащий мнение аудиторской организации или индивидуального аудитора о достоверности финансовой (бухгалтерской) отчетности аудируемого лица и соответствии порядка ведения бухгалтерского учета законодательству РФ.

17. СПЕЦІАЛЬНІ АУДИТОРСЬКІ ЗАВДАННЯ

Під спеціальним аудиторським завданням розуміється надання встановлених договором з аудиторською організацією послуг з перевірки звітності організації, відмінної від офіційної бухгалтерської звітності, включаючи перевірку спеціальної звітності про окремі статті бухгалтерської звітності, якісний стан майна, використання капіталу та з інших питань, безпосередньо пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю економічного суб'єкта. Аудиторські організації можуть отримувати спеціальні аудиторські завдання:

а) від організацій;

б) державні органи;

в) зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності будь-якого економічного суб'єкта.

Зміст, характері й обсяг роботи, виконуваної аудиторської організацією за спеціальним аудиторським завданням, залежить від обставин, що з виникненням необхідності надання цієї послуги.

Аудиторська організація, виконуючи спеціальне завдання, повинна пам'ятати, що кожна стаття звітності зазвичай пов'язана з іншими статтями звітності. Перевіряючи одну з таких взаємопов'язаних статей, аудиторська організація має використовувати аналітичні чи інші аудиторські процедури, що дозволяють оцінити сумісність даних бухгалтерського обліку за цими статтями. Такими взаємопов'язаними статтями бухгалтерської звітності є, зокрема, показник обсягу виручки від реалізації та величини дебіторської заборгованості, величина товарно-матеріальних цінностей та сума кредиторської заборгованості та ін.

Аудиторська організація, оцінюючи можливість виконання спеціального завдання, повинна повідомити особу, яка доручила виконання завдання, про те, що для виконання завдання необхідна додаткова бухгалтерська та інша інформація, а також визначити яка саме.

На відміну від аудиту бухгалтерської звітності під час виконання спеціальних аудиторських завдань визначення рівня суттєвості утруднено. Якщо для виконання спеціального аудиторського завдання не представлена бухгалтерська звітність економічного суб'єкта в цілому, то величина оборотів за будь-яким бухгалтерським рахунком представляється величиною відносною (однакові обороти по тому самому бухгалтерському рахунку можуть бути великими з точки зору одного економічного суб'єкта і малими з точки зору іншого). Не маючи з достатньою мірою точності оцінити рівень суттєвості, аудиторська організація неспроможна визначити і рівень аудиторського ризику. Одна й та сама стаття бухгалтерської звітності в ході виконання спеціального аудиторського завдання відповідно до завдання на його виконання може бути досліджена з більшою ретельністю, ніж при аудиті достовірності бухгалтерської звітності в цілому.

18. ЕКСПЕРТИЗИ

Загальні положення про судову експертизу, закріплені у Федеральному законі "Про державну судово-експертну діяльність у Російській Федерації" від 31.05.01 р. № 73-ФЗ, поширюються на всі види судових експертиз, включаючи і судово-бухгалтерську.

Державна судово-експертна діяльність здійснюється у процесі судочинства державними судово-експертними установами та державними судовими експертами (далі - експерт) та полягає в організації та провадженні судової експертизи.

Завданням державної судово-експертної діяльності є надання сприяння судам, суддям, органам дізнання, особам, які провадять дізнання, слідчим та прокурорам у встановленні обставин, що підлягають доведенню у конкретній справі, шляхом вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла .

При провадженні судової експертизи експерт не може перебувати у будь-якій залежності від органу або особи, яка призначила судову експертизу, сторін та інших осіб, зацікавлених у результаті справи. Експерт дає висновок, ґрунтуючись на результатах проведених досліджень відповідно до своїх спеціальних знань.

Не допускається вплив на експерта з боку судів, суддів, органів дізнання, осіб, які здійснюють дізнання, слідчих та прокурорів, а також інших державних органів, організацій, об'єднань та окремих осіб з метою отримання висновку на користь будь-кого з учасників процесу чи на користь інших осіб. Експерт зобов'язаний:

1) прийняти до провадження доручену йому керівником відповідної державної судово-експертної установи судову експертизу;

2) провести повне дослідження поданих йому об'єктів та матеріалів справи, дати обґрунтований та об'єктивний висновок з поставлених перед ним питань;

3) скласти мотивоване письмове повідомлення про неможливість дати висновок та направити це повідомлення до органу або особи, яка призначила судову експертизу, якщо поставлені питання виходять за межі спеціальних знань експерта, об'єкти досліджень та матеріали справи непридатні або недостатні для проведення досліджень та дачі висновку та експерту відмовлено в їхньому доповненні, сучасний рівень розвитку науки не дозволяє відповісти на поставлені питання;

4) не розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з провадженням судової експертизи, у тому числі відомості, які можуть обмежити конституційні права громадян, а також відомості, що становлять державну, комерційну або іншу таємницю, що охороняється законом;

5) забезпечити збереження представлених об'єктів досліджень та матеріалів справи.

Експерт також виконує обов'язки, передбачені відповідним процесуальним законодавством.

19. ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ

У сфері економіки можуть застосовуватися такі види експертиз:

1) почеркознавча експертиза: дослідження почерку та підписів;

2) техническая экспертиза документов: исследование реквизитов документов;

▪ исследование материалов документов;

3) бухгалтерська експертиза: дослідження записів бухгалтерського обліку з метою встановлення наявності чи відсутності у них спотворених даних;

4) фінансово-економічна експертиза: ^-дослідження показників фінансового стану та фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта;

▪ исследование признаков и способов искажения данных о финансовых показателях, влияющих на финансовый результат и расчеты по обязательствам хозяйствующего субъекта;

▪ исследование расчета долевого участия учредителей (акционеров) в имуществе и распределяемой прибыли хозяйствующего субъекта;

▪ исследование признаков и способов искажения данных о финансовых показателях, характеризующих платежеспособность, кредитоспособность, использование и возвратность кредитов хозяйствующего субъекта; - исследование показателей, характеризующих формирование размера (величины) оплаты труда с целью установления отклонений от действующих норм.

Виробництво експертиз здійснюється співробітниками експертно-криміналістичних підрозділів (далі - ЕКП), атестованими на право самостійного провадження експертиз за відповідною спеціальністю в установленому Положенням про атестацію експертів на право самостійного провадження судових експертиз та про порядок перегляду рівня їхньої професійної підготовки. Там поширюються правничий та обов'язки експерта, передбачені Федеральним законом " Про державну судово-експертну діяльність у Російської Федерації " , іншими законодавчими і нормативними правовими актами Російської Федерації, нормативними правовими актами МВС Росії.

На підставі проведених досліджень з урахуванням їх результатів експерт від свого імені чи комісія експертів дають письмовий висновок та підписують його. Підписи експерта чи комісії експертів засвідчуються печаткою державної судово-експертної установи. У висновку експерта чи комісії експертів мають бути відображені:

1) час та місце провадження судової експертизи;

2) підстави провадження судової експертизи;

3) відомості про орган або особу, яка призначила судову експертизу;

4) відомості про державну судово-експертну установу, про експерта (прізвище, ім'я, по батькові, освіту, спеціальність, стаж роботи, науковий ступінь та вчене звання, посада), яким доручено провадження судової експертизи;

5) попередження експерта відповідно до законодавства Російської Федерації про відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку;

6) питання, поставлені перед експертом чи комісією експертів;

7) об'єкти досліджень та матеріали справи, подані експерту для провадження судової експертизи;

8) відомості про учасників процесу, які були присутні при провадженні судової експертизи;

9) зміст та результати досліджень із зазначенням застосованих методів;

10) оцінка результатів досліджень, обґрунтування та формулювання висновків з поставлених питань.

20. ЕКСПЕРТИЗИ В ПОДАТКОВОМУ КОНТРОЛІ

Порядок проведення експертизи під час здійснення податкового контролю регулюється ст. 95 "Експертиза" НК РФ, відповідно до якої у необхідних випадках для участі у проведенні конкретних дій щодо здійснення податкового контролю, у тому числі при проведенні виїзних податкових перевірок, на договірній основі може бути залучено експерта.

Експертиза призначається у разі, якщо для роз'яснення питань потрібні спеціальні пізнання в науці, мистецтві, техніці або ремеслі.

Питання, поставлені перед експертом, та його висновок не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Залучення особи як експерта здійснюється на договірній основі.

Експертиза призначається постановою посадової особи податкового органу, яка здійснює виїзну податкову перевірку.

У постанові зазначаються підстави призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування організації, у якій має бути проведена експертиза, питання, поставлені перед експертом, і матеріали, надані у розпорядження експерта.

Експерт має право ознайомлюватися з матеріалами перевірки, що належать до предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів.

Експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані йому матеріали є недостатніми або якщо він не має необхідних знань для проведення експертизи.

Посадова особа податкового органу, яка винесла постанову про призначення експертизи, зобов'язана ознайомити з цією постановою особи, яка перевіряється, і роз'яснити її права, передбачені п. 7 згаданої статті, про що складається протокол.

При призначенні та виробництві експертизи особа, що перевіряється, має право:

1) заявити відвід експерту;

2) просити призначення експерта у складі зазначених їм осіб;

3) подати додаткові питання для отримання висновків експерта;

4) бути присутнім з дозволу посадової особи податкового органу під час виробництва експертизи та давати пояснення експерту;

5) знайомитись із висновком експерта.

Експерт дає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються проведені дослідження, зроблені висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені питання. Якщо експерт під час виробництва експертизи встановить що мають значення для справи обставини, щодо яких не були поставлені питання, він має право включити висновки про ці обставини у свій висновок.

Висновок експерта або його повідомлення про неможливість дати висновок пред'являється особі, яка має право дати свої пояснення та заявити заперечення, а також просити про постановку додаткових питань експерту та про призначення додаткової або повторної експертизи.

Додаткова експертиза призначається у разі недостатньої ясності чи повноти висновку і доручається тому чи іншому експерту.

Повторна експертиза призначається у разі необґрунтованості висновку експерта чи сумнівів щодо його правильності та доручається іншому експерту.

21. СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКІ ЕКСПЕРТИЗИ

Судово-бухгалтерська експертиза призначається у разі потреби. У кожній конкретній справі особа, яка провадить дізнання, слідчий і суд повинні вирішувати це питання виходячи з конкретних обставин.

За допомогою судово-бухгалтерської експертизи можна, можливо:

1) перевірити правильність результатів проведення документальних ревізій, аудиторських перевірок, документального оформлення операцій з прийому, збереження, реалізації товарно-матеріальних цінностей та коштів;

2) виявити наявність фактичних даних, пов'язаних із нестачею чи надлишками товарно-матеріальних цінностей та сумою матеріальних збитків;

3) визначити відповідність відображення у бухгалтерських документах господарських операцій вимогам бухгалтерського обліку та звітності та чинним нормативним актам;

4) встановити документальну обґрунтованість оприбуткування, відпустки та списання матеріалів, готової продукції, товарів, розмірів та вартості неврахованої продукції, визначених з урахуванням висновків технологів, товарознавців та інших фахівців;

5) констатувати документальну обґрунтованість розмірів сум за позовами, які дозволяється у порядку цивільного судочинства;

6) конкретизувати коло осіб, за якими в період утворення нестачі або надлишків вважалися товарно-матеріальні цінності або кошти, а також осіб, зобов'язаних забезпечувати виконання вимог бухгалтерського обліку та контролю, недотримання яких встановлено під час проведення експертизи;

7) виявити порушення в організації ведення бухгалтерського обліку та контролю, які сприяли утворенню матеріальних збитків або перешкоджали його своєчасному виявленню;

8) встановити умови, які сприяли скоєнню зловживань.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається прокурором, слідчим, органами дізнання чи арбітражним судом, зазвичай, після проведення ревізії, у яких виявилися конфліктні ситуації. Оформляється постановою, в якій зазначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта-бухгалтера, якому доручається її провадження, перелік питань, які покликана дозволити судово-бухгалтерська експертиза, та перелік матеріалів, наданих у розпорядження експерта-бухгалтера для експертного дослідження (акти ревізій, первинні (облікові документи, інвентаризаційні відомості, облікові регістри та ін.).

Обсяг матеріалів, що надаються експерту-бухгалтеру, визначає слідчий. Якщо експерт-бухгалтер вважає, що надані слідчим матеріали недостатні для підготовки висновку, то він може отримати матеріал, що його цікавить, для дослідження тільки через слідчого. Слідчий може відмовити експерту-бухгалтеру у наданні необхідних матеріалів, але при цьому він має зазначити причину відмови. У разі необхідний обсяг документів, наданих експерту-бухгалтеру, визначить прокурор, який спостерігає за провадженням справи.

На підставі результатів досліджень експерт від свого імені чи комісія експертів-бухгалтерів дають письмовий висновок.

22. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

У загальному вигляді система внутрішнього контролю - це комплекс заходів, що вживаються керівництвом організації для запобігання та виявлення негативних подій.

Відповідно до Положення ЦБ РФ "Про організацію внутрішнього контролю в кредитних організаціях та банківських групах" від 16.12.03 р. № 242-П внутрішній контроль - це діяльність, що здійснюється кредитною організацією (її органами управління, підрозділами та службовцями) і спрямована на досягнення :

1) ефективності та результативності фінансово-господарської діяльності при здійсненні банківських операцій та інших операцій, ефективності управління активами та пасивами, включаючи забезпечення збереження активів, управління банківськими ризиками, під яким розуміється: виявлення, вимірювання та визначення прийнятного рівня банківських ризиків, властивих банківській діяльності типових можливостей понесення кредитною організацією втрат та (або) погіршення ліквідності внаслідок настання пов'язаних із внутрішніми та (або) зовнішніми факторами діяльності кредитної організації несприятливих подій;

▪ постоянное наблюдение за банковскими рисками;

▪ принятие мер по поддержанию на не угрожающем финансовой устойчивости кредитной организации и интересам ее кредиторов и вкладчиков уровне банковских рисков;

2) достовірності, повноти, об'єктивності та своєчасності складання та надання фінансової, бухгалтерської, статистичної та іншої звітності (для зовнішніх та внутрішніх користувачів), а також інформаційної безпеки (захищеності інтересів (цілей) кредитної організації в інформаційній сфері, що є сукупністю інформації, інформаційної інфраструктури, суб'єктів, які здійснюють збір, формування, поширення та використання інформації, а також системи регулювання відносин, що виникають при цьому);

3) дотримання нормативних правових актів, стандартів саморегулівних організацій (для професійних учасників ринку цінних паперів), установчих та внутрішніх документів кредитної організації;

4) виключення залучення кредитної організації та участі її службовців у здійсненні протиправної діяльності, у тому числі легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму, а також своєчасного подання відомостей до органів державної влади та ЦБ РФ.

Відмінною ознакою внутрішнього контролю від зовнішнього є приналежність контролюючого суб'єкта підконтрольній системі. Типовим прикладом є ревізійний відділ організації, який є її структурним підрозділом, а, отже, підпорядковується керівництву організації. Система внутрішнього контролю практично завжди обходить увагою оцінку дій вищого керівництва та власників організації та спрямована переважно на контроль дій співробітників нижчого рангу. Це одна з основних проблем внутрішнього фінансового контролю; Невипадково однією з ознак ефективності організації системи внутрішнього контролю є оцінка рівня підпорядкованості контролюючих суб'єктів.

23. МОДЕЛЬ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ, ОРІЄНТУВАНА НА ОЦІНКУ РИЗИКІВ

Одна з останніх розробок робочої групи під заступництвом Комітету спонсорських організацій Комісії Тредуея (Committee of Sponsoring Organizations of the Treadway Commission - COSO) - Концепція управління ризиками підприємства (Enterprise Risk Management Framework).

Подана модель внутрішнього контролю ґрунтується на підході, орієнтованому на оцінку ризиків. У загальному вигляді її можна подати так: необхідно визначити ризики (загрози досягнення мети), розробити заходи щодо їх запобігання та постійно перевіряти працездатність та ефективність цих заходів.

Управління ризиками організації - процес, який здійснюється радою директорів, менеджерами та іншими співробітниками, який починається при розробці стратегії та зачіпає всю діяльність організації. Він спрямований на визначення подій, які можуть впливати на діяльність організації, та управління пов'язаним з цими подіями ризиком, а також контроль неперевищення "ризику-апетиту" організації (ризик, на який вона готова йти) та надання розумної гарантії досягнення цілей організації.

Управління ризиками організації включає:

1) визначення рівня "ризику-апетиту" відповідно до стратегії розвитку. Керівництво оцінює "ризик-апетит" на етапі вибору стратегічного варіанта при постановці цілей, що відповідають обраній стратегії, а також при розробці механізмів управління відповідними ризиками;

2) вдосконалення процесу прийняття рішень щодо реагування на ризики, що виникають. Процес управління ризиками визначає, який спосіб реагування на ризик у організації кращий - ухилення від ризику, скорочення ризику, перерозподіл ризику чи прийняття ризику;

3) скорочення кількості непередбачених подій та збитків у господарській діяльності. Організації розширюють можливості виявлення потенційних подій та встановлення відповідних заходів, скорочуючи кількість таких подій та пов'язаних з ними витрат та збитків;

4) визначення та управління всією сукупністю ризиків у господарській діяльності. Кожна організація стикається з великою кількістю ризиків, що впливають різні її складові. Процес управління ризиками сприяє більш ефективному реагування на різні впливи та інтегрований підхід щодо множинних ризиків;

5) використання сприятливих можливостей. Беручи до уваги всі потенційні події, а не тільки ймовірні ризики, керівництво здатне виявляти події, що є потенційними можливостями, і активно їх використовувати.

В даний час у більшості діючих рекомендацій щодо організації системи внутрішнього контролю містяться такі її елементи:

1) контрольне середовище, чи середовище контролю (управлінський контроль та культура контролю);

2) ризики діяльності (виявлення та оцінка ризику);

3) заходи щодо зниження ризику (контрольні дії чи засоби контролю);

4) інформаційні системи;

5) моніторинг ефективності системи контролю (моніторинг засобів контролю).

24. ОБМЕЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ

Система внутрішнього контролю може лише в розумних межах запобігти негативним наслідкам через вплив низки обмежень, властивих будь-якій системі контролю. Дані обмеження обумовлені можливістю помилковості судження людини при прийнятті рішення, або навмисними спотвореннями, або змовою двох чи більше осіб.

Помилки в організації внутрішнього контролю:

1. Контроль "по случаю", направлен не на выявление, а на упреждение негатива. Нарушения фиксируются, постепенно формируя "досье" сотрудника, в котором собирается многолетний негатив. Контроль должен быть постоянным, и очень плохо, если он приурочивается к каким-то особым случаям. Следует заранее планировать и согласовывать с сотрудниками даты и форму контроля.

2. Тотальний контроль має недолік - він породжує недбалість, не будучи, хоч як парадоксально, засобом боротьби з нею. Керівник, який вирішив контролювати все і вся, звільняє співробітників від відповідальності, а не підвищує їхню відповідальність.

3. Скрытый контроль. Несмотря на то, что он некорректен этически и унизителен не только для сотрудника, но и для руководителя, он все-таки существует в разных видах.

4. Контроль любимого участка. Получив более высокую должность, менеджеры очень часто продолжают контролировать те участки, те вопросы, которые они курировали раньше. Во-первых, менеджер "суживает" поле контроля, а во-вторых, сотрудники очень быстро уясняют, что подлежит, а что не подлежит контролю. Соответственно наиболее грамотные сотрудники начинают водить шефа "за нос", делая "ошибки" в нужном месте, для того чтобы что-нибудь другое не попало в его поле зрения.

5. Контроль-проформа. Шеф стесняется даже говорить о контроле, дабы не обидеть подчиненных. Конечно, в силу своих должностных обязанностей он все-таки контролирует их, но поверхностно, выборочно, с тайной надеждой, что ничего не будет обнаружено.

6. Контроль из-за недоверия. Многие думают, что контроль считается успешным только в том случае, когда что-то "выявлено", "вскрыто", "обнаружено". Такой контроль основан на уверенности, что сотрудники всегда делают что-то не так, а потому обязательно нужно это "что-то" найти. Подозрительность свидетельствует о неуверенности в себе. Если у человека нет чувства собственного достоинства, то он чувствует угрозу, исходящую от других, даже если ее на самом деле нет.

7. Контроль без обратной связи. Результаты контроля обязательно должны доводиться до сведения работника и быть предметом обсуждения. Контроль бесплоден, когда нет обратной связи. Некоторые руководители совершают ошибку, придерживая информацию о результатах контроля, как козырную карту - чтобы разыграть ее, например, в качестве контраргумента при повышении оклада.

8. Поверхностный контроль. Это, например, контроль пребывания сотрудника на рабочем месте вместо контроля результатов работы. Разумеется, он необходим, но если весь контроль сводится к мелочной фиксации внешних действий (время прихода на работу и т. д.), то ощутимой пользы от него не будет.

9. Нестандартный контроль. Это нестандартный способ интенсивного контроля, например установление испытательного срока для нового сотрудника.

25. СЕРЕДОВИЩЕ КОНТРОЛЮ

Середовище контролю включає позицію, обізнаність та дії представників власника та керівництва щодо системи внутрішнього контролю організації, а також розуміння значущості такої системи для діяльності організації. Середовище контролю включає такі елементи:

1) доведение до всеобщего сведения и поддержание принципа честности и других этических ценностей. Данное положение свидетельствует о необходимости:

а) розробки у створенні Кодексу професійної етики чи аналогічного документа, у якому визначаються етичні стандарти поведінки;

б) визначення порядку ознайомлення працівників із цим кодексом, включаючи такі заходи, як ознайомлення під розписку, обговорення, оцінка знання кодексу під час атестації та ін.;

2) профессионализм сотрудников. Этот элемент формализуется в виде требований к претендентам на рабочие места, наличия четких должностных инструкций, постоянной системы аттестации и обучения (повышения квалификации сотрудников);

3) участие представителей собственника. Атрибутами (характерными особенностями), которые должны быть присущи представителям собственника, являются: независимость от руководства;

▪ опыт и статус;

▪ масштабы их вовлечения в деятельность и надзор за ней;

▪ уместность (надлежащий характер) их действий;

▪ уровень сложности поднимаемых и обсуждаемых с руководством организации вопросов;

▪ взаимодействие с внутренними и внешними аудиторами;

4) філософія та стиль роботи керівництва мають широкий діапазон характеристик: ^-підхід керівництва до виявлення ризиків господарської діяльності та управління ними;

▪ позиция и действия руководства в отношении составления финансовой (бухгалтерской) отчетности (осмотрительность при выборе принципов учета и разумный подход к подготовке оценочных показателей);

▪ подходы руководства к обработке информации, учетным функциям и кадровой политике;

5) организационная структура. Создание надлежащей организационной структуры включает рассмотрение ключевых областей ответственности и полномочий и надлежащую систему внутренней подотчетности;

6) ревизионная комиссия. Функции этого контрольного органа практически не разработаны, а по некоторым видам деятельности (например, страхование, инвестиционные фонды), вообще не предусмотрены;

7) аудиторський комітет складається із незалежних директорів. Кожен із членів Комітету повинен мати базові знання в галузі фінансів або отримати відповідну освіту протягом одного року після свого обрання до аудиторського Комітету;

8) підрозділ внутрішнього контролю створюється для здійснення внутрішнього контролю та сприяння органам управління організації у забезпеченні ефективного функціонування організації;

9) наделение ответственностью и полномочиями. Данный элемент заключается в разделении ответственности и полномочий в ходе осуществления деятельности и установлении иерархии подотчетности сотрудников друг другу. Этот элемент также охватывает политику в отношении надлежащей деловой практики, знания и опыта ключевого персонала, а также предоставляемые для выполнения обязанностей возможности;

10) кадровая политика и практика.

26. РИЗИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Насамперед називають "людський фактор": людині властиво помилятися, недбало ставитися до роботи, періодично обманювати і красти, шахрайствовать різними способами; людина може захворіти і вийти працювати. Причому цей чинник може бути як внутрішнім (працівник), так і зовнішнім (шахрай, хакер тощо). Серед зовнішніх джерел ризику можна назвати природні катастрофи (повені, землетруси і т. п.), дії конкурентів, уряду тощо.

Процес оцінки ризиків самою організацією є процес виявлення і, по можливості, усунення ризиків господарської діяльності, а також їх можливих наслідків.

При виявленні можливих ризиків керівництво розглядає їхню значимість, ймовірність виникнення та способи управління ними. Керівництво може складати плани, програми, здійснювати відповідні дії для усунення цих ризиків або ухвалити рішення ігнорувати ризики через дорожнечу засобів контролю щодо цих ризиків або з інших причин.

Ризики можуть виникати або змінюватися внаслідок таких обставин:

а) зміни у оточенні організації;

б) новий персонал;

в) впровадження нових або зміна вже застосовуваних інформаційних систем;

г) швидке зростання та розвиток організації;

д) нові технології;

е) нові підходи до ведення господарської діяльності; нові види товарів, робіт, послуг;

ж) реструктуризація діяльності;

з) розширення операцій там;

і) нові принципи, стандарти, положення, інструкції у галузі ведення бухгалтерського обліку та підготовки звітності.

Контролер повинен знати дії організації, спрямовані на виявлення ризиків господарської діяльності, а також рішення організації щодо заходів, що вживаються щодо цих ризиків та можливих їх наслідків. При оцінці організації та оцінці ризиків аудитором, що аудується, аудитор з'ясовує, яким чином керівництво аудованої особи:

▪ выявляет риски хозяйственной деятельности, имеющие отношение к финансовой (бухгалтерской) отчетности. Процесс оценки риска включает в себя также анализ рисков на предмет того, какие из них могут, а какие - не могут контролироваться организацией. В отношении контролируемых рисков организация должна решить, принимать ли ей эти риски в полном объеме или уменьшить их путем применения процедур контроля; в отношении неконтролируемых рисков организация должна решить, принимать ли эти риски или отказаться от связанной с ними деятельности, или сократить ее масштабы;

▪ оценивает значимость рисков;

▪ оценивает вероятность возникновения рисков;

▪ решает вопрос о способах управления рисками.

27. КОНТРОЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ (ЗАСОБИ КОНТРОЛЮ)

Контрольні процедури (засоби контролю) є дії, які допомагають переконатися, що розпорядження керівництва виконуються; наприклад, необхідні заходи щодо ризиків, які можуть перешкоджати досягненню цілей організації.

Контрольні дії можуть бути згруповані за такими категоріями методів та процедур:

а) санкціонування (схвалення вищим керівництвом). Наприклад, схвалення великих угод має здійснюватися радою директорів чи зборами акціонерів;

б) перевірка виконання. Такі контрольні дії включають: оглядові перевірки та аналіз фактичних показників у порівнянні з кошторисними та прогнозними показниками;

▪ обзорные проверки и анализ фактических показателей по сравнению с показателями за предыдущие периоды;

▪ соотнесение между собой различных данных (управленческих и финансовых), анализ их соответствия, выводы об обнаруженных расхождениях и предпринимаемых в этих случаях корректирующих действиях;

в) обробка інформації. Різноманітні контрольні процедури в частині обробки інформації виконуються для перевірки точності, повноти та санкціонування операцій та поділяються в галузі інформаційних систем на дві великі групи засобів контролю: загальні засоби контролю; прикладні засоби контролю.

Приклади загальних засобів контролю:

1) засоби контролю за зміною програмного забезпечення;

2) засоби контролю, які обмежують доступ до програмного забезпечення або баз даних;

3) засоби контролю над реалізацією нових версій прикладних пакетів програмного забезпечення.

Приклади прикладних засобів контролю:

1) перевірка арифметичної точності бухгалтерських записів;

2) ведення обліку та оглядова перевірка рахунків, та складання оборотних відомостей;

3) автоматизовані процедури контролю: тестування комп'ютером даних, що вводяться, або контроль наскрізної нумерації з подальшою видачею персоналу, що виконує облікові функції, повідомлень або довідок про виявлені невідповідності, що передбачає виправлення таких помилок у момент введення даних або згодом;

г) перевірка наявності та стану об'єктів. Зазначені контрольні дії, що забезпечують збереження активів, включають:

1) запобіжні заходи, що обмежують доступ до активів або бухгалтерських записів;

2) санкціонування допуску до комп'ютерних програм та файлів: введення паролів, обмеження доступу до дільниць програми чи мережі;

3) проведення періодичних інвентаризацій (наприклад, порівняння результатів перерахунку готівки, цінних паперів з даними бухгалтерського обліку);

д) розподіл обов'язків. Розмежування відповідальності. Наділення різних людей повноваженнями санкціонування операцій (видача дозволу на здійснення операції), реєстрація операцій в обліку та зберіганні активів має на меті зменшити можливість здійснення та приховування помилки або несумлінних дій у процесі звичайного виконання персоналом своїх обов'язків.

28. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

Ефективна система внутрішнього контролю вимагає наявності адекватної та всеосяжної інформації фінансового, операційного характеру та відомостей про дотримання встановлених нормативних вимог, а також ринкової інформації, що надходить ззовні, про події та умови, що стосуються прийняття рішень. Інформація має бути надійною, своєчасною, доступною, правильно та належним чином оформленою.

Інформаційні системи організації являють собою сукупність каналів обміну інформацією між співробітниками та зовнішнім середовищем та згруповані таким чином:

1) інформаційні системи обміну із зовнішнім середовищем - пошта (у тому числі листування), телефонні лінії, факсимільний зв'язок, телетайп, стільникові системи зв'язку, електронна пошта, телекомунікації, кур'єрський зв'язок та ін;

2) інформаційна система між співробітниками, зокрема система інформування персоналу (Інтернет та інших.); включає систему передачі кадрової документації, проектів документів, накладних, рахунків-фактур, розпоряджень, пошти та інших документів всередині організації;

3) власне комп'ютерні інформаційні системи (Інтернет та ін.).

Інформаційні системи несуть у собі низку ризиків: втрату інформації (недоставлення адресата чи знищення інформації, втрата даних);

▪ искажение информации;

▪ предоставление ложной информации (например, ложное срабатывание пожарной сигнализации из-за сбоя в программе);

▪ финансовые и иные потери из-за взлома информационных систем (взлом компьютерных файлов, прослушивание телефонных каналов связи и др.); - остановку в работе организации из-за сбоя информационной системы (например, не работает Интернет, невозможно отправлять или получать информацию и т. д.).

Складовою частиною інформаційних систем є система інформування персоналу, яка забезпечує розуміння співробітниками обов'язків та відповідальності, пов'язаних з організацією та застосуванням системи внутрішнього контролю щодо фінансової (бухгалтерської) звітності.

Система інформування забезпечує розуміння персоналом характеру своєї участі у процесі підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності, того, яким чином його дії в інформаційній системі пов'язані з роботою інших співробітників, а також способів доведення до керівників відповідного рівня інформації про якісь виняткові ситуації. Відкриті канали зв'язку повинні сприяти тому, щоб у виняткових ситуаціях вживалися відповідні заходи.

Система інформування персоналу може приймати такі форми, як внутрішні регламенти діяльності, посібники зі складання фінансової (бухгалтерської) звітності, інструкції та вказівки. Доведення інформації до співробітників може здійснюватися з використанням засобів електронного зв'язку, усно і за допомогою розпоряджень керівництва.

29. МОНІТОРИНГ

Моніторинг засобів контролю - це спостереження за тим, чи функціонують засоби контролю та чи були вони змінені належним чином у разі потреби. Моніторинг засобів контролю може включати такі заходи, як спостереження керівництва за тим, чи своєчасно готуються вивірки розрахунків із контрагентами; оцінка внутрішніми аудиторами відповідності дій персоналу, що займається продажами, політиці організації щодо певних умов договорів із покупцями; здійснення нагляду за відповідністю дій персоналу політиці організації у галузі етики чи ділової практики.

Моніторинг засобів контролю включає регулярну оцінку організації та застосування засобів контролю та здійснення необхідних коригувальних заходів щодо засобів контролю внаслідок зміни умов діяльності. Моніторинг здійснюється з метою забезпечення безперервної ефективної роботи засобів контролю. Наприклад, якщо не здійснювати моніторинг за своєчасністю та точністю вивірки розрахунків із банком, то персонал, можливо, припинить займатися їхньою підготовкою. Моніторинг засобів контролю здійснюється шляхом проведення безперервних заходів, окремих перевірок чи поєднання того й іншого.

Безперервний моніторинг вбудований у звичайну поточну діяльність організації та включає регулярні наглядові заходи, які проводять керівництво. Менеджери з продажу, закупівель та виробництва, на рівні підрозділів та організації в цілому, безпосередньо беруть участь у вирішенні оперативних питань і можуть поставити під сумнів відомості, які значно відрізняються від того, що їм відомо про господарські операції.

Перевага постійного моніторингу - швидке виявлення та виправлення недоліків системи внутрішнього контролю. Моніторинг є найбільш ефективним, коли система внутрішнього контролю інтегрована в операційне середовище і надає регулярні звіти про ситуацію. Прикладами постійного моніторингу є перевірка та підтвердження бухгалтерських записів, розгляд та затвердження керівництвом звітів про відхилення.

У багатьох організаціях внутрішні аудитори чи персонал, виконує аналогічні функції, роблять свій внесок у моніторинг засобів контролю шляхом проведення самостійних оцінок надійності засобів контролю. Вони регулярно надають інформацію про функціонування системи внутрішнього контролю, зосереджуючи основну увагу на оцінці організації та застосування системи внутрішнього контролю; повідомляють інформацію про переваги та недоліки системи внутрішнього контролю, а також рекомендації щодо її покращення.

30. СУТНІСТЬ РЕВІЗІЇ

Ревізія є системою обов'язкових контрольних дій з документальної та фактичної перевірки законності та обґрунтованості вчинених у ревізованому періоді господарських та фінансових операцій ревізованою організацією, правильності їх відображення у бухгалтерському обліку та звітності, а також законності дій керівника та головного бухгалтера (бухгалтера) та інших осіб, на яких відповідно до законодавства Російської Федерації та нормативними актами встановлено відповідальність за їх здійснення.

У Порядку організації та проведення ревізії та перевірки Рахунковою палатою Російської Федерації зазначено, що ревізія є системою обов'язкових контрольних дій з документальної та фактичної перевірок операцій із коштами федерального бюджету та державних позабюджетних фондів, щодо використання федеральної власності та здійснення фінансово-господарської діяльності, вчинених ревізованим об'єктом у певному періоді, а також перевірці їх відображення у бухгалтерському обліку та звітності. Там же визначено мету, об'єкти та види ревізії.

Мета ревізії - визначення законності, повноти та своєчасності взаємних платежів і розрахунків об'єкта, що перевіряється, і федерального бюджету, бюджетів державних позабюджетних фондів, а також ефективності та цільового використання державних коштів. Об'єкти ревізії - всі державні органи (у тому числі їх апарати) та установи в Російській Федерації, державні позабюджетні фонди, а також органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, банки, страхові компанії та інші фінансово-кредитні установи, спілки, асоціації та інші об'єднання (незалежно від видів та форм власності), якщо вони отримують, перераховують та використовують кошти з федерального бюджету або використовують федеральну власність або керують нею, а також мають надані федеральним законодавством або федеральними органами державної влади податкові, митні та інші пільги та переваги.

Перевірка є одиничне контрольне дію чи дослідження стану справ певному ділянці діяльності перевіреної організації.

31. ЗАВДАННЯ РЕВІЗІЇ

Завдання ревізії в укрупненому вигляді є реалізацією основних цілей трьох типів контролю.

Ціль контролю на відповідність - Перевірка відповідності системи заданим параметрам.

Ціль контролю фінансової звітності (як спеціального виду контролю на відповідність) - перевірка відповідності порядку складання бухгалтерської звітності положенням бухгалтерського обліку та іншим нормативним актам.

Ціль контролю ефективності - Оцінка економічності, раціональності та продуктивності прийнятих управлінських рішень та їх реалізації.

У межах кожної з перелічених основних завдань можуть реалізуватися дрібніші (приватні) завдання, чи підзавдання 1, 2-го рівнів тощо.

При призначенні контрольного заходу може бути поставлено будь-яке із загальних чи приватних завдань, і в принципі постановка задачі визначає вид контрольного заходу: обстеження, податкова перевірка, тематична перевірка тощо.

Повна комплексна ревізія може охоплювати вирішення всіх завдань стосовно всіх операцій організації. Якщо така перевірка необхідна і є докази, що підтверджують її ефективність навіть за суттєвих витрат на її проведення, такий широкий спектр завдань можна включити до програми ревізії.

Однак у більшості випадків перевірка з усіх напрямків відразу не проводиться з багатьох причин. По-перше, концептуальною основою контролю є "підхід на основі оцінки ризику", і навряд чи всі напрямки діяльності організації мають підвищений ризик. По-друге, сучасний фінансовий контроль будується переважно на вибірковому методі перевірки як найбільш ефективному методі контролю.

З урахуванням цих факторів всеосяжна комплексна ревізія з вивченням усіх аспектів діяльності організації проводиться переважно в ході судово-бухгалтерської експертизи, коли за матеріалами експертизи судом визначаються величина збитків та законність дій співробітників організації.

Правильне визначення завдань контрольного заходу багато чому визначає якість контролю. Типовою помилкою є призначення контрольного заходу з розпливчастими, загальними завданнями, що у більшості випадків зумовлює низьку якість контролю.

32. НАПРЯМКИ РЕВІЗІЙНОЇ ПЕРЕВІРКИ

Напрями ревізійної перевірки можна розглядати у різних аспектах:

▪ функціональної структури організації;

▪ дивізіональної структури організації;

▪ територіальної структури організації.

В аспекті функціональної структури організації напрямами ревізійної перевірки може бути діяльність:

▪ ради директорів, керівника;

▪ відділу збуту;

▪ відділу матеріально-технічного постачання;

▪ виробничих підрозділів (відділів, цехів тощо);

▪ бухгалтерії;

▪ відділ кадрів тощо.

З точки зору значення підрозділу в системі управління ресурсами напрямками перевірки можуть бути:

▪ центри відповідальності;

▪ центри доходів;

▪ центри витрат тощо.

В аспекті дивізіональної структури організації напрямами ревізійної перевірки може бути окремі види діяльності організації (виробництво, торгівля, наукові дослідження тощо. буд.) чи дрібніші об'єкти виробництва конкретного виду продукції.

В аспекті територіальної структури організації напрямами ревізійної перевірки можуть бути відокремлені структурні підрозділи, філії, представництва чи дочірні компанії.

У разі контролю бухгалтерської звітності традиційними напрямками є перевірка:

▪ доходів;

▪ витрат;

▪ основних засобів;

▪ запасів;

▪ грошових коштів;

▪ зобов'язань тощо.

Проведення перевірки у організаціях різних організаційно-правових форм, безсумнівно, має певну специфіку. Наприклад, перевірка бюджетної установи, крім стандартних напрямів, передбачає також перевірку виконання кошторису, дотримання бюджетного законодавства тощо.

33. ПІДГОТОВЧИЙ ПЕРІОД

Проведенню ревізії передує підготовчий період, під час якого учасники ревізії зобов'язані вивчити необхідні законодавчі та інші нормативні правові акти, звітні та статистичні дані, інші наявні матеріали, що характеризують фінансово-господарську діяльність ревізії організації, що підлягає.

Щодо фінансового контролю завдання обстеження - визначити саму можливість проведення контролю (наявність первинних документів, готовність облікових регістрів і т. д.), а якщо саме проведення перевірки можливе - зони найбільш ймовірного виникнення спотворень (помилок чи шахрайства) тощо.

Проведенню комплексної ревізії передують ретельна підготовка, вивчення наявних в організації, що призначила ревізію, у фінансових, банківських та інших органах планових, звітних і статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії та тематичних перевірок, що надійшли сигналів та іншої інформації, що характеризує роботу та фінансовий стан підприємства, що ревізується ( організації).

У процесі попереднього вивчення документів та підготовки програми проведення ревізії (перевірки) перевіряючі визначають наявність та комплектність представлених матеріалів ревізованої організації (документів бухгалтерського обліку та звітності, установчих, реєстраційних, планових та інших документів). При цьому до ревізії (перевірки) приймаються справжні документи, що відповідають нормам та стандартам, встановленим законодавством України.

У разі незадовільного стану бухгалтерського обліку в організації, що ревізується, або відсутності необхідних документів керівництво контрольно-ревізійного органу вправі прийняти та направити до правоохоронного органу матеріали для вжиття заходів до посадових осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, а також мотивоване рішення про зупинення проведення ревізії (перевірки) до відновлення бухгалтерського обліку.

На основі вивчення зазначених матеріалів розробляється програма ревізії (завдання), яка передбачає перелік основних питань ревізії, на яких слід зосередити увагу, а також період, за який має бути проведена ревізія. Поряд із програмою розробляється план одночасного проведення ревізій кас та інвентаризацій матеріальних цінностей.

34. ПЛАНУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ

планування - це розробка контролюючим органом загального плану перевірки із зазначенням очікуваного обсягу, графіків та термінів проведення контролю, у тому числі розробка програми, яка визначає обсяг, види та послідовність здійснення контрольних процедур, необхідних для здійснення поставлених завдань. Конкретні питання ревізії визначаються програмою чи переліком основних питань ревізії (далі – програма ревізії).

Програма ревізії включає її тему, період, який має охопити ревізія, перелік основних об'єктів та питань, що підлягають ревізії, та затверджується керівником контрольно-ревізійного органу. Програма ревізії може містити такі розділи: ціль ревізії;

▪ вопросы, подлежащие проверке;

▪ средства и условия, необходимые для проведения ревизии;

▪ сроки и место исполнения;

▪ состав участников ревизии;

▪ формы документального оформления ревизии.

Програма розробляється на основі діючого інструктивного матеріалу, та досвіду, накопиченого ревізуючим органом та затверджується керівником ревізуючого органу або замовником.

Комплексна ревізія передбачає участь у ній фахівців з технології виробництва, планування, постачання, збуту, фінансів, обліку тощо. роботі, керує оформленням матеріалів ревізії, представить у відповідних службах та організаціях.

Склад учасників ревізії оформляється постановою державного органу або наказом щодо організації, якою встановлюється також термін ревізії. Учасники ревізійної групи (контролер-ревізор) виходячи з програми ревізії визначають необхідність та можливість застосування тих чи інших ревізійних дій, прийомів та способів отримання інформації, аналітичних процедур, обсягу вибірки даних із перевіреної сукупності, що забезпечує надійну можливість збирання необхідних відомостей та доказів.

Підготовка ревізорів до ревізії завершується інструктивною нарадою, яку проводить керівник ревізії. На цій нараді керівник ревізії має можливість націлити учасників ревізії на основні завдання, які необхідно вирішити, дати ревізорам низку практичних порад щодо організації роботи на місці ревізії, їх особисту поведінку під час ревізії, вислухати кожного учасника ревізії та роз'яснити будь-які питання.

На нараді перевіряється готовність ревізорів до ревізії. Якщо з'ясується, що учасники ревізії погано знають необхідні нормативні матеріали, недостатньо глибоко вивчили інформацію, що характеризує діяльність наміченого ревізії об'єкта, потрібно відкласти ревізію. Краще приступити до неї пізніше, але ретельніше підготуватися.

Терміни проведення ревізії, склад ревізійної групи та її керівник (контролер-ревізор) визначаються керівником контрольно-ревізійного органу з урахуванням обсягу майбутніх робіт, що випливають із конкретних завдань ревізії та особливостей організації, що ревізується, і, як правило, не можуть перевищувати 45 календарних днів.

35. ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ

Ревізія фінансово-господарську діяльність організації проводиться шляхом здійснення:

▪ проверки учредительных, регистрационных, плановых, отчетных, бухгалтерских и других документов по форме и содержанию в целях установления законности и правильности произведенных операций;

▪ проверки фактического соответствия совершенных операций данным первичных документов, в том числе по фактам получения и выдачи указанных в них денежных средств и материальных ценностей, фактически выполненных работ (оказанных услуг) и т. п.;

▪ организации в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации встречных проверок поступления и расходования средств федерального бюджета, использования внебюджетных средств, доходов от имущества, находящегося в федеральной собственности, - сличения имеющихся в ревизуемой организации записей, документов и данных с соответствующими записями, документами и данными, находящимися в тех организациях, от которых получены или которыми выданы денежные средства, материальные ценности и документы. Контрольно-ревизионный орган при необходимости проведения встречных проверок в организациях, расположенных на территории других субъектов Российской Федерации, обращается по этому вопросу в контрольно-ревизионные управления Минфина России в соответствующих субъектах Федерации, которые обязаны обеспечить в кратчайшие сроки проведение встречных проверок и направление материалов проверок контрольно-ревизионному органу, по просьбе которого произведены проверки. При этом в обращениях должны быть указаны полные наименования организаций и идентификационные номера налогоплательщиков (ИНН), в которых необходимо провести встречные проверки, их юридические адреса, телефоны, счета в учреждениях банка организаций, а также перечень вопросов, подлежащих проверке; - организации процедур фактического контроля за наличием и движением материальных ценностей и денежных средств, правильностью формирования затрат, полнотой оприходования продукции, достоверностью объемов выполненных работ и оказанных услуг, в том числе с привлечением в установленном порядке специалистов других организаций, обеспечением сохранности денежных средств и материальных ценностей путем организации проведения инвентаризаций, обследований, контрольных запусков сырья и материалов в производство, контрольных анализов сырья, материалов и готовой продукции, контрольных обмеров выполненных объемов работ, экспертиз и т. п. При отсутствии или запущенности бухгалтерского учета в ревизуемой организации руководитель ревизионной группы (контролер-ревизор) составляет об этом соответствующий акт и докладывает руководителю контрольно-ревизионного органа. Руководитель контрольно-ревизионного органа направляет руководителю ревизуемой организации и (или) в вышестоящую организацию либо органу, осуществляющему общее руководство деятельностью ревизуемой организации, письменное предписание о восстановлении бухгалтерского учета в ревизуемой организации.

Ревізія проводиться після відновлення в організації бухгалтерського обліку, що ревізується.

36. ВИМОГИ ДО ДОКУМЕНТУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ ДІЙ

Контролер повинен забезпечувати повне документування кожного факту перевірки та оформлювати висновки за результатами перевірок, що відображають усі питання, вивчені під час перевірки, виявлені недоліки та порушення, рекомендації щодо їх усунення, а також щодо застосування заходів дисциплінарного та іншого впливу до порушників.

Будь-який захід фінансового контролю має супроводжуватися обов'язковим документуванням, тобто відображенням отриманої інформації в робочій документації, оформленої відповідно до вимог контролюючого органу.

Матеріали контрольних заходів є джерелом інформації про законність фінансово-господарської діяльності перевіреного підприємства. Вони складаються із зведеного акта ревізії та додатків до нього, відображають усі порушення та недоліки, факти присвоєння, нецільового та неефективного витрачання державних коштів та майна чи фінансових ресурсів організації.

До робочої документації належать:

а) програми ревізії;

б) описи використаних контролерами процедур та їх результатів;

в) пояснення, пояснення та заяви співробітників організації, що перевіряється;

г) копії, у тому числі фотокопії, документів організації, що перевіряється;

д) описи системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку організації, що перевіряється;

е) аналітичні документи, підготовлені контролером;

ж) інші документи.

До опису використаних контролерами процедур належать матеріали особистих контрольних дій перевіряючого: огляд будівель та споруд, обстеження виробництва, порядок вивезення та ввезення цінностей на територію підприємства, стан огорожі по периметру, можливість проникнення на підприємство крім пропускного пункту, вивчення представлених первинних бухгалтерських документів, аналіз результатів роботи системи внутрішнього фінансового контролю та ін.

До складу робочої документації входять також акт ревізії або інший підсумковий документ, та належно оформлені додатки до нього, на які є посилання в акті ревізії (документи, копії документів, зведені довідки, пояснення посадових та матеріально відповідальних осіб тощо).

Матеріали ревізії подаються керівнику ревізійного органу у термін пізніше трьох робочих днів після підписання в ревизуемой организации. На останній сторінці акта ревізії керівник контрольно-ревізійного органу або уповноважена ним на ту особу робить відмітку: "Матеріали ревізії прийняті", вказує дату та ставить підпис.

37. ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМОГО ДОКУМЕНТА

Під час дослідження документів використовують кілька видів перевірок.

формальна перевірка - можна визначити як оцінка зовнішнього вигляду документа: заповнення реквізитів, наявність номера, дати, підписів, наявність виправлень та інших ознак візуально помітних. В даному випадку документи вивчають з метою виявлення дефектів в оформленні документів, встановлення правильності заповнення реквізитів та наявності необумовлених виправлень, правильності присвоєння нумерації, тотожності дат (наприклад, на видатковому касовому ордері – дати оформлення та дати отримання коштів) підчисток, дописок тексту , відповідності документа чинної типової форми тощо.

Арифметична перевірка – це перевірка правильності суми, результату інших арифметичних дій. Цей метод застосовується визначення у документах правильності підрахунків і виявлення помилок чи зловживань, завуальованих шляхом арифметичних дій. Типовим способом шахрайських процесів є спотворення суми. З її допомогою можна виявити арифметичні невідповідності між приватними та підсумковими сумами. Названі невідповідності можуть бути виявлені як по горизонтальних рядках (наприклад при множенні або додаванні), так і по вертикальних (правильність підрахунку по окремих колонках і підсумковій сумі, вираженої як у кількісному, натуральному, так і у вартісному вираженні).

Логическая проверка - це розгляд сутності операції, оцінка відповідності сутності та форми документа, бухгалтерського запису, перевірка повноважень посадових осіб, які підписали документи і т.д. . Здійснення логічної перевірки визначається кваліфікацією перевіряючого, знанням необхідних нормативних документів, умінням аналізувати взаємозв'язки господарських операцій.

Логічна перевірка проводиться способами звірення, порівняння, зіставлення тощо.

Специальные проверки. Примером может быть почерковедческая экспертиза - специальный метод, позволяющий определить правомерность подписи на документе. С применением электронной подписи эта процедура усложняется, поэтому привлекается еще и эксперт в области компьютерной техники, так как подпись может быть подлинной, но поставлена (в электронном виде) без ведома должностного лица. Такая же проблема возникает при проверке документов с факсимильной подписью. Отдельное место занимает процедура прослеживания. Если перечисленные виды проверки применяются к одному документу, то прослеживание предполагает изучение последовательно подготавливаемых документов и анализ их на предмет сохранения сущности и параметров операции. Например, проверка договора с поставщиком по срокам, ассортименту, ценам, затем проверка накладной поставщика, счет-фактуры на соответствие договору, затем проверка документов складского учета на оприходование этой поставки, учет этих ценностей в инвентаризационной ведомости, до момента списания данных ценностей с учета. Длина цепочки прослеживания зависит от специфики деятельности.

38. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗАНИХ ДОКУМЕНТІВ

Методи дослідження взаємопов'язаних документів включають зустрічну перевірку та взаємний контроль.

Зустрічна перевірка передбачає зіставлення різних примірників одного й того самого документа. Цей вид перевірок проводиться також Федеральною службою фінансово-бюджетного нагляду.

Більшість первинних документів складаються у двох та більше примірниках. Під час здійснення господарських операцій вони потрапляють:

1) при внутрішніх операціях – у різні підрозділи одного підприємства;

2) при зовнішніх операціях – у різні організації.

При цьому найпоширенішими є випадки неоприбуткування отриманих в інших організаціях товарних та грошових коштів, зменшення кількості отриманих матеріальних цінностей шляхом підробки тих екземплярів документів, які надходять до відповідної організації.

Застосовувати названий метод доцільно лише у двох ситуаціях:

1) коли особи, що перевіряються, знищили екземпляр документа, що знаходиться тільки у них, але в інших організаціях (підрозділах) екземпляри збереглися;

2) коли в результаті вчинення підробки з'явилися розбіжності у змісті різних примірників одного й того самого документа. І тут злочинці зуміли сфальсифікувати в повному обсязі екземпляри, т. е. оригінали їх збереглися.

Метод взаємного контролю полягає у використанні у будь-якому поєднанні найрізноманітніших документів, прямо чи опосередковано що відображають господарську операцію, що перевіряється.

Зіставлення можуть піддаватися різні бухгалтерські документи, і навіть документи оперативно-технічного обліку (ваговий журнал, бракеражний журнал, журнали обліку транспорту, що в'їжджає і що виїжджає з підприємства, графіки завезення товару та інших.).

За допомогою цього методу вирішуються дві основні задачі:

1) виявляються фальшиві документи;

2) визначається коло осіб, причетних до скоєння протиправного діяння.

Про наявність у документах фальсифікації можуть свідчити дві групи ознак, що виявляються взаємним контролем:

▪ отсутствие необходимых взаимосвязанных документов (разрыв в "цепочке" документов);

▪ противоречия в содержании взаимосвязанных документов.

Метод взаємного контролю документів вирішує ще одне досить важливе завдання – моделювання втраченого чи спотвореного документа. Зіставляючи різні документи, можна побудувати модель документа в первісному (первозданном) вигляді, який може бути джерелом інформації про відомості, що містяться в ньому.

За допомогою створення такої моделі документа можна встановити:

▪ действительное содержание документа со всеми его реквизитами;

▪ реквизиты документа, которые побудили преступников его уничтожить или фальсифицировать;

▪ следы хозяйственной операции, указанной в утраченном или искаженном документе, которые могут найти отражение в иных носителях информации ("цепочка" и "круг" документов).

39. МЕТОД ВІДНОВЛЕННЯ КІЛЬКЕННОГО ОБЛІКУ

Методи перевірки документів, що відображають однорідні операції, включають відновлення кількісного обліку, контрольне звірення залишків, хронологічний та порівняльний аналізи та ін. Наприклад, у сфері громадського харчування (їдальня, кафе, ресторани) може застосовуватися також спеціальний для даної сфери метод зворотної калькуляції, т.е. е. контрольний перерахунок готових виробів у вихідну сировину.

Відновлення кількісного (кількісно-сортового) обліку може бути використане при проведенні документальної ревізії у будь-якій галузі економіки, але найчастіше цей метод застосовується на підприємствах торгівлі та громадського харчування (складах, оптових базах, магазинах, кафе, їдалень тощо).

Можливе суцільне чи вибіркове відновлення кількісного обліку: у першому випадку відновлюється вся картотека, у другому – перевіряється рух окремих видів товару. Насправді суцільне відновлення кількісного обліку потребує великих витрат часу і ревізори використовують його у необхідних випадках.

У деяких організаціях (підприємствах громадського харчування, складах) всі прибуткові та видаткові операції з матеріальними цінностями оформляються первинними документами, але вторинний бухгалтерський облік ведеться лише у сумарному грошах.

Відсутність кількісно-сумового бухгалтерського обліку, тобто обліку руху товарів у кількісному та грошовому вираженні за окремими найменуваннями та сортами, сприяє прихованню зловживань, при яких у результаті підробок у первинних документах змінюються дані про реальний рух окремих цінностей, але загальна сума вартості товарів підганяється під дійсну.

Типовими прикладами таких зловживань є: під час здійснення складських операцій - відпуск товарів нижчого сорту під виглядом вищого, при виробничих операціях на підприємствах комунального харчування - заміна одних товарів іншими, дешевшими. Сумарні надлишки реалізуються шляхом вилучення грошового виторгу, присвоєння цінних товарів, виписки безтоварних накладних.

Найбільш ефективне застосування даного методу у таких ситуаціях:

1) на основі порушення інструкції кількісний облік взагалі не вівся, що було використано з метою приховування розкрадань;

2) записи у картотеці не відповідають первинним документам та умовам здійснення операцій;

з) картотека велася недостатньо детально (облік за середніми цінами, пересортиця за артикулами та ін.).

Зазначені та інші подібні зловживання можуть бути розкриті шляхом відновлення кількісно-сумового обліку. Практично його здійснюють наступним чином: на товар кожного найменування, сорту та ціни заводиться окрема картка, в якій відзначаються весь рух та залишки цього товару за період, що перевіряється на основі інвентаризаційних описів та прибутково-видаткових документів. Порівняння облікових залишків із фактичними на кінець кожного інвентаризаційного періоду дозволяє виявити надлишки одних товарів та нестачу інших.

40. МЕТОД КОНТРОЛЬНОГО ЗВІТНЕННЯ ЗАЛИШКІВ

p align="justify"> Метод контрольного звірення залишків найчастіше застосовують контрольно-ревізійні органи при виявленні розкрадань на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування в тих випадках, коли не можна застосувати метод відновлення кількісного обліку. Дані про залишок товару з інвентаризаційного опису на кінець інвентаризаційного періоду, що перевіряється, зіставляються з підсумковими даними про рух цього товару за весь період починаючи від попередньої інвентаризації.

При контрольному звіренні залишків у роздрібній торгівлі використовують такі документи: два інвентаризаційні описи (на початок та кінець інвентаризаційного періоду);

▪ приходные документы за проверяемый период;

▪ расходные товарные документы (продажа товаров мелким оптом, в кредит, документы на возврат товаров, акты на списание товаров, кассовые ленты и чеки). Используя эти документы, ревизор анализирует движение конкретного товара и делает его количественную выборку. На основе выборки вычисляется максимально возможный остаток товара на день инвентаризации, который сравнивается с остатком по инвентаризационной описи.

Під максимально можливим залишком розуміється залишок товару, який міг би опинитися в наявності за чергової інвентаризації за умови, якщо населення за весь інвентаризаційний період не набуло жодного кілограма чи найменування товару. Внаслідок контрольного звірення залишків може бути отримано два результати: надлишки товару;

▪ недостача (что свидетельствует о возможной реализации товара населению без отражения этого факта в учете).

Обидва ці показники можуть використовуватись при доведенні протиправної діяльності. Наприклад, надлишок товару, що перевіряється, може бути викликаний:

▪ поступлением неучтенных товаров (в том числе и заменой одних товаров другими при их получении от поставщиков);

▪ приписками в описи на конец инвентаризационного периода с целью временного сокрытия недостачи;

▪ оформлением бестоварных расходных документов;

▪ невключением в описи на начало периода каких-либо товаров с целью сокрытия суммарных излишков;

▪ ошибками материально ответственных лиц и членов инвентаризационных комиссий.

Найбільш ефективне застосування даного методу у випадках отримання правоохоронними органами наступної інформації: про реалізацію в торговій організації неврахованих товарів;

▪ об оформлении бестоварных расходных документов;

▪ о подлоге в товарных отчетах, связанном с несвоевременным проведением по учету первичных приходных и расходных документов с целью сокрытия недостач и излишков;

▪ включении в описи в момент проведения инвентаризации несуществующих или позаимствованных товаров с целью сокрытия недостачи;

▪ сокрытии суммовых излишков в период инвентаризации. Очень часто два последних случая применяются для искажения данных инвентаризации в период изменения цен (расценок) на товары. Вместе с тем существуют определенные ограничения применения метода контрольного сличения остатков. К их числу относится завоз товара на "свободное место". Наиболее часто подобные противоправные отклонения используются в сфере торговли и общественного питания, когда товар реализуется за наличный расчет без использования контрольно-кассовых машин (развалы, микрорынки, ярмарки и т. п.).

41. МЕТОД ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ. ОТРИМАННЯ ПІДТВЕРДЖЕНЬ

Порівняльний аналіз передбачає взаємне зіставлення змісту різних (але однакових формою) документів, що відображають аналогічні за змістом операції. Його основу становить зіставлення порівнюваної господарської операції з аналогічними з метою виявлення можливих відхилень, що важко пояснити звичайними причинами.

Названий метод застосовується переважно пошуку первинних відомостей про факти можливих зловживань.

Предметом зіставлення можуть бути різні реквізити документів: кількісні та якісні вимірювачі, дати складання документів та ін.

При цьому можуть бути такі відхилення змісту окремого документа від показників інших аналогічних документів, які звичайним, нормальним господарським процесом пояснені бути не можуть або взагалі не мають об'єктивних (економічних) обґрунтувань.

Наприклад, аналіз відпустки одного й того самого товару з оптової бази, але у різні магазини, різним підприємцям може сприяти звуженню кола пошуку та зверненню уваги перевіряючих осіб на господарську діяльність конкретного суб'єкта.

Отримання письмових довідок від різних підприємств з приводу господарської операції, що перевіряється, або змісту документів, що перевіряються, може здійснюватися шляхом направлення письмового запиту, який повинен бути складений на бланках організації та засвідчений підписом її керівника.

Цей прийом також широко використовується для отримання вичерпних доказів від відповідних фахівців та посадових осіб у ході перевірки. За всіма фактами порушень, розтрат недостач, надлишків, а також виявленими суттєвими помилками у бухгалтерському обліку відповідні відповідальні особи зобов'язані за письмовим запитом правоохоронних або ревізійних органів давати письмові повідомлення у вигляді довідок та надавати їх (безпосередньо або поштою) контролюючого органу.

Право направлення запиту та отримання відомостей мають багато структур: Антимонопольний комітет; Федеральна інспекція праці; Державний комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації; Федеральна служба фінансово-бюджетного нагляду. Так, для встановлення фіктивності операцій, відображених у товарних чеках, контролер-ревізор чи слідчий можуть отримати довідку від відповідного магазину про те, що в асортименті відсутні товари, зазначені у чеках; для підтвердження підробленості наряду, оформленого на ім'я певної особи, можна отримати довідку адресного бюро про те, що за вказаною адресою дана особа не проживає, або довідку про те, що зазначеного у бухгалтерських документах підприємства взагалі не існує тощо.

42. ФАКТИЧНИЙ КОНТРОЛЬ. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Це найпоширеніший метод фактичного контролю. З його допомогою не тільки здійснюється контроль за безпекою власності організації, а й забезпечується достовірність фактичних даних про наявність майна.

Розпорядження про проведення інвентаризації майна платника податків при виїзній податковій перевірці, порядку та строках її проведення, склад інвентаризаційної комісії приймає керівник податкового органу (його заступник) за місцезнаходженням платника податків, а також за місцем перебування нерухомого майна, що належить йому, і транспортних засобів. Основними цілями інвентаризації є виявлення фактичної наявності майна та неврахованих об'єктів, що підлягають оподаткуванню; зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку; перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Податкові органи вправі залучати щодо інвентаризації майна платника податків експертів, перекладачів та інших фахівців.

До початку перевірки фактичної наявності майна інвентаризаційної комісії слід отримати останні на момент інвентаризації прибуткові та видаткові документи або звіти про рух матеріальних цінностей та коштів.

Председатель инвентаризационной комиссии визирует все приходные и расходные документы, приложенные к реестрам (отчетам), с указанием "до инвентаризации на "..." (дата)", что должно служить основанием для определения остатков имущества к началу инвентаризации по учетным данным.

Матеріально відповідальні особи дають розписки про те, що до початку інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на майно здано до бухгалтерії, відображені у бухгалтерських регістрах або передані комісії та всі цінності, що надійшли на їхню відповідальність, оприбутковані, а вибулі списані у витрату. Аналогічні розписки дають і особи, які мають підзвітні суми придбання чи доручення отримання майна.

Відомості про фактичну наявність майна записуються в інвентаризаційні описи або акти інвентаризації не менше ніж у двох примірниках.

Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту та точність внесення до опису даних про фактичні залишки основних засобів, запасів, товарів, коштів та іншого майна, правильність та своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації.

Фактичне наявність майна під час інвентаризації визначають шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обмірювання. Платник податків має створити умови, що забезпечують повну та точну перевірку фактичної наявності майна у встановлені терміни (забезпечити робочою силою для перевішування та переміщення вантажів, технічно справним ваговим господарством, вимірювальними та контрольними приладами, мірною тарою).

За матеріалами та товарами, що зберігаються у непошкодженій упаковці постачальника, кількість цих цінностей може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі (на вибірку) частини цих цінностей. Визначення ваги (або обсягу) навалочних матеріалів допускається проводити на підставі обмірів та технічних розрахунків.

43. ПЕРЕВІШЕННЯ ТА ПЕРЕМІРЮВАННЯ

Це перевірка фактичної наявності цінностей, зафіксованих у прибутково-видаткових документах та матеріалах інвентаризацій.

Даний метод не слід змішувати з власне інвентаризацією, хоча він і включає перевішування, перемірювання, вимірювання цінностей, згаданих у документах.

Контрольне переважування та перемірювання повинні проводитися тільки справними ваговимірювальними приладами. Якщо перезважування здійснюється на вагах (циферблатних, настільних, товарних, електронних та ін.), де було здійснено купівлю товару, то ці ваги повинні бути уважно оглянуті на наявність пломб, відсутність механічних пошкоджень, при необхідності відрегульовані за рівнем та встановлені точно на нуль ".

Якщо вагові вимірювальні прилади розбалансовані або взагалі непридатні для використання, вони підлягають вилученню, і подальше зважування проводиться на контрольних вагах. У необхідних випадках для перевірки вагових приладів може бути запрошений метролог.

Ефективність методу великою мірою залежить від своєчасності застосування. При перевірці прибутково-витратних документів він спрацьовує найчастіше на момент виконання господарської операції. Так, ревізор з власної ініціативи або за дорученням правоохоронних органів може звірити фактичний обсяг партії вантажу зі змістом накладної у момент транспортування чи надходження товару складу покупця.

Перевірка можлива і після завершення операції, але негайно, поки, наприклад, безтоварна парафія не замаскована такою ж безтоварною витратою.

Цей прийом нерідко використовується для перевірки матеріалів інвентаризації, коли сумнівні позиції опису контролюються повторним зняттям залишків.

44. КОНТРОЛЬНИЙ ЗАМІР. ОГЛЯД ТЕРИТОРІЇ ТА МАЙНА

Контрольний замір відрізняється від контрольного обміру способом виконання: обмір є вимірювання зовнішніх параметрів (товщина бетонної стяжки, цегляної кладки і т. д.), а замір - спосіб визначення фактичної наявності майна, що знаходиться в будь-якій тарі, наприклад в цистерні.

Виміри вимагають технічної підготовки контролера, оскільки розрахунок обсягу речовини в ємності вимагає, як правило, знання залежності обсягу від температури, методики перерахунку обсягу в масу і т. д.

Огляд території та майна - це перевірка реального стану коштів господарства, згаданих у змісті документа шляхом огляду та обстеження певних об'єктів.

Огляду можуть піддаватися найрізноманітніші об'єкти: виробничі приміщення, устаткування, території, склади, продукція та інших. До огляду чи обстеження за необхідності залучають керівників об'єкта (індивідуальних підприємців), що перевіряється, або осіб, відповідальних за ті чи інші ділянки роботи і можуть дати необхідні пояснення.

Такий огляд провадиться працівниками міліції, а обстеження уповноважені проводити контролери-ревізори, представники податкової інспекції, які здійснюють перевірки, органи торгінспекції, органи СЕС, інспектори Держстандарту, представники державної інспекції праці.

У торгових організаціях перевірки багатьох господарських операцій потрібно проводити ретельний огляд маркування, товарних знаків, наявності акцизних марок, інших відмітних ознак конкретних товарів. Отримані під час огляду дані зіставляються із змістом бухгалтерських документів. У тих випадках, коли для перевірки документів потрібно вивчити властивості товарів, що оглядаються, до участі в огляді може бути залучений спеціаліст-товарознавець.

Під час огляду вагового господарства може бути виявлено такі нарушения:

▪ отсутствие клейма на весоизмерительных приборах;

▪ облегченные гири;

▪ утяжеленные чаши для взвешивания;

▪ разбалансированные весы и др.

Огляд торгових приміщень дозволить встановити порушення при використанні контрольно-касових машин. Усі дані, отримані під час огляду, зіставляються із змістом бухгалтерських документів.

У разі якщо необхідна глибша перевірка та з'ясування стану обліку та дотримання технологічного процесу, особа, що перевіряє, обстежує окремі ділянки підприємства. У процесі цієї діяльності можуть бути факти:

▪ нарушения правил хранения продукции;

▪ неудовлетворительной организации контрольно-пропускного режима;

▪ сокрытия объектов от налогообложения и др.

45. Вилучення зразків. АНАЛІЗ ЯКОСТІ СИРОВИНИ, МАТЕРІАЛІВ І ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

У процесі огляду та обстеження різних об'єктів перевіряючими особами можуть здійснюватися відбір проб та вилучення зразків сировини, матеріалів, продукції для подальшого проведення їхнього аналізу в умовах лабораторій.

Аналіз якості сировини, матеріалів та готової продукції дає можливість виявити факти використання неповноцінної сировини, заміни одних матеріалів іншими, дешевшими, недокладання в продукцію, спотворення якісних показників продукції, що приймається або випускається. Подібні факти можуть свідчити не лише про порушення технології виробництва, встановлені правила, норми, стандарти та технічні умови, а й про зловживання, пов'язані зі створенням неврахованих надлишків матеріальних цінностей.

Зазначений метод фактичного контролю передбачено п. 13 Інструкції про порядок проведення ревізії та перевірки контрольно-ревізійними органами Мінфіну Росії, затвердженої наказом Мінфіну Росії від 14.04.2000 № 42н.

Даний метод застосовується найчастіше в період обстеження стану роботи на тій чи іншій ділянці діяльності ревізованої організації. При цьому необхідно прагнути до того, щоб брати на аналіз продукцію, випущену до початку ревізії, або сировину, запущену у виробництво на той час. Інакше перевірка може бути неефективною.

Якщо перевірка якості можлива без спеціальних лабораторних досліджень і проводиться прямо на місці знаходження продукції, то обов'язкову участь у ній повинні взяти особи, відповідальні за цю ділянку роботи, та особи, що перевіряються. При цьому необхідно дотримуватись встановлених правил щодо методики та техніки дій з отримання зразків і проб.

Перевірка має оформлятися відповідним актом, якщо її результати мають значення для ревізії. У випадках, коли аналіз повинен проводитися в лабораторії, ревізор організує взяття відповідних проб або зразків сировини, матеріалів. Ця дія оформляється актом за підписами всіх присутніх. У ряді випадків можливе оформлення одержання проб, зразків документами, передбаченими для різних міністерств та відомств. Результати лабораторного аналізу як відповідного документа додаються до акту ревізії.

46. КОНТРОЛЬНИЙ ЗАПУСК СИРОВИНИ (МАТЕРІАЛІВ) У ВИРОБНИЦТВО

Даний метод застосовується у тому випадку, коли необхідно:

▪ проверить правильность действующих или ранее действовавших в ревизуемый период на предприятии норм расхода сырья и материалов;

▪ установить фактический расход, количество отходов, выход готовой продукции;

▪ проверить технологический процесс, производительность оборудования.

Для цього проводяться відповідні дослідні дії, наприклад, розкрий тканини, випуск м'ясопродукції, випікання хліба тощо.

Контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво допомагає виявити різні недоліки та порушення у нормуванні та технології виробництва, розкрити розкрадання та інші зловживання, пов'язані зі створенням неврахованих надлишків матеріальних цінностей за рахунок застосування завищених норм витрати та необґрунтованого списання понад норми, зміни технологічного режиму, спотворення якісних показників продукції.

Необхідно, щоб виробництво продукції здійснювалося в таких же умовах і в тому порядку, як здійснювалося раніше. Лише за цієї умови результати контрольної операції, що проводиться, можуть бути використані для встановлення фактичної витрати сировини та матеріалів при випуску продукції, отримання додаткової інформації про розкрадання тощо. буд. норм, технічних умов, технологічних карт, виробничих журналів, документів з обліку витрати сировини та матеріалів, виходу продукції, лабораторних аналізів та ін.

Важливе значення мають пояснення посадових осіб та працівників, які працювали раніше на підприємстві. В результаті вивчення може бути встановлено, що характер та умови виробництва не змінилися. У цих випадках як контрольний може бути взятий будь-який черговий запуск сировини та матеріалів. Якщо ж дані змінилися або були спотворені, захід має бути організований з урахуванням цих змін шляхом відтворення колишніх умов. Учасниками даного контрольного запуску сировини у виробництво повинні бути, як правило, ті самі працівники підприємства, які до цього працювали на даному виробництві, у тому числі посадові особи, службова діяльність яких перевіряється.

При організації та проведенні контрольного запуску слід мати на увазі, що з метою приховування порушень і зловживань особи, що ревізуються, нерідко підмовляють робітників або самі намагаються обманним шляхом змінити ті чи інші істотні умови експерименту і спотворити його результати. У зв'язку з цим для кращого спостереження та контролю за дотриманням умов експерименту доцільно залучати незацікавлених осіб або проводити експеримент за участю групи ревізорів.

Весь хід цього заходу від початку до кінця з необхідними подробицями фіксується в одному або кількох актах, які його підписують учасники. Результати, зафіксовані в акті, використовуються у подальшій ревізійній перевірці та відбиваються потім у загальному акті ревізії.

47. КОНТРОЛЬНЕ КУПІВЛЯ

Контрольна покупка проводиться самим контролером чи покупцем у присутності двох представників громадськості. Мета - встановлення дотримання правил торгівлі, ведення фінансової чи підприємницької діяльності. У ході проведення контрольної закупівлі визначаються фактична вага товару, правильність грошових розрахунків.

Перевіряючою особою імітуються певні дії, тому контрольна купівля, за своєю суттю, є уявною угодою купівлі-продажу, що здійснюється перевіряючими особами лише для досягнення певної мети і без наміру створити відповідні їй правові наслідки (див. ст. 170 та гол. 30 ЦК України) .

Зазначимо, що зміни та доповнення, внесені до Федерального закону РФ "Про міліцію", позбавили працівників міліції права здійснювати контрольні покупки.

У процесі контрольної купівлі контролер чи покупець просить продати йому певну кількість тієї чи іншої товару. Після того, як товар зважений (відміряний) продавцем, переданий покупцеві і з ним здійснено розрахунок, купівля оголошується "контрольною" і викликається завідувачем торговим підприємством. У присутності продавця, завідувача, двох покупців здійснюється перевірка фактично відпущеного товару та правильність розрахунків шляхом перезважування, перемірювання, перерахунку товару.

У торгових залах продовольчих магазинів можуть встановлюватися в доступному для покупця місці контрольні ваги, а магазинах, що торгують тканинами, - контрольні метри.

Правильність наливу рідин перевіряється переливанням її у мірний циліндр (колбу), що має відповідне маркування та попередньо ополоснутий аналогічною рідиною.

Правильність розфасовки товарів встановлюється шляхом зважування не менше 10 схилів та визначення середньої ваги.

Відмірювання вовняних, лляних, махрових, костюмно-одягових тканин, ватину при відпустці покупцеві здійснюється шляхом накладання дерев'яного брускового метра на тканину, що лежить на прилавку (столі) у вільному стані, без складок.

Результати контрольної купівлі оформлюються актом контрольної купівлі, який підписується всіма учасниками цієї дії. Акт складається формою, встановленої кожному за контролюючого відомства.

48. КОНТРОЛЬНІ ОБМІРИ

Контрольні обміри виконаних робіт найчастіше застосовуються для перевірки виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт. З їх допомогою встановлюються фактичний обсяг та вартість виконаних робіт та перевіряється правильність їх відображення в актах приймання робіт та нарядах робітникам, а також правильність списання матеріалів на виробництво цих робіт.

Як правило, обмір здійснюється із залученням фахівців-будівельників. Під час підготовки обміру визначаються конкретні об'єкти, конструктивні елементи та види робіт, які підлягають перевірці. Після цього підраховуються кількість та вартість робіт, виконаних з початку будівництва та оплачених за актами приймання робіт, що перевіряються, або нарядами. Ці дані звіряють з даними проектно-кошторисної документації і виявляють відхилення в характері, кількості та вартості робіт. Якщо виникає необхідність перевірити правильність списання матеріалів, то підраховуються види та кількість списаних матеріалів.

До участі в обмірі залучаються зацікавлені посадові особи, виконавці, відповідальні за будівництво чи ремонт об'єкта та підписали акти приймання робіт, наряди та документи на списання матеріалів – це зазвичай виконроби, начальники дільниць. Крім того, для участі в обмірі можуть бути запрошені представники замовника, кошторисно-проектної організації, робітники, прізвища яких зазначені у нарядах на виконання робіт, що перевіряються, представники громадськості.

Основним способом виконання обмірів будівельних робіт є інструментальний замір (рулеткою, метром, геодезичним інструментом тощо). Перевірка обсягів робіт по конструкціях, замір яких не викликається необхідністю або утруднений, здійснюється за робочими кресленнями та специфікаціями після встановлення відповідності виконаних робіт робочим кресленням та за наявності конструкції у положенні, передбаченому проектом.

При виконанні обміру використовуються такі документи: акти на виконання робіт, журнали обліку виконаних робіт, що ведуться по кожному об'єкту будівництва, журнали витрати будівельних матеріалів, наряди робіт, акти геодезичних вимірів, акти технічного обстеження будівель, акти приймання робіт, проектно-кошторисна документація, дані бухгалтерського обліку про списання матеріалів та ін.

За допомогою обміру перевіряються:

1) відповідність характеру, кількості та вартості виконаних робіт тим, що зазначені в актах приймання та нарядах, а також у проекті та кошторисі;

2) відповідність виконаних робіт складу робіт, передбаченому кошторисними нормами, на підставі яких складено застосовані при розрахунках поодинокі розцінки, калькуляції та прейскурантні ціни, а також розцінками у вбраннях;

3) закінченість об'єктів, конструктивних елементів, етапів та видів робіт або їх частин (у тих випадках, коли це має значення для ревізії).

Результати обміру виконаних робіт відображаються у складеному ревізором спільно з фахівцем-будівельником актом обміру, який підписують усі учасники цієї дії.

49. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

1. Обсудите с представителями проверяемой организации, как они оценивают риски искажения данных о величине денежных средств в бухгалтерской отчетности.

2. Обсудите, какие меры принимаются ими для снижения риска искажения сотрудниками организации таких данных.

3. Запросите документы, регламентирующие проведение таких процедур.

4. Запросите документы, подтверждающие проведение таких мер. Изучите содержание таких документов, результаты контроля, степень выполнения установленных регламентов или положений. Побеседуйте с лицами, проводившими мероприятия и подписавшими итоговые документы.

5. Повторите (по возможности) такую же контрольную процедуру.

6. Сделайте предварительный вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. В большинстве случаев такими мерами являются инвентаризации денежной наличности. Попросите акты инвентаризаций за отчетный год.

На жаль, у часто ці акти заповнюються формально, без проведення реальної перевірки стану коштів. Ревізор може поговорити з членами інвентаризаційної комісії (з кожним окремо) попросивши їх описати, як проходила інвентаризація (коли: вранці та ввечері, що перераховували спочатку, що потім і т. д.).

Окремою контрольною процедурою є раптова інвентаризація. Необхідно вивчити, як вона була організована, якщо вона проводилася, чи була можливість попередити касира про її проведення.

p align="justify"> При значному обсязі касових вузлів ефективною контрольною процедурою є ротація касирів. У цьому випадку ревізор може ознайомитися з планом ротації та перевірити за табелями та касовими документами, чи було реальне переміщення касирів. В цьому випадку, як правило, шляхом інвентаризації повинні виявлятися невеликі надлишки або недостачі (напевно, кожен стикався в магазині із ситуацією "занесете потім", або "на жаль, немає дрібних монет"). Відсутність протягом усього звітного періоду факту виявлення недостачі або надлишків під час інвентаризації касових вузлів потребує додаткового вивчення.

Елементом середовища контролю є наявність у створенні формального заборони касирам мати при собі власні кошти. Ревізор може перевірити документальну наявність такої заборони та підпис касира про ознайомлення.

Іншим різновидом контрольних процедур є класична фізична охорона коштів, приміщення, а також самих співробітників касових вузлів. Як мінімум, ревізор повинен переконатися в наявності сейфа, залізних дверей та тривожної кнопки у приміщенні каси, а також насправді договору з відповідними охоронними службами. Ревізор може провести повторну процедуру раптової перевірки, попросити касира показати останні касові ордери. Відсутність на них нумерації, підписів керівника тощо свідчать про типову, але далеко не кращу ситуацію в галузі внутрішнього контролю. Ревізор також може спробувати ввести у базу, що використовується, реквізити видаткового касового ордера з номером, ідентичним вже виданому, провівши коригування нумерації вручну. Якщо це можливо, він може дійти невтішного висновку про ненадійності вбудованих у комп'ютеризовану систему засобів контролю.

50. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо коштів перевірка законодавства включає перевірку дотримання двох основних законів - про застосування контрольно-касової техніки (ККТ) та про протидію легалізації доходів, добутих незаконним шляхом.

Перевірка дотримання закону про ККТ є компетенцією органів податкового контролю, повноваження інших контролерів визначаються відповідно до законодавства. Наприклад, внутрішній контролер може перевірити дотримання цього закону, якщо це передбачено положенням. Найкращим методом перевірки у разі є метод " таємничий покупець " , відомий у радянської ревізії як метод контрольної купівлі, коли, не афішуючи свій статус, контролер виробляє закупівлю як звичайний покупець, спостерігаючи за процесом фіксації отриманих від нього коштів. Більш складним питанням є включення у реалізацію цього методу елемента провокацій типу "я поспішаю, чек не потрібен" і т. д. Але в даний час ведеться дискусія про допустимість застосування цього методу.

Дотримання закону про протидію легалізації також перебуває у сфері органів державної компетенції. Однак низка організацій зобов'язаний створювати спеціальну систему внутрішнього контролю за дотриманням положень цього закону. Так було в п. 2 ст. 7 Федерального закону "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму" чітко визначені вимоги до змісту правил внутрішнього контролю, що розробляються організаціями, які здійснюють операції з грошима або іншим майном.

При цьому правила внутрішнього контролю організацій (за винятком кредитних організацій) розробляються з урахуванням Рекомендацій щодо розробки організаціями, які здійснюють операції з коштами або іншим майном, правил внутрішнього контролю з метою протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затверджених розпорядженням Уряду РФ. Правила повинні містити порядок документального фіксування необхідної інформації, забезпечення конфіденційності інформації, кваліфікаційні вимоги до підготовки та навчання кадрів, порядок зупинення операцій з грошима чи іншим майном у випадках, передбачених п. 10 ст. 7 згаданого федерального закону, і навіть критерії виявлення та ознаки незвичайних угод з урахуванням специфіки діяльності відповідної організації.

Крім того, при розробці організаціями, які здійснюють операції з грошовими коштами або іншим майном, правил внутрішнього контролю доцільно використовувати Рекомендації щодо окремих положень правил внутрішнього контролю, що розробляються організаціями, які здійснюють операції з грошовими коштами або іншим майном, з метою протидії легалізації (відмиванню) доходів отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму, затверджені наказом Комітету з фінансового моніторингу Росії.

51. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перевірка операцій з готівкою за звітний період передбачає вивчення того, що:

1) всі відображені в обліку операції справді мали місце (передумова "виникнення);

2) всі операції, які справді мали місце, відображені в обліку (передумова повноти);

3) правильно відображено суми та інші ідентифікаційні ознаки (кому, за що, коли і т. д.).

Проверка данных об остатках наличных денежных средств на конец года. Следует сравнить сумму в кассовой книге, в отчете кассира за последний рабочий день отчетного года и данные бухгалтерского счета. Здесь также крайне редко выявляются ошибки. Более интересные результаты дает анализ количества выписанных приходных и расходных кассовых ордеров в среднем в день с показателями последней декады декабря. Однако выявленное возрастание объема может иметь два различных объяснения: обычное стремление завершить все расчеты к концу года (например, получить депонированную заработную плату) или "подтасовка" для достижения "нужных" показателей.

Проверка операций с безналичными денежными средствами. Наиболее надежным методом проверки является получение от банка оригинала подтверждения остатка на расчетном счете на отчетную дату с указанием оборотов по счету за отчетный год. Данные сверяются с учетными, подтверждение банка подшивается к материалам ревизии.

Необхідно запитати інформацію про всі банки, в яких відкрито рахунки організації. У міру потреби та можливості звірити ці дані з даними податкового органу. Вибірково можна відкрити два-три різні договори та звірити зазначені у договорах реквізити з наданою інформацією про рахунки. Найчастіше реквізити змінюють листами, залишаючи у договорах незмінені дані. Для цього потрібно переглянути порядок обліку вихідних листів. Відсутність чіткої архівації або знищення таких листів після надсилання є сигналом для більш докладного вивчення цього аспекту. Для цього бухгалтера можна попросити вивести список дебіторів, які сплатили свої борги у звітному році негрошовими коштами (заліками, постачанням, векселями тощо). Підозра можуть викликати середні та дрібні за обсягом заборгованості, які часто повторюються в даних звітності дебіторів. У цьому випадку ситуація потребує більш детального розгляду.

Проверка правильности составления отчета о движении денежных средств. Часто этой отчетной форме не уделяется должного внимания при контроле, хотя она в большой мере является отражением реального состояния дел на данном участке. Самым простым способом контроля является проверка движения средств по инвестиционной деятельности (покупка или продажа основных средств, ценных бумаг и т. д.). Как правило, организация в течение года приобретает хотя бы одно основное средство. Следует попросить бухгалтера распечатать данные о стоимости приобретенных за год основных средств и сравнить с данными отчета о движении денежных средств по инвестиционной деятельности. Примерно схожие цифры подтверждают правильность отчетности; расхождение может объясняться тем, что приобретенные основные средства еще не оплачены (или наоборот, оплачены, но еще не получены), или ошибкой в отчете.

52. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Оцінка ефективності починається з вивчення питання про наявність бюджетів коштів, регламентації їхньої розробки, затвердження та зміни.

Ревізор може попросити надати документи, що підтверджують проведення аналізу виконання бюджету, з'ясування причин невиконання тощо.

Окремим питанням є оцінка ефективності грошового обігу. Не слід забувати, що, на жаль, деякі законодавчі акти містять норми, що перешкоджають найефективнішому розпорядженню грошовими ресурсами. Цей аспект слід враховувати для формування висновків. Наприклад, організація отримала гроші, але вони знадобляться їй лише за три тижні. Вони можуть лежати на розрахунковому рахунку, бути покладені на депозит, вкладені в цінні папери і т. д. Оцінка ефективності, а й ризику різна. Зрозуміло, що вкладення цінних паперів могли дати більший прибуток, ніж депозити, а могли взагалі " прогоріти " . У ряді випадків, наприклад, при отриманні цільових коштів розміщення їх навіть на депозит чітко законодавством не врегульовано.

На прикладі вивчення причин конкретних платежів аналізуються умови платежу, вибір найефективнішої форми.

При оплаті постачальнику вивчається, чи це передоплата чи наступна оплата, і можна було заплатити пізніше, чи передбачено платіж бюджетом, як і проведено за звітом, чи були відхилення від бюджету тощо.

Найчастіше організації одержують значні суми, здають їх у банк, платять за інкасацію, перерахунок готівки, а наступного дня забирають приблизно таку ж суму для видачі заробітної плати, знову платять за інкасацію, а також за видачу готівки. При виявленні таких фактів ревізору слід розглянути питання про можливість без порушення вимог законодавства скоротити витрати на здачу та отримання грошей, наприклад, погодити графіки надходження коштів від покупців з днями видачі заробітної плати або отримати дозвіл банку на видачу заробітної плати з виручки тощо.

У деяких випадках організації платять своєму банку високий відсоток за здачу та отримання готівки, тоді як інші банки пропонують більш пільгові умови, аж до безкоштовного зарахування готівки на розрахунковий рахунок. Ревізору слід перевірити, чи аналізувалися умови роботи банку з готівкою, які аргументи були вирішальними при виборі обслуговуючого банку.

Видача значних грошових сум під звіт працівникам тривалі терміни (зокрема з періодичним оформленням повернення підзвітних сум) можна як операції безвідсоткового кредитування фізичної особи.

Досліджені графіки та результати їхнього аналізу також долучаються до матеріалів ревізії.

53. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. СПЕЦІАЛЬНІ КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ

Риск того, что не все поступившие наличные деньги отражены в учете. В этом случае полученные денежные средства не приходуются в кассу организации. При этом сами приходные кассовые документы либо вообще не оформляются, либо оформляются, но затем уничтожаются.

Виявляються ці випадки шляхом проведення процедури "таємничий відвідувач": ревізор здійснює закупівлю, а потім перевіряє відображення сплачених ним грошей у бухгалтерських документах організації-продавця.

Порушення може бути виявлено шляхом нагляду за роботою касира. Підозра можуть викликати запис всіх платежів не відразу в касову книгу, а в окремий аркуш, зошит, відсутність нумерації виданих документів, явний розрив у нумерації квитанцій касових ордерів і ордерів, що видаються протягом дня, прибуткових ордерів і ордерів за минулий день, наявність неоформлених аркушів касової книги день, що передує ревізії, наявність подвійної нумерації касових документів, нумерації з використанням дробів та літер, наприклад виписка прибуткових касових ордерів № 343/2 та № 344/а.

Інвентаризація каси у разі, зазвичай, не результативна, оскільки касир пред'являє все реально видані документи, і надлишків, ні недоліків у касі немає. Аналітично може бути виявлено надзвичайно високий оборот у день ревізії. Наприклад, звичайна виручка протягом дня становить 100 тис. крб., день ревізії за результатами інвентаризації каси виручка становила 300 тис. крб. Але працівники мають, як правило, заготовлену відповідь "минула реклама", "знайшли хороших розповсюджувачів", "не знаємо, чому сьогодні всі раптом вирішили закупитися" і т. д. Підтвердити факт наявності "подвійної бухгалтерії" може касир, проте ймовірність отримання від нього письмового підтвердження цього факту мала.

Риск того, что не все выплаты наличными деньгами отражены в учете. Перевод наличных в сферу неофициального оборота может производиться различными путями:

▪ оформление наличных выплат за неосуществленные работы;

▪ оформление наличных выплат "подставным" лицам;

▪ оформление наличных выплат по фиктивным договорам поставки.

Риск хищения наличных денежных средств. Хищение возможно различными способами:

▪ путем подделки подписей на расходных кассовых документах;

▪ путем двойного учета документов;

▪ путем намеренной арифметической ошибки;

▪ путем неотражения документально полученных наличных денежных средств в кассу организации;

▪ путем замены денежных купюр на поддельные.

54. РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ РЕВІЗІЇ КАСИ

Ревізія каси проводиться з повним полистним перерахуванням готівки та перевіркою інших цінностей, що перебувають у касі.

При підрахунку фактичної наявності грошових знаків та інших цінностей у касі приймаються до обліку готівка, цінні папери та грошові документи (поштові марки, марки державного мита, вексельні марки, путівки до будинків відпочинку та санаторії, авіаквитки та ін.).

Перевірка фактичної наявності бланків цінних паперів та інших бланків документів суворої звітності проводиться за видами бланків (наприклад, за акціями: іменні та на пред'явника, привілейовані та звичайні) з урахуванням початкових та кінцевих номерів тих чи інших бланків, а також за кожним місцем зберігання та матеріально відповідальним особам.

Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. При виявленні ревізією недостачі чи надлишку цінностей у касі в акті зазначаються їх сума та обставини виникнення.

В акті про проведену ревізію також можуть бути наведені такі дані:

▪ нарушения правил ведения кассовых операций;

▪ правильность оформления кассовых документов и ведения кассовой книги;

▪ соблюдения предельной суммы расчетов наличными денежными средствами;

▪ особые замечания членов комиссии, если эти замечания имеются.

Інвентаризація коштів у дорозі здійснюється шляхом звірки сум, що числяться, на рахунках бухгалтерського обліку з даними квитанцій установи банку, поштового відділення, копій супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.

У разі автоматизованого ведення касової книжки має також проводитися перевірка правильності роботи програмних засобів обробки касових документів.

55. РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У більшості організацій основні засоби складають досить значну частину активів, а в багатьох випадках є саме тим активом, використання якого є основним джерелом доходу організації і без якого подальше отримання прибутку в тих же масштабах неможливо.

Наочним прикладом є автотранспортне підприємство. Наявність автотранспорту є основною умовою існування самого бізнесу. Звичайно, можна орендувати машини та перездавати їх, але це вже зовсім інший вид діяльності. Тому основні засоби, особливо ті, що є основою діяльності організації, підлягають перевірці.

В обліку основних засобів виділяють два основні види спотворень:

▪ величина в отчетности завышена по сравнению с реальной (ошибка в учете или основные средства утрачены - уничтожены, похищены и т. д.);

▪ величина в отчетности занижена по сравнению с реальной (ошибка в учете или существуют неучтенные основные средства).

Наявність неврахованих об'єктів виявляється також шляхом інвентаризації. Однак проведення інвентаризації в даному випадку утруднене відсутністю відомостей про об'єкт, який необхідно знайти, що знижує результативність застосування цього методу, особливо якщо об'єкт територіально віддалений від організації.

При виявленні об'єктів, не прийнятих на облік, а також об'єктів, за якими в регістрах бухгалтерського обліку відсутні дані або вказані неправильні дані, що характеризують їх, комісія повинна включити до опису правильні відомості та технічні показники цих об'єктів. Наприклад, за будинками - вказати їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, обсяг (за зовнішнім або внутрішнім обміром), площа (загальна корисна площа), кількість поверхів (без підвалів, напівпідвалів тощо), рік будівництва та ін; по каналах - протяжність, глибину та ширину (по дну та поверхні), штучні споруди, матеріали кріплення дна та укосів; мостами - місцезнаходження, рід матеріалів та основні розміри; по дорогах – тип дороги (шосе, профільована), протяжність, матеріали покриття, ширину полотна тощо.

Оцінка виявлених інвентаризацією неврахованих об'єктів провадиться експертами.

Якщо комісією встановлено, що роботи капітального характеру (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін.) або часткова ліквідація будівель та споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені у бухгалтерському обліку, необхідно за відповідними документами визначити суму збільшення або зниження балансової вартості об'єкта та навести в описі дані про зроблені зміни. З цією метою залучаються експерти.

56. РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

1. Обсудите с представителями проверяемой организации, как они оценивают риски искажения данных о величине основных средств в официальной отчетности: возможно ли, что отраженные в учете активы не существуют физически, как была организована инвентаризация сооружений, оборудования и инвентаря на территориально удаленных участках, могут ли существовать неучтенные основные средства.

2. Обсудите с представителями проверяемой организации, как они оценивают обеспеченность организации основными средствами, есть ли нормативы обеспеченности (оснащения), бюджет капитальных вложений, контроль за его выполнением и анализ исполнения.

3. Обсудите с представителями проверяемой организации, какие меры принимаются для сохранности имущества, присваивается ли при приобретении инвентарный номер.

4. Изучите содержание документов организации, регламентирующих порядок приобретения и принятия основных средств, их списания с баланса и инвентаризации.

5. На примере нескольких приобретенных и выбывших основных средств проверьте соблюдение установленного регламента.

6. Повторите (по возможности) процедуру инвентаризации.

7. Сделайте предварительный вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. В подавляющем большинстве случаев представители руководства уверяют в полной надежности учетных данных. Обсуждаемые проблемы сводятся в основном к сложности регистрации прав на объекты недвижимости. Тем не менее такое обсуждение необходимо, чтобы иметь возможность сопоставить реальное состояние дел с уверениями руководства.

У більшості випадків основним заходом щодо збереження основних засобів є інвентаризація, яка повинна проводитися як мінімум один раз на три роки. Попросіть пред'явити акти останньої інвентаризації, а також чернові записи (зазвичай інвентаризаційні описи заповнюються не відразу, а за даними, зробленими в місцях інвентаризації записів). Законодавством не передбачено зберігання чорнових описів, тому ненадання таких чорнових описів не є свідченням будь-яких порушень. У разі їх надання ступінь довіри до системи внутрішнього контролю вищий.

Наочним прикладом є інвентаризаційні описи об'єктів нерухомості, обладнання та автотранспорту.

57. РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

До випадків незаконного розпорядження основним засобом належать:

1) передача основного засобу державною організацією/установою без згоди власника (вищої організації);

2) продаж основного кошти комерційної організації без проходження процедури затвердження великої угоди;

3) використання основного засобу організації у особистих інтересах посадової особи.

У Цивільному кодексі України передбачено, що майно державних та муніципальних унітарних підприємств належить їм на праві господарського відання чи оперативного управління.

Особливості укладання угод з майном, що належить на праві господарського відання унітарним підприємствам, нерозривно пов'язані з вивченням питання щодо власника майна, з урахуванням якого створюється підприємство, і навіть органу, уповноваженого виступати від імені власника. Чинним законодавством виділено три громадські власники: РФ, суб'єкти РФ, муніципальні освіти.

Великим вважається правочин (у тому числі позику, кредит, заставу, поруку) або кілька взаємопов'язаних угод, пов'язаних з придбанням, відчуженням або можливістю відчуження суспільством прямо чи опосередковано майна, вартість якого становить 25 % і більше балансової вартості активів товариства, визначеної за даними його бухгалтерської звітності на останню звітну дату, за винятком угод:

1) вчинених у процесі звичайної господарської діяльності товариства;

2) пов'язані з розміщенням у вигляді підписки (реалізацією) звичайних акцій суспільства, емісійних цінних паперів, конвертованих у прості акції общества. У разі відчуження чи виникнення можливості відчуження майна з балансовою вартістю активів товариства зіставляється вартість такого майна, визначена за даними бухгалтерського обліку, а у разі придбання майна – ціна його придбання.

Велика угода має бути схвалена радою директорів (наглядовою радою) товариства або загальними зборами акціонерів.

Рішення про схвалення великого правочину, предметом якого є майно вартістю від 25 до 50 % балансової вартості активів товариства, приймається всіма членами ради директорів (спостережної ради) товариства одноголосно.

Якщо одноголосність ради директорів (спостережної ради) товариства щодо схвалення великої угоди не досягнуто, за рішенням ради директорів питання про схвалення великої угоди може бути винесено на рішення загальних зборів акціонерів.

У разі рішення про схвалення великої угоди приймається загальними зборами акціонерів більшістю голосів акціонерів - власників голосуючих акцій, що у загальних зборах акціонерів.

Рішення про схвалення великої угоди, предметом якої є майно вартістю понад 50 % балансової вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів більшістю ³/₄голосів акціонерів - власників голосуючих акцій, які беруть участь у загальних зборах акціонерів.

58. РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перевірка операцій із основними засобами складається з кількох частин:

1. Проверка операций поступления основных средств. Проверку целесообразно построить по нескольким направлениям. Попросите бухгалтера распечатать список пяти-десяти самых высоких по стоимости поступлений основных средств. Если их стоимость подпадает под определение крупной сделки, проверьте соблюдение процедуры ее одобрения. Попросите предъявить документы, описывающие порядок совершения сделки: как возникла идея покупки, кто искал подходящий объект, какие были предложения, кто принимал окончательное решение. Посмотрите, не вызывает ли подозрение цена покупки (очень высокая или очень низкая), хотя в большинстве случаев это сложно оценить. Проверьте, оформлено ли право на земельный участок под этим объектом.

2. Проверка операций списания с баланса основных средств. Попросите предъявить перечень пяти-десяти самых дорогих из выбывших за период основных средств. Выберите один-два объекта и проверьте порядок принятия решений о выбытии: причины выбытия, кто готовил решение, кто принимал окончательное решение, если продавали, то как определялась цена продажи, если списывали, то учтены ли возможные для использования запасные части, где отражено это документально и т. д.

3. Проверка данных о стоимости основных средств на конец года. Формальная проверка соответствия данных бухгалтерского учета и данных отчетности расхождений, как правило, не дает. Лучшим методом является проведение повторной выборочной инвентаризации. Также следует отметить, что случаев физического отсутствия учтенных основных средств (недостачи основных средств) практически не выявляется. Возможны следующие ситуации:

▪ основное средство фактически продано, но числится в учете как собственное. В этом случае лучшим методом проверки является запрос в органы государственной регистрации о юридическом собственнике недвижимости на отчетную дату;

▪ основное средство заменено на менее дорогостоящее. Это актуально в отношении компьютерной техники или мебели, однако в большинстве случаев без привлечения эксперта оценить тождественность невозможно.

Випадки фактичної наявності неврахованого майна трапляються частіше. Найкращим методом контролю є наступний. Ревізору, як правило, представляють якесь приміщення з меблями та обладнанням; перевірте наявність інвентарного номера на цьому устаткуванні та попросіть бухгалтера роздрукувати перелік основних засобів, що числяться за цією кімнатою. Якщо бухгалтерська програма зробити це не дозволяє, поцікавтеся, як вони самі проводили інвентаризацію основних засобів, за якою системою.

Другим об'єктом, що вас цікавить, є кабінет керівника. Попросіть надати можливість провести його огляд. Це можливо, оскільки керівник часто виїжджає на переговори, наради тощо. буд. Відмова може розцінюватися як протидія перевірці. Заздалегідь візьміть у бухгалтерії перелік основних засобів, які числяться за кабінетом керівника.

59. РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Основні групи основних засобів, ефективність використання яких оцінюється насамперед: - обладнання; - автотранспорт; - Приміщення.

Повинна бути виконана велика робота (як зазначалося, це загалом завдання самої організації) з оцінки діючого завантаження виробничого устаткування. Повинне бути вирішене питання, чи можна одержаний відсоток потужності підвищити і яким чином, що не зроблено керівництвом для більш ефективного використання. Іноді обладнання працює, як то кажуть "на знос", із завантаженням 100-150 % - це також має отримати відповідну оцінку в акті ревізії.

Аналіз ефективності використання автотранспорту пов'язаний насамперед із питаннями наявності в організації робіт з оптимізації маршрутів. Іноді машина везе вантаж на одну вулицю і повертається порожняком, а інша порожня машина йде на сусідню вулицю, щоб забрати там вантаж. Така ситуація виникає через відсутність координації. Найкращим методом перевірки є опитування водіїв – зокрема, у вигляді збору пропозицій щодо покращення організації руху.

Приміщення також не завжди використовуються ефективно, хоча тут не все однозначно. Наприклад, у багатьох організаціях актові зали використовуються, звичайно, не весь час. Чи можна здавати їх у погодинну оренду хоча б освітнім організаціям для проведення семінарів? Це пов'язано із проблемами пропуску на територію великої кількості осіб, що не завжди можливо.

Ревізор може скласти графіки завантаження площ, що здаються в оренду, звірити орендні ставки за орендарями з орендними ставками інших орендодавців.

Інші випадки неефективного використання:

1) основне засіб (зокрема, дорога мобільна апаратура перебуває у особистому розпорядженні керівника чи його близьких). Найкращим методом перевірки є раптова інвентаризація з проханням пред'явити ревізору таке обладнання;

2) основний засіб передано афілійованим структурам. Методом перевірки є аналіз різних показників – наприклад, чисельність штатів організації накладається на план приміщень.

До неефективного використання основних засобів також можна віднести:

1) відсутність плану чи бюджетів закупівель загалом з організації. У деяких випадках один підрозділ продає, а інший купує такий самий основний засіб через відсутність єдиного центру збору заявок на купівлю та продаж основних засобів;

2) невикористання системи знижок під час закупівлі. Часто різні служби, відділи організації набувають комп'ютерної техніки при необхідності, розрізнено. Здійснення купівлі одноразово дає можливість скористатися знижками, що надаються продавцями під час продажу великих партій;

3) "стихійні" покупки основних засобів. Не аналізуються пропозиції різних постачальників, різні форми придбання (у кредит, лізинг тощо. буд.). Ревізор повинен запросити матеріали, які були вивчені співробітниками відділу матеріального забезпечення при останньому суттєвому придбанні основного засобу.

60. РЕВІЗІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

1. Обсудите с представителями проверяемой организации, как они оценивают риски, связанные с учетом материальных запасов: установлены ли нормативы складских запасов;

▪ есть ли бюджет закупок;

▪ есть ли документ, устанавливающий порядок сбора информации о залежалых запасах, и порядок принятия решения в отношении таких запасов;

▪ производится ли и каким образом контроль за ценами закупок, что препятствует менеджерам получать неофициальные "бонусы" от поставщиков; - насколько руководство уверено, что условия хранения запасов обеспечивают сохранность их качества и все произошедшие по различным причинам ухудшения оценены и отражены в бухгалтерской отчетности;

▪ насколько руководство уверено, что на складах нет неучтенных запасов, в том числе запасных частей со списанных основных средств, официально списанных, но еще не уничтоженных запасов и т. д.

2. Попросите предоставить документы, подтверждающие проведение контрольных мероприятий по снижению указанных выше рисков, например результаты анализа наличия невостребованных запасов и причин невостребованности. Попробуйте установить, как регламентируется выявление таких запасов, выясняются ли реальные причины затоваривания, какие меры принимаются.

3. Попросите предоставить документы, подтверждающие анализ руководством основных тенденций в движении материалов: нарастание или снижение запасов, степень обеспеченности запасами, динамика претензий по качеству сырья и/или к произведенной из него продукции, стоимости списанных запасов и т. д.

4. Повторите (по возможности) одну-две контрольные процедуры, например в отношении выявления залежалых запасов.

5. Сделайте предварительный вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. Процедуру повторной проверки внутреннего контроля за состоянием запасов лучше организовать следующим образом.

Попросіть принести внутрішній регламент щодо виявлення незатребуваних запасів. Опитайте окремо як мінімум трьох осіб із тих, хто має за регламентом займатися цим питанням (а за відсутності регламенту - завідувачів складів):

1) чи є їх складі запаси, які перебувають без руху протягом останнього місяця;

2) чи є у програмному забезпеченні якийсь модуль, що дозволяє вивести перелік запасів, що знаходяться без руху протягом якогось періоду (день, місяць, квартал, рік);

3) чи можна вважати такі запаси залежалими.

У багатьох випадках ревізор переконається, що "копнув" неосяжну проблему, пов'язану із трактуванням страхового, сезонного, нормального запасів, психології господарника "радянської економіки" тощо. Завдання - визначити, на якій стадії вирішення цієї проблеми знаходиться організація.

На підставі відповідей опитаних оберіть два-три види запасів, які знаходяться без руху досить довго (наприклад, два види сировини та один вид готової продукції). Уточніть у опитаних їхню версію причини незатребуваності.

61. РЕВІЗІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перевірка дотримання законодавства на данном участке может касаться следующих вопросов: правильность применения зачета НДС по приобретенным товарно-материальным ценностям;

▪ действия должностных лиц при организации закупок в интересах организации, а не в своих собственных;

▪ соблюдение бюджетными организациями законодательства о закупках для государственных нужд.

Перевірка того, що всі відображені в обліку операції із запасами справді мали місце, спрямована на виявлення фіктивних угод із запасами. На великих та середніх підприємствах такі ситуації вкрай рідкісні. Більш окремим випадком є "неповна інформація" про операції із запасами. Критерії фіктивного правочину чітко не визначено, і щоразу остаточне рішення виносить суд. Для перевірки необхідно переглянути перелік матеріалів і постачальників хоча б за якийсь місяць (що теж забирає багато часу), і вибрати дві-три нетипові поставки - як правило, це середнього обсягу поставки від невідомого постачальника. Ознаками (але не доказами!) фіктивності накладної є: оформлення "простий", а чи не товарно-транспортної накладної;

▪ идеальное состояние накладной, отсутствие следов сгиба и потертостей по ее краям (в принципе экспедитор должен был ее вести с собой в машине, но иногда накладные возят в папках для бумаг, что действительно исключает оставление на документах каких-либо следов);

▪ отсутствие номера накладной, или неточный номер (с индексом, дробью и т. п.);

▪ отсутствие номера автомашины и фамилии водителя;

▪ отсутствие адреса доставки;

▪ нечеткое описание груза;

▪ отсутствие данных о тоннаже груза;

▪ отсутствие указания времени под разгрузкой;

▪ визуальная схожесть подписей в накладной "разрешил", "отпустил", "принял", или они сделаны ручкой одного цвета и др.

З'ясовуємо, чия була машина – організації, постачальника чи третьої сторони. Просимо принести зі складу картку обліку цього матеріалу, звіряємо дані картки (дату, кількість, вартість) з даними накладної. Перевірка того, що всі операції, які справді мали місце, відображені в обліку, спрямовано виявлення неврахованих запасів.

За наявності "тіньового обороту" в організації виникають запаси, які не відображаються в офіційному бухгалтерському обліку. Виявлення таких запасів також можливо шляхом інвентаризації. Якщо виявлення випадків розкрадання запасів проводиться шляхом звіряння даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю запасів, то в даному випадку навпаки: фактична наявність звіряється з даними бухгалтерського обліку.

Для перевірки ревізор повинен вибрати на будь-якому складі, у тому числі відкритому, два-три об'єкти для перевірки. Не рекомендується вибирати об'єкти, характеристики яких з різних причин визначити за короткий термін неможливо, наприклад занесені снігом поклади щебеню, насип дрібних металевих виробів тощо.

Перевірка того, що запаси відображені в обліку в оцінці, що не перевищує їхню ринкову вартість, рідко виявляє помилки, оскільки високий рівень інфляції швидко "з'їдає" можливі погіршення запасів внаслідок зберігання.

62. РЕВІЗІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Оцінка ефективності роботи із запасами в організації, як мінімум, пов'язана з вивченням двох основних проблем: затоварювання складів та завищення ціни закупівель.

Затоваривание складов. Ревизор должен проверить организацию управления запасами в проверяемой организации. Типичными нарушениями являются:

▪ отсутствие плана или бюджета закупок;

▪ отсутствие нормативов запасов сырья, в том числе страхового и сезонного запасов;

▪ отсутствие анализа эффективности закупки (например, какой из вариантов выгоднее:

1) купити велику партію сировини дешевше, а потім зберігати надлишки сировини або шукати на них покупця або 2) купити відразу необхідну кількість сировини, але дорожче);

▪ отсутствие бюджета складских расходов;

▪ наличие залежалых, ненужных запасов и т. д. Данные нарушения ведут к нерациональным расходам, отвлечению денег из оборота, снижению финансовой устойчивости организации.

Завищення ціни придбання сировини та матеріалів можливо з різних причин:

▪ халатность работников служб материально-технического снабжения, не принимающих мер по анализу цен на рынке и выбору поставщиков;

▪ личная заинтересованность отдельных сотрудников в приобретении материала у конкретного поставщика (родственные связи, получение материального вознаграждения и т. п.);

▪ соответствующее указание материнской организации для перелива части прибыли в компанию - поставщика сырья.

Виявити такі факти можна лише шляхом проведення порівняльного аналізу цін придбання сировини та пропозицій на ринку.

Оценка эффективности организации расчетов с поставщиками. Во многих организациях отделы материально-технического снабжения по привычке работают с одним и тем же поставщиком в течение многих лет. Конечно, в этом есть много положительных моментов. Однако на рынок выходят многие молодые компании, готовые предложить более низкие цены при том же качестве сырья. Ревизору необходимо проверить, ищет ли, анализирует ли служба снабжения такие предложения.

У багатьох випадках під час укладання договорів не роблять спроби знизити ціни, вимагати знижки за велику партію.

Інший своєрідною ситуацією є відсутність розстрочок за поставлену сировину, сплата 100% авансу.

Часто відсутня план чи бюджет розрахунків із постачальниками, у результаті платежі здійснюються стихійно, організація зазнає збитків, сплачуючи неустойку, пені за прострочення платежу.

63. РЕВІЗІЯ ФІНАНСОВИХ Вкладень. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

1. Выясните, какая политика руководства проверяемой организации в отношении финансовых вложений: способ сохранения от инфляции свободных денежных средств, вид деятельности, механизм контроля дочерних компаний и т. д.

2. Выясните у представителей проверяемой организации, в чьи должностные обязанности входит анализ доходности финансовых вложений (прогнозный и текущий), кто принимает решения о таких вложениях.

3. Попросите в бухгалтерии предоставить перечень финансовых вложений на отчетную дату или (если количество ценных бумаг достаточно велико) перечень по группам или видам. Попросите предоставить сделанный сотрудниками проверяемой организации расчет эффективности произведенных вложений и проанализируйте их предложения.

4. Попросите предоставить полученные проверяемой организацией подтверждения собственности на ценные бумаги от реестродержателей и/или депозитариев, акты сверки с заемщиками, инвентаризационную опись векселей и другие документы, свидетельствующие о сборе самой организацией такого рода документов, подтверждающих ее юридические права на вложения на отчетную дату.

5. Сделайте предварительный вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. С математической точки зрения финансовые вложения эффективны, если их доходность превышает доходность по низкорисковым депозитам, например депозитам Сбербанка РФ или государственным облигациям. С экономической точки зрения возможна доходность в долгосрочной перспективе, когда вложенный 1 руб. даст прибыль только через три года, но в 1000 руб. Есть также выгоды, не учитываемые в бухгалтерском учете. Например, приобретя часть акций транспортной компании, организация не получает ни рубля дивидендов, но может контролировать тарифы на перевозку своей продукции, оставляя всю прибыль в организации-производителе. Эти обстоятельства, бесспорно, осложняют оценку ревизором эффективности вложений.

Візьміть перелік фінансових вкладень протягом року та перелік вкладень, що існують на звітну дату. Відберіть три-чотири різні по суті вкладення. Не рекомендується брати для аналізу операції з акцій "блакитних фішок" компаній "Газпрому", "Лукойлу" тощо, на дохідність яких організація навряд чи може вплинути. Краще взяти одну позику, надану будь-якій іншій організації, один вексель акції (або паї) невідомого емітента.

Попросіть надати документи, які підтверджують аналіз ефективності вибраних вкладень. Попросіть бухгалтера роздрукувати рух та доходи за відібраними вами операціями або (якщо застосована бухгалтерська програма не дозволяє це зробити) роздрукувати повний звіт і відзначити фломастером операції з відібраних вами вкладень.

Проведіть аналіз доходності (зробіть перерахунок).

64. РЕВІЗІЯ ФІНАНСОВИХ Вкладень. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Дотримання законодавства на даній ділянці може перебувати у перевірці:

1) антимонопольного законодавства під час здійснення операцій з акціями;

2) акціонерного законодавства під час здійснення операцій з акціями;

3) законодавства про ринок цінних паперів під час операцій з акціями;

4) правильності оподаткування операцій із фінансовими вкладеннями тощо.

Проверка того, что все отраженные в учете операции действительно имели место. Некоторые вложения могут формально отвечать критериям признания их в бухгалтерском учете, однако по существу их стоимость равна нулю, т. е. в результате их приобретения организация реально понесла убытки.

До таких "фіктивних" фінансових вкладень можна віднести:

1) придбання організацією боргових цінних паперів, незабезпечених заставою; за відсутності в організації-емітента будь-яких активів, з яких можна покрити суму боргу;

2) придбання акцій збиткових компаній, компаній із негативною величиною чистих активів, що мають негативну динаміку зміни фінансового стану.

Іншим способом фіктивних вкладень є надання підроблених документів.

Проверка того, что все операции, которые действительно имели место, отражены в учете. В начале 90-х гг. ХХ в. приобретение акций и долей в других организациях часто списывалось за счет чистой прибыли организации-приобретателя, а иногда и учитывалась как ее текущие расходы. Это объяснялось прежде всего новизной данной операции для бухгалтеров, отсутствием четкой нормативной базы бухгалтерского учета таких вложений. В результате в бухгалтерском балансе отсутствует информация о фактически принадлежащих организации акциях и долях, вкладах в совместно учрежденные предприятия.

Виявлення таких вкладень дуже складно. Результативними є перегляд ділового листування того періоду, що зберігся, рішень ради директорів, договорів, бесіди з працівниками, які займали відповідальні посади в ті періоди. Може допомогти аналіз отриманих дивідендів за останні три-чотири роки.

Проверка того, что стоимость финансовых вложений отражена в бухгалтерском балансе правильно. По правилам бухгалтерского учета акции и облигации, котирующиеся на открытом рынке, должны отражаться в учете по рыночной стоимости. Ревизор может запросить у организации данные о котировках имеющихся финансовых вложений и выборочно проверить правильность их отражения в учете.

Знеціненням фінансових вкладень визнається стійке істотне зниження вартості фінансових вкладень, за якими не визначається їх поточна ринкова вартість, нижче за величину економічних вигод, які організація розраховує отримати від даних фінансових вкладень у звичайних умовах своєї діяльності. У цьому випадку на основі розрахунку організації визначається розрахункова вартість фінансових вкладень, що дорівнює різниці між їх вартістю, за якою вони відображені у бухгалтерському обліку (обліковою вартістю), та сумою такого зниження.

65. РЕВІЗІЯ ФІНАНСОВИХ Вкладень. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Ревізор має оцінити ефективність фінансових вливань. Сума вкладень може бути реальною (не "фіктивною"), але при цьому неприбутковою. Наприклад, видача безвідсоткової позики іншої організації може бути забезпечена високоліквідними цінними паперами, що належать їй, тобто вкладення реально, але неефективно.

Оцінюючи ефективності насамперед слід враховувати наявність фінансового ризику. Наприклад, організація набуває акцій успішної компанії, розраховуючи отримати дивіденди, але раптово компанія-емітент стає банкрутом, для чого не було якихось явних підстав. Такі випадки слід відрізняти від явної бездіяльності керівництва організації, що перевіряється, що не прагне підвищення прибутковості вкладень. Наприклад, видача безвідсоткової позики, яка очевидно тягне за собою втрачену вигоду, оскільки ця ж сума могла бути розміщена на банківському депозиті; вкладення в дочірні компанії, які не дають прибутку вже протягом ряду років, причому з цих компаній навіть не вимагають бухгалтерської звітності, пояснень причин збитків тощо.

Ревізор може розрахувати середню прибутковість зроблених фінансових вкладень та оцінити їх ефективність.

Фінансові вкладення інші організації (як купівлі акцій, часток, паїв тощо. буд.) з метою оцінки ефективності фінансових вливань бувають такими:

▪ вложения с целью установления контроля (например 100 %-е владение дочерней компанией). В этом случае, как правило, доходность проявляется не в виде распределяемых дивидендов, а через получение сверхприбыли от покупки/продажи ресурсов;

▪ вложения с целью сохранения покупательной способности временно свободных денежных средств (например покупка высоколиквидных акций);

▪ вложения с целью получения дивидендов.

У разі розраховується дохідність вкладених коштів як ставлення отриманих дивідендів до величини вкладень, і отриманий показник порівнюється з дохідністю основний діяльності. Якщо дохідність основної діяльності вищий і ринок збуту не обмежений, можна говорити про неефективність вкладень.

Для проведення такого аналізу потрібна додаткова інформація про види фінансових вкладень, які в деяких випадках наводяться у поясненнях до фінансової звітності.

Крім того, за наявності інформації про види вкладень можна проаналізувати прогноз надходжень дивідендів у майбутньому, залежно від динаміки розвитку підприємства, в яке зроблено вкладення.

66. РЕВІЗІЯ ДОХОДІВ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

1. Попросите представителей проверяемой организации предоставить проведенный ими сравнительный анализ позиций на рынке компании и ее основных конкурентов; обратите внимание на то, как оценивается сложившаяся ситуация руководством, какие действия планируются, в каком документе они отражены.

2. Попросите представителей проверяемой организации предоставить проведенный ими анализ динамики объема продаж по основным видам продукции (работ, услуг) за последние три года, в натуральных единицах и в рублях.

3. Попросите руководство проверяемой организации рассказать о стратегии продаж в отчетном периоде: планировался ли рост прибыли, сознательно ли шли на убытки в целях завоевания доли рынка, прекратили ли продажи какой-то продукции в связи с реструктуризацией бизнеса и т. д.

4. Попросите представителей проверяемой организации предоставить бизнес-планы, помесячные планы продаж, анализ их выполнения, результаты обсуждения выполнения плана по продажам с руководством, фиксацию принятых решений.

5. Обсудите с представителями проверяемой организации, как они оценивают риски заключения сделок менеджерами "в своих интересах", например занижая стоимость продаваемой продукции за "неофициальное вознаграждение"; какие меры, разработанные в организации, препятствуют этому.

6. Сделайте предварительный вывод о состоянии контроля на данном участке.

Перевірка дотримання законодавства на даній ділянці може полягати в оцінці:

▪ соблюдения антимонопольного законодательства;

▪ соблюдения отраслевого законодательства, например отпуск продукции по установленным государством тарифам;

▪ проверке правильности налоговой ставки НДС, налогообложения доходов и т. д.

Окремим видом перевірок є проведення "технологічного аудиту", тобто відповідності технології виробництва нормам ГОСТу, ТУ чи стандартам якості.

67. РЕВІЗІЯ ДОХОДІВ. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Проверка того, что все отраженные доходы действительно имели место. Намеренное завышение объемов выручки может осуществляться под давлением персонала высшего управленческого звена, стремящегося приукрасить результаты своей деятельности с целью продвижения по служебной лестнице или получения бонусов или премий, зависящих от финансовых результатов деятельности управляемой организации.

Проверка того, что все операции, которые действительно имели место, отражены в учете. Признаками занижения объемов деятельности (наличия "теневого" оборота) могут быть:

1) відсутність чіткої нумерації рахунків, рахунків-фактур, що укладаються договорів поставки або купівлі-продажу;

2) невідповідність, на думку ревізора, обсягу діяльності організації;

3) робота кількох компаній під єдиною торговою маркою, якщо при цьому на печатках, що проставляються на документах, не вказуються юридичні реквізити конкретної юридичної особи.

Навмисне заниження обсягів виручки може проводитися з метою зниження інвестиційної привабливості організації для подальшої купівлі її акцій за заниженими цінами. Крім того, заниження цін продажу під час продажу афілійованим особам можливе з метою отримання податкової економії.

Заниження виручки з податкової економії організується для формального дотримання умов застосування деяких пільгових податкових режимів. Для цього організується ціла група підконтрольних компаній, між якими розосереджується реально виконуваний обсяг.

Заниження цін продажу під час продажу афілійованим особам можливе з метою отримання великих дивідендів.

Выявление сокрытых доходов от сдачи в аренду. Как правило, имеет место сокрытие доходов от сдачи в аренду недвижимости (преимущество части нежилых зданий, помещений) и автотранспорта.

Приховані факти здачі нерухомості в оренду можуть бути виявлені шляхом раптової інвентаризації з оглядом на всі приміщення. У ході планової перевірки дані факти виявити неможливо, оскільки вивіски фірм-орендарів завбачливо знімаються, а працівників організацій-орендодавців інструктують, як відповідати на запитання перевіряльників, представлятися співробітниками такого відділу, хоча за належної ретельності ревізор може попросити паспорт, звіритися зі списком. кадрового складу, вивчити документи і т. д. Виявлення прихованих фактів здачі в оренду можливе методом "анонімної перевірки": ревізор під виглядом звичайного відвідувача приходить у організацію, що перевіряється, з якогось питання, оглядає приміщення, вдаючи, що когось шукає.

Выявление случаев несвоевременного отражения выручки в целях налогового планирования.

Виручка часто використовується як регулятор податкового навантаження. Передчасне визнання чи відкладення визнання виручки з оподаткування дозволяє маніпулювати сумою податків.

Пряме порушення своєчасності визнання виручки виявляється шляхом звірення дати відвантаження, підписання акта або настання іншої події, що тягне за собою визнання виручки та дати її визнання в податковому обліку. Проте найчастіше трапляються випадки спотворення самої дати підписання акта чи дати накладної.

68. РЕВІЗІЯ ДОХОДІВ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Ефективність збутової політики впливає оцінку фінансової стійкості перевіреної організації.

Прикладом неефективної збутової політики може бути нераціональна система оголошених знижок, реалізація яких призведе до збитків чи серйозного зниження прибутку.

Ревізор має оцінити діючу систему знижок, проаналізувати її ефективність. При цьому особливу увагу слід звернути на випадки надання максимальної величини знижки: кому надані такі знижки, чи відповідають вони положенню чи прейскуранту, чи особистої зацікавленості особи, яка надає знижку, немає в клієнті або його бізнесі.

Зниження обсягів виручки може бути наслідком ненавмисних дій, а скоріш бездіяльності керівника. Зниження обсягів виручки у разі пояснюється активними дії конкурентів, зокрема демпінговим зниженням цін, втратою інтересу покупців до товару тощо.

Ревізор повинен проаналізувати дії керівництва підприємства, що ревізується з розвитку бізнесу, встановити наявність бізнес-плану та системи контролю за досягненням запланованих результатів.

69. РЕВІЗІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАДОВІДНОСТІ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

1. Выясните у руководства проверяемой организации, какова ее политика в отношении задолженности покупателей: стабильная ситуация с долгами покупателей; наращивание долга, так как предлагаются большие отсрочки для завоевания рынка; стремление к сокращению долга, так как в момент развития компании был упущен контроль за его своевременным погашением; анализируется соотношение дебиторской и кредиторской задолженности; существует ли необходимость в получении кредитов у банка в период до погашения долга покупателями и т. д.

2. Обсудите с представителями проверяемой организации:

▪ известно ли им, какой процент дебиторов подтвердил свою задолженность на отчетную дату и со сколькими дебиторами сверка на отчетную дату не произведена;

▪ как они оценивают риски наличия в бухгалтерской отчетности долгов неплатежеспособных дебиторов, по которым не создан резерв сомнительных долгов, или насколько они уверены в верной оценке величины такого резерва.

3. Попросите предоставить документы, устанавливающие обязанность какого-либо должностного лица изучать платежеспособность дебитора и принимать решение о создании величины резерва. Это вряд ли должен быть рядовой бухгалтер, который может подготовить учетные данные для обоснования такого решения, но не принимать его.

4. Попросите предоставить документы, подтверждающие изучение платежеспособности двух-трех дебиторов, на основании которых принималось решение о создании резерва сомнительных долгов или отсутствия необходимости в нем.

5. Узнайте, позволяет ли применяемое программное обеспечение бухгалтерии вводить ожидаемый срок погашения долга, делать отчет о просроченных долгах. Установите, формирует ли такие отчеты бухгалтерия или иное подразделение, кто анализирует эти отчеты и принимает решения. Попросите сделать для вас такой отчет по состоянию на дату проверки.

6. Сформируйте предварительное мнение о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Перевірка дотримання законодавства на даній ділянці може включати:

▪ проверку соблюдения норм гражданского права, в том числе правильное определение срока исковой давности по дебиторской задолженности;

▪ правильность классификации ситуации при извещении судебного пристава о невозможности обращения взыскания на имущество должника;

▪ правильность налогообложения операций по договорам уступки дебиторской задолженности, формирования налоговых расходов при создании резерва сомнительных долгов и т. д.

70. РЕВІЗІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАДОВІДНОСТІ КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перевірка дебіторської заборгованості полягає у вивченні того, що:

▪ все отраженные в учете долги дебиторов реально существуют (предпосылка существования);

▪ все долги дебиторов, которые действительно существуют, отражены в учете (предпосылка полноты).

Проверка того, что все отраженные в учете долги дебиторов реально существуют. Ревизор должен запросить у бухгалтера список задолженностей на отчетную дату. На крупных и средних предприятиях этот список может занимать 100-200 страниц. В этом случае следует попросить подготовить три списка:

▪ перечень групп, как они ведутся в бухгалтерии (например, 1) видані аванси постачальникам, 2) борги покупців продукції, 3) борги матеріально відповідальних осіб з недостач і т. д.) із зазначенням загальної суми боргу за кожною групою;

▪ перечень десяти самых крупных по величине сумм долга на отчетную дату;

▪ перечень пяти самых крупных сумм долга из всех долгов, "висящих" еще с начала года и не погашенных в течение года.

З кожного списку виберіть хоча б один борг. Попросіть надати вам акти звіряння саме з цими дебіторами. Вивчіть акт звіряння, акти, надіслані факсом, можна брати до уваги, але їх надійність невелика.

За боргом із третього списку ("довгострокові борги") з'ясуйте причину несплати, вивчіть умови договору, запитайте, чи створено за цим боргом резерв на можливі втрати через несплату боргу, яким чином приймалося рішення про продаж продукції саме на таких умовах, чи ведеться. претензійна робота, попросіть надати документи.

Проверка того, что все долги дебиторов, которые действительно существуют, отражены в учете, тесно связана с результатами проверки доходов. Если в ходе проверки неучтенных доходов не выявлено, то скорее всего и неучтенной дебиторской задолженности не существует.

Окремим поодиноким випадком є відсутність спостереження за списаною раніше нереальною до запиту дебіторську заборгованість. За правилами обліку, після списання заборгованості необхідно спостерігати за платоспроможністю дебітора протягом п'яти років, і якщо його фінансовий стан покращиться, заборгованість має бути відновлена на балансі. Насправді відновлення платоспроможності є вкрай рідкісним, і списані суми дебіторську заборгованість, зазвичай, незначні.

71. РЕВІЗІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАДОВІДНОСТІ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Дебіторська заборгованість є вкладенням коштів організації у економіку організації дебітора. Вкладення має бути виправданим. Іноді, щоб фінансувати дебітора, організація сама кредитується у банку. З іншого боку, якщо всі учасники ринку здійснюють продаж з відстрочкою платежу, то організація не може продавати на умовах 100% передоплати, оскільки втратить конкурентну перевагу.

Аналіз ефективності роботи з дебіторською заборгованістю може будуватися за такими напрямами:

1) попросіть надати зроблений співробітниками організації аналіз умов відстрочення платежу за продукцію, що надається основними конкурентами, та умов відстрочення покупцям організації;

2) вивчіть, які заходи щодо стимулювання якнайшвидшої оплати покупцями вживає організація;

3) вивчіть, чи є в організації план погашення дебіторської заборгованості та як контролюється його виконання;

4) проаналізуйте співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості організації; чи спрямовувалися кошти банківських кредитів на фінансування дебіторської заборгованості покупців.

Методика ревізії (комерційне кредитування):

1. Проанализировать организационно-нормативные документы, регламентирующие предоставление коммерческих кредитов заказчикам (покупателям).

2. Установить уровень фактического исполнения предписанных регламентов, а именно:

▪ наличие соответствующих санкций (виз) на документах;

▪ наличие материалов, свидетельствующих об анализе финансового состояния (платежеспособности) и деловой порядочности заказчиков;

▪ соответствие сумм и сроков предоставленных кредитов установленным группам риска заказчиков или нормативам кредитоспособности и т. д. Методика ревизии (инкассационная политика):

1. Выяснить применяемые процедуры работы с дебиторами.

2. Проанализировать организационно-нормативные документы, регламентирующие порядок погашения дебиторской задолженности покупателей.

Поспостерігати за виконанням затверджених процедур відповідними працівниками (начальник фінансового відділу, начальник розрахункового бюро фінансового відділу, начальник договірно-правового бюро відділу збуту та ін.).

72. РЕВІЗІЯ ВИТРАТОВ

Ревізія витрат одна із найтрудомісткіших ділянок перевірки з двох причин: склад витрат дуже різноманітний; Найбільша частка порушень посідає процес обліку витрат.

Останній аспект пов'язаний насамперед із "провалом обліку" у процесі виробництва. Рахунок обліку витрат - це свого роду "котел", до якого списуються різноманітні витрати, що розподіляються на кілька видів готової продукції, вихідні складові яких не можна оцінити. Тому перевірка витрат проводиться більш уважно, ніж перевірка інших розділів обліку, де прозорість самого процесу вища, наприклад, для порівняння:

1) цикл закупівель: укладання договору, постачання сировини, оприбуткування його на складі та в обліку, перерахунок під час інвентаризації, відпустку у виробництво;

2) цикл виробництва: переработка, остатки незавершенного производства;

3) цикл продажів: випуск готової продукції, її відвантаження, відбиток реалізації, облік дебіторську заборгованість, надходження грошей розрахунковий рахунок.

Організація ревізії витрат передбачає, як правило, кілька етапів: 1-й этап: изучение центров затрат, например: Счет "Основное производство", субсчет 1 "Выпуск елочных игрушек"; - Счет "Основное производство", субсчет 2 "Выпуск искусственных елок";

▪ Счет "Основное производство", субсчет 3 "Выпуск елочных гирлянд";

▪ Счет "Вспомогательное производство", субсчет 1 "Выпуск лампочек для гирлянд";

▪ Счет "Вспомогательное производство", субсчет 2 "Цех изготовления красителей";

2-ой этап: выяснение, как функционирует система производства, для чего, как правило, строится схема структуры производства. В большинстве случаев эта схема очень приблизительная, неточная и иногда ошибочная, и лучше, если ее предоставит ревизору сама организация.

3-й этап: выяснение порядка формирования себестоимости готовой продукции и незавершенного производства. К сожалению, во многих случаях этот вопрос крайне сложен для ревизии, и проблема здесь не только в плохом учете и контроле на самом предприятии, но и в качестве действующих правил бухгалтерского учета.

Під час перевірки незавершеного виробництва також часто виявляються помилки. Наприклад, під час перевірки автобази за даними бухгалтерського обліку незавершене виробництво відсутнє, т. е. всі витрати у році відображені, як такі, що припадають на завершені операції, рахунки за які виставлені замовникам. При більш детальній перевірці з'ясовується, що чотири вантажівки на 1 січня 2006 р. перебували в дорозі, а заробітна плата водіям за останні дні грудня визнана витратами 2005 р., тоді як доходи цих перевезень будуть відображені в 2006 р. Звичайно, це випадок дає несуттєві, "копійчані" розбіжності, але такі ж "маніпуляції" можливі з більшими сумами.

4-й этап: выяснение состава затрат в отношении основных видов производств и выбирается элемент проверки. Классическими элементами затрат являются: материальные расходы, основная часть которых в промышленном производстве приходится на материалы;

▪ расходы на амортизацию;

▪ расходы на оплату труда и социальные отчисления;

▪ інші витрати.

73. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИТРАТОМ МАТЕРІАЛІВ

Перевірка дотримання законодавства на даній ділянці може передбачати:

1) відповідність технології обробки ДСТУ, ТУ, іншим стандартам якості;

2) дотримання ліцензійного законодавства;

3) дотримання авторського законодавства (право випуску продукції під певною торговою маркою або за певною технологією);

4) економічну обгрунтованість витрат під час визнання їх з обчислення прибуток.

Оценка системы внутреннего контроля за расходом материалов. Проводится при проверке материалоемких производств. В отношении расходов высокорисковой областью является отсутствие контроля за расходом материалов в производстве: не устанавливаются или не пересматриваются нормы расхода, расходы списываются по факту, отклонения от нормы не анализируются.

1. Узнайте у представителей проверяемой организации: когда в последний раз пересматривались калькуляции на производство продукции, производились ли при этом хронометраж, технические замеры и т. д.;

▪ учитывают ли калькуляции возможность замены исходного сырья;

▪ сравнивается ли фактический расход материалов с плановым;

▪ анализируются ли причины отклонений.

2. Попросите предоставить документы, подтверждающие проведение контрольных мероприятий по снижению риска неэффективного расхода материалов, например, ведомость сравнения фактического и планового расхода материала с соответствующими объяснениями. Обратите внимание, носят ли такие разъяснения формальный характер, например "перерасход из-за несовершенства технологии производства". Попробуйте установить, как регламентируется анализ отклонений руководством, выясняются ли реальные причины и какие меры принимаются.

3. Проведите (по возможности) контрольные процедуры.

4. Сделайте вывод об эффективности контроля на данном участке.

Повторну процедуру внутрішнього контролю щодо порівняння фактичної та планової витрати матеріалів краще проводити на прикладі матеріалів, найбільш схильних до ризику неправильного обліку, - щодо мобільних і користуються попитом. Вивчіть перелік продукції, під час виготовлення якої використовується обраний матеріал. За тими ж критеріями виберіть який-небудь номенклатурний номер готової продукції (не вибирайте марку продукції, що випускається у дуже великих обсягах, якщо у вас немає достатнього часу на аналіз даних), і попросіть надати дані про випуск готової продукції за місяць. Потім запросіть калькуляцію із зазначенням витрати матеріалів виготовлення одиниці готової продукції. З'ясуйте, на основі чого складалася калькуляція. Вивчіть калькуляцію. Зверніть увагу на одиниці вимірювання матеріалів та готової продукції. Попросіть надати розрахунок витрат матеріалів на випуск цієї продукції або його електронну версію. Перевірте ще раз витрату вибраного матеріалу (перерахуйте на калькуляторі) - іноді в програмі виявляється помилка.

На останньому етапі порівнюються дані виробничого відділу та бухгалтерії про витрату матеріалів.

74. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Проверка того, что все отраженные в учете расходы материалов действительно имели место, может проводиться разными способами. В зависимости от сложности калькуляции, процесса производства, готовой продукции факты недовложения сырья можно выявить либо визуально (например, отсутствие оливок в пицце, предусмотренных калькуляцией), либо путем простых действий (взвешиванием оливок, положенных в пиццу), либо путем лабораторных анализов. Поэтому ревизору следует сверить списание сырья: с данными калькуляции;

▪ с данными производственного отдела, а если такой отчет предоставляется и заказчику, то и с данными для заказчика;

▪ с данными бухгалтерии.

У разі коли списання сировини за бухгалтерськими документами відповідає даним калькуляції, а фактично сировини закладено менше, ревізор може зафіксувати факт розкрадання сировини.

Факти списання сировини понад встановлені норми можуть враховуватися на підприємстві оперативно, без відображення на бухгалтерських рахунках. Ревізор повинен з'ясувати, чи організовано облік витрати сировини в межах та понад норму. У разі такого обліку ревізору слід переконатися у правильності визначення встановлених норм. І тому використовується метод контрольного запуску. У разі правильності норм слід з'ясувати причини наднормативного списання сировини.

Якщо облік витрати сировини в межах і понад норми на підприємстві не організований, ревізор може:

1) використовуючи калькуляції, відновити кількісно-вартісний облік витраченої сировини та виявити наднормативну витрату;

2) використовуючи метод контрольного запуску, переконатися у правильності норм, закладених у калькуляцію одиниці готової продукції.

Наявність наднормативного витрати сировини часто пояснюється поганим якістю сировини, у разі ревізор може використовувати метод лабораторного аналізу на підтвердження інформації.

Проверка того, что весь расход материалов, который действительно имел место, отражен в учете, ставит целью выявление расходов, фактически произведенных, но не отраженных в бухгалтерском учете. Такая ситуация может возникать в случае:

1) помилки в обліку. Наприклад, частина документів на списання матеріалів було втрачено у процесі передачі з підрозділу до підрозділу, а система контролю самої організації не виявила цієї помилки;

2) навмисного заниження обсягів. Наприклад, частина доходів організація отримує нелегально і не бачить необхідності їхньої легалізації. У цьому випадку частина нелегальних доходів спрямовується на закупівлю матеріалів, які, своєю чергою, не відображаються у бухгалтерському обліку.

Проверка того, что стоимость израсходованных материалов включена в расходы в правильной сумме, проводится с использованием метода прослеживания. При этом последовательно проверяются: цена на материал в договоре - цена в карточке складского учета - цена в бухгалтерии - цена в инвентаризационной ведомости - цена в накладной на отпуск на производство - цена в данных о расходе производственного отдела - цена в данных о расходе бухгалтерии.

75. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ВИТРАТ НА АМОРТИЗАЦІЮ

Ревізія витрат на амортизацію проводиться рідко, оскільки помилки у цій галузі майже зустрічаються. Це пов'язано насамперед із жорстким державним регулюванням розрахунку норм амортизації з метою обчислення податку на прибуток і складністю обліку різниці між амортизацією з метою податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо витрат на амортизацію виробляється, зазвичай, загальна перевірка відповідності динаміки загальної величини амортизації динаміці основних засобів.

Якщо аналіз загальної динаміки дає нестандартні дані чи складі витрат амортизація займає значну частку, проводиться більш детальна перевірка даних сум.

Основні ризики у цій галузі: неправильне визначення терміну корисного використання основного средства;

▪ ошибка в расчете амортизации;

▪ неправильное определение объекта, к расходам на производство которого отнесена сумма амортизации;

▪ неправильная классификация амортизационной группы основного средства, ошибки в определении даты начала и окончания амортизации, ошибочное применение амортизации к неамортизируемым объектам и т. д.

1. Выясните у представителей проверяемой организации, как организован порядок определения срока службы приобретаемого основного средства, каким документом он определен, какие документы при этом создаются. Самым ненадежным способом можно признать определение амортизационной группы основного средства самим бухгалтером, или на основании разговора по телефону с инженером.

2. Попросите предоставить документы, указывающие, кто несет ответственность за определение срока полезной службы недавно приобретенных объектов основных средств.

3. По возможности повторите контрольную процедуру.

4. Сформулируйте вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. Просмотрите перечень основных средств, выберите одно-два "старых" и одно-два недавно приобретенных основных средств. Посмотрите, какой срок их полезного использования указан в бухгалтерских документах и сколько лет еще планируется их эксплуатировать. Изучите, кто определял эти сроки, есть ли подпись этих лиц на каком-то документе. Выясните у специалистов, сколько времени могут эксплуатироваться эти основные средства при обычных условиях работы организации, надлежащем осмотре и текущем ремонте. Сравните ответы с учетными данными. Иногда вопросы возникают при логическом анализе. Например, при покупке помещения устанавливается срок его полезного использования - 10 лет, что сразу вызывает вопрос: что это за помещение, почему может использоваться только 10 лет и т. д.

Повторіть розрахунок амортизації на калькуляторі, іноді в комп'ютерній програмі закладена помилка. Дізнайтеся, де використовуються основні засоби, як документується їх використання, як можна перевірити, що цей основний засіб використовувався при виробництві тієї продукції, витрати на виготовлення якої включена його амортизація.

76. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

Витрати на оплату праці здебільшого формуються організацією правильно - відповідно до встановленого тарифу (окладу) та відпрацьованого часу. Це з досить сильним контролем за заробітною платою як базою для нарахування єдиного соціального податку, правильність розрахунку якого перевіряється податковими органами. З іншого боку, виплату заробітної плати контролюють працівники, які знають належну їм за роботу суму і при виникненні серйозних відхилень йдуть розбиратися в бухгалтерію. Таким чином, до високоризикових областей належать ситуації, які не контролюються податковими органами або самими працівниками: виплата заробітної плати нелегально, "в конвертах"; - Виплата заробітної плати непрацюючим особам; - "тасовка" підстав нарахувань, наприклад, ховається факт простою і працівнику нараховується звичайний тариф; замість відрядження у табелі відзначається звичайний робочий день тощо.

Витрати на заробітну плату визнаються неефективними у таких випадках: не ведеться робота з оптимізації чисельності персоналу;

▪ система оплаты труда не стимулирует работника к повышению эффективности труда. Другой аспект учета расходов на оплату труда - распределение расходов между себестоимостью и остатками незавершенного производства. Здесь имеется риск другого рода: заработная плата начислена работникам правильно, а вот расходы учтены неверно.

1. Выясните, как в проверяемой организации поставлен учет простоев, как регламентируются фиксация и оплата простоев, в чьи обязанности входит анализ потерь от простоев и т. д.

2. Если организация ведет работы или оказывает услуги, выясните, возможно ли включение расходов по заработной плате в расходы одного отчетного периода, а признание доходов от заказчиков - в следующем отчетном периоде; какие меры принимаются организацией для предупреждения такой ситуации.

3. Выясните, какова система заполнения табелей рабочего времени, выявлялись ли ошибки в табеле (например указание рабочего дня вместо отметки о командировке), кто проверяет соответствие данных табеля факту (например, если человек вернулся из командировки раньше или позже даты, указанной в приказе, как это сверяется, ведь изменения в приказ не вносятся).

4. Выясните, как учитывается сверхурочная работа по факту, кто сверяет фактически отработанное работником время с указанным в табеле.

5. Повторите контрольные процедуры.

6. Сформулируйте вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

Якщо оплата праці працівників не відрядна, а погодинна, досить важко контролювати використання їхнього робочого часу. Деякі компанії вводять звані листи обліку робочого дня, у яких співробітник розписує, що він займався у кожному з двогодинних інтервалів; потім ці листи аналізуються керівником та службою внутрішнього контролю.

З авансових звітів за будь-який місяць візьміть документи на два-три відрядження різних працівників; запитайте табелі обліку робочого часу цих співробітників та звірте дати їх знаходження у відрядженні з даними табеля.

77. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ЗА ІНШИМИ ВИТРАТАМИ

Такі статті інших витрат як "Витрати на ремонт основних засобів", "Юридичні та консультаційні послуги" традиційно використовуються як канали "переведення в готівку" грошових коштів, що привертає до них більш пильну увагу ревізорів.

Перед проведенням ревізії треба правильно поставити цілі: пошук доказів можливої фіктивності даних чи перевірка формальної сторони витрат (наявність договору, акта приймання робіт, правильно оформленого рахунка-фактури, зазначення ПДВ у правильній сумі).

Від вибору мети залежить подальші дії ревізора.

1. Попросите бухгалтерию распечатать Главную книгу за каждый месяц по счету "Общехозяйственные расходы", проанализируйте состав расходов, уточните перечень наиболее крупных расходов (или регулярно повторяющихся средних расходов по величине сумм), попросите предоставить документы по таким расходам.

2. Определите степень "материальности следов". Оцените риски фиктивности расходов; учтите, что во многих случаях услуги оказываются действительно реальными.

3. Выясните у представителей проверяемой организации: как фиксируется инициирование таких расходов, как можно узнать, кто фактически поставил вопрос о необходимости таких расходов;

▪ предусматривал ли такие расходы бюджет организации;

▪ как было организовано привлечение организаций - исполнителей привлекших ваше внимание видов расходов: кто вел переговоры, какие были еще претенденты и т. д.;

▪ кто принимал окончательное решение о выборе подрядчика, где это задокументировано;

▪ как проводилась приемка результатов работ, были ли выявлены какие-либо замечания, недостатки, где они зафиксированы.

4. Сделайте вывод об организации принятия решений о проведении наиболее крупных расходов.

Перевірка сутнісно може будуватися за такою схемою.

Оцінюється можливість фіктивності послуг. Наприклад, якщо у витрати включено ремонт фасаду, ризик фіктивності витрат менший, оскільки цей ремонт має бути помітним. Якщо надання таких послуг не є очевидним (наприклад, ремонтували територіально віддалені об'єкти, або роботи були приховані - ремонт теплотраси, перенесення труб тощо), необхідно уважніше вивчити документи. На фіктивність робіт можуть вказувати:

1) відсутність детальної інженерної документації. Наприклад, при перенесенні труб повинен бути чіткий план - де вони лежали і куди їх потрібно перенести; якщо ремонтують асфальт, то мають бути межі асфальтування на плані із зазначенням площі асфальтування; якщо проводився ремонт даху, то має бути вказівка якої частини даху і т. д.;

2) відсутність претензій, прийом роботи з першого разу: у реальних документах зазвичай щось коригується, викреслюється тощо;

3) небажання співробітників організації, що перевіряється, обговорювати ці питання, прояв настороженості і навіть ворожості до перевіряючого; відмова під різними приводами оглянути відремонтовані об'єкти;

4) відсутність будь-якої інформації про фірму-підрядника в Інтернеті.

За можливості кращий результат дає зустрічна перевірка організації-підрядника.

78. РЕВІЗІЯ ВИТРАТ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Оцінка ефективності витрат може проводитись за багатьма позиціями:

▪ существует ли в организации система стимулирования работников за экономию ресурсов (без ущерба качеству продукции);

▪ существует ли в организации система сбора рационализаторских предложений по улучшению технологий производства;

▪ как часто пересматриваются нормы расхода сырья и трудовых ресурсов;

▪ изучаются ли (и кем) новые виды исходного сырья, возможность замены применяемых компонентов на более качественные, новые технологии, дающие меньше отходов или брака и т. д.

У промислових організаціях важливою статтею видатків є електроенергія. Ревізору слід з'ясувати наявність контролю над її споживанням. Огляд території підприємства дозволяє виявити підключених субабонентів - організацій-орендарів, торгових наметів, стоянок тощо. Ревізор за даними енергопостачальної організації може провести порівняльний аналіз даних про споживання електроенергії та даних про випуск продукції. У разі розбіжностей динаміки даних (з огляду на сезонні коливання потреби в електроенергії) ревізор може провести опитування співробітників для виявлення причин.

Дуже часто в організації немає контролю за використанням автомашин. Підрозділам має бути встановлений бюджет, у якому вказується допустима варіація витрат на утримання автотранспорту, у тому числі величина витрат на придбання нових автомашин із зазначенням їхньої марки. Ревізор повинен з'ясувати наявність контролю за завантаженням автомашин, кількість годин їх простою. Особливою проблемою є контроль за встановленням запасних частин на автомобілі. Відсутність зазначення державного реєстраційного номера в актах на списання запасних частин має розглядатися як ознака поганої організації внутрішнього контролю.

На більшості підприємств відсутній контроль за використанням співробітниками обладнання виробничого призначення, у тому числі мобільного зв'язку, Інтернету, ксероксу і т. д. роботи з встановленими робочому місці комп'ютерними програмами, тощо. буд. Така система дозволяє враховувати як ефективність використання устаткування, а й використання робочого дня співробітниками.

79. Ревізія заборгованості за кредитами. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

1. Попросите бухгалтера предоставить данные по наиболее крупным кредитам за отчетный год. Из кредитных договоров определите условия кредитования, цели и процентные ставки.

2. Изучите выданные обеспечения под полученные кредиты.

3. Попросите бухгалтера подготовить данные о направлениях расходования основной суммы кредита. Оцените общие критерии целесообразности привлечения кредитов.

4. В случае выявления подозрительных кредитных операций обсудите эту ситуацию с руководством проверяемой организации.

5. Выясните, кто инициировал привлечение кредита на данных условиях, рассматривались ли альтернативные варианты кредитования, кто принимал окончательные решение о выборе банка и условий кредита, в каких документах это отражено.

6. Определите, кто принимает решения об использовании кредита, кто дает указание об оплате за счет кредитных ресурсов, в каком документе фиксируется это решение.

7. Оцените состояние внутреннего контроля на данном участке.

Ілюстрація. Если организация открыла специальный расчетный счет, куда поступают только кредитные средства, расходование которых легко проверить, доверие к отчетности данной организации выше.

Під час перевірки особливе місце посідають питання цільового використання кредиту. Нині цільове призначення кредиту який завжди чітко вказується у тексті кредитного договору. Формулювання "на поповнення оборотних коштів", "на поточні потреби" тощо дозволяють використовувати кредит у будь-якому напрямку.

Якщо у договорі чітко зазначено мету кредиту, ревізор повинен перевірити його цільове використання.

Основною проблемою під час перевірки є розмежування понять "відволікання" та "використання", яке неоднозначно тлумачиться навіть судовими органами.

Наприклад, організація одержала цільовий кредит на купівлю обладнання, але на ці гроші купила сировину. При цьому організація відмовляється визнати факт нецільового використання, аргументуючи свою відмову тим, що вона лише відвернула кошти кредиту: з сировини буде виготовлена готова продукція, вона буде продана, тобто гроші буде повернуто та використано за призначенням.

Аналогічна ситуація виникає із розміщенням коштів цільового кредиту тимчасово на банківських депозитах, у банківських векселях тощо.

Складність перевірки цільового використання кредиту створює велику кількість розрахункових рахунків організації, у своїй гроші постійно переводяться з рахунку з цього приводу, якщо у своїй є і значні притоки коштів від інших некредитних операцій, кошти кредиту " розчиняються " і відстежити їх використання практично невозможно.

80. Ревізія заборгованості за кредитами. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Особливе місце у перевірці кредиторської заборгованості займає перевірка безпеки виданого забезпечення, наприклад закладеного забезпечення кредиту майна. Основними видами кредитного забезпечення є порука, гарантія, застава цінних паперів, товарів, іншого майна.

На договір застави, зазвичай, є посилання тексті кредитного договору, але сам договір застави складається окремо.

Ревізор має розглянути якість предмета застави. Можливо, коли з метою прикриття угоди виведення активів, значний основний засіб оформлюють у заставу кредиту, у своїй заздалегідь планується неповернення кредиту. У цьому випадку зовні угода виглядає як така, що відповідає законодавству.

Ревізор повинен з'ясувати, чи є предмет застави суттєвим для бізнесу організації, що перевіряється. Наприклад, завод на забезпечення кредиту може оформити всі свої автомашини або одну нову технологічну лінію. Зрозуміло, що втрата автомашин може бути компенсована орендою інших, а ось втрата виробничої лінії значно знизить обсяги виробництва.

При перевірці державних підприємств та установ ревізор повинен перевірити наявність згоди власника на обтяження заставою майна організації, що перевіряється.

Ревізор повинен також оцінити встановлену вартість застави – як правило, із залученням експерта-оцінювача.

Ревізор повинен перевірити відображення відомостей про заставу майна на позабалансовому рахунку 009 "Забезпечення зобов'язань та платежів видані", а також факт розкриття цієї інформації в поясненнях до бухгалтерської звітності.

Ревізор повинен оглянути предмет застави, переконатися, що його характеристики відповідають зазначеним у договорі застави (за комплектністю, кількістю, масою тощо). Можливо виявлено факт втрати, зокрема продажу, предмета застави. Ревізор має вказати на цей факт у акті. Втрата предмета застави є основою банку вимагати дострокового повернення кредиту, що може негативно зашкодити фінансовому становищі організації, ініціювати процедуру її банкрутства.

За наявності предмета застави ревізор повинен оцінити дотримання графіка погашення суми кредиту та ймовірність у разі порушення звернення стягнення на предмет застави, а також можливі наслідки для організації, що перевіряється.

81. Ревізія заборгованості за кредитами. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Перевірка заборгованості за кредитами полягає у вивченні того, що:

▪ все отраженные в учете долги реально существуют (предпосылка существования");

▪ все долги, которые действительно существуют, отражены в учете (предпосылка полноты).

Проверка того, что все отраженные в учете долги реально существуют, проводится путем изучения подготовленных организацией актов сверки с банком.

Проверка того, что все долги, которые действительно существуют, отражены в учете, направлена на выявление долгов, не отраженных в учете или выявление занижения реальной суммы долга.

Виявлення існуючих, але не відображених в обліку боргів, за великим рахунком, взагалі нереально, оскільки якщо невідомий банк, в якому отримано кредит, і з'ясувати суму кредиту неможливо.

Випадки заниження суми боргу пов'язані здебільшого з невіддзеркаленням відсотків за кредит. Для перевірки ревізор здійснює перерахунок.

У деяких випадках організаціям не нараховують відсотки, що підлягають сплаті за кредитним договором за звітний період, оскільки прагнуть "прикрасити" результати господарської діяльності організації. Для обґрунтування своїх дій у договорах кредиту чи позики вказується термін сплати відсотків за кредитом наприкінці позики, можливість зміни процентної ставки за кредитом (наприклад, залежно від курсу іноземної валюти) тощо.

Ревізор повинен уважно вивчити умови кредитного договору щодо нарахування відсотків, перевірити арифметичним методом правильність розрахунку їх суми.

Можливі випадки нарахування відсотків по дебету рахунки розрахунків і кредиту рахунки обліку кредитного договору, т. е. відсотки хіба що нараховані, але складі витрат не визнані. Ревізор повинен перевірити правильність віднесення відсотків на відповідну статтю бухгалтерського балансу відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Можливо, що сума відсотків, які підлягають виплаті організацією-позичальником протягом терміну кредиту, суттєво погіршить її фінансовий стан. Ревізор повинен перевірити обґрунтованість фінансових планів, які враховують погашення суми кредиту та відсотків за ним. У разі сумніву, ревізор повинен відобразити цей факт в акті з приведенням зроблених ним докладних розрахунків.

82. РЕВІЗІЯ ЗАборгованості за кредитами. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Ревізор повинен перевірити тривалість перебування кредиту на розрахунковий рахунок організації. Щодня "простою" кредиту тягне за собою збитки для організації у вигляді сплати відсотків за користування кредитом. У деяких випадках кредит (або його більша частина) постійно перебуває на розрахунковому рахунку організації-отримувача, а потім повертається банку зі сплатою відсотків. У цій ситуації ця операція може приховувати фактично "подаровану" суму відсотків банку, яка може бути платою за іншу досконалу угоду.

За реальної потреби у залученні кредитних коштів ревізор повинен оцінити можливість залучення коштів за рахунок інших джерел; можливо, сама організація має у своєму розпорядженні достатні кошти або можна скористатися розстрочкою постачальників.

Якщо платежі постачальникам здійснюються поетапно, ревізор повинен перевірити, чи оформлений кредит у вигляді надання відповідних вартості траншів кредитного договору.

Ревізор повинен оцінити ефективність зазначеної у кредитному договорі процентної ставки. Можливі такі варіанти:

▪ ставка выше рыночной;

▪ ставка соответствует рыночной;

▪ ставка ниже рыночной.

Для з'ясування цього питання ревізор повинен вивчити відповідні довідкові матеріали, можливо, запросити кредитні установи, використовувати дані інших організацій, які отримували аналогічний кредит у тому періоді.

Якщо ставка кредиту вища за ринкову, ревізор повинен з'ясувати причини залучення кредиту на таких умовах та арифметичним шляхом визначити величину втрат через завищення ставки.

Якщо ставка нижча за ринкову, сам по собі даний факт не тягне за собою фінансових втрат, проте, можливо, виплата реального відсотка прикрита будь-якою іншою угодою, наприклад значною сумою комісії з інкасації тощо. Крім того, можливо, зазнає збитків організація, що видала кредит чи позику за таких умов, і інтереси цієї організації потрапляють у сферу компетенції ревізора.

83. РЕВІЗІЯ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

1. Оцените распределение прибыли организации по направлениям:

▪ прибыль до налогообложения;

▪ налог на прибыль;

▪ чистая прибыль;

▪ доля чистой прибыли, направленная на дивиденды;

▪ дивиденд на одну обыкновенную акцию, рублей;

▪ объем крупных капиталовложений организации;

▪ наличие кредитов на финансирование капиталовложений.

2. Обсудите с представителями проверяемой организации, как документируются предложения о размере дивидендов и обсуждения. Попросите предоставить протоколы заседания совета директоров, на котором обсуждался размер дивиденда. Можно ли посмотреть какие-то расчеты, проекты, обоснования предложения именно этой суммы дивиденда, а не другой. Предлагал ли кто-то из членов совета директоров другие варианты размера дивидендов, отражено ли это в протоколе.

3. Обсудите с представителями совета директоров, каково их видение дивидендной политики организации, какие планы на будущее, есть ли стратегический план развития организации.

4. Сделайте вывод о состоянии внутреннего контроля на данном участке.

На даній ділянці контроль за дотриманням законодавства полягає в основному у контролі за дотриманням норм акціонерного законодавства, у тому числі дотримання термінів виплати дивідендів.

84. РЕВІЗІЯ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Оцінюючи дивідендної політики слід враховувати таке ключове протиріччя (дилему):

а) максимізація та стабільність виплати дивідендів сприяють зростанню курсової ціни акцій, підвищенню продуктивності праці (якщо акціями володіють працівники);

б) максимізація виплати дивідендів скорочує частку прибутку, що реінвестується у розвиток виробництва. Отже, необхідна оптимізація обсягів та термінів дивідендних виплат відповідно до стратегічних цілей, завдань та програм розвитку підприємства (основні критерії при прийнятті відповідних рішень можуть бути такими: потреба коштів для розвитку виробництва, ліквідність, стабільність дивідендів, можливості використання позикових коштів, ризик втрати контролю внаслідок нової емісії, обмеження на виплату дивідендів з боку позикодавців тощо).

В організації повною мірою повинні дотримуватися законодавчих обмежень, виконуватися прийняті рішення щодо виплати дивідендів за акціями (відсотками облігацій) підприємства.

Методика ревізії:

1. Выяснить (методами анкетирования и интервьюирования персонала, беседы с руководством, сбора и анализа документации и т. д.) цели и финансовые стратегии предприятия, финансовые программы развития.

2. Проанализировать: документы, содержащие сведения об основании, учреждении организации и ее правовой форме; - документы, содержащие общие сведения об акционерах; организационно-распорядительную и учетно-финансовую документацию, подтверждающую принятие решений и фактические выплаты дивидендов.

3. Выяснить и оценить: факторы, влияющие на дивидендную политику (темпы роста предприятия, доходность, стабильность доходов, стремление удержать контроль над деятельностью предприятия, степень финансирования за счет заемного капитала, возможность финансирования из внешних источников, репутация предприятия, рыночная цена акций и т. д.);

▪ порядок принятия решений по выплатам дивидендов (методики начисления, механизмы согласования сумм, уровня выплат и т. д.), порядок объявления о выплатах, степень соблюдения установленного порядка;

▪ порядок (условия, временные параметры, очередность и т. д.) и форма (деньгами, имуществом) выплаты дивидендов, степень его соблюдения (фактические выплаты);

▪ соблюдение законодательно установленных ограничений на выплату дивидендов (неоплата уставного капитала, невыкуп акций, признаки банкротства и др.);

▪ мотивы выкупа акций (рост прибыли на акцию и др.);

▪ цели и сроки облигационных займов, процентные ставки, формы выпуска, обеспеченность (залог имущества, поручительства и гарантии третьих лиц, без обеспечения), надежность (рейтинги), порядок (способы) выплаты доходов и погашения, степень его соблюдения (фактические выплаты).

85. РЕВІЗІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Після проведення ревізії основних ділянок обліку можна зробити узагальнюючий висновок управління організації. Можна сформулювати такі питання.

1. Получены ли в ходе ревизии данные о наличии в организации четкого, экономически проработанного плана перспективного развития на 3-5 лет вперед:

а) перспективних планів розвитку відсутні;

б) перспективний план є, але він містить лише ідеї та цілі, детальна економічна опрацювання плану з ув'язкою діяльності всіх основних підрозділів відсутня;

в) перспективний план детально опрацьований, пов'язаний із планами та бюджетами підрозділів, і при візуальному огляді явних сумнівів у його здійсненності та опрацьованості не виникло.

2. Как по результатам ревизии можно оценить текущее управление организацией:

а) організація працює переважно через інерцію, "по накатаній", чітка система бюджетування та контролю відсутня;

б) організація розпочала роботу з поліпшення якості управління, складаються окремі бюджети, робляться спроби створення більш сучасної системи внутрішнього контролю, але цілісну систему ще створено;

в) в організації діє детальна система бюджетування, налагоджено контроль за розробкою та виконанням бюджету, відхилення регулярно аналізуються, налагоджено систему своєчасного реагування на зміну зовнішніх та внутрішніх умов.

3. Как по результатам ревизии можно оценить политику руководства в части противодействия мошенничеству при ведении бизнеса, стремление к прозрачности процедуры принятия решений:

а) в ході ревізії питанням, які заходи організації перешкоджають здійсненню менеджерами всіх рівнів угод у інтересах, суперечать інтересам підприємства, чіткої відповіді отримати не удалось;

б) в організації добре поставлено контроль за діями менеджерів середнього та нижчого рівня, але щодо менеджерів вищого рівня докази застосування заходів контролю в ході ревізії отримати не вдалося;

в) у ході ревізії отримано докази надійної системи контролю власників, їх представників у Раді директорів за діями менеджерів усіх рівнів.

4. Как по результатам ревизии можно оценить риски значительного искажения финансовой отчетности:

а) такий ризик є, у ході ревізії виявлено деякі "проблемні" ділянки, ревізія яких виявила суттєві відхилення факту від даних обліку;

б) за результатами проведеної ревізії відповісти на це питання неможливо;

в) ризик мінімальний, формування облікових даних прозоро та добре контролюється, жодних суттєвих відхилень не виявлено.

Висновки ревізорів повинні бути відображені у заключному розділі акта ревізії, вони повинні супроводжуватись обґрунтуванням та посиланням на конкретні приклади, результати контрольних дій чи документи.

86. ВВОДНА ЧАСТИНА АКТУ РЕВІЗІЇ

Відповідно до практики підсумковий документ за результатами перевірок державних контрольних органів називається актом ревізії.

У тих випадках, коли виявлені порушення можуть бути приховані або за ними необхідно вжити термінових заходів для їх усунення або притягнення посадових та (або) матеріально відповідальних осіб до відповідальності, в ході ревізії складається окремий (проміжний) акт, і від цих осіб запитуються необхідні письмові пояснення.

Проміжний акт підписується учасником ревізійної групи, відповідальним за перевірку конкретного питання програми ревізії, та відповідними посадовими та матеріально відповідальними особами ревізованої організації.

Факти, викладені у проміжному акті, входять у акт ревізії.

Вступна частина акта ревізії, как правило, содержит следующую информацию:

▪ наименование темы ревизии;

▪ дата и место составления акта ревизии;

▪ кем и на каком основании проведена ревизия (номер и дата удостоверения, а также указание на плановый характер ревизии или ссылку на задание);

▪ проверяемый период и сроки проведения ревизии;

▪ полное наименование и реквизиты организации, идентификационный номер налогоплательщика (ИНН);

▪ ведомственная принадлежность и наименование вышестоящей организации;

▪ сведения об учредителях;

▪ основные цели и виды деятельности организации;

▪ имеющиеся у организации лицензии на осуществление отдельных видов деятельности;

▪ перечень и реквизиты всех счетов в кредитных учреждениях, включая депозитные, а также лицевые счета, открытые в органах федерального казначейства;

▪ кто в проверяемый период имел право первой подписи в организации и кто являлся главным бухгалтером (бухгалтером);

▪ кем и когда проводилась предыдущая ревизия, что сделано в организации за прошедший период по устранению ею выявленных недостатков и нарушений.

Вступна частина акта ревізії може містити й іншу необхідну інформацію, що стосується предмета ревізії.

87. ЗМІСТНА (ОПИСНА, АБО АНАЛІТИЧНА) ЧАСТИНА АКТУ РЕВІЗІЇ

Змістовна частина акта ревізії (її називають також описовою, аналітичною, мотивуючою та ін.) повинна складатися з розділів відповідно до питань, зазначених у програмі ревізії.

Описова частина акта ревізії має комплексно відбивати всі істотні обставини, які стосуються виявлених фактів порушень.

Обов'язковому відображенню в описовій частині підлягають: сутність порушення законодавства, спосіб його вчинення, період фінансово-господарської діяльності або господарська операція, до якої (до якої) це порушення відноситься, посилання на документи та інші обставини, що достовірно підтверджують наявність факту порушення із зазначенням нормативних правових актів, вимоги яких порушено, а також факти неподання будь-яких документів.

При складанні змістовної частини підсумкового документа використовуються деякі прийоми узагальнення та реалізації результатів контролю – сукупність прийомів синтезування результатів проведеного контролю та прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності обревізованого підприємства та попередження їх повторення у майбутньому. До таких прийомів належать: угруповання недоліків, документування результатів проміжного контролю, аналітичне угруповання, слідчо-юридичне обґрунтування, систематизоване угруповання недоліків в акті комплексної ревізії, прийняття рішень за результатами ревізії, контроль за виконанням прийнятих рішень.

Угруповання недоліків - систематизація та узагальнення порушень нормативних правових актів у процесі господарської діяльності з економічної однорідності, часу вчинення та значущості. Процедури угруповання застосовують під час перевірки документальної достовірності результатів контролю.

Хронологічна послідовність - спосіб угруповання недоліків та порушень нормативних правових актів у фінансово-господарській діяльності, виявлених у процесі дослідження документів. При цьому способі документи перевіряються в такому порядку, в якому вони згруповані під час бухгалтерської обробки та скинуті до папок за звітними періодами.

Систематизований спосіб угруповання дозволяє виявляти недоліки при дослідженні однорідних документів за весь період, що ревізується. У цьому спочатку перевіряють документи по касовим операціям, потім товарним, розрахунковим тощо. буд. Цей спосіб дозволяє глибше вивчити окремі операції, і процеси.

Хронологічно-систематизоване угруповання полягає в тому, що ревізор виявляє недоліки в хронологічній послідовності та систематизує їх по економічній однорідності операцій (касові, банківські, товарні, розрахункові тощо).

Не допускається включення в акт ревізії (перевірки) різноманітних висновків, припущень і не підтверджених документами відомостей про фінансову діяльність організації, що ревізується. Також не допускається включення до акту відомостей із слідчих матеріалів та посилань на показання посадових осіб, дані ними слідчим органам.

88. ПІДСУМКА ЧАСТИНА АКТУ РЕВІЗІЇ. ОФОРМЛЕННЯ. МАТЕРІАЛИ РЕВІЗІЇ

У підсумковій частині акта ревізії підлягають відображенню висновки про результати ревізії.

Акт ревізії підписується керівником ревізійної групи (контролером-ревізором), а за потреби і членами ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером (бухгалтером) ревізованої організації.

Акт ревізії складається не менше ніж у двох примірниках та підписується всіма перевіряючими.

Один екземпляр акта вручається представнику юридичної особи (особі, яка здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, або її представнику) під розписку з позначкою в першому екземплярі акта ревізії. У разі відмови від отримання акта ревізії, а також за неможливості вручити акт ревізії з інших обставин про це робиться відмітка в акті ревізії, засвідчена підписами перевіряючих, а екземпляр акта ревізії надсилається юридичній особі (особі, яка здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи) для ознайомлення поштою рекомендованим листом пізніше дня, наступного за днем закінчення ревізії.

У разі відмови посадових осіб ревізованої організації від підпису або одержання акта ревізії керівник ревізійної групи (контролер-ревізор) наприкінці акта провадить запис про їх ознайомлення з актом та відмову від підпису або одержання акта.

У цьому випадку акт ревізії може бути направлений ревізується поштою або іншим способом, що свідчить про дату його отримання.

Матеріали ревізії складаються з акта ревізії та належно оформлених додатків до нього, на які є посилання в акті ревізії (документи, копії документів, зведені довідки, пояснення посадових та матеріально відповідальних осіб тощо).

Матеріали ревізії подаються керівнику ревізійного органу у термін пізніше трьох робочих днів після підписання їх у ревізованої організації. На останній сторінці акта ревізії керівником контрольно-ревізійного органу або уповноваженою ним на те особою робиться відмітка: "Матеріали ревізії прийняті", вказується дата та ним підписується.

Керівник контрольно-ревізійного органу за поданими матеріалами ревізії у термін трохи більше 10 календарних днів визначає порядок реалізації матеріалів ревізії.

За результатами проведеної ревізії керівник контрольно-ревізійного органу направляє керівнику перевіреної організації подання для вжиття заходів щодо припинення виявлених порушень, відшкодування завданих державі збитків та притягнення до відповідальності винних осіб.

89. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ПО МАТЕРІАЛАМ РЕВІЗІЇ

Результати ревізії, проведеної відповідно до Плану основних питань економічної та контрольної роботи Мінфіну Росії, рішеннями колегії та наказами Мінфіну Росії, дорученнями керівництва Мінфіну Росії, узагальнюються Департаментом державного фінансового контролю та аудиту та письмово доповідаються керівництву Мінфіну Росії разом із пропозиціями щодо вжиття заходів, що входять до компетенції Мінфіну Росії, спрямованих на усунення виявлених порушень та відшкодування виявлених збитків.

Результати ревізії, проведеної за мотивованими постановами, вимогами правоохоронних органів або за зверненнями органів державної влади суб'єктів Російської Федерації або органів місцевого самоврядування, доповідаються цим органам керівником контрольно-ревізійного органу разом із пропозиціями щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень та відшкодування збитків. За потреби цим органам надсилаються також матеріали ревізії.

Матеріали ревізії, проведеної за мотивованими постановами, вимогами правоохоронних органів передаються їм у встановленому порядку. При цьому у справах контрольно-ревізійного органу мають бути залишені копії акта ревізії, пояснень посадових осіб перевіреної організації, винних у виявлених ревізією порушеннях, документів, що підтверджують ці порушення.

До правоохоронних органів можуть бути направлені і матеріали ревізій, проведених без попередньо винесених ними мотивованих постанов, у ході яких було виявлено порушення фінансової дисципліни, нестачі грошових коштів та матеріальних цінностей, що є відповідно до чинного законодавства Російської Федерації підставою для реалізації матеріалів ревізії у встановленому порядку .

Результати ревізії керівником контрольно-ревізійного органу у випадках повідомляються вищестоящої організації чи органу, здійснює загальне керівництво діяльністю ревізованої організації, до вжиття заходів.

Контрольно-ревізійний орган забезпечує контроль за ходом реалізації матеріалів ревізії та за необхідності вживає інших передбачених законодавством Російської Федерації заходів для усунення виявлених порушень та відшкодування заподіяної шкоди.

Контрольно-ревізійний орган систематично вивчає та узагальнює матеріали ревізій і на основі цього в необхідних випадках вносить пропозиції про вдосконалення системи державного фінансового контролю, доповнення, зміни, перегляд діючих у Російській Федерації законодавчих та інших нормативних правових актів.

90. ОБОВ'ЯЗКОВА ЩОРІЧНА АУДИТОРСЬКА ПЕРЕВІРКА УНІТАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Обов'язкова щорічна аудиторська перевірка проводиться у випадках, визначених власником майна унітарного підприємства. Власник майна унітарного підприємства має право приймати рішення про проведення аудиторських перевірок.

Зразковий статут федерального державного унітарного підприємства передбачає обов'язок підприємства щорічно проводити аудиторські перевірки за наявності певних фінансових показників діяльності. Обов'язковий аудит здійснюється у разі, якщо організація є державним унітарним підприємством, муніципальним унітарним підприємством, заснованим на праві господарського відання. Таким чином, до казенних підприємств, що ґрунтуються на праві оперативного управління, правила про обов'язкову аудиторську перевірку не належать, за винятком випадків, коли така перевірка проводиться за рішенням власника майна даного підприємства. Для муніципальних унітарних підприємств законом суб'єкта Російської Федерації фінансові показники може бути знижено. При відведенні обов'язкового аудиту в організаціях, у статутних (складених) капіталах яких частка державної власності або власності суб'єкта Російської Федерації становить не менше 25%, укладання договорів надання аудиторських послуг має здійснюватися за підсумками розміщення замовлення на надання таких послуг у порядку, передбаченому Федеральним законом " Про розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних та муніципальних потреб.

Конкурс щодо відбору аудиторської організації для здійснення обов'язкового аудиту організації проводиться з метою виявлення аудиторської організації, що забезпечує найкращі умови проведення обов'язкового аудиту фінансової (бухгалтерської) звітності організації.

Розпорядженням Минимущества Росії від 30.12.02 р № 4521 - р затверджено Типове технічне завдання проведення обов'язкового аудиту федеральних державних унітарних підприємств.

Технічне завдання визначає склад завдань і підзавдань, необхідні виконання аудитором у процесі здійснення обов'язкового аудиту, до складу яких входить аудит: установчих документів;

▪ внеоборотных активов;

▪ производственных запасов;

▪ затрат на производство;

▪ готовой продукции;

▪ грошових коштів;

▪ расчетов;

▪ забалансовых счетов.

Результати проведеного аудиту надаються аудитором керівництву унітарного підприємства у вигляді аудиторського висновку, оформленого відповідно до правил (стандартів) аудиторської діяльності, а також аудиторського звіту, що містить інформацію про рішення кожного із завдань та підзавдань аудиту з обґрунтованими висновками та пропозиціями щодо кожного завдання та підзадачі. Один екземпляр аудиторського висновку та аудиторського звіту за результатами аудиту унітарного підприємства направляється аудитором до Мінімайна (нині - Федеральне агентство з управління федеральним майном Росії). Порядок організації відбору аудиторських організацій щодо перевірок унітарних підприємств суб'єктів федерації регулюється нормативними актами суб'єкта, і загалом відповідає процедурі цього процесу на федеральному рівні.

91. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УНІТАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Контроль за діяльністю унітарного підприємства здійснюється органом, який здійснює повноваження власника та іншими уповноваженими органами. До таких органів слід, насамперед, віднести податкові, митні та інші органи, здійснюють контроль за діяльністю унітарного підприємства в інших, не врегульованих законом формах.

Федеральні органи виконавчої влади, на які покладено координацію та регулювання діяльності у відповідних галузях (сферах) управління, щорічно утверждают программы деятельности подведомственных им федеральных государственных унитарных предприятий. Ежегодно (до 1 августа) руководитель федерального государственного унитарного предприятия представляет в федеральный орган исполнительной власти, в ведении которого находится предприятие, проект программы деятельности предприятия на следующий год, разработанной по установленной форме и представляющей собой комплекс мероприятий, связанных между собой по срокам и источникам финансирования.

Заходи програми повинні відображати основні напрямки діяльності в запланованому періоді для досягнення цілей, визначених статутом, рішеннями Уряду Російської Федерації та федеральних органів виконавчої влади. Разом з проектом програми надається техніко-економічне обґрунтування запланованих заходів, витрат на їх реалізацію, а також очікуваного ефекту від їх виконання.

Іншою важливою формою контролю за діяльністю унітарного підприємства є представление отчетности о результатах его деятельности.

До складу бухгалтерської звітності входять: - бухгалтерський баланс; - звіт про прибутки і збитки; - Додатки до них, передбачені нормативними актами;

▪ аудиторское заключение;

▪ пояснительная записка.

Керівник федерального державного унітарного підприємства щорічно направляє до федерального органу виконавчої влади, уповноважений затверджувати програму діяльності підприємства, одночасно з річним звітом доклад о финансово-хозяйственной деятельности предприятия, в котором должны быть отражены следующие вопросы: структурные изменения в долях товарных рынков, которые имеет предприятие;

▪ реализация мероприятий по улучшению качества и конкурентоспособности продукции предприятия;

▪ использование передовых технологий и изобретений в производстве продукции и предоставлении услуг;

▪ выполнение федеральных инвестиционных программ;

▪ достижение утвержденных основных экономических показателей деятельности предприятия;

▪ обобщенные данные о ходе выполнения программы деятельности предприятия за отчетный период;

▪ информация обо всех обстоятельствах, которые нарушают обычный режим функционирования предприятия или угрожают его финансовому положению;

▪ реализация мероприятий по недопущению банкротства предприятия;

▪ программа деятельности предприятия на очередной год. Свои особенности имеет контроль за деятельностью казенных предприятий. Производственно-хозяйственная деятельность казенного предприятия осуществляется в соответствии с планом-заказом и планом развития предприятия.

92. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ УНІТАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

У Концепції основні ризики, пов'язані з функціонуванням унітарних підприємств, описані таким чином: "на практиці широкі повноваження керівників унітарних підприємств за відсутності дієвих інструментів та порядку управління, контролю та мотивації керівників призводять до:

а) переведення частини фінансових потоків унітарних підприємств до фірм-супутників, створюваних з метою зміни напряму фінансових потоків. В результаті весь прибуток, який могли б отримати унітарні підприємства, осідає саме у цих фірмах;

б) укладання угод, у яких зацікавлене керівництво унітарного підприємства, що призводить до штучного завищення собівартості продукції, а деяких випадках - до розкрадань державного майна;

в) відсутність у державних органів актуальної інформації про стан справ в унітарних підприємствах;

г) неможливості запобігти негативним наслідкам некваліфікованої чи протиправної діяльності керівників.

Зростає кількість неплатоспроможних унітарних підприємств, що багато в чому спровоковано відсутністю належного управління та безконтрольністю з боку держави”.

Попередня оцінка ефективності внутрішнього контролю ревізором включає:

1) направлення запиту керівником унітарного підприємства з метою з'ясування заходів, що вживаються на підприємстві з метою уникнення економічно необґрунтованих посередницьких ланок на "вході" ресурсів (закупівлі сировини та обладнання) та на "виході" (збуті продукції, робіт, послуг);

2) розгляд відповідей керівництва на запит;

3) вивчення з прикладу двох-трьох найбільших покупок за період процедури відбору постачальників, що перевіряється;

4) вивчення структури покупців, аналіз організації збутової політики, з прикладу двох-трьох марок продукції провести порівняння ціни продажу та ринкових цін;

5) висновок про ефективність системи внутрішнього контролю щодо протидії ризику переведення фінансових потоків у "фірми-супутники".

93. КОНТРОЛЬ ДОДАТКУ УНІТАРНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЗАКОНОДАВСТВА

Угода, у скоєнні якої є зацікавленість керівника унітарного підприємства, що не може здійснюватися унітарним підприємством без згоди власника майна унітарного підприємства.

Згода власника має бути дана щодо конкретної угоди, у вчиненні якої є зацікавленість. При цьому мають бути зазначені особа (особи), яка є її стороною (сторонами), вигодонабувачем (вигодонабувачами), ціна, предмет угоди та інші її суттєві умови.

Керівник унітарного підприємства повинен доводити до відома власника майна унітарного підприємства інформацію:

▪ о юридических лицах, в которых он, его супруг, родители, дети, братья, сестры и (или) их аффилированные лица, признаваемые таковыми в соответствии с законодательством Российской Федерации, владеют 20 % и более акций (долей, паев) в совокупности;

▪ о юридических лицах, в которых он, его супруг, родители, дети, братья, сестры и (или) их аффилированные лица, признаваемые таковыми в соответствии с законодательством Российской Федерации, занимают должности в органах управления;

▪ об известных ему совершаемых или предполагаемых сделках, в совершении которых он может быть признан заинтересованным.

Афілійованими особами є фізичні та юридичні особи, здатні впливати на діяльність юридичних та (або) фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Рішення про вчинення великої угоди приймається за згодою власника майна унітарного підприємства.

Великий є правочин або кілька взаємопов'язаних угод, пов'язаних з придбанням, відчуженням або можливістю відчуження унітарним підприємством прямо чи опосередковано майна, вартість якого становить понад 10 % статутного фонду унітарного підприємства; або більш ніж 50 тис. разів перевищує встановлений федеральним законом мінімальний розмір оплати праці (МРОТ).

При цьому вартість майна, що відчужується унітарним підприємством в результаті великої угоди, визначається на підставі даних його бухгалтерського обліку, а вартість майна, що купується унітарним підприємством, - на підставі ціни пропозиції такого майна. До таких угод можуть належати договори поруки, договори про заставу майна та інші, при невиконанні яких стягнення може бути звернене на майно поручителя, заставника тощо з відчуженням його в установленому законом порядку.

Унітарне підприємство вправі здійснювати запозичення лише за погодженням із власником майна унітарного підприємства обсягу та напрямів використання залучених коштів.

94. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ УНІТАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ

Загалом порядок ревізії фінансової звітності унітарного підприємства такий самий, як і порядок ревізії звичайних комерційних організацій. Водночас у бухгалтерському обліку таких підприємств є низка особливостей. Наприклад, порядок відображення передачі майна у господарське ведення (оперативне управління) унітарному підприємству понад визначений статутними документами статутний фонд та вилучення такого майна роз'яснено листами Мінфіну РФ, відповідно до яких вартість отриманих основних засобів "на баланс" унітарного підприємства, без збільшення статутного капіталу, має відбиватися як збільшення прибутку унітарного підприємства, що звичайно дещо спотворює дані про реальний прибуток за даними бухгалтерського балансу.

Контроль за діяльністю унітарних підприємств спрямований на повышение эффективности использования федерального имущества, закрепленного за данными предприятиями. К контролю за деятельностью унитарного предприятия можно отнести утверждение показателей экономической эффективности его деятельности и контролирование их выполнения. В целях проведения анализа эффективности деятельности предприятий соответствующему органу исполнительной власти рекомендуется образовывать балансовую комиссию, задачами которой, в частности, являются оценка эффективности использования имущества предприятиями и контроль за выполнением утверждаемых показателей экономической эффективности деятельности предприятий.

Комісія аналізує подані матеріали та за результатами аналізу оцінює якість систем управління підприємств, а також рівень професійної компетентності керівників підприємств. Комісія може давати рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності підприємств, здійснювати повторний розгляд документів підприємств. Визначення величин показників економічної ефективності діяльності унітарних підприємств здійснюється федеральними органами виконавчої влади, на які покладено координацію та регулювання діяльності у відповідних галузях або сферах управління. Такі величини визначаються щорічно на початок звітного року виходячи з програм (планів) діяльності унітарних підприємств; бухгалтерської та іншої звітності; даних реєстру показників економічної ефективності діяльності федеральних державних унітарних підприємств; інших інформаційних ресурсів. Визначення фактично досягнутих за звітний період величин показників економічної ефективності діяльності унітарних підприємств здійснюється керівниками унітарних підприємств щокварталу відповідно до законодавства про бухгалтерський облік.

Для оцінки економічної ефективності діяльності унітарних підприємств затверджуються та аналізуються на предмет фактичного досягнення величини наступних показників (у тис. руб.): Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів та аналогічних обов'язкових) платежів);

▪ чистая прибыль;

▪ часть прибыли, подлежащая перечислению в федеральный бюджет;

▪ чистые активы.

95. КОНТРОЛЬ ДОТРИМАННЯ БЮДЖЕТНИМИ УСТАНОВАМИ ЗАКОНОДАВСТВА

Нецільове використання коштів - направлення та використання їх на цілі, що не відповідають умовам отримання зазначених коштів, визначеним затвердженим бюджетом, бюджетним розписом, повідомленням про бюджетні асигнування, кошторисом доходів та видатків або іншою правовою підставою їх отримання, то питання про тлумачення понять ефективності та раціональності до кінця не вирішено .

Фахівці у галузі фінансового контролю дають такі тлумачення: "Під раціональністю можна розуміти вибір найкращого з кількох запропонованих варіантів виконання поставленого завдання або вирішення будь-якої проблеми. У такому разі кошти, витрачені на реалізацію найкращого варіанту, можна визнати раціонально використаними.

У той же час, якщо дотримання принципу ефективності та економності використання бюджетних коштів означає досягнення заданих результатів з використанням найменшого обсягу коштів або досягнення найкращого результату з використанням визначеного бюджетом обсягу коштів, саме поняття ефективності можна визначити як співвідношення між отриманим результатом і витраченими коштами.

Таким чином, можливі чотири варіанти використання коштів:

1) раціональне та ефективне - обрано оптимальний шлях вирішення проблеми, дотримано принципу ефективності;

2) раціональне, але не ефективне - обрано оптимальний шлях вирішення проблеми, але принцип ефективності не дотримувався;

3) нераціональне, але ефективне - принцип ефективності дотриманий у межах обраного шляху рішення, але цей шлях перестав бути найкращим серед існуючих;

4) нераціональне та неефективне - крім того, що обраний шлях вирішення проблеми не є найкращим серед наявних, при його реалізації не було дотримано принципу ефективності.

Однак якщо як мету встановити досягнення певного рівня рентабельності роботи транспортних підприємств, видається не цілком очевидним, що впровадження такої системи сприятиме досягненню подібної мети, оскільки цілком можливо, що цей захід спричинить скорочення обсягів перевезень пасажирів, збільшення сукупних витрат на експлуатацію транспортних засобів та поява інших обставин, які негативно впливають на величину прибутку підприємств.

Разом з тим досягнення заданої мети в якомусь одному напрямку може викликати зміни в суміжних областях, і такі зміни не завжди мають позитивний характер.

96. КОНТРОЛЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ (АУДИТ ЕФЕКТИВНОСТІ) БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Діяльність будь-якої організації, зокрема бюджетної, треба розглядати, з одного боку, як функціональну діяльність, з другого - як виробничу чи економічну діяльність, яка характеризується матеріальними, трудовими і фінансовими витратами здійснення її функціональної діяльності.

Система аудиту ефективності є оцінкою економічності, результативності та дієвості використання державних ресурсів при виконанні одержувачами бюджетних коштів поставлених перед ними завдань.

Оцінювані показники відображають:

▪ економічність - абсолютную или относительную экономию финансовых средств исходя из достигнутых количественных и качественных результатов их использования;

▪ продуктивність - степень соотношения между полученными результатами и использованными на их достижение финансовыми, материальными и трудовыми ресурсами;

▪ результативность - степень достижения запланированных результатов и конечный социально-экономический эффект, полученный от использования бюджетных средств.

Як предмет аудиту ефективності розглядається діяльність економічних суб'єктів щодо використання бюджетних коштів.

Наслідком виробничої чи економічної діяльності є прямі результати у вигляді продукту діяльності, тобто того, що безпосередньо було отримано в результаті використання бюджетних коштів.

Наслідком функціональної діяльності організації є кінцеві соціальні результати, які характеризують наслідки суспільству, будь-якої частини населення чи певної групи людей виконання покладених нею функцій чи завдань.

Здійснення аудиту ефективності використання бюджетних коштів ґрунтується на ряді загальних з фінансовим аудитом основних принципів та методів, властивих фінансовому контролю як такому.

Аудит ефективності за всіма основними параметрами контрольного заходу має більш складну методологію, що вимагає проведення значно більших за обсягом процедур, витрат часу та ресурсів у порівнянні з традиційним фінансовим аудитом.

Це пов'язано з тим, що вибір тем та об'єктів аудиту ефективності, їх попереднє дослідження і особливо формування аудиторських доказів вимагають отримання великої інформації та вивчення великого обсягу документів та матеріалів.

У процесі аудиту ефективності застосовуються різноманітні аналітичні та оціночні методи та процедури, нерідко проводяться різні опитування та анкетування, які потребують ретельної підготовки та значного часу.

97. ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ (ЕТАПИ 1-Й І 2-Й)

Этап 1. Выбор тем и объектов проверок. Первостепенное значение при планировании контроля эффективности имеет определение необходимости его проведения с учетом возникновения объективной потребности в оценке экономичности, продуктивности и результативности использования государственных финансовых ресурсов.

При виборі напряму контролю ефективності можна керуватися соціально-економічною значимістю питання, наявністю високих ризиків, обсягів державних коштів, що спрямовуються у цю сферу, тощо.

Этап 2. Предварительное изучение и подбор критериев эффективности. Чтобы определить критерии оценки эффективности необходимо предварительно до выхода на объект аудита изучить Положение о данном объекте, Устав и другие законодательные и нормативные документы, касающиеся его деятельности. Возможно применение двух видов критериев оценки эффективности:

а) критерії, що характеризують прямі результати діяльності об'єктів аудиту;

б) критерії, що відбивають кінцеві соціальні результати своєї діяльності.

Оцінюючи прямих результатів діяльності організацій можуть використовуватися такі показники:

1) показники витрат, тобто фінансових, трудових та матеріальних ресурсів, використаних для отримання конкретних результатів (наприклад, лікарняне обладнання);

2) показники безпосередніх результатів вироблених витрат (наприклад, кількість осіб, які пройшли диспансеризацію)

Як критерії оцінки ефективності прямих результатів діяльності об'єктів аудиту може використовуватися співвідношення між виробленими витратами ресурсів (у вартісному вираженні) та отриманими результатами (обсягом випуску продукції, виконаних робіт, наданих послуг). Наприклад, критерієм оцінки ефективності при будівництві шкіл та інших навчальних закладів є здійснені витрати для одного навчального місця, а лікарень - витрати на одне "ліжко-місце". Критерієм оцінки ефективності використання державних коштів для вузів є, наприклад, показник витрат на навчання студентів, які згодом були відраховані через неуспішність, для шкіл – показник наповнюваності класів.

На основі цих критеріїв має даватися оцінка результатів надання бюджетної послуги для її отримувачів. Щоб уникнути конфлікту інтересів та для повного використання при підготовці контролю ефективності думки фахівців, керівник об'єкта контролю повинен бути ознайомлений з підготовленими критеріями контролю. За результатами приймається рішення про включення (або не включення) даного контролю ефективності до річного (квартального) плану роботи. При ухваленні рішення про проведення контролю ефективності на основі даних попереднього вивчення складаються план та програма контролю. У плані відображаються основні організаційні питання, пов'язані з проведенням контролю ефективності, такі як перелік питань, що перевіряються, суми доходів і видатків бюджету за ними.

Програма контролю є детальним описом заходів, необхідних для практичної реалізації плану.

98. ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ (ЕТАП 3-Й)

Этап 3. Сбор данных и оценка эффективности.

Під час проведення контролю ефективності здійснюються:

1) перевірка економічної діяльності адміністрації відповідно до основних адміністративних принципів та практики, а також політики управління (бюджетної програми);

2) перевірка продуктивності використання трудових, фінансових та інших ресурсів, включаючи дослідження систем інформації, результатів виробничої діяльності, стану внутрішнього контролю, а також методів та процесу усунення об'єктом контролю виявлених недоліків;

3) перевірка ефективності діяльності, виконання поставлених перед об'єктом контролю завдань, перевірка фактичних результатів порівняно із запланованими результатами.

На стадії проведення контролю ефективності переслідується мета збору необхідних та достатніх доказів, які дозволяють підготувати спостереження щодо виконання критеріїв, зробити висновок щодо кожної мети (підцілі) контролю, визначити можливості покращення показників ефективного використання бюджетних коштів, розробити конкретні рекомендації щодо проведеного контролю. Докази можуть бути матеріальними, документальними, свідковими та аналітичними. Матеріальні докази ґрунтуються на результатах огляду, інвентаризації, документальні – на фактичних матеріалах об'єкта контролю (контракти, бухгалтерські звіти тощо), свідчення – на результатах опитування, бесіди чи анкетування, аналітичні – на оцінках, розрахунках та порівняннях зібраних даних. Під час проведення контролю можуть використовуватися первинні (підготовлені перевіряючими) та вторинні (отримані від об'єкта контролю чи третіх осіб) докази.

У процесі аудиту необхідно провести об'єктивний аналіз зібраних фактичних даних з урахуванням критеріїв оцінки ефективності. За результатами порівняння фактичних даних з критеріями оцінки ефективності слід підготувати висновки, які повинні вказувати, якою мірою результати діяльності об'єкта відповідають критеріям оцінки ефективності та сформулювати висновки щодо цілей, поставлених у рамках даного аудиту. Чинники, які свідчать про неефективне використання державних коштів може мати як кількісну, і якісну оцінку. На підставі зроблених висновків мають бути визначені причини, що призводять до неефективних результатів діяльності об'єкта аудиту.

Докази об'єктивно оцінюються порівняно з критеріями підготовки спостережень перевіряючих і підсумкових звітів контролю ефективності. Якщо перевіряючий виявляє, що фактичне виконання не відповідає встановленим критеріям, виявлені факти суттєві та потенційні у підвищенні ефективності, готуються рекомендації щодо вжиття відповідних корективних заходів.

Кількість критеріїв оцінки ефективності та поєднання їх кількісних та якісних, відносних та динамічних значень у кожному аудиті ефективності можуть бути різними залежно від особливостей сфери використання державних коштів, що перевіряється.

99. ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ (ЕТАП 4-Й)

Этап 4. Подготовка отчета о результатах аудита. Допускается составление отчетов не в стандартных формах, а в виде информационных докладов.

Структура та зміст звіту формуються залежно від цілей та масштабу проведеного контрольного заходу. У звіті за результатами контролю мають бути відображені всі встановлені факти порушень, пропозиції щодо їх усунення, удосконалення нормативних правових актів та підвищення ефективності використання коштів держави.

Звіт повинен містити незалежну та достовірну оцінку економічності, продуктивності та результативності, з якими купуються та використовуються ресурси, а також ефективності виконання поставлених завдань.

Зміст звіту не повинен повністю концентруватися на відображенні наявних недоліків, він має бути конструктивним. У звіті необхідно чітко сформулювати висновки та подати пропозиції необхідних удосконалень.

В акті аудиту необхідно дати оцінку законодавству, яким керується об'єкт аудиту, тобто наскільки закони, що застосовуються, забезпечують ефективність діяльності об'єкта аудиту. Відображається також наявність протиріч у чинному законодавстві, перелік питань, які не відображені у ньому. Крім того, дається оцінка постанов Уряду та внутрішньовідомчих документів, які використовує у роботі об'єкт аудиту та аналізується відповідність даних документів чинному законодавству. У разі, якщо виявлено протиріччя нормативних документах, які призводять до втрат доходів чи збільшення видатків бюджету, необхідно оцінити їх впливом геть бюджет.

До акта аудиту та аудиту ефективності використання державних коштів та до звіту про результати аудиту слід включити такі компоненти:

▪ цель данного аудита, аудита эффективности;

▪ перечень объектов аудита;

▪ период времени, который охватывает аудит;

▪ краткая характеристика аудируемого объекта, программы или направления деятельности этого объекта с указанием обязанностей и функций руководителей, имеющих отношение к показателям и результатам работы в аудируемой области;

▪ результаты анализа функциональной деятельности объекта аудита;

▪ выявленные факты неэффективного использования государственных средств и финансовых нарушений;

▪ заключения и выводы, сделанные по результатам аудита;

▪ рекомендации, которые должны содержать предложения по устранению выявленных недостатков и решению имеющихся проблем.

У звіті за результатами аудиту повинні бути відображені зауваження керівників об'єктів аудиту (якщо вони представлені), включаючи наявні розбіжності щодо використаних критеріїв оцінки ефективності, висновків та рекомендацій.

Рекомендуємо цікаві статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки:

▪ Загальна електроніка та електротехніка. Шпаргалка

▪ Кримінальне право. Особлива частина. Шпаргалка

▪ Історія вітчизняної держави та права. Шпаргалка

Дивіться інші статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами 05.05.2024

Сучасний світ науки та технологій стрімко розвивається, і з кожним днем з'являються нові методи та технології, які відкривають перед нами нові перспективи у різних галузях. Однією з таких інновацій є розробка німецькими вченими нового способу керування оптичними сигналами, що може призвести до значного прогресу фотоніки. Нещодавні дослідження дозволили німецьким ученим створити регульовану хвильову пластину всередині хвилеводу із плавленого кремнезему. Цей метод, заснований на використанні рідкокристалічного шару, дозволяє ефективно змінювати поляризацію світла через хвилевід. Цей технологічний прорив відкриває нові перспективи розробки компактних і ефективних фотонних пристроїв, здатних обробляти великі обсяги даних. Електрооптичний контроль поляризації, що надається новим методом, може стати основою створення нового класу інтегрованих фотонних пристроїв. Це відкриває широкі можливості для застосування. ...>>

Приміальна клавіатура Seneca 05.05.2024

Клавіатури – невід'ємна частина нашої повсякденної роботи за комп'ютером. Однак однією з головних проблем, з якою стикаються користувачі, є шум, особливо у випадку преміальних моделей. Але з появою нової клавіатури Seneca від Norbauer & Co може змінитися. Seneca – це не просто клавіатура, це результат п'ятирічної роботи розробників над створенням ідеального пристрою. Кожен аспект цієї клавіатури, починаючи від акустичних властивостей до механічних характеристик, був ретельно продуманий і збалансований. Однією з ключових особливостей Seneca є безшумні стабілізатори, які вирішують проблему шуму, характерну для багатьох клавіатур. Крім того, клавіатура підтримує різні варіанти ширини клавіш, що робить її зручною для будь-якого користувача. І хоча Seneca поки не доступна для покупки, її реліз запланований на кінець літа. Seneca від Norbauer & Co є втіленням нових стандартів у клавіатурному дизайні. Її ...>>

Запрацювала найвища у світі астрономічна обсерваторія 04.05.2024

Дослідження космосу та її таємниць - це завдання, яка привертає увагу астрономів з усього світу. У свіжому повітрі високих гір, далеко від міських світлових забруднень, зірки та планети розкривають свої секрети з більшою ясністю. Відкривається нова сторінка в історії астрономії із відкриттям найвищої у світі астрономічної обсерваторії – Атакамської обсерваторії Токійського університету. Атакамська обсерваторія, розташована на висоті 5640 метрів над рівнем моря, відкриває нові можливості для астрономів у вивченні космосу. Це місце стало найвищим для розміщення наземного телескопа, надаючи дослідникам унікальний інструмент вивчення інфрачервоних хвиль у Всесвіті. Хоча висотне розташування забезпечує більш чисте небо та менший вплив атмосфери на спостереження, будівництво обсерваторії на високій горі є величезними труднощами та викликами. Однак, незважаючи на складнощі, нова обсерваторія відкриває перед астрономами широкі перспективи для дослідження. ...>>

Випадкова новина з Архіву

Виміряно температуру фотосфери червоних надгігантів 02.03.2021

Вчені з Токійського університету в Японії вперше точно виміряли температуру фотосфери червоних надгігантів.

Червоні надгіганти - це найяскравіші, короткоживучі та великі зірки у Всесвіті. Зазвичай наприкінці свого життя вони вибухають як наднова, проте точно коли це станеться астрономи поки що передбачити не можуть.

Це з тим, що вчені донедавна було неможливо визначити точну температуру фотосфери цих зірок - нижнього шару їх атмосфери, у якому утворюється більшість випромінювання зірки.

Щоб виміряти температуру червоного надгіганта, потрібно знайти добре помітні ділянки фотосфери зірки, на спектр випромінювання яких не впливали верхні шари їхньої атмосфери. Крім того, немає якоїсь однієї конкретної лінії поглинання, яка однозначно вказувала б на температуру поверхні подібних зірок.

Таким чином астрономи визначили температуру фотосфери десяти довколишніх червоних надгігантів з точністю 30-70 кельвінів. Зокрема, для Бетельгейзе це 3344,85 градусів Цельсія, що менше за температуру фотосфери Сонця приблизно в 1,68 раза.

Ці нові зміни, впевнені астрофізики, допоможуть зрозуміти які процеси відбуваються в надрах подібних світил, а також зробити перші повноцінні прогнози щодо того, наскільки Бетельгейзе близька до перетворення на наднову.

Інші цікаві новини:

▪ Будильник Sensorwake Trio будить запахом, світлом та звуком

▪ Перед вибухом сфотографувати

▪ Металеві бульбашки для захисної упаковки

▪ Корабель для космічного туризму Blue Origin

▪ Більше дружин – менше дітей

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту Регулятори струму, напруги, потужності. Добірка статей

▪ стаття Теорія навчання. Конспект лекцій

▪ стаття Де і коли було зафіксовано цунамі заввишки понад 500 метрів? Детальна відповідь

▪ стаття Просо африканське. Легенди, вирощування, способи застосування

▪ стаття Широкодіапазонний вимірник RCL. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Зарядний пристрій для мобільного телефону з цифровим таймером. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages of this page

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт