Поліклінічна педіатрія. Шпаргалка: коротко, найголовніше

Безкоштовна технічна бібліотека

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ, ШПАРГАЛКИ
Безкоштовна бібліотека / Довідник / Конспекти лекцій, шпаргалки

Поліклінічна педіатрія. Шпаргалка: коротко, найголовніше

Конспекти лекцій, шпаргалки

Довідник / Конспекти лекцій, шпаргалки

Коментарі до статті

Зміст

Структура та організація роботи педіатричного відділення
Структура дитячої міської поліклініки
Структура дитячої міської клініки. Кабінет долікарської допомоги та педіатричний кабінет
Антенатальна охорона плода
Неонатальний період. Перший патронаж до новонародженого
Другий патронаж до новонародженого
Третій патронаж до новонародженого
Особливості спостереження та реабілітації недоношених та переношених новонароджених
Цілі, завдання, програма роботи школи молодих батьків
Фактори ризику захворюваності дітей
Спостереження дитини у постнатальному періоді
Рекомендації щодо догляду, етапний епікриз
Спостереження дітей раннього дитячого періоду
Підготовка дитини до вступу до ДДУ (дитячий дошкільний заклад)
Спостереження за дітьми дошкільного віку у поліклініці
Визначення ступеня функціональної готовності дітей до вступу до школи
Спостереження дітей шкільного віку у поліклініці
Робота лікаря-педіатра у школі
Організація та проведення профілактичних щеплень
Основні вакцини
Протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Поствакціональні реакції та ускладнення
інвалідність
Реабілітаційний процес. Фізеотерапевтичні методи лікування
Етапи реабілітації. Застосування мінеральної води
Етапи реабілітації. Вторинна профілактика
Езофагіт
Дуоденіт. Гастродуоденіт
Ентеріт. Коліт (ентероколіт)
панкреатит
Хвороби жовчовивідної системи
Хронічний гепатит
Встановлення інвалідності дітям при захворюваннях органів травлення. Гастрит
Гіпотрофія. Ожиріння
Діатези
Рахіт. Спазмофілія
Вроджені вади серця. Вроджені кардити
Придбані кардити
Ревматизм
Артеріальна гіпертонія. Артеріальна гіпотонія
Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна – Геноха). Вузликовий періоктерит
Інвалідність дітей при захворюваннях органів кровообігу. Реабілітація хворих із серцевою недостатністю
Ювенільний ревматоїдний артрит. Системна червона вовчанка
Системний склероз. Дерматоміозит
Гострий гломерулонефрит
хронічний гломерулонефрит
пієлонефрит
Інфекція сечовивідних шляхів
Мочекам'яна хвороба. Швидкопрогресуючий гломерулонефрит. Інвалідність дітей із захворюваннями органів сечової системи
Залозодефіцитна анемія
Гемолітичні анемії. Гемофілія
Тромбоцитопенічна пурпура
Лейкоз. Інвалідність дітей із захворюваннями крові
бронхіт
Хронічна пневмонія
Альвеоліти. Інвалідність дітей при хворобах органів системи дихання
Бронхіальна астма

1. Структура та організація роботи педіатричного відділення

РџРµРґРёР°С‚СЂРёС‡РµСЃРєРѕРµ РѕС‚РґРµР»РµРЅРёРµ - надає лікувально-профілактичну допомогу дітям у поліклініці та вдома. Дана система створює оптимальні можливості для безперервного спостереження за дітьми одними й тими самими лікарем та медсестрою, дає можливість точно оцінити розвиток та стан здоров'я дитини в динаміці з урахуванням умов, в яких вона живе та виховується.

Цілі дільничного лікаря-педіатра: домагатися зниження захворюваності та смертності дітей різного віку; проводити заходи, створені задля створення оптимальних умов фізичного, психічного, статевого та імунологічного розвитку; здійснювати специфічну та неспецифічну профілактику.

Завдання дільничного лікаря-педіатра:

1) забезпечення контактів та наступності у роботі з лікарями жіночої консультації для спостереження за вагітними жінками, особливо з групи ризику;

2) відвідування новонароджених у перші 3 дні після виписки з пологового будинку;

3) прийом здорових дітей у поліклініці, оцінка їх фізичного та психічного розвитку, призначення раціонального харчування, рекомендацій щодо специфічної та неспецифічної профілактики рахіту, гіпотрофії, ожиріння, анемії;

4) організація вдома та в поліклініці профілактичного спостереження за дітьми;

5) складання плану щеплювальної роботи та контроль за його виконанням, здійснення разом з іншими фахівцями реабілітації взятих на облік дітей;

6) організація обстеження та оздоровлення дітей перед вступом їх до дитячих дошкільних закладів та школи;

7) відвідування за викликами батьків дітей вдома у разі їх хвороби, надання лікарської та фізіотерапевтичної допомоги, ЛФК, при необхідності активне спостереження хворого будинку до його одужання, госпіталізації або дозволу відвідування поліклініки;

8) направлення дітей на лікування до стаціонару, у разі потреби вжиття всіх заходів для екстреної госпіталізації хворого;

9) інформування керівництва поліклініки про випадки, коли з якихось причин тяжкохвора дитина залишається неспіталізованою;

10) своєчасне та в установленому порядку інформування про виявлення інфекційного захворювання або підозру на нього, комплексну профілактику інфекційних захворювань;

11) відбір та відповідний облік дітей, які потребують стану здоров'я у санаторному та курортному лікуванні.

Лікар та медична сестра, які працюють на педіатричній ділянці, ведуть планову санітарно-освітню роботу з батьками дитини, пропагують здоровий спосіб життя, пояснюють шкоду алкоголізму, куріння у сім'ях.

У поліклініці організується робота необхідних спеціалістів: отоларинголога, хірурга, окуліста, невропатолога, кардіоревматолога, стоматолога.

2. Структура дитячої міської клініки

У дитячій міській поліклініці повинні бути передбачені: фільтр з окремим входом, ізолятор з боксом, реєстратура, гардероб, кабінети (педіатрів, лікарів вузьких спеціальностей, лікувально-діагностичні, долікарські прийоми, з виховання здорової дитини, рентгенівський, фізіотерапевтичний, процедурний, , лікувальної фізкультури, масажу, соціально-правової допомоги, статистики), лабораторія, адміністративна частина, інші допоміжні приміщення.

На спеціальному стенді має знаходитися оперативна інформація про випадки інфекційних захворювань та карантинні терміни в дитячих дошкільних закладах та школах, що дозволяє швидше здійснювати протиепідемічні заходи.

Завдання реєстратури - Забезпечити взаємоузгоджену діяльність всіх підрозділів.

У вихідні та святкові дні у поліклініці працюють чергові лікарі, які ведуть амбулаторний прийом та забезпечують виклики додому.

Виклики лікаря додому, передані телефоном, при особистому відвідуванні реєстратури чи порядку само-запису вносяться до книги записи викликів лікаря додому, окрему кожному за ділянки. Приймаючи виклик додому, реєстратор обов'язково уточнює стан хворого, основні скарги, температуру тіла. Про випадки тяжкого стану він негайно повідомляє дільничного педіатра, за відсутності останнього - завідувача поліклінічним відділенням або завідувача поліклініки.

Батьки повинні знати, що лікаря слід викликати додому у разі гострого інфекційного захворювання або підозри на нього, при тяжкому стані хворого, при первинному захворюванні, за активом на виписану з лікарні дитину, за наявності контакту з інфекційним хворим.

Кабінет здорової дитини - структурний підрозділ дитячої поліклініки - відіграє роль методичного центру проведення профілактичної роботи серед дітей раннього віку.

Головним завданням кабінету здорової дитини є навчання молодих матерів теоретичним знанням та практичним навичкам з питань догляду, виховання, особливостей розвитку здорових дітей раннього та дошкільного віку.

З наочних посібників необхідні стенди, що містять інформацію про харчування і режим вагітної жінки і матері-годувальниці, профілактику гіпогалактії, проведення допологового патронажу, режим дня, показники фізичного розвитку, вікові комплекси масажу і гімнастики, методи загартовування дітей перших трьох років життя.

У кабінеті здорової дитини дільничні педіатри ведуть прийом здорових дітей першого року життя. Тут доцільно організовувати групові прийоми дітей одного віку або мають однакові відхилення у стані здоров'я.

Коли лікар приймає другу дитину, сестра кабінету навчає матір першого оглянутого малюка прийомам масажу та гімнастики, видає їй пам'ятки, а дільнична сестра готує до прийому наступного пацієнта.

Після прийому останнього із запрошених на груповий огляд дітей лікар проводить із матерями бесіду про виховання дітей цього віку або з цим видом відхилень у стані здоров'я.

У кабінеті проводиться робота з профілактики рахіту.

3. Структура дитячої міської клініки. Кабінет долікарської допомоги та педіатричний кабінет

Педіатричний кабінет розміщують в ізольованому від шуму приміщенні з достатнім освітленням, гарною вентиляцією та рівномірною температурою повітря. Кабінет обладнають столом для лікаря, стільцями, пеленальним столиком для огляду дітей раннього віку та кушеткою для огляду старших дітей, раковиною з підведенням гарячої та холодної води, ростоміром, дитячими вагами. У ньому має бути невеликий столик для медичних інструментів, шпателя, сантиметрова стрічка, іграшки.

В даний час завданням лікаря-педіатра є проведення профілактичних бесід серед малозабезпечених та соціально неблагополучних сімей про гігієнічні норми та правила догляду, а також виховання дітей різних вікових груп.

Найактуальніші теми санітарної пропаганди для дільничного лікаря-педіатра в залежності від віку дитини:

1) правила догляду, раціонального вигодовування, проведення комплексу заходів із загартовування, профілактика рахіту – для батьків, які мають дітей грудного віку;

2) дотримання режиму дня, методи загартовувальних заходів, профілактика гострих респіраторних захворювань, специфічна профілактика дитячих інфекцій – для батьків дітей молодшого та старшого ясельного віку;

3) прищеплення навичок особистої гігієни, методи загартовування та гігієнічна гімнастика, профілактика гострих дитячих інфекцій, алергічних та інфекційно-алергічних захворювань, дитячого травматизму – для батьків, які мають дітей дошкільного віку;

4) профілактика порушень постави, короткозорості, ревматизму та інших інфекційно-алергічних захворювань, неврозів, питання статевого виховання – для батьків, які мають дітей шкільного віку, педагогів та самих школярів.

У санітарно-освітній роботі з гігієнічного виховання широко практикується організація шкіл молодих матерів, шкіл батьківства, громадських університетів для батьків при дошкільних закладах.

Особлива увага у питаннях гігієнічної дисципліни має приділятися дітям, які вже перенесли серйозні захворювання та перебувають у стадії ремісії.

Дотримання дієти, обмеження фізичних навантажень, проведення лікувальної фізкультури та помірних процедур, що гартують, попереджають рецидиви. У цих випадках не можна нехтувати бесідами з дитиною, пояснюючи їй необхідність цих тимчасових заходів, попереджаючи непередбачені психологічні зриви.

Кабінет долікарської допомоги є самостійним структурним підрозділом та підпорядковується старшій медичній сестрі поліклініки.

До нього звертаються діти та їхні батьки для проведення контрольного годування, обробки мікротравм, видачі довідок про епідеміологічну обстановку за місцем проживання, від'їзд до дитячих санаторій та літніх оздоровчих закладів.

У кабінеті долікарської допомоги проводяться також антропометричні вимірювання, визначення температури тіла та артеріального тиску у дітей перед оглядом педіатра.

4. Антенатальна охорона плода

Після взяття вагітної на облік у жіночій консультації відомості передаються телефоном до дитячої поліклініки та фіксуються у спеціальному журналі.

Перший допологовий патронаж до вагітної жінки здійснює дільнична медична сестра дитячої поліклініки Мета патронажу – зібрати анамнез та провести інструктаж майбутньої матері.

При збиранні анамнезу необхідно звернути увагу на 3 групи факторів пренатального ризику:

1) соціально-біологічні;

2) акушерсько-гінекологічні (включаючи ускладнення вагітності та стан плода);

3) екстрагенітальні захворювання матері.

Для оцінки рівня ризику використовують шкалу значущості пренатальних факторів ризику.

До групи високого ризику належать вагітні жінки із сумарною оцінкою пренатальних факторів ризику 10 балів і вище, середнього ризику – 5-9 балів, низького – до 4 балів. З часом група низького ризику, як правило, до пологів зменшується, а середнього та високого – збільшується. Необхідно також звернути увагу на спадковість, морально-психологічний клімат у сім'ї, з'ясувати, чи бажана чи випадкова дана вагітність.

Інструктаж стосується питань здорового способу життя та можливості зниження виявлених факторів ризику. Медична сестра запрошує майбутніх батьків до "Школи молодої матері", яка діє у відділенні здорової дитини.

Отримані відомості та дані рекомендації ретельно реєструються в історії розвитку дитини (ф. № 112) під заголовком "Перший допологовий патронаж". Дільничний лікар знайомиться з результатами патронажу, за необхідності відвідує вагітну жінку вдома.

Другий допологовий патронаж проводиться на 31-38 тижні вагітності дільничною медичною сестрою. Основні його цілі – перевірка виконання даних раніше рекомендацій, повторна оцінка факторів ризику та підготовка до післяпологового періоду.

При зборі анамнезу медична сестра повторно оцінює фактори пренатального ризику, уточнює відомості про спадковість та морально-психологічний клімат у сім'ї, готовність до виховання дитини.

Інструктаж включає такі питання, як:

1) грудне вигодовування (переваги перед штучним вигодовуванням);

2) організація зони обслуговування дитини;

3) придбання посагу для новонародженого;

4) придбання аптечки для матері та дитини, в якій мають бути: стерильна вата та бинти, дитяча присипка та крем, калію перманганат, 5 %-ний розчин йоду, фурацилін у таблетках, вазелінове масло, 1 %-ний водний розчин діамантового зеленого, гумова грілка, дитяча клізма № 3, газовідвідна трубка, термометр для вимірювання температури тіла та водяний термометр, піпетки;

5) інформація про телефони поліклініки та педіатричної невідкладної допомоги;

6) бесіди з майбутньою мамою та іншими членами сім'ї, які готують до народження дитини.

5. Неонатальний період. Перший патронаж до новонародженого

Після виписки новонародженого з пологового будинку відомості телефоном передаються до дитячої поліклініки, де в журналі відвідування новонароджених записують П. І. О. матері, адресу та дату народження дитини. Протягом перших трьох днів після виписки з пологового будинку дільничний лікар та мецинська сестра виконують перший патронаж новонародженого. Діти з факторами ризику, вродженими аномаліями та захворюваннями, недоношені або переношені, а також перша дитина в сім'ї повинні бути оглянуті першого дня після виписки з пологового будинку.

Анамнез включає збір соціальних, біологічних та генеалогічних відомостей. В обмінній карті містяться відомості про вагітність і пологи, стан дитини при народженні (оцінка за шкалою Апгар), основні параметри фізичного розвитку (маса тіла, довжина тіла, коло голови та грудної клітки), група здоров'я та група ризику.

Об'єктивне обстеження проводиться за системами: шкірні покриви, поза, голова, грудна клітка, живіт, геніталії, кінцівки, нервовий та психічний розвиток

Проводять інструктаж батьків з питань догляду за дитиною, вигодовування та виховання.

Рекомендації щодо догляду. Дитяче ліжечко слід поставити у світлому місці кімнати, але не на протягу. Новонародженого кладуть у ліжечку на бік, без подушки.

Купання проводиться щодня у спеціальній дитячій ванночці, яку не використовують для прання пелюшок або дитячої білизни. Тривалість купання – 10 хв. Добре додати у воду відвари трав (черги, ромашки). Дитину слід поступово занурювати у воду, загорнуту в пелюшку, щоб не викликати занепокоєння.

Ранковий туалет - щоранку після першого годування дитини вмивають ватним тампоном, змоченим теплою кип'яченою водою, очі - від зовнішнього кута до внутрішнього, окремим тампоном кожне око. Ніс очищають ватяними турундами, змоченими вазеліновим маслом.

Заспокійливість - важливий момент догляду за новонародженим. Рекомендують вільне та широке сповивання. Для вільного сповивання дитині надягають сорочечку із зашитими рукавами. Ноги укладають у пелюшку.

Правильне вигодовування новонародженого забезпечує його своєчасний гармонійний розвиток та формує імунітет. Прикладання дитини до грудей відразу після народження стимулює лактопоез. Необхідно роз'яснити матері переваги грудного вигодовування та на період становлення лактації рекомендувати грудне годування на вимогу дитини.

За відсутності жіночого молока можуть бути призначені замінники - адаптовані до жіночого молока суміші.

З перших днів життя малюкові необхідний правильний режим дня (чергування в часі основних фізіологічних потреб: сну, неспання, харчування, прогулянок, гігієнічних заходів). Це сприяє формуванню певного ритму життя.

При першому патронажі новонародженого необхідно розповісти матері про стани, що вимагають термінової медичної допомоги, та повідомити, куди треба звертатися за допомогою при захворюваннях.

6. Другий патронаж до новонародженого

Другий патронаж до новонародженого здійснюється на 14-й день життя дитини. Його мета - повторне обстеження новонародженого з органів і систем встановлення стану здоров'я, контроль виконання рекомендацій, відповіді питання матері у зв'язку з виниклими проблемами, інструктаж.

При зборі анамнезу необхідно з'ясувати питання вигодовування, режиму дня, поведінки новонародженого.

Об'єктивне обстеження проводиться поетапно.

Необхідно оцінити, як дитина додає у масі. Якщо бувають зригування, слід пояснити матері, що в дітей віком до 1 року є фізіологічна недостатність у роботі сфінктерного апарату шлунково-кишкового тракту.

При заковтуванні повітря під час годування дитини слід потримати вертикально 10 хв після годування. Якщо зригування наполегливі, постійні, буває блювота фонтаном, дитина погано додає у вазі, його необхідно обстежити в стаціонарі.

З двотижневого віку у дітей можуть виникати переймоподібні болі в животі (кіліки), що обумовлено адаптацією ШКТ до нових умов життя. Це проявляється раптовим занепокоєнням дитини.

Мати зобов'язана повідомити про такі симптоми дільничному лікарю, який оцінює, чи є дані зміни функціональними відхиленнями або обумовлені органічною патологією.

Інструктаж проводиться матері про значення масажу та гімнастики для новонародженого. Масаж і гімнастику підключають до загартовувальних та оздоровчих заходів.

Основними прийомами масажу є погладжування, розтирання, розминання, биття, вібрація. На початкових етапах масаж має бути легким, із усіх прийомів застосовують переважно погладжування, оскільки воно сприяє розслабленню м'язів.

Перша вправа: дитина лежить на спині, мати дає йому вхопитися руками за свої великі пальці, потім розводить руки новонародженого убік і зводить їх разом, схрестивши груди. Вправа допомагає розслабити м'язи грудної клітки та плечового поясу.

Друга вправа: дитина лежить на спині, мати піднімає його руки над головою та опускає через сторони вниз. Вправа розслаблює м'язи плечового пояса, верхніх кінцівок.

Третя вправа: дитина лежить на спині, мати бере її за гомілки та плавно пригинає коліна до живота, потім розгинає ноги. Вправа розслаблює м'язи ніг, допомагає дитині звільнити кишечник від газів.

Четверта вправа: дитина лежить на животі, мати підпирає ступні дитини руками, це змушує малюка випрямляти ноги та повзти вперед (рефлекторне повзання). Вправа сприяє розвитку м'язів ніг, рук та спини.

Для виховання та розвитку зорового зосередження новонародженого над ліжечком з відривом 40-50 див від особи підвішують іграшки.

7. Третій патронаж до новонародженого

Третій патронаж до новонародженого проводиться на 21 день життя дитини. Його цілі - спостереження в динаміці за станом здоров'я та умовами розвитку новонародженого, вигодовуванням, проведення санітарно-освітньої роботи, лікування виявлених відхилень у розвитку.

При обстеженні новонародженого необхідно звернути увагу до його поведінка, самопочуття, реакцію навколишню обстановку. У динаміці оцінюють показники маси тіла, зростання, кола голови, грудної клітки, стан великого тім'ячка.

На слизовій порожнині рота може бути молочниця при дефектах догляду за дитиною. Новонароджений третьому тижні життя вже може фіксувати погляд, реагувати позитивними емоціями на ласкаве звернення до нього.

Шкірні покриви в нормі еластичні, бархатисті, рожеві, чисті. За наявності гнійників необхідно лікування вдома при задовільному стані дитини та можливості гарного догляду.

При стані середньої тяжкості чи несприятливому санітарно-культурному рівні в сім'ї дільничний лікар дає направлення для обстеження та лікування у стаціонарі.

Область пупка до 21 дня життя дитини повинна бути епітелізована. При гнійному відділенні з пупкової ранки, гіперемії навколо пупка слід направити дитину в стаціонар.

Для визначення стану новонародженого лікар повторно оцінює безумовні фізіологічні рефлекси (Бабкіна, смоктальний, хапальний, автоматичної ходи, повзання), проводить перкусію та аускультацію легень, серця, пальпацію живота.

Інструктаж. Потім лікар уточнює у розмові з матір'ю характер фізіологічних відправлень у дитини, дає рекомендації щодо вигодовування та догляду за новонародженим, відповідає на питання, що виникли у неї протягом третього тижня життя дитини.

Під час третього патронажу слід розповісти мамі про рахіт у дітей та підготувати її до необхідності профілактики цього захворювання, проінформувати про значення ультрафіолетових променів, вітаміну D для життєдіяльності організму та виписати рецепт для придбання в аптеці масляного розчину вітаміну D у профілактичній дозі 450 МО/.

Необхідно розповісти про дефіцитні анемії у дітей, значення грудного вигодовування та профілактику анемій. Лікар обговорює з мамою питання загартовування організму дитини та зміцнення його резистентності, знайомить із методикою навчання плаванню.

Наприкінці бесіди дільничний лікар запрошує маму з дитиною на прийом до поліклініки по виконанню малюка одного місяця, доводить до відома розклад роботи дільничного лікаря та фахівців та повідомляє про день здорової дитини.

До кінця періоду новонародженості дільничний лікар має скласти прогноз стану здоров'я дитини на перший рік життя. Деякі групи ризику можуть бути зняті з диспансерного спостереження і з другого місяця спостерігатися так само, як здорові діти.

8. Особливості спостереження та реабілітації недоношених та переношених новонароджених

Усі недоношені та переношені новонароджені діти належать до групи ризику. Вони вимагають підвищеної уваги дільничного лікаря: перший патронаж до них здійснюється наступного дня після виписки з пологового будинку або стаціонару (відділення І та ІІ етапу виходжування), - оскільки потребують особливого догляду через свою ослабленість.

При зборі анамнезу необхідно наскільки можна встановити етіологічні чинники, що призвели до народження недоношеного чи переношеного дитини, оскільки від цього залежить обсяг реабілітаційних заходів.

При об'єктивному обстеженні слід пам'ятати про функціональні особливості недоношених дітей. З боку нервової системи характерні синдроми пригнічення, слабкий крик, зниження м'язового тонусу, фізіологічних рефлексів, недосконалість терморегуляції.

Виходження недоношених дітей є надзвичайно складним завданням. Для збереження їхньої життєдіяльності необхідно створювати спеціальні умови догляду та вигодовування.

Вигодовування недоношених становить значні труднощі. Через малу ємність шлунка таким дітям рекомендують часте годування малими порціями. Для недоношеної дитини особливо важливо вигодовування грудним молоком, оскільки виділення власних травних ферментів недостатньо. Грудне вигодовування компенсує низький рівень гуморального імунітету недоношеного та неспецифічних факторів захисту. Ризик розвитку анемії недоношених при природному вигодовуванні нижче. Для штучного вигодовування можуть бути використані адаптовані суміші.

Усі недоношені діти оглядаються невропатологом, отоларингологом, окулістом першого місяця життя. При виявленні порушень із боку ЦНС, опорно-рухового апарату, слуху, порушення зору недоношені діти перебувають під наглядом фахівця відповідного профілю.

Серед переношених новонароджених захворюваність та смертність також значно вища, ніж у доношених дітей. У них найчастіше бувають асфіксія, родова травма центральної нервової системи, аспіраційний синдром, піодермія, гострі респіраторні захворювання, затримка психічного розвитку, схильність до надлишкової маси тіла, вісцеровегетативні порушення (підвищена збудливість, зригування, запори, дискінезії шлунково-кишкової).

Програма реабілітації, як і у недоношених дітей, складається в індивідуальному порядку відповідно до виявлених факторів ризику.

Враховуючи схильність переношених новонароджених до надмірної маси тіла, рекомендують збільшити кількість годівлі (7 замість 6), але зменшувати разовий обсяг їжі в перші місяці життя. При вираженій сухості шкіри, її лущення хороший ефект мають гігієнічні ванни, що пом'якшують і живлять шкіру.

9. Цілі, завдання, програма роботи школи молодих батьків

Ціль школи молодих батьків - залучення майбутніх батьків до усвідомленої та повноцінної участі у вихованні здорової дитини.

Завданням школи молодих батьків є розширення знань батьків щодо виховання здорової дитини шляхом санітарно-освітньої роботи:

1) навчання батьків догляду за новонародженою дитиною;

2) навчання методики природного вигодовування;

3) навчання режимам дня;

4) навчання методів фізичного виховання (організації купання, гімнастики, масажу, процедур, що гартують);

5) підготовка грудних залоз матері до годування новонародженого;

6) пропаганда природного вигодовування;

7) рекомендації щодо режиму дня та харчування вагітної та матері-годувальниці;

8) рекомендації майбутнім батькам щодо організації здорового способу життя;

9) рекомендації щодо профілактики порушень здоров'я молодих батьків;

10) заходи щодо оздоровлення майбутніх батьків;

11) рекомендація відповідної літератури, видавання пам'яток, перегляд відеофільмів.

програма роботи Школа майбутніх батьків включає наступні моменти.

1. Заходи щодо оздоровлення майбутніх матерів та батьків:

1) взяття на облік дівчат регіону обслуговування;

2) оздоровлення дівчат, які перебувають на диспансерному обліку з будь-якого захворювання, включаючи лікування в денних стаціонарах та санаторно-курортне лікування;

3) санація у молодих та майбутніх батьків хронічних осередків інфекції;

4) читання курсу лекцій молодим батькам за певною програмою;

5) поліпшення якості та ефективності спостереження за соціально неблагополучними сім'ями.

2. Заходи щодо навчання молодих батьків навичкам догляду за новонародженим:

1) проведення з майбутніми батьками профілактичних занять у кабінеті здорової дитини щодо догляду за новонародженими та маленькими дітьми;

2) навчання молодих батьків технології приготування дитячого харчування;

3) рекомендації молодим батькам щодо організації домашнього мікростадіону;

4) оздоровлення дітей із груп ризику щодо лор-захворювань та ортопедичної патології.

3. Прогнозування здоров'я майбутньої дитини та організація профілактичних заходів відповідно до групи ризику.

10. Фактори ризику захворюваності дітей

Фактори ризику порушення стану здоров'я в період соціальної адаптації та ризику підвищеної захворюваності на ГРВІ:

1) вік матері понад 30 років;

2) шкідливі звички матері;

3) екстрагенітальна патологія матері;

4) патологія вагітності та пологів;

5) токсоплазмоз та інші латентні інфекції у матері та плода;

6) гострі інфекції матері в кінці вагітності та під час пологів;

7) асфіксія новонародженого;

8) недоношування;

9) великоваговий плід;

10) незадовільні побутові умови;

11) ІІІ, ІV, V групи здоров'я дитини.

Чинники ризику розвитку патології:

1) шкідливі звички матері;

2) екстрагенітальна патологія матері;

3) ГРВІ та інші бактеріальні інфекції, особливо перенесені наприкінці вагітності та під час пологів;

4) розумова відсталість матері;

5) викидні в анамнезі, мертвонародження, багатоплідна вагітність, безплідність;

6) професійні шкідливості;

7) вік матері до 16 років та старше 40 років;

8) патологія вагітності та пологів;

9) вузький таз;

10) токсикоз першої половини вагітності;

11) багатоводдя;

12) патологія плаценти;

13) внутрішньоутробна гіпоксія плода;

14) 4-я вагітність та більше;

15) період між попередніми та справжніми пологами 1 рік і менше;

16) слабкість родової діяльності;

17) передчасне відшарування плаценти;

18) застосування акушерських методів пологів;

19) обвивання пуповини;

20) імунологічна несумісність крові матері та плода;

21) недоношування;

22) асфіксія новонародженого;

23) маса тіла дитини 4 кг та більше;

24) діти з рівнем стигматизації 5 балів та більше.

Новонароджені групи соціального ризику:

1) діти із соціально неблагополучних сімей;

2) діти із неповних сімей;

3) діти із багатодітних сімей;

4) діти із сімей із низьким рівнем матеріальної забезпеченості;

5) діти, батьки яких є студентами.

11. Спостереження дитини у постнатальному періоді

На першому році життя дільничний лікар щомісяця оглядає дитину у поліклініці. Огляд включає збирання анамнезу, об'єктивне обстеження, інструктаж та реєстрацію інформації в історії розвитку дитини (ф. № 112).

Збираючи анамнез, необхідно звернути увагу на психологічний клімат у сім'ї після появи дитини, питання вигодовування, догляду та виховання.

При об'єктивному обстеженні оцінюють фізичний розвиток методом центильних характеристик, нервово-психічний розвиток лініями розвитку. Особливу увагу необхідно звернути на пропорційність та гармонійність розвитку, становлення рухової активності.

Мале тім'ячко зазвичай закривається на другому місяці життя, велике тім'ячко - до 16 місяців. Безумовні рефлекси поступово зникають до 3-місячного віку. Гуляння та белькотання до 4-6 місяців набуває емоційного забарвлення (вимоги, невдоволення), до першого року дитина може говорити прості слова.

У першому року життя може бути виявлено вроджені вади розвитку внутрішніх органів, вроджені вади серця, нирок, ЦНС, органів травлення, легенів, спадкові порушення обміну речовин. При виявленні шуму у серці необхідно призначити консультацію кардіолога, УЗД, ЕКГ, ФКГ.

При огляді живота часто виявляють пупкову грижу. У хлопчиків під час огляду геніталій може бути виявлена водянка яєчка, яка у багатьох зникає до кінця першого року життя. До 3 місяців життя дитина має бути оглянута ортопедом для виключення вродженого вивиху стегна.

Інструктаж батьків стосується питань вигодовування, догляду за дитиною, виховання.

Вигодовування відіграє важливу роль у розвитку дитини. Протягом першого року життя дитина обов'язково має отримувати грудне молоко.

В крайньому випадку альтернативою можуть бути адаптовані молочні суміші. Однак до 5-6 місяців, коли потреби дитини, що зростають, вже не можуть бути задоволені збільшенням кількості грудного молока або суміші, вводять прикорм.

Для адаптації шлунково-кишкового тракту дитини до нового виду їжі вводять прикорм поступово протягом 2 тижнів, починаючи з 5-10 мл і збільшуючи щодня його кількість таким чином, щоб одне годування грудним молоком замінити новим видом їжі. Наступні два тижні харчування не змінюють.

У 6-7 місяців вводять другий прикорм, замінюючи їм ще одне годування грудним молоком.

У порівнянні з грудним молоком прикорм є більш високоякісним видом їжі. Його слід давати до годування з грудей матері, поки дитина голодна.

Не слід призначати прикорм у більш ранні терміни, оскільки це може сприяти подальшому розвитку шлунково-кишкових захворювань. В даний час відзначається значне зростання ерозивних та виразкових уражень шлунка, дванадцятипалої кишки.

На час введення прикорму органи травлення дитини мають бути досить зрілими.

12. Рекомендації щодо догляду, етапний епікриз

Велику роль у вихованні дитини має раціонально побудований режим дня, що враховує фізіологічні можливості малюка та сприяє активній життєдіяльності всіх її органів та систем.

Він є чергуванням у часі годування, сну та неспання відповідно до фізіологічних можливостей дитини.

Правильно підібраний режим дня допомагає становленню психічної складової дитини. Непередбачуваність поведінки змінюється регулярністю вимог до 2-місячного віку. Своєчасне розумне задоволення потреби дитини розвиває прихильність до батьків, яка проявляється із 3-місячного віку.

Час неспання має використовуватися для фізичного та розумового розвитку. З метою гармонійного фізичного розвитку розроблено спеціальні комплекси вправ. Такі заняття проводить із дитиною мати. Краще, щоб вони виконувались в один і той же час доби та супроводжувалися позитивними емоціями.

Фізичний та розумовий розвиток дитини тісно взаємопов'язані. У ЦНС центри рухової активності рук та мови знаходяться поруч.

Основні емоції дитини пов'язані з прагненням самостійності. Вже у другому півріччі життя виникають негативізм і дух протиріччя. Це може бути відмова від пасивного годування з ложки або небажання сідати на горщик.

Загартовування повітрям починають з перших днів життя дитини під час сповивання, провітрювання, прогулянок. У хорошу погоду влітку дитина має бути на вулиці протягом усього дня. Діти грудного віку на свіжому повітрі легко засинають.

Водні процедури дозуються за температурою та часом. Вплив холодної води на шкіру сприяє звуженню капілярів. Потім відбувається їхнє розширення (фаза активної гіперемії). При тривалому впливі холоду тонус капілярів значно падає, шкіра стає ціанотичною, уповільнюється кількість серцевих скорочень, що важливо враховувати при контролі за процедурами, що гартують.

Основними прийомами загартовування водою є обтирання, обливання, душ та плавання. Загартовування слід починати з обтирання. Окремі частини тіла обтирають змоченою у воді фланелевою рукавичкою, потім розтирають сухим махровим рушником. Обливання проводиться зі глека. Душ впливає на організм дитини різницею температури води та масажною дією. Температуру води при загартовуванні душем і обливанні можна поступово знижувати або користуватися контрастним способом.

Етапний епікриз дозволяє оцінити стан дитини в динаміці, визначити ефективність оздоровчих заходів, що проводяться, і виявити фактори ризику на ранніх етапах розвитку патології.

13. Спостереження дітей раннього дитячого періоду

У ранньому дитячому віці за здоров'ям дитини здійснюють спостереження дільничний лікар та педіатр дитячого дошкільного закладу (ДДУ), якщо дитина відвідує дитячий колектив. На другому році життя лікар оглядає дитину 1 раз на квартал, на третьому році життя – раз на півріччя. Огляди проводяться в кабінеті дільничного лікаря дитячої поліклініки або кабінеті лікаря в ДДУ.

При зборі анамнезу необхідно звернути увагу на дані попередніх оглядів, перенесені захворювання, дитячі інфекції, відомості про щеплення, алергоанамнез, спадковість, відхилення у розвитку, виявлені раніше.

Об'єктивне обстеження проводиться систематизовано. Особливу увагу звертають на стан носоглотки, оскільки багато дітей у цьому віці часто страждають на респіраторні захворювання із затяжним і рецидивуючим перебігом. Виявляють ступінь гіперплазії та пухкість мигдаликів, закладеність носа, наявність аденоїдів (дитина дихає ротом). У цьому віці в дітей віком часто бувають отити, що з анатомо-фізіологічними особливостями будови лор-органов. Слід звернути увагу на порядок прорізування зубів та їх кількість, може бути виявлено карієс.

При огляді ніг звертають увагу на конфігурацію склепіння стопи для виявлення клишоногості.

Наявність шуму над областю серця може бути зумовлено віковими особливостями (грудна клітина розвивається швидше, ніж відбувається зростання серцево-судинної системи) або патологією.

При аускультації легень у дітей віком від року до 3 років прослуховується пуерильне (близьке до жорсткого) дихання, що зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями бронхолегеневої системи.

Обстеження статевих органів проводиться у кожного пацієнта, при цьому може бути виявлено адреногенітальний синдром у хлопчиків – водянка яєчок та ін. При підозрі на адреногенітальний синдром проводять консультацію ендокринолога. При водянці яєчок до 2 років показано хірургічне втручання.

Оцінюючи нервово-психічний розвиток, лікар звертає увагу на мовлення. У 1 рік дитина говорить прості слова, а до 2-3-х років – речення. На прохання лікаря дитина показує очі, рота, пальці. Розглядаючи предмети, малюк ставить запитання: "Що це?", "Чому?", "Коли?", "Де?" У цьому віці діти добре запам'ятовують прості вірші та мелодії.

На другому році життя дитина починає малювати, до двох років складає кубики, грає у хованки. Удосконалюються емоційні переживання: радість, образа, кохання, страх. Легка навіюваність і слухняність дитини сприятливі виховання.

Інструктаж батьків стосується переважно питань виховання дитини.

Слід привчити його до охайності: вмиватися вранці та ввечері, чистити зуби, мити руки перед їжею.

У ранньому дитячому віці проводять заняття гімнастикою. На другому році життя дитина тренується у ходінні, на третьому році підключаються біг та стрибки. Влітку вправи можна проводити на свіжому повітрі, в тіні.

Проводиться тренування організму гартуванням.

14. Підготовка дитини до вступу до ДДУ (дитячий дошкільний заклад)

Батьки оформляють дитину до дитячого колективу на 2-3-му році життя. Вступ до ДДУ призводить до збою в адаптації сприяє зниженню імунологічної реактивності, що в умовах нових контактів призводить до інфікування та захворювання. Найчастіше зустрічаються гострі респіраторні захворювання.

При підготовці дитини до вступу до ДДУ її необхідно привчати до спілкування з новими людьми. Дитина повинна самостійно їсти та засипати. Режим дня максимально наближають до режиму дня молодшої ясельної групи. Заходи щодо загальної підготовки стосуються питань догляду, фізичного та нервово-психічного розвитку, виховання, загартовування дитини.

Весь період адаптації ділять на 3 етапи: гострий, підгострий та період компенсації. У гострому періоді змінюється емоційний стан, порушується поведінка, погіршується сон, апетит, виникають вегетативні та гормональні зрушення. У підгострому періоді дитина активно освоює нове середовище, відбувається відновлення біоритмів різних органів та систем. Швидше нормалізуються апетит, потім сон та емоції, і лише потім – гра та мова. У період компенсації системи та органи працюють узгоджено, що проявляється позитивними емоціями та врівноваженою поведінкою.

За ступенем тяжкості розрізняють адаптацію легку, середню тяжкість та важку. При легкій адаптації порушення поведінки, апетиту, сну, спілкування, мовної активності тривають трохи більше місяця. За цей термін нормалізуються функціональні відхилення, захворювань немає. При адаптації середньої тяжкості зміни більш виражені.

Сон, апетит та рухова активність відновлюються протягом місяця, а мовна активність – протягом двох місяців. Функціональні відхилення виражені чіткіше. Розвивається ГРЗ. Тяжка адаптація відзначається значною тривалістю – від 2 до 6 місяців, може протікати у двох варіантах – рецидивні ГРЗ або невротичний стан. Тяжка адаптація - прогностичний тест поведінки дитини у стресових ситуаціях, неадекватна поведінка зустрічається у 90% випадків, такі діти часто перебувають на обліку у психоневролога. Повна адаптація стану здоров'я у них відбувається через 1,5-2 роки.

При вступі дитини до ДДУ мають бути документи: виписка з розвитку дитини (розгорнутий епікриз), довідка про відсутність контактів з інфекційними хворими.

Планові профілактичні огляди дітей проводять: дітям 2-3 років раз на квартал, старше 3 років – раз на півріччя. Поглиблені огляди педіатра із залученням інших фахівців здійснюють щорічно (фахівці виїжджають до ДДУ).

Лікар ДДУ проводить протирецидивні та лікувально-оздоровчі заходи. Для підвищення захисних сил організму призначають настоянку елеутерококу, ехінацеї, естифан. Санують носоглотку (УФО та УВЧ на мигдалики дітям старше 3 років, інгаляції, календули, евкаліпта, полоскання зіва розчинами шавлії), призначають вітаміни.

Удосконалення системи дошкільного виховання дозволяє зміцнити стан здоров'я дітей, створює передумови для навчання дітей у школі.

15. Спостереження дітей дошкільного віку у поліклініці

Починаючи з дошкільного віку дитина спостерігається дільничним лікарем 1 раз на рік. Під час відвідування ДДУ спостереження здійснює педіатр цієї установи. У разі виявлення відхилень у здоров'я дитини направляють для обстеження до поліклініки.

При медичних оглядах дільничний педіатр оцінює фізичний та психічний розвиток дитини, проводить систематизований огляд, а також планує медичні та педагогічні заходи.

Для оцінки фізичного розвитку вивчають антропометричні дані дитини. Звертають увагу на розвиток хребта, своєчасно виявити порушення постави, оцінити розвиток м'язів.

При оцінки психічного розвитку необхідно звернути увагу до інтелектуальні здібності дитини, мова, пам'ять, увагу і мислення.

У цьому періоді відбувається зміна молочних зубів на постійні. У віці 5 років прорізуються нижні постійні різці, 6 років - верхні, 5-8 років - великі корінні зуби. Кісткова система дітей багатша хрящовою тканиною порівняно з дорослими.

Формування фізіологічних вигинів хребта в шийному, грудному та поперековому відділах триває протягом усього дошкільного віку. Неправильне положення тіла в ліжку та при сидінні за столом призводить до легкого порушення постави. Незручне взуття заважає правильному формуванню склепіння стопи дитини.

Діти молодшого дошкільного віку (4-5 років) м'язи-разгибатели розвинені недостатньо. Внаслідок цього дитина часто приймає неправильні пози: опущена голова, зведені плечі, сутула спина. З цього випливає, що для правильного формування постави має значення стан кісткової та м'язової систем.

Виховання у віці має особливе значення, оскільки йде підготовка дитини до школи. Це потребує значних змін у нервово-психічному розвитку, вдосконалення рухових навичок та загартовування, зміцнення імунологічної реактивності.

Для правильного психічного розвитку слід виховувати самостійність та зменшувати почуття прихильності до батьків, якщо воно надто розвинене у дитини. Готуючись до школи, дитина має безболісно розлучатися з мамою. Слід розвивати в нього здатність контролювати свої бажання, поводитися врівноважено, долати почуття страху та розлуки. Необхідно формувати в дитини здатність до колективних ігор, спілкування з однолітками.

Під час занять необхідно стежити за поставою дитини та зміцнювати м'язи, які утримують хребет у правильному положенні.

При розвитку рухової активності потрібно дедалі більше використовувати ранкову гімнастику, колективні рухливі гри.

Слід привчити дитину до охайності: самостійно вмиватися вранці, акуратно ставитися до свого одягу, після закінчення гри прибирати за собою, мити руки перед їжею, користуватися хусткою, акуратно їсти.

У дошкільному віці формується специфічна імунна відповідь на антигенну стимуляцію. У дітей, що часто і довго хворіють, затримується становлення імунологічної реактивності і розвивається транзиторна імунна недостатність.

16. Визначення ступеня функціональної готовності дітей до вступу до школи

К медичним критеріям шкільної зрілості відносять комплексну оцінку стану здоров'я (рівень біологічного розвитку, захворюваність на попередній період, психофізіологічні критерії). При видачі медичного висновку про готовність до навчання слід зважати на медичні показання до відстрочки навчання дітей 6-річного віку.

Визначення психофізіологічної готовності дітей до вступу до школи проводиться у вересні-жовтні року, що передує початку навчання.

Медико-педагогічна комісія, що включає психолога, педіатра, і навіть педагога, виявляє дітей, готових навчання.

Таким дітям потрібна спеціальна підготовка, ефективність якої визначають у лютому-березні року вступу до школи при повторному психофізіологічному обстеженні.

Психофізіологічно незрілі діти залишаються ще на рік у дитячому садку (у підготовчій групі дитячого садка). Якщо дитина раніше не відвідувала ДДУ, її визначають на рік у підготовчу групу. Остаточне рішення медико-педагогічної комісії оформляється на початок навчального року (у липні-серпні).

Готовність дитини до школи розглядають на трьох рівнях.

Перший рівень - морфофункціональний (фізичний розвиток, резистентність, нейродинамічні властивості, розвиток мови, м'язів, працездатність).

другий рівень - Розумова готовність (сприйняття, пам'ять, мислення, уяву).

третій рівень - особистісна готовність (ставлення до школи, навчально-пізнавальної діяльності, одноліткам та дорослим, уміння будувати взаємини, засвоювати та реалізовувати моральні норми).

Визначення психофізіологічної зрілості проводиться за спеціальними діагностичними програмами. Вони укладають різноманітні тести, які постійно вдосконалюються та оновлюються.

Сучасна діагностична програма включає запитання на поінформованість: П. І. О., адреса, доповнення фраз розпочатої пропозиції, мотиваційну готовність (ставлення до школи). Використовують тести у картинках, дітям пропонують грати у гру.

Під час проведення психологічних досліджень оцінюють також розвиток промови (оповідання з картинок), рівень саморегуляції (за різними ігровими методиками), моторику руки, рівень фізичної підготовленості.

В результаті обстеження виявляють дітей з високим рівнем психофізіологічного розвитку, із середнім рівнем (недостатній розвиток мотивації та вольових якостей) та з низьким рівнем.

Подальша програма підготовки до школи проводиться вихователем групи ДДУ диференційовано залежно від результатів проведеного обстеження. За потреби у підготовці дитини беруть участь фахівці: логопед, психолог, педіатр.

17. Спостереження дітей шкільного віку у поліклініці

Шкільний період ділиться на молодший шкільний період (6-9 років), середній шкільний період (10-14 років) та підлітковий період (15-17 років). З молодшим та середнім шкільним віком працює педіатр, а з підлітковим – підлітковий лікар. Обстеження дітей шкільного віку здійснюється під час планових оглядів із запрошенням спеціалістів відповідно до схеми динамічного спостереження здорових дітей. Для ретельнішого збору анамнезу слід частіше проводити опитування дітей. Звертають увагу на перенесені захворювання, особливості поведінки, темпи фізичного та психічного розвитку.

При обстеженні органам і системам найбільшу увагу приділяють стану шкіри (можуть бути вугрі), стану зубів (карієс). Необхідно оцінити поставу дитини та виявити на ранніх стадіях її порушення, також важлива своєчасна корекція порушень зору.

Середній та старший шкільний вік – це період суттєвих гормональних перебудов в організмі підлітка, період статевого дозрівання, що відбивається на стані всіх органів та систем. Слід виявляти та лікувати як ожиріння, гіпоталамічний синдром, вегетосудинні дистонії, гіпертензивні та гіпотензивні стани. Дана патологія частіше з'являється на тлі наявних хронічних вогнищ інфекції в носоглотці, жовчовивідних та сечовивідних шляхах. Необхідно оцінити правильний (відповідно до статі та віку дитини) розвиток вторинних статевих ознак.

Для оцінки фізичного розвитку враховують антропометричні дані та рухові навички При оцінці нервово-психічного розвитку враховують успішність, особливості поведінки у школі та вдома, розвиток мови, пам'яті, самостійності у мисленні.

Посистемний огляд у періоді статевого дозрівання необхідно проводити особливо ретельно, оскільки у віці і натомість гормональних перебудов частіше настає зрив адаптації, що може викликати зміни із боку різних органів прокуратури та систем. В обов'язковому порядку у всіх дітей треба оцінити стан щитовидної залози, лімфовузлів, органів дихання, кровообігу, травлення та сечовиділення. З даних обстеження дають рекомендації.

Рекомендації щодо догляду за дитиною включають організацію робочого місця для навчального процесу з гарним освітленням та зручним положенням для правильної постави. Для занять фізкультурою слід придбати фізкультурний костюм та зручне спортивне взуття.

У шкільному періоді дитячий колектив розпадається на групи. Важлива подія у житті дитини – поява друга. Зростаючий вплив однолітків може викликати сімейним цінностям.

Необхідне правильне встановлення батьків на статеве виховання школяра. Таке виховання здійснюється у формі ненав'язливих бесід, що виникають випадково з виявом інтересу у дитини.

18. Робота лікаря-педіатра у школі

У дитині виховують негативне ставлення до куріння, алкоголізму та наркоманії, підтримуючи негативні емоції до шкідливих звичок.

Цьому протиставляють здоровий спосіб життя, орієнтуючи дитину на значення збереження її здоров'я. Виховання здорового життя не може здійснюватися в наказному порядку.

Виховують і закріплюють у дитині здоровий інтерес до фізичних вправ на свіжому повітрі, захоплень спортом, книгами, до подорожей, організованого дозвілля у вільний час.

Період статевого дозрівання супроводжується імунодефіцитним транзиторним станом. У цьому віці слід активно продовжувати процедури, що гартують, дотримуватися режиму дня для виключення фізичних і психологічних перевантажень, приймати навесні і восени полівітаміни, своєчасно санувати хронічні вогнища інфекції.

Слід своєчасно проводити профілактику ожиріння, психоневрозів, дисфункції щитовидної залози. Мають значення рання діагностика гінекологічної патології у дівчаток, її лікування початкових стадіях.

У шкільному віці продовжується вдосконалення рухових функцій. Фізичні вправи на швидкість (швидкісний біг, швидкі ігри, одягання, роздягання та ін.) у 6-9 років сприяють розвитку швидкісних процесів у розумовій діяльності.

Шкільний лікар працює під керівництвом та контролем завідувача дошкільно-шкільного відділення поліклініки.

В обов'язки педіатра входять:

1) своєчасні медичні огляди дітей із висновком про стан здоров'я, визначенням медичної групи для занять фізкультурою та складанням плану лікувально-оздоровчих заходів;

2) на підставі аналізу медичних оглядів складання плану заходів щодо зміцнення здоров'я школярів, який розглядають на педагогічній раді, затверджують головний лікар поліклініки та директор школи;

3) здійснення медичного контролю за фізичним вихованням у школі, режимом роботи, трудовим навчанням, організацією харчування, санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами;

4) проведення роботи з професійної орієнтації школярів з урахуванням стану їхнього здоров'я, підготовки матеріалів для комісії зі звільнення учнів від переказних та випускних іспитів;

5) амбулаторний прийом у школі, надання медичної допомоги нужденним;

6) проведення санітарно-освітньої роботи, профілактика травм та їх облік;

7) спостереження диспансерними хворими, їх оздоровлення.

19. Організація та проведення профілактичних щеплень

Щеплювальна робота в поліклініці організується та проводиться відповідно до наказу, в якому затверджено календар профілактичних щеплень, інструкція про тактику проведення імунізації, основні положення про організацію та проведення профілактичних щеплень, перелік медичних протипоказань до імунізації, порядок реєстрації інформації про ускладнення від щеплень.

Профілактичні щеплення повинні проводитись у строки, встановлені календарем. У разі їх порушення дозволяється одночасне введення кількох вакцин, але у різні ділянки тіла та окремими шприцами.

При роздільному проведенні щеплень мінімальний інтервал має бути не менше місяця. Якщо щеплення проти гепатиту В проводиться не один день з іншими щепленнями, то інтервал між їх введенням не регламентується.

Профілактичні щеплення проводяться відповідно оснащених щеплених кабінетах поліклінік або інших приміщеннях при строгому дотриманні санітарно-гігієнічних вимог.

Прищепний кабінет поліклініки повинен складатися з приміщень для проведення щеплень та зберігання щепленої картотеки та мати холодильник для зберігання щеплених препаратів, шафа для інструментарію та набору медикаментів для невідкладної та протишокової терапії, бокси зі стерильним матеріалом, пеленальний стіл або медичну кушетку, стіл для підготовки щеплених препаратів, стіл для зберігання медичної документації. У кабінеті повинні бути інструкції щодо застосування щеплених препаратів та пам'ятка щодо надання невідкладної допомоги.

Щоб уникнути контамінації, забороняється поєднання щеплень проти туберкульозу з щепленням проти інших інфекцій. Забороняється проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проби Манту вдома.

Профілактичні щеплення здійснюються медичними працівниками, навченими правил техніки проведення щеплень та прийомів надання невідкладної допомоги.

Про день проведення профілактичних щеплень медичні працівники зобов'язані повідомити батьків заздалегідь. Усі особи, які підлягають щепленням, повинні бути обстежені лікарем або фельдшером, при цьому слід враховувати анамнез (попередні захворювання, алергічні реакції на щеплення, ліки, харчові продукти).

Безпосередньо перед щепленням дитини оглядають та вимірюють температуру тіла для виключення гострого захворювання. Запис про виконане щеплення робиться в робочому журналі щеплювального кабінету, історії розвитку дитини, карті профілактичних щеплень, медичній карті дитини, яка відвідує дитячий заклад, журналі обліку профілактичних щеплень. Після вакцинації та ревакцинації проти туберкульозу через 1, 3, 6, 12 місяців реєструються характер папули, рубця, стан регіонарних лімфатичних вузлів.

20. Основні вакцини

Перше щеплення проводиться протягом 24 годин після народження дитини. Це імунізація проти гепатиту Ст.

Вакцину вводять внутрішньом'язово в область дельтовидного м'яза дітям старшого віку або в передньобічну ділянку стегна - новонародженим та дітям молодшого віку.

Як виняток пацієнтам з тромбоцитопенією та іншими захворюваннями системи згортання крові вакцина може вводитися підшкірно.

Друге щеплення проводиться у віці 1 місяця, третя - у 5 місяців, одночасно з АКДЗ та ОПВ. Недоношених дітей з масою тіла менше 2 кг прищеплюють з двох місяців з аналогічними інтервалами між щепленням.

Первинну вакцинацію проти туберкульозу здійснюють новонародженим дітям на 3-4 день життя. Вакцина БЦЖ - це живі висушені бактерії вакцинного штаму БЦЖ № 1. Одна прищепна доза - 0,05 мг БЦЖ - розчиняється в 0,1 мл розчинника, вводиться внутрішньошкірно на межі верхньої та середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча.

Недоношених дітей з масою тіла менше 2 кг, а також дітей, не вакцинованих у пологовому будинку за медичними протипоказаннями, вакцинують у поліклініці БЦЖ-М вакциною. Діти старше двох місяців, не вакциновані в період новонародженості, щеплюються в поліклініці після постановки туберкулінової проби при її негативному результаті.

У віці 7 років ревакцинації підлягають діти, які мають негативну реакцію пробу Манту. Інтервал між постановкою проби Манту та ревакцинацією має бути не менше 3 днів та не більше 2 тижнів.

Вакцинація проти поліомієліту проводиться живою оральною поліомієлітною вакциною, що містить ослаблені штами вірусу поліомієліту людини трьох імунологічних типів (I, II, III). Вакцина випускається у вигляді розчину та цукерок.

Вакцинацію проводять з трьох місяців триразово з інтервалом між щепленнями місяць, ревакцинацію – у 18 місяців, 24 місяці та 7 років одноразово.

Щеплення проти дифтерії, кашлюку, правця проводяться вакциною АКДС (адсорбованою коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною), яка складається з суміші коклюшних мікробів I фази, вбитих формаліном або мертіолітом, очищених і концентрованих дифтерійного і стовпняків на афтилю.

Щеплення АКДП-вакциною проводять одночасно з імунізацією проти поліомієліту. Ревакцинацію проводять одноразово на 18 місяців. Щеплення проти кашлюку роблять з 3 місяців до 4 років. Діти, що мають протипоказання до АКДП, вакцинуються АДС-анатоксином за схемою: вакцинація – у 3 та 4 місяці, ревакцинація через 9-12 місяців.

Другу ревакцинацію (6 років) проводять АДС-антитоксином одноразово, третю (11 років) – АДС-М-анатоксином одноразово. Діти старше 6 років, які раніше не щеплені, вакцинуються АДС-М- анатоксином: 2 щеплення з інтервалом місяць, ревакцинацію проводять через 9-12 місяців одноразово.

21. Протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Поствакціональні реакції та ускладнення

Протипоказанням до всіх щеплень є ускладнення на введення попередньої дози препарату – алергічний набряк, що розвинувся протягом 24 годин після щеплення, негайні анафілактичні реакції, енцефаліт, судоми.

Щеплення протипоказані дітям із імунодефіцитним станом, імуносупресією, злоякісними новоутвореннями.

Вакцинам: БЦЖ протипоказана недоношеним дітям з масою тіла менше 2 кг, при регіональному лімфаденіті, регіональному абсцесі, келоїдному рубці після попереднього щеплення, туберкульозному сепсисі в анамнезі, генералізованій БЦЖ-інфекції.

Для ОПВ абсолютні протипоказання відсутні. Для АКДС протипоказаннями є прогресуючі захворювання нервової системи, неконтрольована епілепсія, інфантильні спазми, прогресуюча енцефалопатія.

Для АДС, АДС-М, АТ і АС абсолютні протипоказання відсутні, для ЖКВ, ЖПВ, "Тримовакс" - анафілактична реакція на аміноглікозиди та білок яєць, для моновакцини проти краснухи - анафілактична реакція на аміноглікозиди, для дріжджів та інших компонентів вакцини.

Поствакцинальні реакції - це зміни функціонального стану організму, які не виходять за межі фізіологічної норми.

Сильна загальна реакція полягає у підвищенні температури тіла вище 40 °C, сильна місцева – у появі інфільтрату у місці введення вакцини діаметром більше 8 см або інфільтрату за наявності лімфангіту з лімфаденітом.

Поствакцинальне ускладнення - патологічний стан організму, що розвивається після вакцинації і за своїми проявами виходить за межі фізіологічної норми.

До ускладнень відносять:

1) анафілактичний шок на АКРС, АДС, ЖКВ, який виникає протягом 24 годин після введення вакцини;

2) колаптоїдний стан на АКДП через 5-7 днів від введення вакцини;

3) енцефалопатію на введення АКРС, АДС у строки від 3 до 7 днів;

4) резидуальний судомний стан (епізод судом при температурі нижче 39 °C, якщо вони були відсутні і до повторювалися після вакцинації) на АКДС, АДС, АД-М у терміні 3 днів;

5) паралітичний поліомієліт на ОПВ до 30 днів у щепленого, до 6 місяців і пізніше - у імунодефіцитного, до 75 днів - у контактної особи;

6) після щеплень туберкульозу – лімфаденіт, регіональний абсцес, келоїдний рубець та інші ускладнення, що виникли протягом року;

7) хронічний артрит на "Тримовакс", вакцину проти краснухи у терміні 42 дні;

8) неврит плечового нерва на АКДС, АДС, АС, АДС-М та інші вакцини у термінах від 2 до 28 днів.

22. Інвалідність

За визначенням експертів ВООЗ, критеріями життєдіяльності є:

1. орієнтація;

2. спілкування;

3. самообслуговування;

4. пересування;

5. заняття трудовою діяльністю;

6. контроль за своєю поведінкою;

7. навчання.

Обмеження життєдіяльності характеризується відсутністю однієї чи поєднанням кількох зазначених критеріїв.

Обмеження життєдіяльності дитини визначається порушенням функцій і поділяється на три ступені: різке, значне, виражене.

Інвалідність у дитини - стан стійкої соціальної дезадаптації, спричинений обмеженням його життєдіяльності внаслідок порушення функцій органів чи їх систем.

Експертами ВООЗ розроблено критерії виживання, які характеризують інвалідність:

1) орієнтація у навколишньому світі;

2) фізична незалежність;

3) мобільність;

4) спілкування;

5) заняття;

6) економічна незалежність.

Виділяються чотири ступені обмеження критеріїв виживання: незначна, помірна, значна, різка.

Незначний ступінь характеризується можливістю повної компенсації відповідного критерію при використанні допоміжних пристроїв або постійному прийомі ліків, а також при періодичному розладі даного критерію.

Помірна міра визначається у випадках досягнення часткової компенсації при використанні допоміжних пристроїв або медикаментів. Значний ступінь спостерігається у випадках, коли потрібна допомога інших осіб. Різкий ступінь обмеження потребує постійної допомоги у спеціальній установі. Це особа, яка потребує соціальної допомоги та захисту у зв'язку з обмеженням своєї життєдіяльності через наявність будь-яких фізичних чи розумових недоліків.

Індивідуальна програма реабілітації є документом, обов'язковим до виконання відповідними державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності.

Приводом для встановлення інвалідності є не сама хвороба чи травма, а їхні наслідки. Наслідки можуть виявлятися як порушень будь-якої психічної, фізіологічної чи анатомічної структури чи функції, що у свою чергу призводить до обмеження життєдіяльності та соціальної недостатності дитини.

23. Реабілітаційний процес. Фізеотерапевтичні методи лікування

Реабілітація - Повна ліквідація в організмі дитини патологічних змін, що викликали хворобу, та забезпечення її подальшого гармонійного розвитку. Реабілітація відрізняється від лікування тим, що допомагає хворому відновити нормальну життєдіяльність відповідно до його віку.

Цілі реабілітації:

1) відновлення функцій;

2) соціально-побутове відновлення;

3) професійна діяльність, а й у дітей - здатність до навчання.

Розрізняють медичну, соціальну та трудову реабілітацію.

Медична реабілітація передбачає етапне лікування від виникнення захворювання до відновлення здоров'я. Її завданнями є відновлення та компенсація функціональних можливостей організму.

Для цього за допомогою психотерапії необхідно сформувати адекватне ставлення дитини до хвороби, дати їй підготовку у необхідному обсязі, зорієнтувати за допомогою психологічних методів інваліда або хворого на відновлення здоров'я власними тренувальними зусиллями, відновлення втрачених функцій та здатності до навчання.

Соціальна реабілітація забезпечує організацію відповідного віку та способу життя дитини режиму дня, правил догляду близькими членами сім'ї або відповідним персоналом дитячих дошкільних чи шкільних закладів.

Даний вид реабілітації формує у дитини усвідомлене ставлення себе при хворобі, позитивне сприйняття сім'ї та суспільства. Соціальна реабілітація спрямована на надання соціальної допомоги та послуг для адаптації до соціальної сфери, забезпечує допоміжними технічними засобами, обслуговуванням вдома, матеріальною допомогою, за необхідності – вихованням та навчанням у спеціалізованих установах.

Трудова реабілітація полягає у підготовці дитини до процесу навчання, засвоєння шкільної програми або програми дошкільної установи, у наданні коштів для навчання, профорієнтації, профнавчання.

Фізіотерапевтичні методи лікування підбираються з урахуванням клінічних проявів хвороби, переносимості та ефективності у даного хворого. При цьому можуть бути використані електропроцедури.

Під впливом електричних струмів виникає складний комплекс як місцевих, і загальних реакцій організму як змін кровообігу, обміну речовин, трофіки тканин у хворому органі та інших, що сприяє зникненню запального процесу.

З лікувальною метою методів електродії використовуються гальванізація, імпульсна електротерапія, високочастотна електротерапія.

Санація вогнищ хронічної інфекції проводиться на всіх етапах реабілітації консервативними методами, але на санаторному етапі можуть застосовуватись і хірургічні методи на тлі медикаментозного лікування.

24. Етапи реабілітації. Застосування мінеральної води

Рання реабілітація передбачає покращення результатів лікування, відновлення функціональних можливостей хворого органу та організму. Вона проводиться в період гострих проявів хвороби в умовах стаціонару або поліклініки, і є підготовкою всього організму до наступного етапу.

Пізня реабілітація, або санаторний етап, полягає у повній ліквідації патологічних змін, відновленні можливості фізичної та психічної діяльності дитини з урахуванням її індивідуальних здібностей.

Чинники реабілітації санаторного етапу:

1) щадно-тренуючий режим рухової активності;

2) ЛФК;

3) масаж;

4) лікувальна педагогіка;

5) харчування;

6) прийом мінеральної води;

7) фізіотерапевтичні дії;

8) санація вогнищ інфекції;

9) продовження лікування, призначеного у стаціонарі.

Ретельно-тренувальний режим підбирається індивідуально залежно від можливостей дитини з поступовим розширенням навантаження.

Лікувальна фізкультура має велике значення при всіх захворюваннях.

Під її впливом підвищуються окисні процеси в організмі, покращується загальний обмін.

Фізичні вправи регулюють вплив на судинний тонус.

При цьому прискорюються кровотік та відтік лімфи, у зв'язку з чим зменшуються застійні явища у печінці, селезінці та шкірі. Одночасно у крові підвищуються вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів, посилюється фагоцитарна функція крові.

Фізичні вправи надають позитивний вплив на емоційний тонус дитини, покращують її настрій, роблять її активнішим, товариським.

ЛФК повинна проводитися одночасно з масажем, що є одним із видів пасивної гімнастики.

Харчування хворої дитини має бути повноцінним, повинно забезпечувати потребу у харчових інгредієнтах, а також калоріях відповідно до віку. З раціону виключаються гострі, смажені, консервовані страви та екстрактивні речовини.

Мінеральна вода. Для пиття може бути використана пляшкова мінеральна вода. Приймають її за 30-40 хв до їди по 4-5 мл/кг 3 десь у день протягом 3-4 тижнів. При лікуванні захворювань кишківника мінеральну воду приймають у холодному вигляді.

Хімічні складові мінеральних вод, що всмоктуються через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, впливають безпосередньо на обмінні процеси, рН травних соків, а також ферментативну активність.

Гідрокарбонатні води нормалізують рухову та секреторну функції травного тракту, зменшують явища диспепсії. Хлоридні натрієві води стимулюють обмінні процеси, мають жовчогінний ефект.

Кремній має протизапальні, антитоксичні та болезаспокійливі властивості. Фтор зміцнює тканини зубів.

25. Етапи реабілітації. Вторинна профілактика

Вторинна профілактика, або відновне лікування, на поліклінічному етапі реабілітації являє собою комплекс лікувально-оздоровчих та педагогічних заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію морфологічних та функціональних змін організму дитини, що виникли внаслідок захворювання чи травми, а також психічного статусу хворої, та забезпечує повне відновлення здоров'я, повернення дитини до звичайним йому умов життя.

Курортна реабілітація проводиться на відповідних курортах або у літніх спеціалізованих таборах відпочинку дітей, де використовуються сильнодіючі курортні фактори та загартовування, які дитина може перенести за наявності достатнього запасу сил та передбачає профілактику рецидивів хвороби.

Цілями амбулаторно-поліклінічної реабілітації є повне одужання, попередження хронічної патології та інвалідності дітей або компенсація функціональних змін організму дитини, що виникли внаслідок хвороби, а також відновлення психічного статусу хворого з метою повернення його у найкоротші терміни до властивого йому способу життя.

Бальнеотерапія - Використання природних (природних) водних джерел або штучно приготовлених мінеральних вод для зовнішнього застосування.

Бальнеотерапія включає купання та плавання в басейні, загальні та місцеві ванни.

грязелікування - застосування природних органо-мінеральних колоїдних утворень, що містять активні речовини, що володіють властивостями теплоносіїв.

Грязі надають температурну, механічну та хімічну дію, забезпечують поступову віддачу тепла, викликаючи активну гіперемію не тільки шкіри, а й глибоко розташованих тканин та органів, покращуючи їх кровообіг.

Світлолікування (Фототерапія) - застосування з лікувальною метою електромагнітних коливань оптичного діапазону (світла). Біологічну дію має поглинена енергія.

Ультрафіолетове випромінювання - електромагнітні коливання із довжиною хвилі від 180 до 400 нм. Вони відрізняються малою проникаючою здатністю, поглинаються поверхневими шарами шкіри, викликають фотохімічні процеси в ній, в результаті яких вивільняються біологічно активні речовини (гістамін, ацетилхолін, простагландини та ін), підвищується активність пероксидази, гістамінази, тирозинази та інших ферментів.

Відбуваються покращення функцій органів та систем, ендокринних залоз та імунітету, утворення вітаміну D, стимулюються процеси пігментоутворення.

Лазеротерапія - Використання з лікувальною метою низькоенергетичного лазерного випромінювання (посилення світла за допомогою вимушеного випромінювання).

Глибина лазерного випромінювання вбирається у кількох міліметрів, воно дратує рецептори шкіри. Відбуваються дегрануляція опасистих клітин, проліферація фібробластів, посилення трофорегенераторних процесів.

26. Езофагіт

Езофагіт – це запалення слизової оболонки стравоходу.

Ступені тяжкості запалення.

I ступінь - одна або кілька еритематозних смуг на слизовій оболонці з ексудатом або іноді ерозіями на поверхні.

II ступінь - набряклі еритематозні смуги, що злилися, але не замикаються по колу (з наявністю ерозій).

III ступінь - вся слизова стравоходу в нижній третині виглядає набряковою, еритематозною з ерозіями.

IV ступінь - ульцерація слизової оболонки з (або без) формуванням стриктури, метаплазія епітелію, рубцеві зміни, скорочення стравоходу.

Рання реабілітація спрямована на запобігання розвитку ускладнень, таких як кровотеча, рубцювання, стриктури, зміни рельєфу слизової оболонки стравоходу. Вона передбачає усунення факторів, активне етіологічне та патогенетичне лікування, дієту в межах першого столу з додатковим введенням вітамінів, лізоциму, що покращують регенерацію пошкодженої слизової стравоходу.

Призначаються етіологічні засоби Н₂-гістаміноблокатори.

Показано психотерапію і при необхідності застосовуються психотропні засоби.

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії або поліклініці з використанням усіх методів санаторного лікування. Призначаються раціональне харчування, мінеральна вода малої та середньої мінералізації, нагріта до 38-39 °C з розрахунку 3-4 мл/кг за 30 хв до їди 3 рази на день, проводяться психотерапія, ЛФК, призначаються імпульсні струми низької частоти за методикою електросна.

відновлювальне лікування у поліклініці включає загартовування дітей та профілактику рецидивів. При цьому використовуються седативні засоби, лікувальна педагогіка, хвойні ванни, ЛФК, прогулянки та сон на повітрі, СМТ (синусоїдальні модульовані струми на епігастральну ділянку).

Через 6 місяців після закінченого санаторного етапу реабілітації дитина може продовжувати реабілітацію на курорті або використовувати курортні фактори реабілітації в умовах поліклініки.

Подальше відновне лікування в умовах поліклініки триває за потреби після проведеного курортного. Призначаються загальнозміцнювальні та гартовані заходи.

Моніторинг реабілітації або динамічний нагляд здійснюються до зняття з обліку. У цьому визначаються терміни для протирецидивного лікування умовах стаціонару.

Кратність спостереження: після стаціонарного лікування при проведенні санаторного лікування в умовах поліклініки необхідне спостереження у лікаря кожні 10 днів, при проведенні відновного лікування – 1 раз на рік; при використанні курортного лікування – 1 раз на тиждень, у подальшому – 1 раз на 6 місяців. З урахування дитина знімається через 2 роки після курортного лікування.

Спостереження інших фахівців (стоматолога, отоларинголога) проводяться 1 раз на рік, решту – за показаннями.

27 Дуоденіт. Гастродуоденіт

Дуоденіт – це запалення дванадцятипалої кишки. Гастрит - це запалення слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Рання реабілітація повинна бути спрямована на нормалізацію психічних розладів методом психотерапії, яка проводиться і на інших етапах реабілітації, оскільки сама хвороба також може спричинити невротичний стан.

Психологічна реабілітація полягає у подоланні психічних реакцій, здобутті психологічного комфорту, виключенні умов невротизації.

Одночасно, крім етіологічного лікування (антибіотиків, препаратів метронідазолу), необхідно посилити механізми саногенезу. (біотрансформацію – біохімічний захист організму) підвищити резистентність слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки шляхом регуляції про- та антиоксидантних властивостей шлункового соку, використовувати дієтичні фактори.

Показано раціональне харчування – рекомендуються продукти з високим вмістом ферментів біотрансформації, вітаміни С, групи В. Рекомендуються електрофорез новокаїну, папаверину, седативні засоби.

При підвищеній кислотності шлункового соку призначаються антацидні препарати, протизапальні блокатори Н₂-рецепторів гістаміну

Пізня реабілітація здійснюється в умовах поліклініки або санаторію з використанням всіх факторів санаторного лікування.

Вторинна профілактика проводиться в умовах поліклініки з використанням курортних факторів реабілітації, що сприяють повній ліквідації хвороби та її загострень, а також загартування організму дитини.

Динамічне спостереження дітей із хронічним гастритом, гастродуоденітом проводиться до 4 років за відсутності скарг та ознак хвороби.

Хворі знімаються з обліку при повному відновленні функцій шлунка та дванадцятипалої кишки.

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

Рання реабілітація передбачає:

1) етіологічне лікування;

2) антисекреторні засоби;

3) блокатори Н₂-гістамінових рецепторів;

4) антациди;

5) засоби, що нормалізують моторну функцію шлунка і дванадцятипалої кишки;

6) спазмолітики;

7) седативні препарати;

8) транквілізатори.

Пізня реабілітація здійснюється у санаторії, де продовжуються психотерапія, лікувальна педагогіка, діти отримують повноцінне харчування, вживають мінеральну воду. Застосовуються інші методи санаторної реабілітації (фізіотерапія, ЛФК), але обережніше, ніж при гастриті.

відновлювальне лікування - вторинна профілактика здійснюється в поліклініці, призначаються повноцінне харчування, щадний режим, за показаннями - седативні препарати, адаптогени: настоянка жень-шеню по 1 краплі на 1 рік життя, настоянка елеутерококу.

Динамічне спостереження. Після проведеної реабілітації діти, які страждають на виразкову хворобу, повинні спостерігатися лікарем 1 раз на квартал, а при стійкій ремісії - 2 рази на рік із госпіталізацією для обстеження та протирецидивною терапією 1-2 рази на рік.

28 Ентерит. Коліт (ентероколіт)

Ентерит – це запалення слизової оболонки тонкої кишки.

Рання реабілітація полягає в організації харчування, що відповідає можливостям засвоєння їжі, психотерапії, використання електрофорезу з новокаїном при болях, застосуванні в'яжучих, обволікаючих, адсорбуючих засобів. При неспецифічному виразковому коліті показано психотерапію, седативні препарати, салазопіридазин, преднізолон при тяжких формах хвороби. Антибактеріальні препарати застосовуються одночасно з лактобактеріном, біфідумбактеріном. Використовуються мікроклізми з маслом обліпихи, солкосерилом.

На етапі пізньої реабілітації, крім психотерапії та лікувальної педагогіки, використовуються мінеральні води, фізіотерапевтичні фактори, лікувальна фізкультура, потрібна нормалізація моторної функції кишечника.

При явищах кишкового стазу та запорах вода має бути кімнатної температури. Використовуються мінеральні води малої або середньої мінералізації з переважанням гідрокарбонатного, сульфатного, кальцієвого іонів, слабовуглекислі або вуглекислоти, що не містять.

Двигуну активність товстої кишки посилюють більш мінералізовані та холодні води, що містять іони магнію, сульфати. Кишковий стаз усувається кишковим промиванням мінеральною водою. Призначаються 5-6 процедур за день. Промивання кишечника протипоказані при гострих процесах у кишечнику, виразковому коліті, кишкових кровотечах, поліпах, випаданні прямої кишки.

Фізіотерапевтичні фактори. Найбільш ефективним вважається індуктотермія при дозуванні до відчуття легкого тепла на животі, тривалість дії 10-15 хв, кількість – 8-10 процедур. Рекомендується також слаботеплова доза по 10-12 хв, проводяться 8-10 процедур через день. Ефективно УВЧ, тривалість процедури 15 хв., 10-12 процедур через день.

Хорошу дію має світлолікування (УФ-опромінення, лазерне випромінювання).

Протипоказано призначення фізіотерапевтичних процедур хворим при загостреннях ентероколіту або коліту та великих ерозивно-виразкових процесах.

На етапі вторинної профілактики широко використовуються фактори курортного лікування, серед яких одним із потужних є грязелікування, яке має протизапальну дію, покращує функції кишечника.

Грязі посилюють реактивність організму, запускають механізми, що забезпечують очищення організму від ослабленої антибіотиками патогенної флори. Таке лікування можна призначати через 6 місяців після загострення.

курортне лікування можна проводити на курорті або в літньому таборі відпочинку, оскільки сприятлива обстановка, позитивні емоції, вплив ландшафту та клімату благотворно позначаються на стані хворих.

Застосування медикаментозних засобів підвищує ефективність дії курортних факторів і, за даними авторів, є доцільним.

29. Панкреатит

Панкреатит – запальне захворювання підшлункової залози. Найчастіше панкреатит виникає при інфекційних захворюваннях, таких як паротит, герпетична інфекція. Сприяючим фактором є порушення відтоку соку підшлункової залози за наявності каменів у версунгієвій протоці або перешкод у ділянці фатерового сосочка.

У розвитку хронічного панкреатиту можуть грати роль тривала персистенція збудників або дія фактора, що сприяє застою соку з подальшим розтягуванням проток, розвитком невідповідності активності панкреатичних ферментів та їх інгібіторів.

Рання реабілітація спрямована на усунення факторів порушення відтоку соку підшлункової залози, а також на зменшення запалення, що призводить до покращення функції та кровопостачання залози.

За наявності больового синдрому призначають спазмолітики, периферичні М-холінолітики, міотропні засоби, наркотичні анальгетики, еуфілін. Доцільно проводити електрофорез розчину новокаїну за щадним методом, коли сила і тривалість дії скорочуються.

Індуктотермія та УВЧ можуть бути використані, але в атермічній дозі, при тривалості дії 5-8 хв через день, з урахуванням клінічних проявів панкреатиту.

Призначається раціональне харчування з частковим па-рентеральним харчуванням. Показано лужне пиття, вітаміни С, А, Е, групи В, інфузійна терапія; ентеросорбенти; внутрішньовенне введення антиферментів

Для зменшення зовнішньосекреторної функції залози призначають блокатори Н₂-рецепторів гістаміну

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії чи умовах поліклініки з допомогою чинників санаторного лікування. Показано раціональне харчування, мінеральні води малої та середньої мінералізації.

Найбільш ефективні води, що містять іони магнію та кальцію. Вони стимулюють виділення панкреатичного соку та нормалізують активність ферментів у ньому. Воду попередньо необхідно підігріти до 38-39 ° C і приймати за 1 год до їди курс лікування 21 день.

Вторинна профілактика з використанням курортного лікування проводиться у фазі ремісії. Курортне лікування здійснюється в умовах поліклініки чи курорту через 6 місяців після закінченого санаторного етапу реабілітації. Можна провести курортну реабілітацію у таборі відпочинку з використанням пляшкової мінеральної води, бруду (обережно) та інших факторів курортного лікування.

Курортне лікування протипоказане хворим зі стенозуючим папілітом та порушенням прохідності панкреатичних проток.

Динамічне спостереження. На першому році після курортного етапу педіатр спостерігає хворого 1 раз на місяць, потім 2 рази на рік. Лабораторні дослідження (аналіз крові, копрограма, визначення амілази сечі) на першому році проводяться 1 раз на 3 місяці, потім 2 рази на рік, глюкозотолерантний тест на вміст інсуліну – 1 раз на рік.

30. Хвороби жовчовивідної системи

Захворювання жовчовивідної системи у дітей мають мікробне походження. Сприятливим фактором є порушення відтоку жовчі, яке розвивається при дискінезії жовчовивідної системи.

Дискінезії можуть бути пов'язані з дисфункцією сфінктерного апарату, закупоркою проток або їх стисненням. Надалі наявність запального процесу в протоках може супроводжуватися порушенням відтоку жовчі.

Має значення також скорочувальна здатність жовчного міхура.

Клінічні дослідження показали, що хронічні холецистохолангіти протікають у вигляді двох форм: простої та імунокомплексної.

Больовий синдром зазвичай супроводжується диспепсичними розладами (нудотою, відрижкою, нестійким стільцем, запорами). Важливим симптомом є збільшення печінки, пов'язане із застоєм жовчі.

Відзначаються позитивні симптоми Ортнера, Мерфі, Кера, френікус-симптом Мюссі-Боаса, резистентність м'язів у правому підребер'ї та ін.

Симптоми хронічної інтоксикації та зміни з боку інших органів відсутні. Фізичний розвиток відповідає віку. У деяких дітей основним симптомом захворювання є збільшення печінки без болючого симптому. Тільки комплексне обстеження дозволяє діагностувати холецистохолангіт.

У всіх хворих цієї групи є зміни серцево-судинної системи, що проявляються розширенням меж серця, приглушенням тонів, шумом систоли, порушеннями ритму серця, зміною артеріального тиску. При електрокардіографічному дослідженні реєструються м'язові зміни, порушення ритму.

При реографії печінки спостерігається порушення кровообігу, що характеризується зниженням артеріального та венозного кровотоків, більш виражене у дітей 7-10 років.

Рання реабілітація хворих на холецистити, холецистохолангіти полягає в поліпшенні функції жовчовивідної системи.

При стиханні болючих симптомів застосовуються засоби, що стимулюють жовчоутворення та гідрохолеретики.

Холекінетичні та холеретичні властивості мають поліспірти. Проводиться антибактеріальна терапія.

З фізіотерапевтичних заходів у період гострих проявів хвороби призначається лише електрофорез область жовчного міхура.

Пізня реабілітація передбачає лікування у місцевому санаторії з використанням мінеральної води малої та середньої мінералізації та інших факторів санаторного лікування, продовження антибактеріальної терапії за схемою, розробленою у стаціонарі.

Вторинна профілактика проводиться у поліклініці з використанням факторів курортного лікування або в умовах курорту.

Одним з найбільш ефективних курортних факторів є грязелікування має позитивний вплив на функціональний стан жовчного міхура, а також аналгетичну, протизапальну дію.

Термін динамічного спостереження при простій формі хвороби може бути обмежений двома роками, при імунокомплексній – трьома.

31. Хронічний гепатит

Хронічний гепатит у дітей у більшості випадків є наслідком перенесеного вірусного гепатиту або являє собою первинно-хронічний безжовтяничний вірусний гепатит. Форма ХГ:

1) хронічний вірусний гепатит із зазначенням вірусу (В, d-, С, G, F) або зазначається, що вірус не ідентифікований;

2) аутоімунний гепатит;

3) хронічний токсичний чи лікарсько-індукований гепатит.

Активність ХГ.

I – мінімальна (підвищення нормального рівня активності АлТ до 3 разів).

II – помірна (активність АлТ у сироватці крові підвищена до 10 разів).

III - виражена (рівень АлТ більш ніж 10 разів перевищує нормальний).

Стадії ХГ.

I – слабовиражений перипортальний фіброз.

II - помірний фіброз із портопортальними септами.

III - виражений фіброз із портоцентральними септами.

IV – порушення часточкової структури.

V – формування цирозу печінки.

Фази розвитку вірусу:

1. реплікації;

2. Інтеграція.

Рання реабілітація передбачає покращення функцій печінки на госпітальному етапі лікування, коли є скарги на слабкість, нездужання, плаксивість, відзначаються відхилення функціональних проб печінки, зміни біохімічних показників крові (диспротеїнемія, білірубінемія, підвищення активності ферментів).

Показано етіологічне та патогенетичне лікування, основна увага приділяється режиму (лікарняний) та дієті (стіл № 5), протизапальній та антитоксичній терапії.

Для поліпшення кровообігу печінки рекомендується використання магнітних полів на область печінки. Однак і ця процедура проводиться обережно, на стадії зменшення запально-некротичних процесів. Поступово збільшується руховий режим, використовується ЛФК.

Пізня реабілітація дітей, хворих на гепатит, проводиться методами санаторної реабілітації в поліклініці чи санаторії. Цьому етапу відповідає стадія згасання активності процесу, що характеризується відсутністю скарг, але є збільшення розмірів печінки без збільшення селезінки, невеликі відхилення функціональних проб печінки.

відновлювальне лікування у поліклініці здійснюється дільничним лікарем, проводиться імуномодулююча терапія (загартування). Призначаються вітаміни, жовчогінні засоби протягом 1 тижня щомісяця після одужання.

32. Встановлення інвалідності дітям при захворюваннях органів травлення. Гастрит

Існують такі терміни інвалідності:

1) терміном від 6 місяців до 2 років - при ускладненому перебігу виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки;

2) терміном від 2 до 5 років - при захворюваннях, патологічних станах, вадах розвитку шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчовивідних шляхів, цирозах печінки, хронічному гепатиті, безперервно рецидивному виразковому процесі, термінальному ілеїті. Клінічна характеристика: • стійкі різко виражені порушення функцій травлення або функцій печінки;

3) на термін 5 років - при захворюваннях, пошкодженнях, пороках розвитку стравоходу, шлунково-кишкового тракту (після тотальної резекції шлунка або 2/3 тонкої кишки, хронічної кишкової спайкової непрохідності з множинними норицями, непрохідності стравоходу з гастростомою , целіакією). Клінічна характеристика: стійкі різко виражені порушення функцій травлення, стійкі виражені нетримання калу, калові нориці, що не піддаються хірургічній корекції або не підлягають термінам хірургічного лікування;

4) на строк до досягнення 16-річного віку – при цирозі печінки, хронічному гепатиті з вираженою активністю, стійким необоротним порушенням функцій печінки при вроджених, спадкових, набутих захворюваннях.

гастрит - Запальне захворювання стінки шлунка, що характеризується болями в животі та диспепсичними розладами.

Етіологічним фактором частіше є хелікобактеріозна інфекція, але можу бути сальмонельозна, ієрсиніозна, ротовірусна інфекції.

Сприяють розвитку гастриту емоційна лабільність (конфлікти у ній, школі, якісь лиха, стресові ситуації), порушення харчування, алергічні процеси. При усуненні збудника та факторів хвороби може відновитися функція органу; тоді говорять про гострий процес.

Тривала персистенція збудника або дія фактора, що привертає, призводять до стійкого порушення функції, як правило, до хронізації процесу. Функціональний клас визначається за рівнем активності запалення.

З Сіднейської класифікації гастрити поділяються на гострі і хронічні.

При гострих гастритах за вираженістю нейтрофільної інфільтрації виділяють три ступені активності процесу, при хронічних – за рівнем лімфоцитарно-плазматичної інфільтрації – чотири.

Залежно від ступеня активності, поширеності запального процесу виділяють антральний, фундальний гастрит та пангастрит.

33. Гіпотрофія. Ожиріння

Гіпотрофія - білково-калорійна недостатність, що характеризується втратою маси тіла, розладом росту та розвитку дитини.

За клінічними проявами гіпотрофія ділиться на кахектичну та набряклу, за тяжкістю – на І, ІІ, ІІІ ступенях, окремо виділяється гіпостатура. Гіпостатура може розглядатися як прояв гіпотрофії II-III ступенів, але з підшкірно-жировою клітковиною, що зберігається в невеликій кількості, при рівномірному відставанні дитини в довжині і масі тіла.

Рання реабілітація проводиться паралельно з лікуванням та забезпечує відновлення критеріїв життєдіяльності дитини відповідно до віку. Функціональний клас відповідає ступеню гіпотрофії, реабілітаційна програма оцінюється за загальним станом дитини. Реабілітація передбачає організацію раціонального режиму дня, правильного догляду.

Пізня реабілітація здійснюється в поліклініці та домашній обстановці за умови достатнього тепла, правильного гігієнічного режиму, перебування на свіжому повітрі. Велике значення має масаж. Ослабленим дітям проводиться масаж, що погладжує, дуже ніжно і легко протягом 2-3 хв 2-3 рази на день.

відновлювальне лікування включає поєднання масажу та гімнастики, починаючи з простих вправ, потім гімнастика займає домінуюче місце, доповнюючись масажем. Ці процедури призначаються через 1,5-2 години після їди. Продовжується ультрафіолетове опромінення. Поступово вводяться процедури, що гартують: обтирання, обливання водою, рухливі ігри, що не втомлюють дитину.

Динамічне спостереження необхідно протягом року при усуненні сприятливих факторів. Огляд дітей першого року проводиться щомісяця, у наступних віках – 1 раз на квартал.

Ожиріння - хронічний розлад харчування, що характеризується надмірним накопиченням жиру, що супроводжується розладом росту та розвитку дитини.

Рання реабілітація проводиться одночасно з усуненням причини та організацією раціонального вигодовування, методом збільшення активності дитини та використанням водних процедур та лікувальної фізкультури.

Комплекс вправ лікувальної фізкультури залежить від можливості дитини та поетапно переходить від легких фізичних вправ до важчих.

відновлювальне лікування за умов поліклініки передбачає організацію раціонального харчування, психотерапію, дозовані фізичні навантаження.

Динамічне спостереження. Діти, хворі на ожиріння, першого року життя оглядаються педіатром 1 раз на місяць, на другому році життя - 1 раз на квартал, потім 2 рази на рік. Ендокринолог та невропатолог оглядають хворих на ожиріння дітей 1 раз на рік, інші фахівці – за показаннями.

При динамічному спостереженні проводиться контроль маси та довжини тіла, оцінюються загальний стан дитини, динаміка статевого розвитку, рівень цукру в крові та сечі, загальних ліпідів, холестерину (3-ліпопротеїдів крові – раз на рік, при ожирінні ІІІ-ІV ступенів – 2 рази на рік).

34. Діатези

Ексудативно-катаральний діатез - вікноспецифічна дисметаболічна реакція, що характеризується інфільтративно-дескваматозними процесами у шкірі та слизових оболонках тіла.

Рання реабілітація проводиться одночасно з симптоматичним лікуванням шляхом нормалізації водно-мінерального обміну та КОС під контролем біохімічних досліджень, а також ліквідації гіповіту мінозів та функціональної недостатності надниркових залоз.

Пізня реабілітація та відновне лікування полягають в організації раціонального вигодовування з додаванням БАД та вітамінів, а також травних ферментів (при розладі випорожнень).

Динамічне спостереження проводиться так само, як у здорових дітей.

Лімфатико-гіпопластичний діатез - генералізоване збільшення лімфатичних утворень на фоні зниження функцій надниркових залоз, переважно їх хромофінного апарату.

Діти пастозні, бліді, мляві, тургор тканин знижений, м'язи розвинені слабо. Лімфовузли, вилочкова залоза, селезінка збільшені. При сильних екзогенних та ендогенних подразниках розвиваються непритомність, колапс, смерть.

Рання реабілітація спрямовано нормалізацію функцій надниркових залоз, що досягається призначенням аскорбінової кислоти, поліпшенням кровообігу у яких у результаті фізіотерапевтичних впливів (ультразвуку, теплових процедур). При різкому збільшенні лімфовузлів (бронхопульмональних, мезентеріальних), тимусу показані глюкокортикоїди коротким курсом та АКТГ.

Пізня реабілітація та відновне лікування проводяться в умовах поліклініки за допомогою збалансованого харчування з БАД, призначення курсів адаптогенів, вітамінів, дибазолу, пентоксилу у вікових дозах.

Нервово-артритичний діатез - Порушення обміну пуринів, що виявляється випаданням кристалів сечової кислоти в тканини суглобів та інших органів, що характеризується больовим синдромом і підвищеною нервовою збудливістю.

Основним симптомом є невгамовне блювання, що супроводжується болями в животі, запахом ацетону з рота в результаті кетоацидозу. Найчастіше вона виникає при вживанні жирної їжі та продуктів з низьким вмістом вуглеводів. При цьому розвивається ацетонемічний криз. Він може тривати 1-2 дні. Через часті блювання розвивається ексікоз. Старші діти скаржаться на головний біль, біль у суглобах. У них часто виявляються каміння у жовчному міхурі або ниркових баліях.

Рання реабілітація здійснюється на фоні лікування та забезпечує нормалізацію обмінних порушень. При блюванні проводиться боротьба з ацидозом та дегідратацією. Застосовуються алопуринол, що зменшує синтез сечової кислоти, вітаміни.

Пізня реабілітація полягає у загартовуванні дитини – необхідні постійні заняття гімнастикою, спортом, перебування на свіжому повітрі.

відновлювальне лікування в умовах поліклініки передбачає раціональне вигодовування.

35. Рахіт. Спазмофілія

рахіт (Гіповітаміноз D) характеризується порушенням мінерального (переважно фосфатно-кальцієвого) обміну, проявляється недостатньою мінералізацією кісток, порушенням функцій м'язової, нервової систем та внутрішніх органів.

Рання реабілітація проводиться одночасно з лікуванням вітаміном D та спрямована на усунення функціональних порушень органів та систем та покращення синтезу та обміну вітаміну D в організмі дитини. З цією метою використовується УФО довгохвильового спектру.

Пізня реабілітація проводиться на тлі лікування рахіту, що триває, вітаміном D і цитратами. Застосовуються масаж та лікувальна гімнастика. Вони сприятливо впливають на обмін речовин, покращують кровообіг, дихання, газообмін. Особливо показані при гіпофосфатемічному та змішаному варіантах рахіту. Використовується водолікування при поступовому переході від теплих індиферентних температур обливань до прохолодних. Застосовуються солоні ванни з морською або кухонною сіллю з розрахунку 100 г солі на 10 л води. Температура першої ванни - 38 ° C, тривалість - 3-8 хв, після кожні 2-3 ванни тривалість процедури збільшується на 1 хв. Усього на курс лікування необхідно 12-15 ванн через день. Занепокоєним дітям рекомендують хвойні ванни.

Тривалість процедури становить 10 хв, на курс проводять 12-15 процедур. У період реконвалесценції рахіту застосовується електрофорез хлориду кальцію.

Відновлювальне лікування. Через 1 місяць після закінчення першого курсу УФО можна провести повторний курс лікування. Подальше відновне лікування та динамічне спостереження проводяться як профілактика рахіту із частотою спостереження, що відповідає здоровим дітям.

Спазмофілія - Захворювання дітей, що характеризується підвищеною нервово-м'язовою збудливістю, судомним синдромом внаслідок зниження вмісту іонізованого кальцію в крові на тлі алкалозу.

Рання реабілітація проводиться на фоні лікування спазмофілії препаратами кальцію, протисудомними засобами (при явній формі) та нормалізації вигодовування. Застосовується УФО для поліпшення синтезу вітаміну D у шкірі, починаючи з 1/8 дози до 1,5 біодози, які поступово збільшують, як при рахіті.

Пізня реабілітація починається у разі зникнення основних симптомів явної спазмофілії. Призначають дибазол, пентоксил, глютамінову кислоту у вікових дозах, вітаміни групи В. Показано загальний масаж, гімнастику, перебування на свіжому повітрі.

відновлювальне лікування за умов поліклініки передбачає раціональне вигодовування, призначення профілактичних доз вітаміну D.

Динамічне спостереження проводиться з такою самою частотою оглядів, як і здорових дітей.

36. Вроджені вади серця. Вроджені кардити

Вроджені вади серця (ВПС) – наявність тих чи інших дефектів розвитку серця та магістральних судин, що виникли внаслідок впливу на ембріон та плід різних шкідливих факторів у період вагітності.

При ранньої реабілітації Радикальним методом є хірургічна допомога, але й після неї тривалий час зберігаються зміни функцій серцево-судинної системи. Головними завданнями є покращення та тренування функцій серцево-судинної системи, санація вогнищ хронічної інфекції, підвищення опірності організму. Має значення лікувальна фізкультура.

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії з використанням ЛФК, поступовим розширенням рухового режиму, водолікуванням та іншими факторами санаторної реабілітації. Кліматореабілітація включає тривале перебування дітей на повітрі, що покращує неспецифічну резистентність організму.

відновлювальне лікування у поліклініці передбачає загартовування організму дитини з використанням факторів курортної реабілітації. У цьому мають значення ЛФК як індивідуальних чи малогрупових занять, прогулянки. Широко використовується водолікування: хвойні, кисневі, хлоридні, натрієві, йодобромні, вуглекислі ванни за щадною методикою. Застосовуються інші чинники курортної реабілітації.

Подальше динамічний нагляд при консервативному веденні дітей із вродженими вадами серця спрямовано підтримку компенсації і профілактику декомпенсації серцевої діяльності.

Динамічне спостереження проводять педіатр, кардіолог, лор-лікар та стоматолог, вони оглядають дітей 2 рази на рік, інші спеціалісти – за показаннями.

Неоперовані діти на обліку залишаються постійно, після операції – 1-2 роки.

Вроджені кардити

Ранній уроджений кардит виникає до 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Обов'язковим морфологічним субстратом його є фіброеластоз або еластофіброз ендо- та міокарда.

Пізній вроджений кардит розвивається у плода пізніше 7-го місяця гестації без фіброеластозу та еластофіброзу.

Рання реабілітація передбачає запобігання розвитку серцевої недостатності. Призначаються нестероїдні протизапальні засоби, препарати, що покращують трофіку міокарда, а також УФО з індивідуально підібраною біодозою.

Пізня реабілітація на етапі санаторного лікування здійснюється з індивідуальним підходом до вибору факторів реабілітації. Проводиться санація осередків інфекції.

відновлювальне лікування за умов поліклініки передбачає загартовування дітей. З цією метою використовуються фактори курортного лікування.

Подальше динамічне спостереження проводять при ранньому кардиті постійно, при пізньому кардиті – протягом 5 років після зникнення ознак хвороби. Огляди педіатром на першому році проводяться 2 рази на місяць, кардіологом – 1 раз на 2-3 місяці; лор-лікарем, стоматологом – 2 рази на рік.

37. Придбані кардити

Неревматичний кардит – запальне ураження переважно міокарда, що розвивається на фоні імунологічної недостатності організму.

Гострий неревматичний кардит проявляється на фоні або через 1-2 тижні після будь-якого перенесеного інфекційного захворювання, характеризується кардитом з ураженням (або без ураження) провідної системи серця. На підставі класифікації перебіг кардиту може бути гострим, підгострим або хронічним, за клінічними проявами розрізняються легкі, середньої тяжкості та важкі форми хвороби.

Підгострі кардити частіше зустрічаються у дітей старшого віку. Вони можуть бути первинно підгострими, коли поступово наростають ознаки серцевої недостатності. Для підгострого кардиту типові всі прояви гострого, але вони відрізняються стійкістю.

Хронічний кардит також трапляється частіше у дітей старшого віку. Він може бути первинно-хронічним, виявляється при плановому огляді дітей або з появою ознак серцевої недостатності. Хронічний кардит може формуватися на тлі гострого та підгострого кардитів. Найчастіше він протікає без скарг хворого.

Рання реабілітація передбачає профілактику серцевої недостатності, що досягається етіологічним та патогенетичним лікуванням, усуненням сприятливих факторів та вогнищ хронічної інфекції. Призначаються кортикостероїдні препарати та похідні хінолонових кислот.

На цьому етапі реабілітації мають значення своєчасне розширення режиму до тренуючого, ЛФК під контролем стану, змін у серці, позитивної динаміки хвороби та лабораторно-інструментальних показників.

Пізня реабілітація проводиться з використанням санаторних методів реабілітації в умовах поліклініки або у місцевому санаторії кардіологічного профілю, де відновлення функціональних можливостей серця досягається застосуванням усіх методів санаторної реабілітації у комплексі (лікувальна педагогіка, режим, ЛФК, дієта).

Метою цього етапу реабілітації є профілактика ускладнень кардиту (кардіосклерозу, гіпертрофії міокарда, порушень провідності; уражень клапанного апарату, констриктивного міоперикардиту, тромбоемболічного синдрому).

відновлювальне лікування у поліклініці передбачає профілактику рецидивів. Проводиться методом загартування з використанням факторів курортного лікування в умовах поліклініки або на курорті.

Ці методи реабілітації застосовуються за відсутності ознак недостатності кровообігу. Після курортного лікування відновне лікування продовжується за індивідуально складеною програмою.

Динамічне спостереження та обстеження проводяться в процесі реабілітації. Спостереження здійснюють педіатр та кардіолог 1 раз на 2 місяці - на першому році, потім 2 рази на рік. Лор-лікар та стоматолог також оглядають дитину 2 рази на рік, решта фахівців – за показаннями.

38. Ревматизм

Ревматизм - імунопатологічний процес, що розвивається переважно в сполучній тканині судин і серця у зв'язку з інфекцією b гемолітичним стрептококом групи А. У більшості дітей при ревматизмі настає одужання, але при тривалій та масивній стрептококовій інфекції розвивається хронічна ревматична хвороба зі сх.

Рання реабілітація спрямовано відновлення функцій уражених органів з урахуванням активності процесу. Призначають протиревматичне лікування (пеніцилін, нестероїдні протизапальні препарати, стероїдні гормони при тяжких формах хвороби, вітаміни С, А, Е), охоронний режим, психотерапію.

Застосовують УФО в еритемному дозуванні з індивідуально підібраною біодозою. При поліартритах еритему локалізують у ділянці суглобів; якщо явища поліартриту відсутні, впливи УФ-променями проводять на рефлекторно-сегментарні зони.

Протипоказаннями для УФО є геморагічний синдром, вади серця з недостатністю кровообігу. Застосовується електрофорез кальцію за методикою загальної дії Вермеля, що сприяє вирівнюванню співвідношення електролітів крові, покращенню тонусу серцевого м'яза, зменшенню проникності судин.

Рекомендується електросон при невеликій частоті імпульсів, що покращує психоемоційний стан. При хореї застосовують теплі прісні або хвойні ванни у чергуванні з електросном. При стабілізації активності ревматизму призначають лікувальну фізкультуру.

Пізня реабілітація проводиться у місцевих кардіологічних санаторіях в активній фазі ревматизму з пороком та без вади серця.

У санаторії на фоні лікування використовується весь комплекс санаторних факторів реабілітації, що санують вогнища інфекції. Санаторна реабілітація передбачає повне одужання дитини.

відновлювальне лікування здійснюється у поліклініці з метою профілактики рецидивів хвороби з постійною цілорічною біцилінопрофілактикою. Через 8-12 місяців після закінчення гострого періоду за відсутності ознак активності та недостатності кровообігу показано курортне лікування. Воно може проводитися на курортах, у таборах відпочинку курортного типу, у поліклініці. При цьому використовуються природні фактори, мінеральні води, лікувальні грязі, ЛФК, процедури, що гартують.

Подальше динамічний нагляд за дітьми, хворими на ревматизм, здійснюють дільничний педіатр та кардіоревматолог протягом 2 років щокварталу, надалі - 2 рази на рік. Огляд лор-лікарем та стоматологом необхідний 2 рази на рік, решта фахівців - за показаннями. Двічі на рік діти, які перебувають на динамічному спостереженні, можуть госпіталізуватись для обстеження, уточнення діагнозу та клінічної реабілітації. Біцилінопрофалактика проводиться протягом 3-5 років.

39. Артеріальна гіпертонія. Артеріальна гіпотонія

первинна артеріальна гіпертонія (Гіпертонічна хвороба) - захворювання, що характеризується стійким підвищенням артеріального тиску.

IA стадія – транзиторне підвищення систолічного тиску до 130-150 мм рт. ст. за нормального рівня діастолічного тиску.

IБ стадія – лабільна систолічна гіпертонія в межах 130-150 мм рт. ст., в окремих випадках підвищується діастолічний тиск до 80 мм рт. ст. З'являються скарги на біль голови, тахікардію.

ІІА стадія – систолічний тиск досягає 160-180 мм рт. ст., діастолічний - 90 мм рт. ст., з'являються ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, часті скарги на головний біль, дзвін у вухах.

IIБ стадія характеризується стійким підвищенням артеріального тиску. Можуть бути гіпертонічні кризи, які протікають за симпатоадреналовим типом, характеризуються різким головним болем, зниженням зору, блюванням.

ІІІ стадія у дітей не зустрічається.

Рання реабілітація проводиться одночасно із лікуванням. Призначаються ЛФК, прогулянки повітрям, лікувальні ванни - хвойні, кисневі.

Використовуються лікарський електрофорез із магнію сульфатом, бромом, еуфіліном на комірцеву зону, гальванізація за рефлекторно-сегментарною методикою.

Рекомендуються інгаляції аерозолів дибазолу, обзидана та ін. Застосовуються електросон, синусоїдальні модульовані струми (СМТ).

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії, де використовуються усі фактори санаторної реабілітації.

Відновлювальна реабілітація має на меті усунення сприятливих факторів. Призначаються дієта, психотерапія, заняття фізкультурою, коригується режим дня. Показано курортне лікування за умов табору відпочинку.

Динамічне спостереження проводиться протягом 2-3 років дільничним лікарем та кардіологом раз на квартал з правом госпіталізації для обстеження та реабілітації 2 рази на рік.

Артеріальна гіпотонія діагностується при зниженні АТ у дітей шкільного віку нижче 90/48 мм рт. ст.

Рання реабілітація здійснюється на фоні лікування. Використовуються фізичні фактори для покращення функціонального стану нервової та серцево-судинної систем: електросон, лікарський електрофорез, масаж, ЛФК. Реабілітацію дітей після непритомності починають з гальванічного коміра Щербаком. Застосовують електрофорез кальцію, мезатону на комірцеву зону.

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії, де мають значення всі фактори санаторної реабілітації. Застосовуються кисневі, перлинні, хлоридні, натрієві та інші ванни з температурою води 35-36 °C, що стимулюють функцію симпатичної нервової системи, що підсилюють скорочувальну діяльність міокарда, що надають тонізуючий вплив на ЦНС. Велике значення мають ЛФК, масаж.

40. Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна – Геноха). Вузликовий періоктерит

Геморагічний васкуліт - системне захворювання стінок мікросудин у результаті пошкодження їх імунними комплексами.

Критерієм діагностики є геморагічний синдром, який визначає клінічний варіант хвороби: шкірний, суглобовий, абдомінальний, нирковий, змішаний

Рання реабілітація, Що сприяє покращенню функції судин, включає призначення дезагрегантів (курантила), вітамінізованого раціонального харчування, психотерапію

Пізня реабілітація здійснюється шляхом поступового використання факторів санаторної реабілітації (лікувальної педагогіки, прогулянок на свіжому повітрі, спокійних ігор, ЛФК). Призначається електросон, сануються осередки інфекції.

Відновлювальна реабілітація - Вторинна профілактика проводиться шляхом загартовування, використання індивідуально підібраних факторів курортної реабілітації.

Динамічне спостереження здійснює дільничний лікар протягом 5 років під час обстеження 2 рази на рік в умовах стаціонару. За наявності ниркового синдрому проводиться таке ж спостереження, як і за гломерулонефриту.

Вузликовий періартеріїт - системне запальне захворювання артерій переважно дрібного та середнього калібру, що характеризується ішемією відповідних зон органів.

Критеріями діагностики є осередковий (у різних органах) больовий синдром, артеріальна гіпертонія, лихоманка, схуднення, пітливість, наявність вузликів на шкірі, поліморфізм скарг.

Рання реабілітація проводиться одночасно з лікуванням (призначаються преднізолон 2 мг/кг на добу, нестероїдні протизапальні засоби, гіпотензивні препарати), що передбачає поліпшення функцій уражених судин.

Може використовуватися електрофорез із лікарськими препаратами на місце ішемії. Необхідно лікування інтеркурентних захворювань та вогнищ хронічної інфекції.

Пізня реабілітація починається після стихання проявів хвороби та зменшення ознак активності процесу. Використовуються усі фактори санаторної реабілітації.

Мають значення психотерапія та лікувальна педагогіка, їжа має містити вітаміни, мікроелементи, біологічно активні добавки. Призначають ЛФ, масаж, водні процедури.

Відновлювальна реабілітація проводиться тривало. Використовуються процедури, що гартують, ЛФК, масаж. При зникненні ознак активності запального процесу використовуються фактори курортного лікування з метою повної ліквідації залишкових явищ після ішемії, інфарктів, тромбозів, гангренів.

Динамічне спостереження здійснюється постійно дільничним лікарем і кардіологом з частотою і повним обстеженням не менше 2 разів на рік.

41. Інвалідність дітей при захворюваннях органів кровообігу. Реабілітація хворих із серцевою недостатністю

Інвалідність дітям на строк від 6 місяців до 2 років не встановлюється.

1. Інвалідність строком на 2 роки встановлюється при геморагічних васкулітах.

Клінічна характеристика: поєднання двох або більше синдромів з перебігом захворювання понад 2 місяці, щорічні загострення. Враховуються й такі захворювання: патологічні стани серцево-судинної системи, вроджені та набуті вади серця та великих судин (неоперабельні та не підлягають оперативному втручанню до певного віку), стани після оперативного втручання на серце та великі судини, порушення ритму серця, у тому числі після імплантації кардіостимуляторів

2. Інвалідність на строк до 5 років встановлюється при серцевій недостатності.

Клінічна характеристика: застійна серцева недостатність ІІ-ІІІ ступенів і більш або хронічна виражена гіпоксемія.

3. Інвалідність на строк до досягнення 16-річного віку встановлюється при захворюваннях, патологічних станах, вроджених та набутих вадах серця, неоперабельним хворим з порушенням кровообігу ІІ ступеня, при злоякісній гіпертензії.

Серцева недостатність - Втрата здатності серця забезпечувати гемодинаміку, необхідну для нормальної життєдіяльності організму.

Рання реабілітація проводиться одночасно з лікуванням на лікарняному етапі шляхом усунення причин виникнення захворювання, організації режиму та харчування в межах столу № 10, призначення серцевих глікозидів, допаміну, кардіотрофічних засобів, діуретиків, вазодилататорів.

Пізня реабілітація (санаторний етап) - здійснюється у місцевому санаторії чи умовах поліклініки. Регулюється руховий режим, призначається ЛФК відповідно до загального стану хворого.

Продовжується прийом препаратів, які покращують метаболічні процеси у міокарді. Проводяться санація осередків інфекції, лікувальна педагогіка. Рекомендується перебування хворого на свіжому повітрі.

Відновлювальна реабілітація здійснюється в умовах поліклініки з використанням у подальшому курортного лікування, де розширюється руховий режим, проводять загартовування, прогулянки на свіжому повітрі.

Динамічне спостереження на першому році здійснюється щомісячно. Кардіолог оглядає дитину раз на 2-3 місяці, на другому році – раз на квартал, потім раз на 5 місяців.

Двічі на рік дитина може госпіталізуватися для обстеження та реабілітації. Лабораторно-інструментальні дослідження необхідні 2 рази на рік (загальний аналіз та біохімічний аналіз крові, ЕКГ, ФКГ, УЗД серця), функціональні проби – за показаннями. Діти, які перенесли серцеву недостатність, з обліку не знімаються.

42. Ювенільний ревматоїдний артрит. Системна червона вовчанка

Ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА) – імунопатологічний процес із системним ураженням суглобів.

Рання реабілітація проводиться у стаціонарі. Призначаються біогенні стимулятори – апілак, анаболічні гормони. На фоні лікування застосовують фізичні фактори: УФ-промені на ділянці ураження суглобів (по черзі щодня опромінюють уражені суглоби, але не більше двох великих або групи дрібних суглобів) через 2-3 дні. При трофічних розладах опромінюється шкіра комірної або попереково-крижової зони. Ефективне електрополе УВЧ на суглоби. Застосовуються масаж, ЛФ, електрофорез новокаїну на суглоби.

Пізня реабілітація здійснюється у місцевому санаторії чи поліклініці. Використовуються мікрохвильова терапія, ультразвук на суглоби, діадинамічні струми на суглоби та рефлексогенні зони. Застосовуються також інші чинники санаторного лікування. Особлива увага приділяється ЛФК, масажу.

При відновлювальному лікуванні використовуються курортні фактори лікування, серед яких переважають теплові процедури. При обмеженні рухів у суглобах показано механотерапію, ЛФК, масаж, бальнеотерапію у вигляді хлоридних, радонових ванн.

Ортопедична допомога, розпочата на стадії ранньої реабілітації, лікування рухом продовжуються на етапі відновного лікування.

На всіх етапах реабілітації необхідно проводити санацію осередків інфекції, своєчасне лікування інтеркурентних захворювань.

Динамічне спостереження проводиться протягом 5 років після загострення захворювання дільничним лікарем та ортопедом (при необхідності). Кратність спостереження – раз на квартал. Повне обстеження та уточнення діагнозу проводяться у стаціонарних умовах 2 рази на рік.

Системний червоний вовчак (ВКВ) - імунопатологічне захворювання сполучної тканини, що характеризується переважною поразкою ядер клітинних структур універсальним капіляритом.

Рання реабілітація починається з встановлення діагнозу; її метою є зниження активності патологічного процесу, що досягається призначенням глюкокортикоїдів та цитостатиків, повноцінним харчуванням із додаванням БАД.

Пізня реабілітація - Санаторний етап. Проводиться підтримуюча терапія глюкокортикоїдами, призначена у стаціонарі, а також використовуються всі індивідуально підібрані фактори санаторної реабілітації. Санірують осередки хронічної інфекції. Встановлюють режим дня, що відповідає віку дитини, зі збільшенням кількості годин сну. Необхідне повноцінне харчування.

При відновлювальному лікуванні здійснюється постійне загартовування, обережно використовуються фактори курортного лікування, але тільки в тій же кліматичній зоні (необхідно уникати сонячних променів, переохолодження, перегрівання).

43. Системний склероз. Дерматоміозит

Системний склероз (склеродермія) - захворювання сполучної тканини з переважним ураженням колагену, що характеризується фіброзно-склеротичними процесами в уражених органах та тканинах.

Рання реабілітація починається після встановлення діагнозу та відповідає лікуванню. Призначаються засоби, що покращують мікроциркуляцію, протизапальні препарати та глюкокортикоїди.

Пізня реабілітація - після виписки зі стаціонару триває лікування, призначене у стаціонарі, у підтримувальних дозах. Краще проводити його у місцевому санаторії, використовуючи всі фактори санаторного лікування з їх індивідуальним підбором.

Велике значення мають масаж, ЛФ, харчування з обов'язковим призначенням БАД. У режимі передбачається збільшення годин сну. Важливо проводити своєчасно санацію вогнищ інфекції та профілактику інших захворювань.

При відновлювальному лікуванні (вторинної профілактики) усувають сприятливі фактори, загартовують дітей. При стабілізації процесу широко використовуються фактори курортного лікування (бальнеогрязетерапія).

Динамічне спостереження здійснюється постійно. Огляди дільничним лікарем та за необхідності іншими фахівцями проводяться раз на квартал. Двічі на рік дитина може госпіталізуватися для повного клінічного обстеження, уточнення діагнозу та реабілітації.

Дерматоміозит - системне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням м'язів і шкіри.

Рання реабілітація проводиться після встановлення діагнозу хвороби та відповідає лікуванню. Призначаються кортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби, АТФ, вітаміни. Внаслідок лікування покращується функція уражених органів. Фізіопроцедури у гострому періоді протипоказані. ЛФК та масаж треба призначати відразу після зменшення больового синдрому.

Пізня реабілітація здійснюється після виписки зі стаціонару з використанням усіх факторів санаторної реабілітації та одночасним лікуванням (профілактикою) кальцинозів, контрактур. Проводиться підтримуюча медикаментозна терапія, призначена у стаціонарі. Велике значення має харчування.

відновлювальне лікування проводиться активно. Продовжуються реабілітація кальцинозів, контрактур, що підтримує протирецидивне лікування, загартування. Використовуються фактори курортного лікування або перебування дітей на курортах з використанням бальнеогрязелікування, ЛФК, масажу, механотерапії. Важливими є лікувальна педагогіка, психотерапія.

Диспансерне спостереження проводиться постійно. Необхідно виключити інсоляцію, переохолодження, фізичну та психічну перевтому. Діти повинні постійно займатися ЛФК.

Хворі оглядаються залежно від наявності залишкових явищ щомісяця чи квартал.

44. Гострий гломерулонефрит

Гострий гломерулонефрит – запальне захворювання нирок імунопатологічного характеру з переважним ураженням ниркових клубочків та залученням до процесу ниркових канальців, інтерстиціальної тканини, судин.

Рання реабілітація - це успішне лікування гострого процесу у стаціонарі. З метою поліпшення функції нирок призначаються постільний режим, дієта, препарати, що покращують нирковий кровотік (курантил, еуфілін), електрофорез з 1% розчином нікотинової кислоти або гепарином.

Пізня реабілітація включає санаторний етап, який проводиться у поліклініці чи місцевому санаторії. Тривають призначену раніше терапію, дієту в межах столу № 7, фізіотерапевтичні процедури, ЛФК, санацію вогнищ хронічної інфекції та лікування супутніх захворювань.

Показано лікувально-руховий режим з обмеженням фізичних навантажень та включенням ранкової гімнастики за індивідуальним планом, ЛФК, ігор, музичних занять. Рекомендується денний відпочинок.

Велике значення має дієта. Вона має бути повноцінною з урахуванням віку хворого. Призначаються фізіологічні норми білка, жирів та вуглеводів із включенням повноцінних білків, ненасичених жирних кислот, вітаміни. З раціону виключаються екстрактивні речовини, ефірні олії, копченості, гострі приправи, спеції.

Велике місце у санаторному лікуванні займає фізіотерапія. Застосовують парафінові аплікації на ділянку нирок. Для усунення ниркової ішемії використовують електрофорез новокаїну на ділянку нирок.

Розширюючи кровоносні судини, посилюючи діурез, магній позитивно впливає протягом захворювання та самопочуття хворого. Показані також опромінення поперекової області лампами солюкс або інфрачервоними променями. З метою десенсибілізації організму, зменшення запальних явищ у нирках застосовують електрофорез кальцію. На етапі санаторного лікування важлива роль приділяється лікувальній педагогіці та психотерапії.

відновлювальне лікування, або вторинна профілактика, провадиться в умовах поліклініки з використанням факторів курортного лікування або на курорті. Проте лікування на курорті показано дітям із відсутністю ознак загострення процесу у нирках протягом року.

На етапі курортного лікування проводять загартовування дітей з використанням усіх методів курортного лікування: бальнеотерапія, грязьові аплікації, а також кліматотерапія; санація хронічних осередків інфекції.

Динамічне спостереження здійснюється протягом 5 років після перенесеного гострого процесу. Дитина спостерігається педіатром та нефрологом. Огляд проводиться раз на квартал на 1-му році, в подальшому - 2 рази на рік.

Повне обстеження здійснюється 2 рази на рік у момент госпіталізації для реабілітації та включає дослідження сечі, крові, виконання біохімічного аналізу крові.

45. Хронічний гломерулонефрит

Хронічний гломерулонефрит - тривале поточне дифузне запальне захворювання гломерулярного апарату нирок, що веде до склерозування паренхіми органу та ниркової недостатності, що протікає у гематуричній, набряково-протеїнурічній (нефротичній) або змішаній формі.

Рання реабілітація - це стаціонарне лікування загострення захворювання з використанням постільного режиму, раціонального харчування, протизапальної терапії, гормонів, цитостатиків, антисклеротичних препаратів, антикоагулянтів та антиагрегантів.

Пізня реабілітація - Лікування в місцевому санаторії або санаторне лікування в поліклініці. Цілі санаторної реабілітації - продовження підтримуючої терапії, розпочатої в стаціонарі, корекція режиму та дієти з урахуванням форми, стадії захворювання, ступеня порушення функції нирок, санація вогнищ інфекції, профілактика інтеркурентних захворювань, загартовування.

Рекомендуються щадний режим, за винятком фізичних і психічних навантажень, додатковий денний відпочинок, у школярів вводиться додатковий вихідний день на тиждень. Необхідно уникати охолоджування, контактів з інфекційними хворими.

Дієта залежить від клінічної форми захворювання. При гематуричній формі хронічного гломерулонефриту дієта гіперхлоридна, повноцінна з максимальним вмістом вітамінів. При нефротичній формі необхідно дещо збільшити кількість білка та включити до раціону продукти, багаті на солі калію.

Призначення фізичних чинників є обмеженим. Рекомендується індуктотермія області нирок.

У передуремічному та уремічному періоді (за відсутності серцевої недостатності та порушень мозкового кровообігу) застосовують хвойні ванни, за наявності сверблячки шкіри – крохмальні ванни з температурою води 37-38 °C.

відновлювальне лікування, або вторинна профілактика, - проведення процедур, що гартують у поліклініці або на курорті з використанням бальнеогрязетерапії, ЛФК, кліматотерапії. Курортній реабілітації підлягають діти у неактивній фазі захворювання, з порушенням функції нирок не більше І ступеня через рік після загострення захворювання.

Дітям з нефротичною формою гломерулонефриту показано лікування в сухому та спекотному кліматі влітку. В умовах такого клімату посилена віддача води через шкіру призводить до зниження діурезу, внаслідок цього створюються умови виділення більш концентрованої сечі.

Динамічне спостереження. Дільничний лікар спостерігає дитину не рідше одного разу на 1,5-2 місяці. Консультації нефролога проводяться за потребою. Діти з диспансерного обліку не знімаються. Обсяг проведених досліджень: аналіз сечі загальний та за Аддісом-Каковським, проба Зимницького, аналіз крові загальний та біохімічний, загальний білок, фракції, сечовина, креатинін, холестерин, електроліти, СРБ, сіалова кислота, визначення кліренсу ендогенного креатиніну, У свідченням.

46. Пієлонефрит

Пієлонефрит - мікробно-запальний процес у чашково-мисливській системі та тубулоінтерстиціальній тканині нирок.

Критерії діагностики: інтоксикація, підвищення температури, дизурія, біль у ділянці нирок, лейкоцитурія, бактеріурія, мікрогематурія, зміни в крові (прискорене ШОЕ, лейкоцитоз, нейтрофілоз).

Рання реабілітація - це успішне лікування дитини в період гострих проявів хвороби з використанням охоронного режиму, раціонального харчування, раціональної антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості мікрофлори, властивостей препарату та реактивності макроорганізму, кислотності сечі, алергічної настроєності організму.

Пізня реабілітація проходить у місцевому санаторії чи поліклініці. Санаторне лікування має загальнозміцнюючий вплив, підвищує імунологічну реактивність, сприятливо впливає на психіку дитини.

Триває уривчаста (по 10 днів кожного місяця) антибактеріальна терапія на фоні прийому біопрепаратів та жовчогінних засобів.

Важливою умовою є забезпечення регулярного відтоку сечі (сечовипускання не рідше ніж раз на 3 год), функціонування кишечника.

При проведенні фітотерапії слід враховувати властивості трав надавати протизапальну дію, посилювати регенерацію епітелію (шипшина, безсмертник) або давати сечогінний ефект (петрушка, мучниця, березові бруньки).

При гіпертонії та атонії сечовивідних шляхів, а також для покращення ниркового кровотоку можна використовувати відвар вівса.

Дитина знаходиться на щадному режимі, за винятком великих фізичних навантажень, спортивних змагань. Показано заняття фізкультурою у спеціальній групі, обов'язкове проведення гігієнічної гімнастики вранці. Санірують хронічні осередки інфекції.

Дієта включає повноцінне раціональне харчування з прийомом білкової їжі у першу половину дня та достатнім введенням рідини у вигляді морсів, соків, мінеральних вод.

Обмеження солі рекомендується лише за наявності гіпертензії. З раціону на весь час диспансерного спостереження виключають продукти, багаті на екстрактивні речовини, прянощі, маринади, копчені ковбаси, консерви, спеції.

Рекомендуються лікарський електрофорез 1%-ного розчину фурадоніну, уросульфану, УВЧ, НВЧ на ділянку нирок, діатермія, парафінові, озокеритові або грязьові аплікації на ділянку нирок.

Відновне лікування, або вторинна профілактика, здійснюється в умовах поліклініки та на курорті. Курортне лікування показане дітям, які не мають ознак ниркової недостатності, або хворим лише з ПН І ступеня.

На етапі курортного лікування широко використовуються процедури, що гартують, мінеральні, хвойні, повітряні, сонячні ванни, лікувальні грязі, ЛФК, теплові процедури.

Динамічне спостереження проводиться протягом 5 років після гострого пієлонефриту та постійно – при хронічному пієлонефриті.

47. Інфекція сечовивідних шляхів

Інфекція сечовивідних шляхів – інфікування органів сечової системи без спеціальної вказівки на рівень ураження сечових шляхів, що веде до появи нейтрофільної лейкоцитурії та бактеріурії.

Критерії діагностики: можуть бути підвищення температури, дизуричні явища, больовий синдром, сечовий синдром.

Рання реабілітація на етапі стаціонарного лікування включає постільний режим, дієту, питво, прийом спазмолітиків, сидячі ванни, фітотерапію.

Пізня реабілітація проходить в умовах поліклініки чи місцевому санаторії.

Показано щадний режим з обмеженням фізичного навантаження, дієта з винятком продуктів, що подразнюють сечовивідні шляхи (екстрактивних та гострих речовин). Для збільшення діурезу та кращого промивання сечових шляхів призначають рясне питво (чай з цукром та вітамінними соками). Доцільне застосування мінеральних вод.

З фізіотерапії показані теплові процедури, УВЧ, НВЧ, електрофорез із протизапальними препаратами на ділянку сечового міхура, балії. При хронічному циститі рекомендуються інсталяції з томіцином, коларголом, протарголом. Проводяться заходи щодо запобігання дисфункції кишечника, гельмінтозів, здійснюється контроль за станом статевих органів.

відновлювальне лікування, або вторинна профілактика, що включає використання курортних методів лікування. Велике значення мають загартовування із призначенням лікувальних грязей, бальнеотерапії, повітряних та сонячних ванн; прийом мінеральних вод.

Динамічне спостереження здійснюється протягом 1 року після перенесеного процесу. Обстеження проводяться ті самі, що і при пієлонефриті.

Інтерстиціальний нефрит - запалення сполучної тканини нирок із залученням у процес канальців, кровоносних та лімфатичних судин, ниркової строми.

Клінічна картина: біль у животі, підвищення артеріального тиску, лейкоцитурія, мікрогематурія, олігурія, гіпероксалурія.

Рання реабілітація включає раціональне харчування, прийом стабілізаторів мембран (вітамінів А, Е), засобів, що покращують трофіку тканин, антисклеротичних препаратів.

Пізня реабілітація - санаторний етап із використанням усіх факторів санаторного лікування. Рекомендуються раціональний режим, дієта, фізіотерапевтичні процедури (НВЧ, електрофорез з новокаїном, нікотиновою кислотою на ділянку нирок). Доцільним є призначення лікарських трав (збір за Ковальовою). Проводиться санація хронічних осередків інфекції.

відновлювальне лікування включає загартовування, курортну реабілітацію, ЛФК, гімнастику, курси фітотерапії (брусничник, суничник, фітолізин).

Динамічне спостереження після перенесеного гострого процесу проводиться 3 роки, при хронічному – постійно.

48. Сечокам'яна хвороба. Швидкопрогресуючий гломерулонефрит. Інвалідність дітей із захворюваннями органів сечової системи

Мочекам'яна хвороба - захворювання нирок та сечовивідної системи, обумовлене наявністю каменів.

Критерії діагностики: біль у животі чи боці, гематурія, дизурія, повторні інфекції сечових шляхів.

Рання реабілітація передбачає раціональне харчування з урахуванням виду каменю, прийом спазмолітиків, аналгетиків.

Пізня реабілітація проводиться за умов поліклініки чи місцевому санаторії. Показано щадний режим, обмеження фізичних навантажень, дієтотерапія, спрямована на максимальне зниження сечі солей, з яких складався камінь, збільшення діурезу за рахунок додаткового призначення рідини, високовітамінізована їжа; фітотерапія.

При відновлювальному лікуванні, або вторинної профілактики, використовуються курортні методи лікування, дієта, різні методи загартовування, бальнеотерапія, вітамінотерапія (показані вітаміни А, групи В, Е).

Динамічне спостереження здійснюється протягом 5 років. Об'єм обстежень: аналіз крові, сечі, проба Зимницького, Аддіса-Каковського, визначення сечовини, залишкового азоту, УЗД нирок, екскреторна урографія, бактеріологічне дослідження сечі за показаннями.

Інвалідність дітей із захворюваннями органів сечової системи.

1. Інвалідність дітям з патологією нирок терміном від 6 місяців до 2 років визначається за стійкого вираженого порушення функцій нирок, високого ступеня активності патологічного процесу в нирковій тканині.

2. Інвалідність терміном від 2 до 5 років визначається при склерозуючих, млявих, резистентних до терапії варіантах гломерулонефриту, підтверджених результатами біопсії нирок або обстеженням у спеціалізованому стаціонарі.

3. Інвалідність строком на 5 років визначається при захворюваннях, ушкодженнях та вадах розвитку сечовивідних шляхів; часткової чи повної аплазії органів.

4. Інвалідність до досягнення 16-річного віку визначається при захворюваннях нирок, у тому числі спадкових патологічних станах, вадах розвитку нирок та органів сечовиведення з хронічною нирковою недостатністю та злоякісною гіпертонією, синдромом нецукрового сечовиснаження, нирковим нецукровим діабетом.

Швидкопрогресуючий (злоякісний) гломерулонефрит - Захворювання, що характеризується швидким розвитком ниркової недостатності.

Критерії діагностики: наростаюча вираженість клінічних проявів гломерулонефриту, розвиток ниркової недостатності, симптоми якої швидко прогресують.

Рання реабілітація полягає у негайній госпіталізації дітей з підозрою на гострий гломерулонефрит, суворому дотриманні всіх приписів лікаря, які у багатьох випадках попереджають швидке прогресування хвороби.

49. Залізодефіцитна анемія

Залозодефіцитна анемія - це гіпохромна анемія, що розвивається внаслідок дефіциту заліза в організмі.

Критерії діагностики: блідість шкіри та слизових оболонок, трофічні розлади, збочення смаку, зниження концентрації гемоглобіну в крові, колірного показника.

Рання реабілітація зводиться до успішного лікування захворювання, відповідного режиму, дієти з введенням продуктів, багатих на залізо і вітаміни, медикаментозної терапії, лікування гельмінтозів.

Пізня реабілітація передбачає режим із достатньою руховою активністю, максимальне перебування на свіжому повітрі, збалансоване харчування, масаж, гімнастику, санацію вогнищ хронічної інфекції, лікування хвороб, що супроводжуються порушенням кишкового всмоктування, кровоточивості, терапію гельмінтозів.

Призначається дієта з використанням продуктів, багатих на залізо (таких як м'ясо, язик, печінка, яйця, мандарини, абрикоси, яблука, сухофрукти, горіхи, горох, гречана, вівсяні крупи).

Вторинна профілактика включає раціональне вигодовування, попередження простудних та шлунково-кишкових захворювань, виявлення та лікування гельмінтозів, дисбактеріозу, гіповітамінозів, алергічних хвороб, різні методи загартовування.

Динамічне спостереження необхідно протягом 6 місяців. Обсяг обстежень: загальний аналіз крові, біохімічне дослідження.

Дефіцитні анемії

Білково-дефіцитна анемія - анемія, що розвивається внаслідок дефіциту їжі білків тваринного походження.

Рання реабілітація включає правильний режим, заняття фізичною культурою, масаж, дієту відповідно до віку, достатнє перебування на свіжому повітрі, санацію вогнищ інфекції, лікування гельмінтозів, нормалізацію функцій шлунково-кишкового тракту.

Вторинна профілактика передбачає раціональне вигодовування, загартовування, профілактику інфекційних (зокрема шлунково-кишкових) захворювань, дисбактеріозу.

Динамічне спостереження здійснюється протягом 6 місяців. Об'єм обстежень: аналіз крові загальний, біохімічний.

Вітамінно-дефіцитні анемії розвиваються внаслідок нестачі вітаміну В12 та фолієвої кислоти, вітаміну Е.

Критерії діагностики: блідість шкірних покривів та слизових оболонок, глосит, виявлення мегалобластів, зниження гемоглобіну в крові; колірний показник більший за 1,0; еритроцити з тельцями Жоллі.

Рання реабілітація полягає в корекції дієти (вітамін В12 міститься в м'ясі, яйцях, сирі, молоці, фолієва кислота - у свіжих овочах (томатах, шпинаті), багато її в дріжджах, а також у м'ясі, печінці), усуненні причин, що викликали анемію, призначення вітамінів .

При пізньої реабілітації показано активний руховий режим, масаж, повноцінне харчування, лікування гельмінтозів, санація вогнищ хронічної інфекції.

50. Гемолітичні анемії. Гемофілія

Гемолітичні анемії - анемії, що виникають внаслідок посиленого руйнування еритроцитів.

Критерії діагностики: блідість, жовтушність шкіри та слизових, спленомегалія, зниження еритроцитів та гемоглобіну при нормальному колірному показнику, дефектні еритроцити, ретикулоцитоз.

Рання реабілітація - Успішне лікування загострення захворювання.

Пізня реабілітація здійснюється у поліклініці чи місцевому санаторії та зводиться до профілактики гемолітичних кризів, які найчастіше провокуються інтеркурентною інфекцією.

Необхідний раціональний режим, гімнастика, але з винятком великих фізичних навантажень, різких рухів, трясіння, носіння тяжкості, занять спортом. Показано ЛФК, заняття фізкультурою у спеціальній групі, ранкова зарядка, достатнє перебування на свіжому повітрі.

Вторинна профілактика передбачає щадний режим, дієту, активне лікування та профілактику гострих інфекційних захворювань, хронічних хвороб шлунково-кишкового тракту та санацію осередкової інфекції, використання всіх видів загартовування, генетичне консультування при спадкових гемолітичних анеміях.

Динамічне спостереження здійснюється постійно. Об'єм обстежень: аналіз крові загальний, визначення форми та осмотичної стійкості еритроцитів, ретикулоцитів, біохімічний аналіз крові (визначаються білірубін та фракції білка, протеїнограма), аналіз сечі, УЗД органів черевної порожнини.

гемофілія - Спадкове захворювання, що характеризується різко уповільненою згортанням крові та підвищеною кровоточивістю, обумовленими недоліком деяких факторів згортання крові.

Критерії діагностики: повторювані епізоди кровоточивості за гематомним типом, крововилив у суглоби, носові кровотечі, подовження часу згортання крові, низький рівень VIII, IX, XI факторів згортання.

Рання реабілітація - Успішне лікування загострення захворювання в стаціонарі з використанням замісної терапії, вітамінів.

Пізня реабілітація проводиться у місцевому санаторії чи поліклініці.

Рекомендується щадний режим, забороняються всі види спорту, пов'язані зі стрибками, падіннями, ударами, у тому числі їзда велосипедом.

Дуже важливо, щоб дитина регулярно (не менше 4 разів на рік) проходила санацію зубів, оскільки це значно зменшує кількість епізодів кровоточивості у зв'язку з екстракціями зубів та карієсом. Проводиться санація хронічних осередків інфекції, показано фізіотерапевтичне лікування суглобів (фонофорез із гідрокортизоном, лідазою).

Вторинна профілактика полягає у дотриманні режиму, попередженні травм кінцівок, повноцінній дієті, загартовуванні, психологічної, соціальної адаптації та профорієнтації (виключення праці, що вимагає великого фізичного навантаження).

51. Тромбоцитопенічна пурпура

Тромбоцитопенічна пурпура – захворювання, що характеризується схильністю до кровоточивості, обумовленої тромбоцитопенією.

Класифікація

По течії:

1) гострі (що тривають менше 6 місяців);

2) хронічні:

а) з рідкісними рецидивами;

б) із частими рецидивами;

в) безперервно рецидивні.

За періодом:

1) загострення (криз);

2) клінічна ремісія (відсутність кровоточивості при тромбоцитопенії, що зберігається);

3) клініко-гематологічна ремісія.

За клінічною картиною:

1) "суха" пурпура (є тільки шкірний геморагічний синдром);

2) "волога" пурпура (пурпура у поєднанні з кровотечами).

Критерії діагностики: геморагічний синдром; характерні поліморфність, поліхромність геморагії, кровотечі, зниження рівня тромбоцитів у крові.

Рання реабілітація - лікування захворювання у стаціонарі з використанням препаратів, що покращують адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів.

Пізня реабілітація проводиться у поліклініці чи місцевому санаторії. Дітям показано щадний режим, ЛФК, дієта з винятком алергенних продуктів, консервів, рекомендовано ведення харчового щоденника. Включають до раціону арахіс, шпинат, кріп, кропиву. Проводяться санація вогнищ інфекції, дегельмінтизація, профілактика інфекційних захворювань, боротьба з дисбактеріозом, оскільки ці чинники можуть провокувати загострення процесу.

Протягом 3-6 місяців після виписки зі стаціонару доцільно застосування кровоспинних зборів трав у поєднанні з двотижневими курсами препаратів, що чергуються, стимулюючих адгезивно-агрегаційну функцію тромбоцитів, жовчогінними засобами.

У кровоспинний збір входять деревій, грицики, кропива, зайцегуб п'янкий, звіробій, суниця лісова (рослини і ягоди), водяний перець, кукурудзяні приймочки, шипшина.

Вторинна профілактика зводиться до дотримання гіпоалергічної дієти, проведення різних загартовувальних процедур, активного лікування та профілактики інфекційних захворювань.

Протягом 3-5 років недоцільна зміна клімату.

При одужанні динамічний нагляд за дитиною здійснюється протягом 2 років, при хронічному перебігу захворювання – постійно. Об'єм обстежень: загальний аналіз крові, визначення тривалості кровотечі, коагулограма, загальний аналіз сечі.

52. Лейкоз. Інвалідність дітей із захворюваннями крові

Лейкоз - Група злоякісних пухлин, що виникають з кровотворних клітин.

Критерії діагностики: геморагічний, гепатолієнальний синдром, генералізоване збільшення лімфовузлів; зміни у периферичній крові: наявність лейкемічних клітин, зміни у мієлограмі.

Рання реабілітація- своєчасне виявлення хвороби та активне лікування у стаціонарі.

Пізня реабілітація здійснюється на етапі санаторного лікування. Режим визначається станом хворого та його гематологічними даними.

Дієта повинна бути висококалорійною із вмістом білків, що в 1,5 рази перевищує норму, збагачена вітамінами, мінеральними речовинами.

Обмежуються тваринні жири. Рекомендуються продукти, що мають властивості неспецифічних сорбентів (морква, слива, обліпиха, чорна смородина, вишня, бобові, гарбуз, кабачок, дині).

Призначаються курси комплексів вітамінів А, Е, С, В₁, В₆ у терапевтичних дозах протягом місяця 4-6 разів на рік.

Рекомендуються медикаменти, що сприяють збільшенню кількості лейкоцитів (екстракт елеутерококу, нуклеїнат натрію, дибазол, пентоксил, метацил). Необхідно контролювати процеси перетравлення та засвоєння їжі, діяльності печінки та підшлункової залози.

Проводяться санація осередків інфекції, профілактика інфекційних захворювань. Важливу роль відіграють психологічна та соціальна адаптація та реабілітація.

Вторинна профілактика зводиться до виключення в дітей віком фізичних і психічних навантажень, повноцінної дієті, загартовування. Діти звільняються від занять фізкультурою, у весняно-зимовий період навчання за шкільною програмою краще проводити вдома. Необхідно оберігати дитину від контакту з інфекційними хворими.

Не рекомендується змінити кліматичні умови.

Динамічне спостереження здійснюється постійно. Обсяг досліджень: аналіз крові загальний не рідше 1 разу на 2 тижні з підрахунком тромбоцитів і ретикулоцитів, біохімічний аналіз крові (визначаються білірубін, протеїнограма, аланінова та аспарагінова трансамінази, сечовина, креатинін, лужна фосфотаза), органів сечі.

Інвалідність дітей із захворюваннями крові.

1. Інвалідність дітей із захворюваннями крові строком від 6 місяців до 2 років встановлюється при гематологічних станах, що виникають при геморагічному васкуліті з тривалістю його перебігу понад 2 місяці та щорічними загостреннями.

2. Інвалідність строком від 2 до 5 років встановлюється при спадкових та набутих захворюваннях крові.

Клінічна характеристика: не менше 1 кризи протягом року зі зниженням гемоглобіну менше 100 г/л.

3. Інвалідність на 5 років встановлюється при гострому лейкозі, лімфогранулематозі.

Клінічна характеристика: з встановлення діагнозу терміном до досягнення 16-річного віку.

53. Бронхіт

Гострий бронхіт - Протікає без ознак бронхіальної обструкції.

Рання реабілітація включає медикаментозне лікування, розпочате при перших проявах бронхіту, що призводить до покращення функції бронхів. Для покращення загального стану використовуються адаптогенні препарати, вітаміни, мікроелементи. На цьому етапі призначаються ЛФК, дихальна гімнастика, іонофорез із протизапальною дією.

Пізня реабілітація здійснюється у місцевому санаторії або в умовах поліклініки з використанням усіх факторів санаторного лікування, призначаються дихальна гімнастика, ЛФК.

відновлювальне лікування включає ЛФК, призначення мембраностабілізуючих препаратів, репарантів.

Динамічне спостереження здійснюється дільничним лікарем протягом року.

Гострий обструктивний бронхіт, бронхіоліт - Протікає з синдромом бронхіальної обструкції. Для бронхіоліту характерні дихальна недостатність і велика кількість хрипів; для обструктивного бронхіту – свистячі хрипи.

Рання реабілітація - на фоні етіологічного лікування призначаються секретолітичні, бронхолітичні, відхаркувальні засоби, що розвантажують мале коло кровообігу, що відновлюють мікроциркуляцію слизової та підслизової оболонок бронхів, репаранти, вітамінотерапія. Використовуються дихальна гімнастика, ЛФ, іонофорез лікарських речовин.

Пізня реабілітація - застосовуються фактори санаторного лікування, методи відновлення трофіки бронхів, проводять корекцію імунітету, стимулюючу імунотерапію.

відновлювальне лікування - Для профілактики рецидивів призначаються імуномодулятори, адаптогени. Показано тренуючу дихальну гімнастику та інші фактори курортного лікування та загартовування.

Динамічне спостереження проводиться дільничним лікарем разом із пульмонологом. Огляд проводять раз на квартал із дослідженням функції зовнішнього дихання. Лор-лікар оглядає двічі на рік. Проводиться санація осередків хронічної інфекції. Тривалість спостереження – рік.

Рецидивний бронхіт - Бронхіт без явищ обструкції, епізоди якого повторюються 2-3 рази протягом 1-2 років на тлі гострих респіраторних вірусних інфекцій. Епізоди бронхіту характеризуються тривалістю клінічних проявів (2 тижні та більше).

Рецидивний обструктивний бронхіт – обструктивний бронхіт, епізоди якого повторюються у дітей раннього віку на тлі гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Рання реабілітація - на фоні етіологічного лікування призначаються інтерфероногенні протизапальні препарати, бронхолітики, секретолітичні засоби, відхаркувальні препарати, охоронний та тренуючий режим.

Пізня реабілітація - Призначаються всі фактори санаторного лікування. Проводиться імунотерапія адаптогенами рослинного та тваринного походження.

54. Хронічна пневмонія

Хронічна пневмонія - хронічний запальний неспецифічний процес, що містить у своїй основі незворотні морфологічні зміни у вигляді деформації бронхів і пневмосклерозу в одному або деяких сегментах, що супроводжується рецидивами запалення в бронхах, а також легеневої тканини.

Критерії діагностики: наявність характерних клінічних симптомів різної виразності, кашель з мокротинням, стабільні локалізовані хрипи в легенях, що періодично виникають загострення. Рентгенологічно виявляються ознаки обмеженого пневмосклерозу, бронхографічно – деформація та розширення бронхів в осередку ураження.

Рання реабілітація - при загостренні призначаються антибактеріальні препарати, секретолітичні та відхаркувальні засоби, бронхолітики, постуральний дренаж, ЛФК, дихальна гімнастика, вітамінотерапія, репаранти, масаж загальної та грудної клітки, рекомендується фізична активність. Фізіотерапія включає високочастотну електротерапію, інгаляцію муколітичних засобів.

Пізня реабілітація здійснюється на санаторному етапі. Використовуються всі фактори санаторної реабілітації, терапія мікроелементами, фітотерапія, загальний масаж, високочастотні методи, які не застосовані на першому етапі реабілітації, гальванізація легень та лікарський електрофорез.

відновлювальне лікування - застосовуються імунокоригуюча терапія; біопрепарати для усунення дисбіозу кишківника, препарати, що відновлюють трофіку тканин, імуномодуляція фізичними факторами впливу, курортна реабілітація.

Динамічне спостереження дітей із хронічними бронхолегеневими захворюваннями проводиться постійно дільничним лікарем та пульмонологом, огляд – раз на квартал. Повне клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження показано 2 рази на рік при госпіталізації дітей. Дитині необхідні постійні заняття ЛФК, які гартують процедури.

Гострі пневмонії - гостре запальне захворювання легень, викликане бактеріальними, вірусними збудниками, деякими хімічними впливами, і навіть алергічними чинниками.

Критерії діагностики: порушення загального стану, підвищення температури тіла, кашель, задишка різного ступеня вираженості та характерні фізикальні зміни. Рентгенологічне підтвердження базується на виявленні осередкових інфільтративних змін у легенях.

Рання реабілітація - на фоні етіологічного лікування застосовуються секретолітичні засоби, замісна імунотерапія, ЛФК, дихальна гімнастика, імуномодулююче лікування адаптогенами.

При пізньої реабілітації використовуються санаторні фактори, вітамінотерапія, по можливості усувають інфекційну алергію.

На етапі відновного лікування проводяться усунення дисбактеріозу, санація вогнищ хронічної інфекції, використовуються курортні фактори реабілітації, загартовування.

Тривалість спостереження – рік.

55. Альвеоліти. Інвалідність дітей при хворобах органів системи дихання

Екзогенний алергічний альвеоліт являє собою захворювання імунопатологічного характеру, викликане вдиханням органічного пилу, що містить різні антигени, і проявляється дифузним ураженням альвеолярної та інтерстиціальної тканини легені з подальшим розвитком пневмофіброзу.

Критерії діагностики: гостре, підгостре або хронічне захворювання легень, що супроводжується кашлем, дифузними хрипами, що кріплять і дрібнопухирчастими, задишкою, рестриктивними і обструктивними порушеннями вентиляції за наявності вказівок на контакт з причинно-значущим алергеном. Рентгенологічно характеризується дифузними інфільтративними та інтерстиціальними змінами.

Токсичний фіброзуючий альвеоліт - Захворювання, обумовлене токсичним впливом хімічних речовин, а також деяких лікарських препаратів на легеневу тканину.

Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт є первинно-хронічним захворюванням невідомої етіології з локалізацією основного патологічного процесу в інтерстиції легені, який, прогресуючи, призводить до дифузного легеневого фіброзу.

Рання реабілітація - при всіх альвеолітах призначаються антигістамінні препарати, глюкокортикоїди, ферменти тканинного дихання, інгібітори медіаторів алергії, вітаміни, мікроелементи, режим охорони по контактах з алергенами та хімічними агентами.

Пізня реабілітація, або санаторний етап, проводиться у поліклініці чи санаторії з використанням усіх факторів санаторного лікування. Призначаються антимедіатори, мембраностабілізуючі засоби, гістамін, гістоглобулан, антиалергічний глобулін, ЛФК, масаж, аерозольтерапія киснем.

відновлювальне лікування спрямовано загальне зміцнення організму, загартовування.

Динамічне спостереження проводиться дільничним лікарем та алергологом при огляді раз на квартал. Обстеження проводиться двічі на рік.

Інвалідність дітей при хворобах органів системи дихання. Інвалідність на строк від 6 місяців до 2 років не встановлюється.

1. Інвалідність строком на 2 роки встановлюється при вроджених та набутих хворобах дихальних органів (включаючи стан після резекції легень).

Клінічна характеристика: стійка дихальна недостатність ІІ ступеня та більш або тяжкі та часті напади бронхіальної астми (4 та більше на рік).

2. Інвалідність строком на 5 років не встановлюється.

3. Інвалідність на строк до досягнення 16-річного віку встановлюється одноразово при захворюваннях, патологічних станах та вадах розвитку органів дихання, що не підлягають оперативному лікуванню, з явищами дихальної недостатності ІІ ступеня та серцевої недостатності; гормонозалежної бронхіальної астми; легенево-серцевої недостатності ІІІ ступеня.

Завданнями медичної реабілітації інвалідів з дитинства є покращення чи стабілізація критеріїв виживання та життєдіяльності.

56. Бронхіальна астма

Бронхіальна астма - Захворювання, що характеризується оборотною обструкцією бронхів, патогенетичну основу якого становить алергічне запалення дихальних шляхів. Відзначаються гіперреактивність бронхів, у типових випадках – періодичне виникнення нападів з порушенням прохідності бронхів внаслідок їх спазму, набряку слизової оболонки та гіперсекреції слизу.

Бронхіальна астма також протікає як астматичного бронхіту без типових нападів, спастичного кашлю, астми фізичної напруги.

Критерії діагностики: напади ядухи, астматичний статус, астматичний бронхіт, напади спастичного кашлю, що супроводжуються гострим здуттям легень та утрудненням видиху. Рентгенологічно під час нападу спостерігається здуття легень, і натомість якого нерідко виявляється посилення бронхосудинного малюнка.

За тяжкістю бронхіальна астма ділиться на легку, середньо важку та важку. При оцінці тяжкості поряд із критеріями міжнародного консенсусу слід також враховувати стан хворого у позаприступному періоді, наявність функціональних змін з боку апарату зовнішнього дихання та серцево-судинної системи.

Ускладнення: ателектаз легені, пневмоторакс, медіастинальна емфізема, легеневе серце, емфізема легень (за наявності двох останніх необхідно виключити інші хронічні обструктивні захворювання легень, що є найчастішою причиною цих ускладнень).

В рамках цієї класифікації, як і будь-який інший, у міру накопичення нових даних можлива подальша поглиблена характеристика клінічних проявів легень у дітей.

Рання реабілітація передбачає купірування нападу, призначення антимедіаторів (кетофен, кетотифен, задитен, кетасма - ранній вік 1/4 таблетки 2 рази 1-2 місяці, решті по 1/2 таблетки 2 рази 1-2 місяці; терфенадин - до 3 років по 15 мг 2 рази на день, старшим дітям – по 30 мг 2 рази на день, 14-16 років – по 60 мг 2 рази на день протягом місяця, зіртек – по 2 мг 1 раз на день 10-14 днів дітям до 3 років дітям – по 3-5 мг, курс до 10-14 днів); інгібітори медіаторів запалення комбінують з пролонгованими теофілінами (до 3 років – 1/4 таблетки 2 рази на день, старшим дітям – по 1/4-1/2 таблетки 2 рази на день, за необхідності – до місяця).

Пізня реабілітація - використання інталу в капсулах та аерозолі; аерозоль недокромила натрію (по 1-2 вдихи 2 рази на день протягом 6 тижнів і більше), аутосеротерапія на фоні інших факторів санаторного лікування із застосуванням дихальної гімнастики (за Бутейком тощо), специфічна гіпосенсибілізація.

На етапі відновного лікування проводяться корекція імунологічних порушень, мембраностабілізація, реабілітація гістоглобуліном, лізат лейкоцитів, аутолімфоцитів. Використовуються курортні фактори реабілітації, перехід до фізичної активності, ЛФК.

Диспансерне спостереження проводиться до 15-річного віку. Огляди дільничного лікаря та алерголога після нападного періоду здійснюються раз на квартал, при стійкій ремісії – 2 рази на рік. Проводиться профорієнтація.

Автори: Дроздов А.В., Дроздова М.В.

Рекомендуємо цікаві статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки:

▪ Загальна біологія. Шпаргалка

▪ Страхування. Конспект лекцій

▪ Історія психології. Конспект лекцій

Дивіться інші статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами 05.05.2024

Сучасний світ науки та технологій стрімко розвивається, і з кожним днем з'являються нові методи та технології, які відкривають перед нами нові перспективи у різних галузях. Однією з таких інновацій є розробка німецькими вченими нового способу керування оптичними сигналами, що може призвести до значного прогресу фотоніки. Нещодавні дослідження дозволили німецьким ученим створити регульовану хвильову пластину всередині хвилеводу із плавленого кремнезему. Цей метод, заснований на використанні рідкокристалічного шару, дозволяє ефективно змінювати поляризацію світла через хвилевід. Цей технологічний прорив відкриває нові перспективи розробки компактних і ефективних фотонних пристроїв, здатних обробляти великі обсяги даних. Електрооптичний контроль поляризації, що надається новим методом, може стати основою створення нового класу інтегрованих фотонних пристроїв. Це відкриває широкі можливості для застосування. ...>>

Приміальна клавіатура Seneca 05.05.2024

Клавіатури – невід'ємна частина нашої повсякденної роботи за комп'ютером. Однак однією з головних проблем, з якою стикаються користувачі, є шум, особливо у випадку преміальних моделей. Але з появою нової клавіатури Seneca від Norbauer & Co може змінитися. Seneca – це не просто клавіатура, це результат п'ятирічної роботи розробників над створенням ідеального пристрою. Кожен аспект цієї клавіатури, починаючи від акустичних властивостей до механічних характеристик, був ретельно продуманий і збалансований. Однією з ключових особливостей Seneca є безшумні стабілізатори, які вирішують проблему шуму, характерну для багатьох клавіатур. Крім того, клавіатура підтримує різні варіанти ширини клавіш, що робить її зручною для будь-якого користувача. І хоча Seneca поки не доступна для покупки, її реліз запланований на кінець літа. Seneca від Norbauer & Co є втіленням нових стандартів у клавіатурному дизайні. Її ...>>

Запрацювала найвища у світі астрономічна обсерваторія 04.05.2024

Дослідження космосу та її таємниць - це завдання, яка привертає увагу астрономів з усього світу. У свіжому повітрі високих гір, далеко від міських світлових забруднень, зірки та планети розкривають свої секрети з більшою ясністю. Відкривається нова сторінка в історії астрономії із відкриттям найвищої у світі астрономічної обсерваторії – Атакамської обсерваторії Токійського університету. Атакамська обсерваторія, розташована на висоті 5640 метрів над рівнем моря, відкриває нові можливості для астрономів у вивченні космосу. Це місце стало найвищим для розміщення наземного телескопа, надаючи дослідникам унікальний інструмент вивчення інфрачервоних хвиль у Всесвіті. Хоча висотне розташування забезпечує більш чисте небо та менший вплив атмосфери на спостереження, будівництво обсерваторії на високій горі є величезними труднощами та викликами. Однак, незважаючи на складнощі, нова обсерваторія відкриває перед астрономами широкі перспективи для дослідження. ...>>

Випадкова новина з Архіву

Гаджет Ring Pet Tag для пошуку домашнього вихованця 14.09.2023

Компанія Ring, що входить до групи компаній Amazon, анонсувала вихід нового аксесуара під назвою "Pet Tag", призначеного для допомоги власникам у пошуку своїх домашніх вихованців.

Цей аксесуар містить QR-код, який встановлюється на нашийнику тварини. У разі втрати вихованця будь-яка людина, яка його виявить, зможе легко відсканувати QR-код і, таким чином, допомогти повернути тварину своєму господареві. Відразу після сканування QR-коду власник отримає повідомлення про те, що його тварину було знайдено.

За допомогою сканування QR-коду людина, яка знайшла тварину, також зможе переглянути інформацію, яку власник заздалегідь вказав у профілі свого вихованця, таку як стан його здоров'я.

У випадку, якщо власник активував функцію "Зв'язатися зі мною" у профілі вихованця, людина, яка виявив улюбленця, зможе встановити контакт з ним для організації повернення додому.

Важливо, що "Pet Tag" не має GPS-функції і не призначений для визначення місця втраченого вихованця. Він скоріше служить заміною стандартного нашийника, на якому вказані контактні дані власника, необхідні для зв'язку з людиною, яка знайшла тварину. Однак "Pet Tag" забезпечує захист особистої інформації власника та дозволяє додати більше інформації, яка зазвичай не міститься на стандартному нашийнику.

Аксесуар "Pet Tag" доступний для попереднього замовлення США за ціною $9,99, а доставка почнеться вже на початку жовтня 2023 року.

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту Медицина. Добірка статей

▪ стаття Навігаційна система GPS. Історія винаходу та виробництва

▪ стаття Чому Місяць слідує за нами, коли ми їдемо на машині? Детальна відповідь

▪ стаття Наперстянка пурпурова. Легенди, вирощування, способи застосування

▪ стаття Багатожильний саморобний мікрокабель. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Акустична система Verna 150-03. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages of this page

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт