Безпека життєдіяльності. Шпаргалка: коротко, найголовніше

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ, ШПАРГАЛКИ
Безкоштовна бібліотека / Довідник / Конспекти лекцій, шпаргалки

Безпека життєдіяльності. Шпаргалка: коротко, найголовніше

Конспекти лекцій, шпаргалки

Зміст

1. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ "БЕЗПЕКА ЖИТТЯДІЙНОСТІ"

Безпека життєдіяльності являє собою галузь наукових знань, що охоплюють теорію та практику захисту людини від небезпечних та шкідливих факторів у всіх сферах людської діяльності, збереження безпеки та здоров'я у середовищі проживання. Ця дисципліна вирішує такі завдання, як ідентифікація негативних впливів довкілля; захист від небезпек або запобігання впливу тих чи інших негативних факторів на людину; ліквідація негативних наслідків впливу небезпечних та шкідливих факторів; створення комфортного стану довкілля людини.

Основним показником безпеки життєдіяльності є тривалість життя. Розвиток цивілізації, під якою ми розуміємо прогрес науки, техніки, економіки, індустріалізацію сільського господарства, використання різних видів енергії, аж до ядерної, створення машин, механізмів, застосування різних видів добрив та засобів для боротьби зі шкідниками, значно збільшує кількість шкідливих факторів, що негативно впливають на людини.

Протягом усього існування людська популяція, розвиваючи економіку, створювала соціально-економічну систему безпеки. Внаслідок цього, незважаючи на збільшення кількості шкідливих впливів, рівень безпеки людини зростав.

Вплив людини на середу відповідно до законів фізики викликає протидії у відповідь всіх її компонентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші дії до тих пір, поки вони не перевищують межі адаптації. Курс "Безпека життєдіяльності" передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму та довкілля, у зв'язку з чим у курсі розглядаються:

1) безпека у побутовому середовищі;

2) безпека у виробничому середовищі;

3) безпека життєдіяльності у міському середовищі (селітебній зоні);

4) безпека у навколишньому природному середовищі;

5) надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу.

Побутове середовище - це вся сума факторів, що впливають на людину у побуті. Реакцію організму на побутові чинники вивчають такі розділи науки, як комунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна дітей та підлітків.

Виробниче середовище - це сукупність чинників, які впливають людини у процесі праці.

Безпека в природному середовищі – це одна з галузей екології. Екологія вивчає закономірності взаємодії організмів із довкіллям.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ

Основні форми трудової діяльності поділяються на фізичну та розумову працю.

Фізична праця вимагає великої м'язової активності та має місце за відсутності механізованих засобів для роботи (праця сталевара, вантажника, овочівника тощо). Він розвиває м'язову систему, стимулює обмінні процеси в організмі, але водночас соціально неефективний, має низьку продуктивність, потребує тривалого відпочинку.

Механізована форма праці вимагає спеціальних знань і рухових навичок, в роботу включаються дрібні м'язи рук, ніг, які забезпечують швидкість і точність руху, але одноманітність простих дій, малий обсяг інформації, що сприймається, призводять до монотонності праці.

Праця, пов'язана з автоматичним та напівавтоматичним виробництвом, має такі недоліки: монотонність, підвищений темп і ритм роботи, відсутність творчого початку, оскільки обробкою предметів займається механізм, а людина виконує прості операції з обслуговування верстатів.

Конвеєрна праця відрізняється дробленням процесу на операції, заданим темпом та ритмом, суворою послідовністю операцій. Його недоліком є монотонність, що призводить до передчасної втоми та швидкого нервового виснаження.

Розумова праця пов'язаний із сприйняттям та переробкою великої кількості інформації та поділяється на:

1) операторський - має на увазі контроль за роботою машин; відрізняється високою відповідальністю та нервово-емоційною напругою;

2) управлінський - характеризується великим зростанням обсягу інформації при нестачі часу для її переробки, великою особистою відповідальністю за прийняті рішення, стресовими та конфліктними ситуаціями;

3) творча праця - Вимагає великого обсягу пам'яті, напруги, уваги; він призводить до підвищення нервово-емоційної напруги, тахікардії, підвищення кров'яного тиску, зміни ЕКГ та інших зрушень з боку вегетативних функцій;

4) праця викладачів та медичних працівників - це постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, часта брак часу та інформації для прийняття правильного рішення, що призводить до високої нервово-емоційної напруги;

5) праця учнів та студентів - має на увазі концентрацію пам'яті, уваги; є стресові ситуації (на іспитах, заліках).

3. ЕНЕРГЕТИЧНІ ВИТРАТИ ЛЮДИНИ ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ ДІЯЛЬНОСТІ

Рівень енерговитрат людини за різних форм діяльності служить критерієм тяжкості і напруженості виконуваної роботи, має значення для оптимізації умов праці та її раціональної організації.

Рівень енерговитрат визначають методом повного газового аналізу, при цьому враховується обсяг споживання кисню та виділеного вуглекислого газу. Зі збільшенням тяжкості праці значно зростають споживання кисню і кількість енергії, що витрачається.

Тяжкість і напруженість праці характеризуються ступенем функціональної напруги організму. Воно може бути енергетичним, що залежить від потужності роботи (при фізичній праці), та емоційним (при розумовій праці), коли має місце інформаційне навантаження.

Фізична праця характеризується великим навантаженням на організм, що вимагає переважно м'язових зусиль та відповідного енергетичного забезпечення, а також впливає на функціональні системи (серцево-судинну, нервово-м'язову, дихальну та ін.), Стимулює обмінні процеси.

Основним його показником є важкість. Енерговитрати при фізичній праці залежно від тяжкості роботи становлять 4000-6000 ккал на добу, а за механізованої форми праці енергетичні витрати становлять 3000-4000 ккал.

Розумова праця поєднує роботи, пов'язані з прийомом та передачею інформації, що вимагають активізації процесів мислення, уваги, пам'яті. Цей вид праці характеризується значним зниженням рухової активності.

Основним показником розумової праці є напруженість, що відбиває навантаження на центральну нервову систему. Енерговитрати при розумовій праці становлять 2500-3000 ккал на добу. Але витрати енергії змінюються залежно від робочої пози. Так, при робочій позі сидячи витрати енергії перевищують на 5-10% рівень основного обміну; стоячи - на 10-25%, при вимушеній незручній позі - на 40-50%. При інтенсивній інтелектуальній роботі потреба мозку енергії становить 15-20 % загального обміну в організмі.

Підвищення сумарних енергетичних витрат за розумової роботи визначається ступенем нервово-емоційної напруженості.

Добова витрата енергії при розумовій праці підвищується на 48% під час читання вголос сидячи, на 90% - під час читання лекцій, на 90-100% - в операторів ЕОМ. Крім того, мозок схильний до інерції, оскільки після припинення роботи розумовий процес триває, що призводить до більшої втоми та виснаження ЦНС, ніж при фізичній праці.

4. МЕТОДИ ОЦІНКИ ТЯЖКОСТІ ПРАЦІ

Тяжкість і напруженість праці характеризуються ступенем функціональної напруги організму. При фізичному праці воно може бути енергетичним, що залежить від потужності роботи. При розумовій праці може бути емоційним.

Фізична тяжкість праці - це навантаження на організм при праці, що потребує переважно м'язових зусиль та відповідного енергетичного забезпечення.

Класифікація праці з тяжкості проводиться за рівнем енерговитрат з урахуванням виду навантаження (статичний або динамічний) і м'язів, що навантажуються.

Статична робота пов'язані з фіксацією знарядь і предметів праці нерухомому стані, і навіть з прийняттям людиною робочої пози. Робота, що вимагає знаходження працюючого статичної позі 10-25 % робочого дня - робота середньої тяжкості.

Динамічна робота - процес скорочення м'язів, що призводить до переміщення вантажу, а також тіла людини або її частин у просторі. Енергія витрачається як на підтримку певної напруги у м'язах, так і на механічний ефект.

напруженість праці характеризується емоційним навантаженням на організм при праці, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку з отримання та переробки інформації. Оцінюючи ступеня напруженості враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, кількість рухів тощо.

Оптимальні умови праці забезпечують максимальну продуктивність праці та мінімальну напруженість організму людини. Оптимальні нормативи встановлені для параметрів мікроклімату та факторів трудового процесу.

Допустимі умови праці характеризуються такими рівнями чинників середовища проживання і трудового процесу, які перевищують встановлених гігієнічними нормативами для робочих місць. Оптимальний та допустимий класи відповідають безпечним умовам праці.

Шкідливі умови праці характеризуються рівнями шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи та надають несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомства.

Екстремальні умови праці характеризуються такими рівнями виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу життю, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних поразок.

5. ПОКАЗНИКИ КОМФОРТНОСТІ І ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Найкращі показники працездатності та відпочинку досягаються при комфортному стані та при раціональних режимах праці та відпочинку.

Комфорт - оптимальне поєднання параметрів мікроклімату, зручностей, благоустрою та затишку в зонах діяльності та відпочинку людини.

При комфортному мікрокліматі фізіологічні процеси терморегуляції не напружені, функціональний стан нервової системи є оптимальним, фізична та розумова працездатність висока, організм стійкий до впливу негативних факторів середовища. Комфортні та допустимі параметри повітряного середовища у робочих зонах регламентуються державними стандартами та забезпечуються в основному застосуванням систем кондиціювання, вентиляції та опалення. Нормативні значення параметрів мікроклімату у робочих зонах виробничих приміщень залежить від категорії робіт, періоду року та інших показників.

Важливу роль досягненні ефективної діяльності грає штучне освітлення, яке здатне надавати психофізичну дію, знімати напруженість органів зору, підвищувати безпеку діяльності.

Ефективність діяльності людини залежить від організації робочого місця; правильного розташування та компонування робочого місця; забезпечення зручної пози та свободи рухів; використання обладнання, що відповідає вимогам ергономіки. Мікроклімат виробничих приміщень характеризується великою різноманітністю поєднань температури, вологості, швидкості руху повітря, інтенсивності та складу променистого тепла, відрізняється динамічністю та залежить від коливань зовнішніх метеоумов, пори року та дня, ходу та характеру виробничого процесу, умов повітрообміну з атмосферою. При дискомфортному мікрокліматі спостерігається напруга процесів терморегуляції. За виконання фізичної роботи межі терморегуляції знижуються.

При змінах мікроклімату, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних коливань, дискомфорт проявляється у вигляді зміни самопочуття. З'являються апатія, шум у вухах, мерехтіння перед очима, нудота, затьмарення свідомості, підвищення температури тіла, судоми та інші симптоми. Тому в забезпеченні зручних властивостей мікроклімату важливими є встановлення оптимального опалення, правильний пристрій вентиляції, кондиціювання повітря, теплоізоляція джерел тепла.

6. СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективність трудової діяльності людини великою мірою залежить від предметів та знарядь праці, працездатності організму, організації робочого місця, гігієнічних факторів виробничого середовища.

працездатність - величина функціональних можливостей організму людини, що характеризується кількістю та якістю роботи, що виконується за певний час. Під час трудової діяльності вона змінюється за часом. При цьому розрізняють три основні фази змінюють один одного станів людини в процесі трудової діяльності: фаза наростаючої спроможності; фаза високої сталої працездатності; фаза зниження працездатності

важливими елементами підвищення ефективності праці є:

1) вдосконалення умінь і навичок внаслідок трудового навчання, оскільки при цьому зростають м'язова сила та витривалість, підвищуються точність та швидкість робочих рухів, швидше відновлюються фізіологічні функції після закінчення роботи;

2) правильне розташування та компонування робочого місця, забезпечення зручної пози та свободи трудових рухів, використання обладнання, що відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології, що забезпечує найбільш ефективний трудовий процес, зменшує стомлюваність та запобігає небезпеці виникнення професійних захворювань.

Оптимальна поза людини в процесі трудової діяльності забезпечує високу працездатність і продуктивність праці, а неправильна поза призводить до виникнення статичної втоми, зниження якості та швидкості виконуваної роботи, зниження реакції на небезпеку.

При організації виробничого процесу слід враховувати антропометричні та психофізичні особливості людини, його можливості щодо величини зусиль, темпу та ритму виконуваних операцій, а також анатомо-фізіологічні відмінності між чоловіками та жінками.

Періодичне чергування роботи та відпочинку сприяє високій стійкості працездатності. На виробництві розрізняють дві форми чергування праці та відпочинку: введення обідньої перерви в середині робочого дня та запровадження короткочасних регламентованих перерв, причому оптимальну тривалість обідньої перерви встановлюють з урахуванням віддаленості від робочих місць санітарно-побутових приміщень, їдалень та пунктів роздачі їжі. Елементами раціонального режиму праці та відпочинку є виробнича гімнастика та комплекс заходів із психофізіологічного розвантаження.

7. ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОК І ПІДЛІТКІВ

При використанні на виробництві праці жінок та підлітків необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості їхнього організму.

В підлітковому віці спостерігаються прискорене зростання кісток скелета і мускулатури, особливо кінцівок, разом із тим - слабкість зв'язкового апарату, швидша стомлюваність м'язів, нерідкі відхилення у розвитку органів дихання і шлунково-кишкового тракту, недосконалі процеси збудження і гальмування у центральній нервовій системі. Тож у разі важливі професійні відбір і орієнтація, засновані на медичних показниках. Потрібно ґрунтуватися на точному з'ясуванні вимог трудового процесу до ступеня функціональної напруги різних фізіологічних систем.

Для осіб віком 16-18 років встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень. Обмежено застосування праці підлітків при перенесенні тяжкості, а якщо робота пов'язана саме з перенесенням тяжкості, то маса вантажу не повинна перевищувати 4,1 кг.

Виражені статеві відмінності у напрузі фізіологічних функцій, менша працездатність і продуктивність праці, розвиток у більш ранні терміни некомпенсованої втоми, значна частота порушень у здійсненні специфічних функцій є підставами для включення до класифікації тяжкості та напруженості градацій за статевою ознакою. Ці градації встановлені за впливом мікроклімату, хімічних речовин, дії шуму та вібрації.

Анатомо-фізіологічні особливості жінок у деяких випадках при незадовільній виробничій обстановці можуть сприяти виникненню гінекологічних захворювань та впливати на стан репродуктивної функції. Для працюючих жінок регламентують граничні величини перенесення та переміщення вантажів, вводять більш сприятливі режими праці та відпочинку, обмежують використання праці жінок на ніч, встановлюють їм режим роботи з неповним робочим днем чи з неповним робочим тижнем.

Максимальна маса вантажу, що піднімається і переміщується жінками за умови чергування цієї праці з іншими видами робіт до 2 разів на годину становить 10 кг, а при постійному підйомі і переміщенні тягарів протягом робочої зміни - 7 кг.

Оскільки організм жінки особливо вразливий під час вагітності, існує необхідність переведення жінок на певний час на роботи, не пов'язані з небезпекою впливу важких та шкідливих умов праці.

8. Ергономіка

Завдання збереження тривалої працездатності дозволяє вирішувати ергономіка - наукова дисципліна, що вивчає трудові процеси з метою оптимізації знарядь та умов праці підвищення ефективності трудової діяльності та збереження здоров'я працюючих. Основним об'єктом ергономіки є складна система "людина - машина", у якій провідна роль належить людині. Ергономіка тісно пов'язана з інженерною психологією, яка розглядає вимоги, що пред'являються до психічних особливостей людини, що виявляються при взаємодії з технічними засобами.

Ергономіка здійснює системний підхід до трудових процесів та оперує ергономічними показниками: гігієнічними, антропометричними, фізіологічними, психофізіологічними, естетичними.

Ергономічна біомеханіка на основі антропометричних ознак (таких як розміри тіла, кінцівок, голови, кистей, стопи, кута обертання в суглобах, досяжність руки) дає рекомендації щодо організації робочого місця, конструювання інструменту та оснащення.

Вимоги технічної естетики реалізуються за допомогою дизайну (художнього конструювання обладнання), його колірного оформлення, оформлення графічних засобів інформації, конструювання спецодягу та взуття. При цьому створюються умови для оптимальних зорових навантажень, гармонії в емоційному змісті трудових процесів, забезпечуються найменша травмонебезпечність та мінімальні шкідливі психологічні впливи трудового процесу.

Для сучасного етапу НТР характерна незавершеність автоматизації та механізації праці,

у зв'язку з чим мають місце несприятливі умови праці та професійні захворювання. Наприклад, було встановлено, що оператори клавішних ЕОМ працюють у незручній позі, яка характеризується сильним нахилом голови вперед (59 від вертикалі) і положенням рук на вазі з відведенням від корпусу під кутом 87. Ця поза обумовлює численні скарги операторів на постійні болі в області спини, шиї, плечового поясу, передпліччя, кисті. М'язова втома у операторів дисплеїв пов'язана з нахилом голови та верхньої частини тулуба вперед, що призводить за 1 год до перенапруги м'язів шиї, міжлопаткової області, згиначів передпліччя. Незручна поза призводить до виникнення додаткових рухів, зміни положення тіла, що прискорює настання втоми та веде до зниження якості праці.

9. ЗАСОБИ МЕДИЧНОГО ЗАХИСТУ. ІНДИВІДУАЛЬНА АПТЕЧКА

Засоби медичного захисту призначені для профілактики або зменшення ступеня впливу факторів надзвичайних ситуацій (НС), що вражають, а також для надання першої медичної допомоги постраждалим у НС. До засобам медичного захисту належать радіозахисні засоби, антидоти, антибактеріальні препарати, засоби часткової санітарної обробки. Підбором необхідних препаратів, пояснення населення правил їх прийому займаються спеціальні підрозділи медичної служби.

Радіозахисні засоби - це препарати, що сприяють підвищенню опірності організму до дії радіаційного впливу (РВ). Вони є засобами профілактики уражень при зовнішньому опроміненні, при попаданні РВ усередину організму або при ураженні ними шкіри, застосовуються для ослаблення первинної реакції організму на опромінення.

Індивідуальна аптечка (АІ) призначена для запобігання розвитку шоку, променевої хвороби, уражень, що викликаються фосфорорганічними речовинами. Вона знаходиться у пластмасовій плоскій упаковці оранжевого кольору з фіксатором лікарських засобів.

В склад АІ-2 входять 7 лікувально-профілактичних препаратів.

1. Протибольовий засіб (в шприц-тюбику) призначено для підшкірних або внутрішньом'язових введень при пораненнях м'яких тканин, переломах кісток скелета, при опіках.

2. Засіб, що використовується при отруєнні фосфорорганічними речовинами. Разова доза - 1 таблетка для попередження ураження ФВ та при появі перших ознак отруєння. При наростанні проявів додатково приймають 1 таблетку.

3. Радіозахисний засіб № 1 приймається при загрозі опромінення. Разова доза – 6 таблеток. Повторна разова доза (за показаннями) – 6 таблеток через 4-5 год.

4. Радіозахисний засіб № 2 приймається після випадання радіоактивних речовин. Разова доза – по 1 таблетці щодня протягом 10 днів.

5. Протибактеріальний засіб № 1 приймається для попередження бактеріального зараження ран, опіків, а також при бактеріальному ураженні Разова доза – 5 таблеток; повторна разова доза – 5 таблеток через 6 год.

6. Протибактеріальний засіб № 2 призначений для прийому в початковій стадії гострої променевої хвороби (При блювоті, нудоті, проносі). Разова доза першого дня - 7 таблеток; у 2-3-й день разові дози становлять 4 таблетки.

7. Протиблювотний засіб приймається після опромінення, а також при появі нудоти після травм (забитих місць) голови, струсу головного мозку. Разова доза – 1 таблетка.

10. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ З НАВКОЛИШНИМ СЕРЕДОВИЩОМ

Метою розвитку системи "суспільство - природа" є забезпечення якості природного середовища, тобто такий стан екологічних систем, при якому постійно і незмінно здійснюється обмін речовин та енергії всередині природи, між природою та людиною та відтворюється життя.

існують три принципи забезпечення безпеки взаємодії людини з навколишнім середовищем:

1) забезпечення пріоритету екології над економікою. Однак таке вирішення питання може обмежувати економічні інтереси людини, оскільки не завжди передбачає необхідну якість життя;

2) забезпечення якості природного середовища шляхом пріоритету економіки над екологією, але з урахуванням адаптації людини та саморегуляції природи. Подібний шлях, як показує досвід, веде до деградації природного середовища, завдає непоправної шкоди здоров'ю та генетичній програмі людини, веде до вимирання суспільства;

3) поєднання екологічних та економічних інтересів є єдиним шляхом, ефективність якого підтверджує історія. Але таке поєднання, щоб уникнути відхилень у бік економіки, має базуватися на певних принципах, закріплених у законі.

Мірою, яка встановлює межу господарського впливу на природу, стають науково обґрунтовані нормативи, розробка та суворе дотримання яких у господарській діяльності є суттю охорони навколишнього природного середовища.

Принципи взаємодії людини з довкіллям сформульовані у ст. 3 Закону РФ "Про охорону навколишнього природного середовища":

1) пріоритет охорони життя та здоров'я;

2) науково обґрунтоване поєднання екологічних та економічних інтересів;

3) раціональне використання та відтворення природних ресурсів;

4) законність та невідворотність настання відповідальності за екологічні правопорушення;

5) гласність у роботі екологічних організацій та тісний зв'язок їх із громадськими об'єднаннями та населенням у вирішенні природоохоронних завдань;

6) міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища.

На ці принципи спрямовані всі статті закону; їм мають відповідати всі норми, які регулюють екологічні відносини між людиною та довкіллям. Що стосується, коли правозастосовні органи зустрічаються з пропуском у регулюванні екологічних відносин, вони мають керуватися загальними принципами охорони навколишнього середовища, сформульовані у чинному законодавстві РФ.

11. ПРИЧИНИ ТЕХНОГЕННИХ АВАРІЙ І КАТАСТРОФ

Основними причинами великих техногенних аварій та катастроф є:

1) відмова технічних систем через дефекти виготовлення та порушення режимів експлуатації. Багато сучасних потенційно небезпечних виробництв спроектовані так, що ймовірність великої аварії на них дуже висока і оцінюється величиною ризику.^-4 і більше (нерегламентоване зберігання та транспортування небезпечних хімічних речовин призводить до вибухів, руйнування систем підвищеного тиску, пожеж, проток хімічно активних рідин тощо);

2) людський фактор: помилкові дії операторів технічних систем (понад 60% аварій сталося внаслідок помилок обслуговуючого персоналу);

3) найвищий енергетичний рівень технічних систем;

4) зовнішні негативні на об'єкти енергетики, транспорту та інших.. (ударна хвиля та (або) вибухи призводять до руйнування конструкцій).

Так, однією з поширених причин пожеж та вибухів, особливо на об'єктах нафтогазового та хімічного виробництва та при експлуатації засобів транспорту, є розряди статичної електрики (сукупність явищ, пов'язаних з утворенням та збереженням вільного електричного заряду на поверхні та в обсязі діелектричних та напівпровідникових речовин), причиною виникнення якого є процеси електризації.

Аналіз сукупності негативних факторів, які нині діють у техносфері, показує, що основний вплив мають антропогенні негативні впливи, Серед яких переважають техногенні, що сформувалися в результаті перетворюючої діяльності людини та змін у біосферних процесах, зумовлених цією діяльністю. При цьому більшість факторів мають характер прямого впливу (отрути, шум, вібрація тощо). Але в останні роки широкого поширення набувають вторинні фактори (фотохімічний смог, кислотні дощі та ін.), які виникають у середовищі проживання в результаті хімічних та енергетичних взаємодій первинних факторів між собою або з компонентами біосфери.

Рівні та масштаби впливів негативних факторів постійно наростають і в низці регіонів техносфери досягли таких значень, коли людині та природному середовищу загрожує небезпека незворотних деструктивних змін.

12. ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Шкідливим називається речовина, яке при контакті з організмом людини може викликати травми, захворювання або відхилення в стані здоров'я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ним, так і у віддалені терміни життя сьогодення та наступних поколінь.

Токсична дія шкідливих речовин характеризується показниками токсикометрії, відповідно до яких речовини класифікують на надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні та малотоксичні. Ефект токсичної дії різних речовин залежить від кількості речовини, що потрапила в організм.

Шкідливі хімічні речовини (Органічні, неорганічні, елементорганічні) залежно від їх практичного використання класифікуються на:

1) промислові отрути, що використовуються на виробництві, - органічні розчинники та паливо, барвники;

2) отрутохімікати, що використовуються в сільському господарстві, – пестициди, інсектициди та ін;

3) лікарські засоби;

4) побутові хімікати, що використовуються у вигляді харчових добавок, засоби санітарії, особистої гігієни, косметики тощо;

5) біологічні рослинні та тваринні отрути, які містяться в рослинах та грибах, у тварин та комах;

6) отруйні речовини - зарин, іприт, фосген та ін.

К я дам прийнято відносити лише ті, які свою шкідливу дію виявляють у звичайних умовах та щодо невеликих кількостях.

К промисловим отрутам відноситься велика група промислових речовин та сполук, які у вигляді сировини, проміжних або готових продуктів зустрічаються у виробництві.

Отрути мають вибірковою токсичністю. Їх поділяють на:

1) серцеві з переважною кардіотоксичною дією (лікарські препарати, рослинні отрути, солі металів);

2) нервові, що спричиняють порушення психічної активності (чадний газ, алкоголь, наркотики, снодійні лікарські препарати);

3) печінкові (хлоровані вуглеводні, отруйні гриби, феноли та альдегіди);

4) ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколь, щавлева кислота;

5) кров'яні - анілін та його похідні, нітрити, миш'яковистий водень;

6) легеневі - оксид азоту, озон, фосген та ін.

В організм промислові та хімічні речовини можуть проникати через органи дихання, шлунково-кишковий тракт та пошкоджену шкіру.

Побутові отруєння виникають при попаданні отрути до шлунково-кишкового тракту. Можливі гострі отруєння та захворювання при потраплянні отрути безпосередньо в кров (при укусі змій, комах, ін'єкціях лікарських речовин).

13. Негативний вплив шкідливих речовин на середовище проживання

Основними джерелами забруднення атмосфери є природні (вулканічні виверження, пилові бурі, лісові пожежі, природний метан, окислення сірки та сульфатів тощо) антропогенні (спалювання палива у промислових та побутових установках, промисловість, автотранспорт, теплоелектростанції, промислові енергоустановки, підприємства чорної металургії, випаровування нафтопродуктів тощо) джерела. Внаслідок забруднення виникають такі негативні наслідки:

1) перевищення гранично допустимих компонентів багатьох токсичних речовин у містах та населених пунктах;

2) утворення смогу при інтенсивних викидах оксиду азоту та вуглеводнів;

3) випадання кислотних дощів при інтенсивних викидах оксидів сірки та азоту;

4) поява парникового ефекту при підвищеному вмісті перерахованих вище хімічних речовин і пилу в атмосфері, що сприяє підвищенню середньої температури Землі;

5) руйнування озонового шару при надходженні оксиду азоту та сполук хлору до нього, що створює небезпеку ультрафіолетового опромінення.

Джерелами забруднення гідросфери є біологічні, хімічні та фізичні джерела. Антропогенний вплив на гідросферу призводить до зниження запасів води, зміни стану фауни та флори водойм, порушення круговороту багатьох речовин у біосфері, зниження біомаси планети і, як наслідок, зменшення відтворення кисню.

Джерелами та речовинами, що забруднюють ґрунт, є: важкі метали та їх сполуки, циклічні вуглеводні, бензопірен, радіоактивні речовини, нітрати, нітрити, фосфати, пестициди тощо. Порушення верхніх шарів земної кори відбувається при видобутку корисних копалин та їх збагаченні; поховання побутових та промислових відходів, при проведенні військових навчань або випробувань тощо. Також грунтовий покрив суттєво забруднюється опадами в зонах розсіювання різних викидів в атмосфері, орні землі забруднюються при внесенні добрив та застосуванні пестицидів.

Антропогенний вплив на ґрунт супроводжується:

1) відторгненням орних земель та зменшенням їх родючості;

2) надмірним насиченням токсичними речовинами рослин, що неминуче призводить до забруднення продуктів харчування рослинного та тваринного походження;

3) порушенням біоценозів внаслідок загибелі комах, птахів, тварин, деяких видів рослин;

4) забрудненням ґрунтових вод, особливо в зоні звалищ та скидання стічних вод.

14. МЕХАНІЧНІ КОЛИВАННЯ

Механічні коливання - це рухи, що періодично повторюються, обертальні або зворотно-поступальні. Будь-який процес механічних коливань можна звести до одного або кількох гармонійних синусоїдальних коливань, які характеризуються амплітудою, що дорівнює максимальному відхиленню положення рівноваги; швидкістю коливань; прискоренням; періодом коливань, що дорівнює часу одного повного коливання; частотою коливань, що дорівнює кількості повних коливань за одиницю часу.

Різновидом механічних коливань є вібрація - це малі механічні коливання, що виникають у пружних тілах під впливом змінних сил, які ідеально врівноважити практично неможливо. Наприклад, вібрація по землі поширюється у вигляді пружних хвиль і викликає коливання будівель та споруд.

Вібрація машин може призводити до порушення функціонування техніки та викликати серйозні аварії. Вона є причиною 80% аварій у машинах, оскільки призводить до накопичення втомних ефектів у металах, появі тріщин.

При дії вібрації на людину найбільш суттєво те, що тіло людини в даному випадку є складною динамічною системою, яка змінюється в залежності від пози людини, її стану (розслабленості чи напруженості) та інших факторів. Для такої системи існують небезпечні, резонансні частоти, і якщо зовнішні сили впливають на людину з частотами, близькими або рівними резонансним, різко зростає амплітуда коливань як всього тіла, так і окремих його органів. Для тіла людини в положенні сидячи резонанс настає при частоті 4-6 Гц, для голови – при 20-30 Гц, для очних яблук – при 60-90 Гц. При цих частотах інтенсивна вібрація може призвести до травматизації хребта та кісткової тканини, розладу зору, у вагітних жінок викликати передчасні пологи.

Коливання викликають у тканинах організму змінну механічну напругу, яка вловлюється безліччю рецепторів і трансформується в енергію біоелектричного та біохімічного процесів. Інформація про вібрації, що діє на людину, сприймається вестибулярним апаратом, який розташовується в скроневій кістці черепа і складається з присінка і півкружних каналів, розташованих у взаємно перпендикулярних площинах. Вестибулярний апарат забезпечує аналіз положень та переміщень голови у просторі, активізацію тонусу м'язів та підтримання рівноваги тіла.

15. АКУСТИЧНІ КОЛИВАННЯ

Механічні коливання в пружних середовищах викликають поширення пружних хвиль акустичними коливаннями. Фізичне поняття про акустичні коливання охоплює як чутні, і нечутні коливання пружних середовищ. Енергія джерела коливань передається часткам середовища. У міру поширення хвилі частинки залучаються до коливальних рухів з частотою, що дорівнює частоті джерела коливань, і із запізненням по фазі, що залежить від відстані до джерела і від швидкості поширення хвилі.

Поширюючись у просторі, звукові коливання створюють акустичне поле. Відстань між двома найближчими частинками середовища, що коливаються в одній фазі, називається довжиною хвилі, тобто довжина хвилі - це шлях, пройдений хвилею за час, що дорівнює періоду коливань. Швидкість поширення хвилі залежить від щільності середовища, в якому вона поширюється, відстані від джерела хвилі та інших факторів.

Вухо людини сприймає та аналізує звуки у широкому діапазоні.

Висота звуку визначається частотою коливань: що більше частота коливань, то вище звук. Гучність зростає набагато повільніше, ніж інтенсивність звукових хвиль. Мінімальні значення порогів лежать у діапазоні 1-5 кГц. Поріг слуху у людини становить 10 дБ на частоті 1000 Гц, на частоті 100 Гц поріг слухового сприйняття значно вищий, тому що вухо чутливе до звуків низьких частот. Больовим порогом вважають звук із рівнем 140 дБ, що відповідає звуковому тиску 200 Па та рівню інтенсивності 100 Вт/м.². Звукові відчуття оцінюються на порозі дискомфорту.

Ультразвук не відрізняється від чутного звуку, але частота коливального процесу сприяє великому загасанню коливань внаслідок трансформації енергії в теплоту та класифікується на низькочастотний (1,12х10)⁴ - 1,0 х10⁵ Гц) та високочастотний (1,0х10⁵ - 1,0 х10⁹ Гц); за способом поширення - на повітряний та контактний ультразвук.

Інфразвук також є областю акустичних коливань із частотою нижче 16-20 Гц. В умовах виробництва інфразвук поєднується з низькочастотним шумом, у ряді випадків – з низькочастотною вібрацією.

Біологічний ефект впливу акустичних коливань на організм людини залежить від інтенсивності, тривалості впливу та розмірів поверхні тіла, що піддаються дії коливань, і виражається функціональним порушенням органів та систем організму людини.

16. УДАРНА ХВИЛЬ

Ударна вибухова хвиля - ця область стиснутого повітря, що стрімко поширюється на всі боки від епіцентру вибуху з величезною швидкістю і характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі (величиною, на яку цей тиск перевищує атмосферний). На вибухову хвилю витрачається до 50% енергії ядерного вибуху.

Під впливом ударної хвилі відбувається руйнування будівель, споруд, транспортних магістралей. Незахищені люди отримують закриті та відкриті ушкодження, оскільки через невеликі розміри тіла людини ударна хвиля миттєво охоплює людину і піддає її сильному стиску протягом кількох секунд. Миттєве підвищення тиску сприймається живим організмом як різкий удар. Причиною відкритих пошкоджень є найчастіше вторинні фактори дії ударної хвилі - уламки будівель, споруд, що летять, і т. д. Крім того, швидкісний натиск при цьому створює значний лобовий тиск, який може призвести до переміщення тіла в просторі. Тривалість дії ударної хвилі становить близько 15 с.

Надмірний тиск у фронті ударної хвилі 10 кПа і менше для людей і тварин, розташованих поза укриттям, вважається безпечним. Легкі поразки наступають при надмірному тиску 20-40 кПа і виражаються короткочасними порушеннями функцій організму, можливі вивихи та забиття. Поразки середньої тяжкості виникають при надмірному тиску 40-60 кПа, при цьому спостерігаються вивихи кінцівок, контузії головного мозку, пошкодження органів слуху, кровотечі з носа та вух. При надмірному тиску 60-100 кПа виникають важкі контузії та травми, що характеризуються вираженою контузією всього організму, переломами кісток, кровотечами з носа та вух; можливі пошкодження внутрішніх органів та внутрішні кровотечі. А при надмірному тиску понад 100 кПа відзначаються ще розриви внутрішніх органів (особливо містять велику кількість крові або наповнених газом, а також мають порожнини, наповнені рідиною), струс мозку з тривалою втратою свідомості. Часто такі травми несумісні з життям.

Радіус ураження уламками будівель при надмірному тиску 2-7 кПа може перевищити радіус безпосереднього ураження ударної хвилі.

Повітряна хвиля діє і рослини. Дерева вириваються з коренем, ламаються і відкидаються, утворюючи суцільні завали, гине від 30 до 50% лісонасаджень залежно від величини надлишкового тиску.

17. ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ

Спектр електромагнітних коливань частотою досягає 10²¹ Гц. Залежно від енергії фотонів його поділяють на область неіонізуючих та іонізуючих випромінювань. У гігієнічній практиці до неіонізуючим випромінюванням відносять також електричні та магнітні поля.

До електромагнітних полів (ЕМП) промислової частоти (50 Гц) відносять лінії електропередач, відкриті розподільні пристрої, що включають комутаційні апарати, пристрої захисту та автоматики, вимірювальні прилади. Тривале дія таких полів призводить до розладам, що виражаються скаргами на головний біль у скроневій ділянці, млявість, розлад сну, зниження пам'яті, підвищену дратівливість, апатію, біль у ділянці серця. А для хронічного впливу такого ЕМП характерні порушення ритму та уповільнення частоти серцевих скорочень, при цьому спостерігаються функціональні порушення у центральній нервовій та серцево-судинній системах, у складі крові.

Вплив електростатичного поля на людину пов'язаний із протіканням через нього слабкого струму. При цьому електротравм ніколи не спостерігається, але варто звернути увагу на те, що при рефлекторній реакції на струм (різкому відстороненні від зарядженого тіла) можлива механічна травма при ударі про розташовані поруч елементи конструкцій, падіння з висоти тощо. Найбільш чутливі до електростатичного полю ЦНС, серцево-судинна система, аналізатори (відзначаються дратівливість, головний біль, порушення сну тощо). Крім того, відзначаються фобії, зумовлені страхом очікуваного розряду, схильність до психосоматичних розладів з підвищеною емоційною збудливістю та швидкою виснажливістю, нестійкість показників пульсу та артеріального тиску.

ЕМП можуть бути постійними, імпульсними, інфранізкочастотними (з частотою до 50 Гц), змінними.

При постійній роботі в умовах хронічного впливу магнітних полів, що перевищують гранично допустимі рівні, розвиваються порушення функцій нервової системи, серцево-судинної та дихальної систем, травного тракту, зміни у картині крові. При локальному впливі зазвичай розвиваються вегетативні та трофічні порушення в областях тіла, що знаходяться під безпосереднім впливом магнітних полів, що виявляються відчуттям сверблячки, блідістю або синюшністю шкірних покривів, набряклістю та ущільненням шкіри, в деяких випадках розвивається ороговілість.

18. ВПЛИВ ІНФРАКРАСНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Інфрачервоне випромінювання (ІЧ-випромінювання) - частина електромагнітного спектру з довжиною хвилі від 780 нм до 1000 мкм, енергія якого при поглинанні речовини викликає тепловий ефект. Короткохвильове інфрачервоне випромінювання є найбільш активним, оскільки має найбільшу енергію фотонів, здатних проникати в тканини організму і інтенсивно поглинатися водою, що міститься в тканинах.

Інфрачервоні промені надають на організм людини в основному тепловий вплив, під впливом якого в організмі відбуваються теплові зрушення, зменшується кисневе насичення крові, знижується венозний тиск, уповільнюється кровотік і, як наслідок, настає порушення діяльності серцево-судинної та нервової систем. Опромінення малими дозами променистої теплоти корисне, але значна його інтенсивність і висока температура повітря можуть мати несприятливий вплив на людину.

Найбільш уражені ІЧ-випромінюваннями органи людини: шкірний покрив, органи зору; при гострому пошкодженні шкіри можливі опіки, різке розширення капілярів, посилення пігментації шкіри. При хронічних опроміненнях зміна пігментації може бути стійкою, спостерігається еритемоподібний (червоний) колір обличчя. До гострих порушень органів зору належать опік, кон'юнктиви, помутніння та опік рогівки, опік тканини передньої камери ока. При гострому інтенсивному ІЧ-випромінюванні та тривалому опроміненні можливе утворення катаракти. ІЧ-випромінювання впливають і на обмінні процеси в міокарді, водно-електролітний баланс в організмі, стан верхніх дихальних шляхів, не виключається і мутагенний ефект ІЧ-опромінення.

Видимі випромінювання при достатніх рівнях енергії можуть становити небезпеку для шкірних покривів та органів зору. Пульсації яскравого світла викликають звуження полів зору, впливають стан зорових функцій, нервової системи, загальну працездатність.

Широкосмугові світлові випромінювання характеризуються світловим імпульсом, дія якого на організм призводить до опіків відкритих ділянок тіла, тимчасового засліплення або опіків сітківки ока. Сітківка може бути пошкоджена при тривалому впливі світла помірної інтенсивності, недостатньої у розвиток термічного опіку.

Оптичне випромінювання видимого ІЧ-діапазону при надмірній щільності може призводити до виснаження механізмів регуляції обмінних процесів, особливо до змін у серцевому м'язі з розвитком дистрофії міокарда та атеросклерозу.

19. ДІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Ультрафіолетове випромінювання (УФ-випромінювання) не сприймається органом зору. Жорсткі ультрафіолетові промені з довжиною хвилі менше 290 нм затримуються шаром озону в атмосфері. Промені з довжиною хвилі понад 290 нм (аж до видимої області) сильно поглинаються всередині ока, особливо в кришталику, і лише невелика їхня кількість доходить до сітківки. УФ-випромінювання поглинається шкірою, викликаючи почервоніння та активізуючи обмінні процеси та тканинне дихання. Під дією УФ-випромінювання у шкірі утворюється меланін, що сприймається як засмага і захищає організм від надлишкового проникнення ультрафіолетових променів.

УФ-випромінювання може призвести до згортання білків. На цьому засновано його бактерицидна дія. Профілактичне опромінення приміщень та людей строго дозованими променями знижує ймовірність інфікування.

Нестача ультрафіолету несприятливо відбивається на здоров'я, особливо в дитячому віці: при його нестачі у дітей розвивається рахіт. У шахтарів з'являються скарги на загальну слабкість, швидку стомлюваність, поганий сон, відсутність апетиту. Це відбувається через те, що під впливом ультрафіолетових променів у шкірі з провітаміну утворюється вітамін D, який регулює фосфорно-кальцієвий обмін, тому відсутність вітаміну D призводить до порушення обміну речовин. У разі застосовується штучне опромінення ультрафіолетом як у лікувальних цілях, так загального загартовування організму.

Надмірне ультрафіолетове опромінення під час високої сонячної активності викликає запальну реакцію шкіри, що супроводжується свербінням, набряклістю, іноді утворенням пухирів та змінами у шкірі та в глибоко розташованих органах.

Довготривала дія ультрафіолетових променів прискорює старіння шкіри, створює умови для злоякісного переродження клітин.

УФ-випромінювання від потужних штучних джерел (Святої плазми зварювальної дуги і т. п.) викликає гострі ураження очей. Через кілька годин після дії з'являються сльозотеча, спазм повік, різь і біль в очах, почервоніння та запалення шкіри та слизової оболонки повік. Подібне явище спостерігається також у снігових горах через високий вміст ультрафіолету у сонячному світлі.

У виробничих умовах встановлюються санітарні норми інтенсивності ультрафіолетового опромінення, обов'язковим є застосування захисних засобів під час роботи з ультрафіолетом.

20. ІОНІЗУЮЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ

Іонізацією називається утворення позитивних та негативних іонів та вільних електронів з електрично нейтральних атомів та молекул.

Іонізація атмосфери - утворення позитивних та негативних іонів (атмосферних іонів) та вільних електронів в атмосферному повітрі під впливом сонячної радіації. В результаті іонізації атмосферне повітря набуває електропровідності та особливих цілющих властивостей.

Радіоактивні випромінювання (альфа-, бета-частинки, нейтрони, гамма-кванти) мають різною проникаючою та іонізуючою здатністю. Найменшу проникаючу здатність мають альфа-частинки (ядра гелію), довжина пробігу яких у тканині людини становить частки міліметра, а повітря – кілька сантиметрів. Вони не можуть пройти через аркуш паперу, але мають найбільшу іонізуючу здатність.

Бета-частинки мають більшу проникаючу здатність, але іонізуючу здатність бета-часток (електронів, позитронів) в 1000 разів менше, ніж у альфа-часток, і при пробігу в повітрі на 1 см шляху вони утворюють кілька десятків пар іонів.

Гамма-кванти відносяться до електромагнітних випромінювань і мають велику проникаючу здатність (у повітрі - до декількох кілометрів); їх іонізуюча здатність значно менша, ніж у альфа-і бета-часток.

Нейтрони (частки ядра атома) мають значну проникаючу здатність, що пояснюється відсутністю у них заряду. Їхня іонізуюча здатність пов'язана з наведеною радіоактивністю, яка утворюється в результаті попадання нейтрону в ядро атома речовини: тим самим порушується його стабільність, утворюється радіоактивний ізотоп. Іонізуюча здатність нейтронів за певних умов може бути аналогічна альфа-випромінювання.

Іонізуючі випромінювання, що мають велику проникаючу здатність, становлять небезпеку більшою мірою при зовнішньому опроміненні, а альфа- і бета-випромінювання - при безпосередньому впливі на тканини організму при потраплянні всередину організму з повітрям, водою, їжею, що вдихається.

При зовнішньому опроміненні всього тіла або окремих його ділянок (місцевому впливі) або внутрішньому опроміненні людини або тварин у дозах, що вражають, може розвинутися захворювання, зване променевою хворобою.

В даний час променева поразка людей може бути пов'язане з порушенням правил і норм радіаційної безпеки під час виконання робіт із джерелами іонізуючих випромінювань, при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах, при ядерних вибухах та ін.

21. УРБАНІЗАЦІЯ

урбанізація - процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства; виражається в особливих міських відносинах, що охоплюють соціально-професійну та демографічну структури населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивних сил та розселення. Передумови урбанізації - зростання у містах промисловості, розвиток їх культурних та політичних функцій, поглиблення територіального поділу праці. Для урбанізації характерні приплив у місто сільського населення та зростаючий рух населення із сільського оточення та найближчих дрібних міст у великі міста.

Урбанізація - явище в цілому прогресивне, оскільки концентрація виробництва, науково-культурних установ, навчальних закладів створює передумови зростання загальної культури, покращення побуту, зайнятості людей, постачання продовольства, медичного обслуговування. Крім того, спостерігається зростання енергетики, промислового виробництва, засобів транспорту, а також відбувається розвиток сільського господарства із зростанням продукції, оскільки збільшується її середнє споживання душу населення.

Всі перелічені вище ознаки зростання урбанізації ведуть до негативним змінам природного середовища: забруднення, задимлення атмосфери, гідросфери та ґрунту. Нині у навколишньому середовищі накопичилося близько 50 тис. видів хімічних сполук, що не руйнуються деструкторами екосистем. Ці зміни призводять до скорочення тривалості сонячного освітлення, що викликає авітаміноз, що супроводжується стомлюваністю, погіршенням самопочуття, зниженням працездатності, опірності інфекційним захворюванням. Шум та вібрація на урбанізованих територіях мають подразнюючу дію, викликають збудження ЦНС, порушення сну, негативно впливають на працездатність. Висока густота, контактність населення сприяють швидкому поширенню різних інфекцій. У мешканців великих міст спостерігається несприятливий зсув у характері харчування: підвищена калорійність їжі за рахунок збільшення в раціоні жирів та вуглеводів, зменшення білків. Помітно зменшується народжуваність на урбанізованих територіях.

Для усунення цих ознак необхідні проведення фундаментальних досліджень з вивчення всіх сторін життя та діяльності суспільства, вивчення стану здоров'я та всіх видів руху населення.

22. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

Джерелом забруднення атмосфери можуть бути будь-який фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид (в основному мікроорганізми), що потрапляють в навколишнє середовище або утворюються в ній у кількості вище за природні. Під атмосферним забрудненням розуміють присутність газів, парів, частинок, твердих та рідких речовин, тепла, коливань, випромінювань, які несприятливо впливають на людину, тварин, рослини, клімат, матеріали, будівлі та споруди.

За походженням забруднення ділять на природні, викликані природними, часто аномальними, процесами у природі, та антропогенні, пов'язані з діяльністю людини.

На антропогенні забруднення припадає велика частка у забрудненні атмосфери. Вони пов'язані з розвитком виробничої діяльності і поділяються на локальні і глобальні. Локальні забруднення пов'язані з містами та промисловими регіонами. Глобальні забруднення впливають на біосферні процеси Землі і поширюються великі відстані, оскільки повітря перебуває у постійному русі. Глобальні забруднення атмосфери посилюються через те, що шкідливі речовини з неї потрапляють у ґрунт, водоймища, а потім знову надходять у атмосферу.

Джерела забруднення атмосфери поділяють на механічні, фізичні та біологічні.

Механічні забруднення - пил, фосфати, свинець, ртуть, що утворюються при спалюванні органічного палива та у процесі виробництва будівельних матеріалів.

Фізичні забруднення - теплові,

світлові, шумові, електромагнітні, радіоактивні.

Біологічні забруднення є наслідком розмноження мікроорганізмів та антропогенної діяльності.

Поширені токсичні речовини, що забруднюють атмосферу:

1) оксид вуглецю (утворюється при лісових пожежах, окисленні терпенів та ін);

2) діоксид сірки (утворюється при вулканічних виверженнях, окисленні сірки та сульфатів, розсіяних у морі; спалюванні палива у промислових установках);

3) оксид азоту (його джерелами є лісові пожежі; автотранспорт, теплоелектростанції);

4) вуглеводні (його джерела - лісові пожежі, природний метан та природні терпени; автотранспорт, спалювання відходів, холодильна техніка, хімічні заводи, нафтопереробні заводи);

5) пил (виникає внаслідок вулканічних вивержень, пилових бур, лісових пожеж; спалювання палива у промислових установках тощо. п.).

23. ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ

Основними джерелами забруднення та засмічення гідросфери (Водоєм) є недостатнє очищення стічних вод промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, копалень; скидання водного та залізничного транспорту; пестициди і т. д. Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водоймища, призводять до якісних змін води, які проявляються у зміні хімічного складу води, у наявності плаваючих речовин на поверхні води та відкладанні їх на дні водойм.

Виробничі стічні води забруднені відходами та викидами виробництва. Кількісний та якісний склад залежить від галузі промисловості та її технологічних процесів.

Відходи ділять на дві основні групи: містять неорганічні домішки (у тому числі і токсичні) та містять отрути. До першої групи ставляться стічні води содових, збагачувальних фабрик свинцевих, нікелевих руд, у яких містяться кислоти, луги, іони важких металів та інших. Стічні води цієї групи переважно змінюють фізичні властивості води. Стічні води другої групи скидають нафтопереробні заводи, підприємства органічного синтезу та інших.

У стоках містяться різні нафтопродукти, аміак, альдегіди, смоли, феноли тощо. п. Шкідливість дії стічних вод цієї групи полягає в окислювальних процесах, внаслідок яких зменшується вміст у воді кисню, збільшується біохімічна потреба у ньому. Зростання населення, виникнення нових міст збільшують надходження побутових стоків у внутрішні водоймища, забруднюючи їх та хвороботворними бактеріями.

Усі перелічені чинники призводять до збою біологічного і фізичного режимів водойм.

Для очищення стічних вод застосовують механічний, хімічний, фізико-хімічний та біологічний методи. Коли вони застосовуються разом, метод очищення та знешкодження стічних вод є комбінованим.

механічний метод дозволяє видалити з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, та якщо з промислових - до 95%; хімічний метод - до 95% нерозчинних домішок та до 25% - розчинних.

Фізико-хімічний метод дозволяє видалити тонкодисперсні та розчинені неорганічні домішки та зруйнувати органічні та погано окислювані речовини. Існує кілька типів біологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки.

24. ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

природокористування - сфера суспільно-виробничої діяльності, спрямована на задоволення потреб людини за допомогою природних ресурсів, а також науковий напрямок, що вивчає принципи раціонального використання природних ресурсів, у тому числі аналіз антропогенних впливів на природу, їх наслідків для людини.

Регулюючи природокористування (Тобто здійснюючи діяльність, пов'язану з вилученням корисних властивостей природного середовища), суспільство має прагнути надати йому раціональний (розумний) характер.

Раціональність природокористування означає досягнення як економічного, культурно-оздоровчого ефекту, а й охорону навколишнього природного середовища.

Для переходу від споживчої психології до усвідомлення необхідності раціонального природокористування необхідні:

1) переоцінка поглядів на природу (в уряді та в суспільстві) як на джерело споживання;

2) посилення освітньої та виховної роботи з населенням з питань екології;

3) перебудова методів господарювання, якщо підприємства викликають забруднення чи виснаження природного довкілля.

Надалі на основі нового мислення можливо здійснити перехід до системи світового господарювання, яка базуватиметься на помірному стабілізованому використанні природних ресурсів, управлінні чисельністю населення з боку міждержавного міжнародного органу.

Історичний досвід показав світу, що не можна забезпечити раціональне природокористування та дотримання вимог щодо охорони навколишнього середовища в країнах з погано розвиненою економікою, але й неможливо розвивати економіку, не виконуючи цих вимог. Тому, вирішуючи окрему проблему охорони чи використання природного довкілля, слід комплексно враховувати всі чинники, які здатні вплинути на неї.

Нераціональна експлуатація природних ресурсів веде до екологічної кризи. Вихід із нього можливий лише внаслідок революційних перетворень, застосування засобів екологічної безпеки. Раціональне природокористування вимагає запровадження обов'язкового обліку ємності природного середовища, відповідності розвитку продуктивних сил потенційним можливостям природи, дотримання законів рівноваги, гармонії як необхідних умов розвитку оптимальних взаємин між природою та суспільством. Ігнорування цих екологічних закономірностей тягне за собою порушення екологічних функцій.

25. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Поняття "охорона навколишнього середовища" являє собою систему заходів, які спрямовані на підтримку раціональної взаємодії між діяльністю людини та навколишнім природним середовищем, забезпечують збереження та відновлення природних багатств, попереджають прямий та опосередкований вплив результатів діяльності людини та суспільства на природу та здоров'я. Здоров'я на 17-20% визначається якістю довкілля.

На основі принципів забезпечення безпеки взаємодії людини з навколишнім середовищем охорона навколишнього природного середовища здійснюється декількома способами: правовим, природничо, економічним, санітарно-гігієнічним, організаційно-управлінським, культурно-виховним.

Правовий спосіб передбачає визначення суб'єктів охорони навколишнього середовища; встановлення заборонних, дозвільних, що зобов'язують, компенсуючих, уповноважуючих та інших норм, що регулюють екологічні відносини; визначення заходів та засобів здійснення державного контролю; встановлення заходів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди.

Екологічна функція - Одна з функцій, що виконуються державою як політичною організацією суспільства; її головне призначення - забезпечення науково обґрунтованого співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства, створення необхідних гарантій для реалізації та захисту прав людини на чисте, здорове та сприятливе для життя людини природне середовище.

В Указі Президента РФ від 4 лютого 1994 р. "Про державну стратегію Російської Федерації з охорони навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку" позначені наступні напрямки реалізації Державної екологічної стратегії РФ:

1) забезпечення екологічної безпеки;

2) охорона довкілля;

3) оздоровлення чи відновлення порушених екосистем в екологічно неблагополучних районах;

4) участь у вирішенні міжнародних та глобальних екологічних проблем.

Ціль екологічного законодавства полягає у забезпеченні навколишнього природного середовища в умовах господарського розвитку суспільства засобами правового регулювання, що досягається шляхом розробки, прийняття та застосування норм права, що відображають вимоги екологічних закономірностей у взаємодії суспільства та природи, що закріплюють науково обґрунтовані нормативи господарського впливу на природне довкілля.

26. АКСІОМА ПРО ПОТЕНЦІЙНУ НЕБЕЗПЕКУ

Одним із головних понять безпеки життєдіяльності є аксіома про потенційну небезпеку. Дія цієї аксіоми поширюється на систему "людина - місце існування". Під середовищем проживання слід розуміти середовище як природного, і антропогенного походження. Аксіома визначає, що всі дії людини і всі компоненти довкілля (насамперед технічні засоби і технології), крім позитивних властивостей і результатів, мають здатність генерувати травмуючі та шкідливі фактори. У цьому будь-яке нове позитивне дію чи результат неминуче супроводжуються виникненням нових негативних чинників.

потенційна небезпека полягає у прихованому, неявному характері прояву небезпек. Наприклад, ми не відчуваємо до певного моменту збільшення концентрації вуглекислого газу повітря. У нормі атмосферне повітря має містити трохи більше 0,05 % вуглекислого газу. Постійно у закритому чи погано провітрюваному приміщенні, в якому знаходиться досить велика кількість людей (наприклад, у конструкторському бюро), концентрація вуглекислого газу збільшується. Він не має кольору, запаху і наростання його концентрації проявиться втомою, млявістю, зниженням працездатності. Але в цілому організм людини, яка систематично перебуває в таких умовах, відреагує складними фізіологічними процесами: зміною частоти, глибини та ритму дихання (задишкою), збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною артеріального тиску. Такий стан називається гіпоксією, або кисневим голодуванням, і може спричинити зниження уваги, що у певних сферах діяльності може призвести до травматизму тощо.

Потенційна небезпека як явище є можливістю на людини несприятливих чи несумісних із життям чинників.

Аксіома про потенційну небезпеку передбачає кількісну оцінку негативного впливу, що оцінюється ризиком завдання тієї чи іншої шкоди здоров'ю та життю. Ризик визначається як ставлення тих чи інших небажаних наслідків за одиницю часу до можливого числа подій.

У світовій практиці знаходить визнання концепція прийнятного ризику, тобто ризику, за якого захисні заходи дозволяють підтримувати досягнутий рівень безпеки. Ступінь ризику оцінюється у світовій практиці для різних видів діяльності ймовірністю смертельних випадків.

27. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ УМОВ ВИНИКНЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЙ

Досвід взаємодії людини з технічними системами дозволяє ідентифікувати травмуючі та шкідливі фактори, а також виробити методи оцінки ймовірності появи небезпечних ситуацій. Це накопичення статистичних даних про аварійність і травматизм, різні способи перетворення та обробки статичних даних, що підвищують їхню інформативність. Недолік методу – обмеженість, неможливість експериментування та незастосовність до оцінки небезпеки нових технічних засобів та технологій.

Тут виступає теорія надійності. Надійність - властивість об'єкта зберігати у часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що дозволяють виконувати необхідні функції. При цьому застосовуються імовірнісні величини. Основним поняттям надійності є "відмова" - Порушення працездатності стану технічного пристрою через припинення функціонування або через різку зміну його параметрів. Тут же оцінюється і можливість відмови протягом заданого часу роботи. Теорія надійності дозволяє визначити технічний ресурс засобу – тривалість безперервної чи сумарної періодичної роботи від початку експлуатації до настання граничного стану.

Можливості електронно-обчислювальної техніки дозволяють розвивати метод моделювання небезпечних ситуацій, що оперує формалізованими поняттями: упорядковане та спеціальним чином організоване уявлення досліджуваних об'єктів за допомогою різних фізичних та геометричних знаків. Формалізації піддаються статистичні дані про події, структура та закономірність функціонування технічних систем.

Для реалізації події необхідне одночасне виконання трьох умов: наявності джерела небезпеки, присутності людини у зоні дії джерела небезпеки, відсутності в людини захисних засобів. Може бути розрахована можливість нещасного випадку або аварії на виробництві. При побудові дерева причин нещасного випадку із проведенням аналізу попередніх подій слід виділити випадкові попередні події, встановити зв'язок з-поміж них, проаналізувати чинники, які мають постійний характер. При цьому можуть бути виявлені потенційно небезпечні фактори, які не виявили себе. Для складних систем аналіз можна зробити методом дерева відмов, у якому діаграма показує події та умови як логічні наслідки інших подій та умов.

28. ЗОНИ ДІЇ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ

Небезпечна зона має зовні певні, просторові області прояви та характеризується збільшенням ризику виникнення нещасного випадку. Розрізняють такі зони дії негативних факторів:

1) зони переробки сипких матеріалів, ділянки вибивання та очищення виливків та плазмової обробки, обробки пластмас, склопластиків та інших крихких матеріалів, ділянки дроблення матеріалів тощо;

2) вібромайданчики, транспортні засоби та будівельні інструменти, а також віброінструменти, важелі керування транспортних машин, а також зони біля них;

3) зони біля технологічного обладнання ударної дії, пристрої для випробування газів, транспортних засобів, енергетичних машин;

4) зони біля ультразвукових генераторів, дефектоскопів;

5) зони біля електротехнічного обладнання на постійному струмі, зони біля лінії електропередач, трансформаторів високої частоти та індукційного сушіння, електролампових генераторів, телеекранів, дисплеїв, антен, магнітів;

6) нагріті поверхні, розплавлені речовини, випромінювання полум'я;

7) лазери, відбите лазерне випромінювання;

8) ядерне паливо;

9) електричні мережі, електроустановки, розподільники, трансформатори, обладнання з електроприводом та ін;

10) зони руху наземного транспорту, конвеєрів, підземних механізмів, рухомих частин верстатів, інструментів, передач;

11) зони біля систем підвищеного тиску, ємностей зі стиснутими газами, трубопроводів, пневмо- та гідроустановок;

12) будівельні та монтажні зони робіт, обслуговування машин та установок;

13) зони витоку токсичних газів та пар з негерметичного обладнання, випаровування з відкритих ємностей та при протоках, викиди речовин при розгерметизації обладнання, фарбування розпиленням, сушіння пофарбованих поверхонь;

14) зона зварювання та плазмова обробка матеріалів із вмістом хрому та марганцю, пересипання та транспортування дисперсних матеріалів;

15) гальванічне виробництво, заповнення ємностей, розпилення рідин та ін.

29. ТРАВМУЮЧІ І ШКІДЛИВІ ФАКТОРИ

Травмуючі та шкідливі фактори виробничого середовища характерні для більшості сучасних виробництв.

Фізичними факторами є:

1) запиленість повітря робочої зони при переробці сипучих матеріалів, на ділянках вибивання та очищення виливків;

2) вібрації (загальні, локальні), що діють у зоні вібромайданчиків, у транспортних засобах, а також у віброінструментах;

3) акустичні коливання (інфразвук, шум, ультразвук) біля вібромайданчиків, потужних двигунів внутрішнього згоряння та інших високоенергетичних систем, а також біля технологічного обладнання ударного типу тощо;

4) статичну електрику в зонах біля електротехнічного обладнання на постійному струмі, зонах фарбування розпиленням, синтетичних матеріалів;

5) електромагнітне поле та випромінювання (інфрачервона радіація, лазерне випромінювання, ультрафіолетове випромінювання, іонізуюче випромінювання) у зонах біля ліній електропередач, установок ТВЧ-сушіння та індукційного сушіння, електролампових генераторів; у зонах дії лазера, відбитого лазерного випромінювання; у зонах зварювання та плазмової обробки; у зонах джерел випромінювання, що застосовуються у приладах, тощо;

6) електричний струм у зонах електричної мережі, електроустановок, розподільників, трансформаторів, обладнання з електропроводами тощо;

7) рухомі машини, механізми, матеріали, вироби, частини конструкцій, що руйнуються, та інше в зонах руху наземного транспорту, конвеєрів, трубопроводів тощо;

8) висота, падаючі предмети в зонах будівельних та монтажних робіт;

9) гострі уламки та кромки в зоні різальних та колючих матеріалів та інструментів, металевої стружки, уламків крихких матеріалів;

10) підвищені або знижені температури поверхонь обладнання та матеріалів у різних установках у разі їх негерметичності;

11) загазованість робочої зони при витоку токсичних газів і пар з негерметичного обладнання тощо;

12) запиленість робочої зони при зварюванні та плазмовій обробці матеріалів із вмістом хрому та марганцю або їх транспортуванні.

К хімічним факторам відносять попадання отрут на шкірні покриви та слизові оболонки у гальванічному виробництві, при заповненні ємностей, розпорошенні рідин; а також потрапляння отрут до шлунково-кишкового тракту у випадках помилок при застосуванні рідин або навмисній дії.

К біологічним факторам відносять мастильно-охолодні рідини, що використовуються при обробці матеріалів із застосуванням емульсолів.

Психофізичні фактори зустрічаються у вигляді фізичних перевантажень (статичних, динамічних) при тривалій роботі з дисплеями, роботі в незручній позі або підйомі їм перенесенні тяжкості, ручній праці та у вигляді нервово-психічних перевантажень (розумового перенапруги, перенапруги аналізаторів, монотонності праці та емоційних перевантажень), які зустрічаються у науковців, операторів технічних систем, авіадиспетчерів, а також спостерігачів за виробничими процесами та творчих працівників.

30. КЛАСИФІКАЦІЯ ЧИННИКІВ РИЗИКУ

За рівнем і характером на організм всі чинники умовно ділять на шкідливі (Фактори, в певних умовах стають причиною захворювань або зниження працездатності; при цьому мають на увазі зниження працездатності, що зникає після відпочинку або перерви в активній діяльності) та небезпечні (Фактори, що в певних умовах призводять до травматичних пошкоджень або раптовим і різким порушенням здоров'я).

Ці чинники можуть бути природного (або природного) та антропогенного характеру, тобто створювані людиною (фізичними, хімічними, біологічними), та психофізіологічними.

Фізичні фактори:

1) природні (всі кліматичні показники) – температура повітря, вологість, швидкість руху вітру, атмосферний тиск, сонячна радіація;

2) антропогенні – запиленість повітря робочої зони; вібрації (загальні та локальні); акустичні коливання (інфразвук, шум, ультразвук; статична електрика); електромагнітні поля та випромінювання; інфрачервона радіація; лазерне випромінювання; ультрафіолетова радіація; лазерне випромінювання; електричний струм; рухомі машини, механізми, матеріали, вироби, частини конструкцій, що руйнуються, та інше, висота, падаючі предмети, гострі уламки; підвищена або знижена температура поверхонь обладнання та матеріалів; зброя масового ураження.

Хімічні фактори:

1) природні - хімічні речовини, які у організм людини із повітрям, водою, їжею.

До них належать амінокислоти, вітаміни, білки, жири, вуглеводи, мікроелементи;

2) антропогенні – загазованість робочої зони; запиленість робочої зони; попадання отрут на шкірні покриви та слизові оболонки; попадання отрут до шлунково-кишкового тракту з різних підприємств і транспорту або після ураження хімічною зброєю.

Біологічні фактори:

1) природні – мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);

2) антропогенні – біологічні засоби захисту рослин, викиди підприємств харчової промисловості, ферм, підприємств з виробництва білків, сироваток, вакцин, мастильно-охолодні рідини, біологічна зброя.

Психофізичні фактори: за характером їх впливу на організм людини їх поділяють на фізичні навантаження (до них відносять статичні та динамічні навантаження) і на нервово-психологічні навантаження (розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці та емоційні навантаження).

31. ГІГІЄНІЧНІ НОРМИ ЗМІСТ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ

У зв'язку з тим, що вимога повної відсутності промислових отрут у зоні дихання працюючих найчастіше нездійсненна, велике значення має гігієнічна регламентація вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що проводиться у три етапи:

1) обґрунтування орієнтовного безпечного рівня дії;

2) обґрунтування гранично допустимої концентрації (ГДК);

3) коригування цієї концентрації з урахуванням умов праці працюючих та стану їхнього здоров'я. Встановленню ГДК може передувати обґрунтування орієнтовного безпечного рівня впливу шкідливих речовин у повітрі робочої зони, атмосфері населених місць, у воді та ґрунті.

Орієнтовний безпечний рівень впливу встановлюють тимчасово на період, що передує проектування виробництва. Він визначається шляхом розрахунку за фізико-хімічними властивостями або шляхом інтерполяції та екстраполяцій у гомологічних рядах сполук або за показниками гострої токсичності, причому має переглядатись через два роки після їх затвердження.

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони - концентрації, які при щоденній роботі протягом 8 год або при іншій діяльності, але не перевищує 41 год на тиждень, протягом стажу робітника не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені терміни життя справжнього чи наступного поколінь. Зміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони має перевищувати показників, встановлених гігієнічними нормативами (ГН), затверджених Федеральної службою з нагляду у сфері захисту прав споживачів і добробуту людини.

ГДК шкідливих речовин у повітрі населених місць - максимальні концентрації, віднесені до певного періоду зосередження і які не надають при регламентованій ймовірності їх появи ні прямого, ні непрямого шкідливого впливу на організм людини, включаючи віддалені наслідки для сьогодення та наступних поколінь, що не знижують працездатності людини та не погіршують її самопочуття.

Максимальна концентрація ГДК - найбільш висока з-поміж 30-хвилинних концентрацій, зареєстрованих у цій точці за певний період спостереження, основою якого покладено принцип перетворення рефлекторних реакцій в людини.

Середня концентрація ГДК - середня з числа концентрацій, виявлених протягом доби або відбирається безперервно протягом 24 год. В основу її визначення покладено принцип запобігання резорбтивній (загальнотоксичній) дії на організм.

32. ГІГІЄНІЧНІ НОРМИ ЗМІСТ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ВОДІ

Гігієнічні норми вмісту хімічних речовин у воді річок, озер, водосховищ проводять відповідно до "Санітарних правил та норм охорони поверхневих вод від забруднень" двох категорій:

1) водоймища господарсько-питного та культурно-побутового призначення;

2) водойми рибогосподарського призначення. Санітарні правила встановлюють нормовані значення для таких фізичних та хімічних параметрів стану води, як: вміст плаваючих домішок і зважених речовин, запах, присмак, забарвлення і температура води, значення кислотності, склад і концентрації мінеральних домішок та розчиненого у воді кисню, біологічна потреба води в кисні, склад води та гранично допустима концентрація (ГДК) отруйних та шкідливих речовин та хвороботворних бактерій у воді.

Лімітуючий показник шкідливості для водойм господарсько-питного та культурно-побутового призначення використовують трьох видів: санітарно-токсикологічний, загальносанітарний та органолептичний. Для водойм рибогосподарського призначення поряд з вищевказаними видами використовують ще два види лімітуючих показників води (ЛПК): токсикологічний та рибогосподарський. Санітарний стан водоймища відповідає вимогам норм при виконанні наступної умови: відношення сумарної концентрації речовини ЛПК у розрахунковому створі водоймища до ГДК речовини (ГДК_В) має бути менше або дорівнює 1.

Так, у водоймах господарсько-питного та культурно-побутового призначення ГДК_В, наприклад, бензолу за санітарно-токсикологічними нормами повинно міститися не більше 0,5 мг/л, а фенолу (за органо-лептичними показниками) не більше 0,001 мг/л. Бензину та гасу за цими ж показниками повинно містити не більше 0,1 мг/л, міді за загальносанітарними показниками не більше 1,0 мг/л. У водоймах, що належать до другої категорії (рибогосподарського призначення), токсикологічний ЛПК_В бензол повинен становити 0,5 мг/л; рибогосподарський ЛПК_В фенолу - 0,001 мг/л, бензину та гасу трохи більше 0,1 мг/л. Токсикологічний ЛПК_В вміст міді повинен становити не більше 0,01 мг/л.

Гігієнічні норми вмісту хімічних речовин у воді річок, озер, водоймищ регламентуються Федеральним законом від 30 березня 1999 р "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення", Положенням про державне санітарно-епідеміологічне нормування (постанова Уряду РФ від 24 липня 2000 р.). нормативами (ДН).

33. ГІГІЄНІЧНІ НОРМИ ЗМІСТ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ГРУНІ

Основні положення теорії та практики гігієнічного нормування вмісту шкідливих речовин у ґрунті визначаються тим, що не всяке надходження екзогенних хімічних речовин у ґрунт слід розглядати як небезпечне для здоров'я людини та навколишнього середовища. Безпека надходження хімічних речовин у ґрунт визначається неприпустимістю перевищення адаптаційної можливості найчутливіших груп населення або порога самоочищувальної здатності ґрунту. Встановлення нормативу ґрунтується на даних, отриманих в екстремальних ґрунтово-кліматичних умовах (максимальна міграція речовини в контактуючі з ґрунтом середовища) з урахуванням впливу на процеси самоочищення та мікробіоценози.

Гігієнічні нормативи встановлюються з урахуванням лімітуючого показника шкідливості: загальносанітарного (ОС), міграційного водного (МВ), повітряного (МА), органолептичного, фітоакумуляційного (ТВ) (перехід і накопичення в рослинах) та санітарно-токсикологічного. Якщо враховувати надзвичайну варіабельність кліматичних та ландшафтних умов формування ґрунтів, то експериментально обґрунтовану ГДК можна розглядати як еталонну величину відліку, яка використовується для оцінки небезпеки забруднення ґрунту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

ГДК екзогенної хімічної речовини у ґрунті - його максимальна кількість (в мг/кг орного шару абсолютно сухого ґрунту), встановлена в екстремальних ґрунтово-кліматичних умовах,

яке гарантує відсутність негативного прямого чи опосередкованого через контактуючі з ґрунтом середовища на здоров'я людини, його потомство і санітарні умови життя населення.

За своєю величиною ГДК грунт значно відрізняється від прийнятих допустимих концентрацій для води і повітря, так як надходження шкідливих речовин в організм людини безпосередньо з грунту відбувається у виняткових випадках і в незначних кількостях (через контактуючі з грунтом середовища, якими є повітря, вода і рослини) .

Для оцінки вмісту шкідливих речовин у ґрунті проводять відбір проб на ділянці площею 25 м²у 3-5 точках по діагоналі з глибини 0,25 м, а при з'ясуванні впливу забруднення на ґрунтові води – з глибини 0,75-2 м у кількості 0,2-1 кг. У разі застосування нових хімічних сполук, для яких відсутні ГДК_П, розраховуються тимчасові допустимі концентрації: ВДК_П = 1,23 + 0,48 ГДК_ПР(Для продуктів харчування, мг/кг).

34. ГІГІЄНІЧНІ НОРМИ ЗМІСТ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ

У Росії вміст хімічних речовин у продуктах харчування перевищує гігієнічні нормативи у різні роки у 1-3% досліджених зразків. Нітрати, будучи природним складовим компонентом рослин, присутні у кількостях, що перевищують максимальні допустимі рівні, 2 % проб. Найчастіше хімічні показники у неприпустимих концентраціях виявляються у птиці та птахівницької продукції, у зерні, дитячому харчуванні, меді та продуктах бджільництва.

пестициди. Здебільшого присутність пестицидів у продуктах харчування можна оцінити як незначне, оскільки проби з перевищенням нормативного рівня становлять лише 0,4 %. З продуктів харчування найбільш забруднені пестицидами м'ясо та м'ясопродукти (1,42 % проб), молоко та молочні продукти, мед та продукція бджільництва (0,62 %).

Кількість проб продуктів харчування, що містять пестициди, становить більше 6%, що свідчить про досить широку їх поширеність у продуктах харчування.

Найчастіше у продуктах харчування виявляються карбофос (3,2%), децис (1,5%), актелік (3,7%), хлоретанол (2,8%), бензофосфат (1,2%), амбуш (1,3%), цимбуш ( 3,7 %), діазинон (1,3 %), байлетон (1,4 %), суміцидин (3,0 %), ділор (2,0 %), рамрод (2,4 %), семерон (4,8, 1,8%), фен-медифам (2,4%), полікарбоцин (2,8%), омайт (4,4%), цинеб (7,9%), пропазин (1,2%), ТІЛТ (XNUMX, XNUMX%).

мікотоксини. Високий вміст мікотоксинів найчастіше виявлявся у дикорослих харчових продуктах (0,35 %), проте в абсолютних цифрах пріоритет залишається за хлібобулочними та борошняними виробами – 20 % нестандартних проб.

Нітрозаміни Зазвичай найчастіше виявлялися у м'ясопродуктах.

Важкі метали у підвищених концентраціях найчастіше виявляються у дикорослих рослинах, птахопродуктах та жирових рослинних продуктах, ртуть – у рибі (0,21 %), свинець – у дитячому харчуванні (0,62 %), кадмій – у дикорослих харчових продуктах (1,36 % ).

35. ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ ШКІДЛИВИХ, ТРАВМУЮЧИХ І УРАЖУЮЧИХ ФАКТОРІВ

Шкідливі фактори, що травмують і вражають, не діють вибірково, вони негативно впливають на всі складові систем "людина - техносфера" і "техносфера - природне середовище" одночасно, якщо вони опиняються в зоні впливу небезпек. Крім того, зростання антропогенного негативного впливу на місце існування не завжди обмежується наростанням тільки небезпек прямої дії. За певних умов можлива поява віддалених наслідків негативних впливів, які здатні виникати на регіональному та глобальному рівнях, негативно впливати на регіони біосфери та значні групи людей.

До таких наслідків відносяться процеси утворення кислотних дощів, смогу, "парниковий ефект", руйнування озонового шару Землі, накопичення токсичних та канцерогенних речовин в організмах тварин та риб, у харчових продуктах тощо.

Незважаючи на те, що травмонебезпечні впливи впливають короткочасно та спонтанно, а також в обмеженому просторі, виникають при аваріях та катастрофах, при вибухах та раптових руйнуваннях будівель та споруд, вони мають віддалені наслідки, що характеризуються тривалими або періодичними негативними впливами на людину та природне середовище, елементи техносфери. У цьому просторові зони шкідливих впливів змінюються у межах від робочих і побутових зон до розмірів всього земного простору. До них відносяться впливи викидів парникових та озоно-руйнівних газів, надходження радіоактивних речовин в атмосферу тощо.

Вплив травмонебезпечних факторів призводить до травмам або загибелі людей, що супроводжується осередковими руйнуваннями природного середовища та техносфери, також для них характерні значні матеріальні втрати. Тривалий вплив травмонебезпечних факторів негативно впливає на стан здоров'я людей, призводить до професійних захворювань.

Впливаючи на довкілля, шкідливі чинники призводять до деградації представників флори і фауни, змінюють склад компонентів біосфери. При високих концентраціях шкідливих речовин або при високих потоках енергії шкідливі фактори характеру свого впливу можуть наближатися до травмонебезпечних впливів. Наприклад, високі концентрації токсичних речовин у повітрі, воді чи їжі можуть викликати отруєння.

Таким чином, техногенні небезпеки погіршують здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних втрат та деградації природного середовища.

36. НОРМИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Організм людини постійно піддається впливу космічних променів та природних радіоактивних елементів, присутніх у повітрі, ґрунті, у тканинах самого організму.

Рівні природного випромінювання від усіх джерел у середньому відповідають 100 мбер на рік, але в окремих районах – до 1000 мбер на рік. Для осіб, які працюють у сфері дії іонізуючого випромінювання, встановлено значення гранично допустимої дози на все тіло, яка при тривалому впливі не викликає у людини порушення загального стану, а також функції кровотворення та відтворення.

Для іонізуючого випромінювання встановлено гранично допустима доза (ПДР) 5 Бер на рік. Міжнародна комісія з радіаційного захисту рекомендувала як ПДР разового аварійного опромінення 25 бер та професійного хронічного опромінення - до 5 бер на рік та встановила у 10 разів меншу дозу для обмежених груп населення. Для оцінки віддалених наслідків дії випромінювання у потомстві враховують можливість збільшення частоти мутацій. Доза випромінювання, найімовірніше подвоює частоту мимовільних мутації, вбирається у 100 бер на покоління. Генетично значущі дози населення перебувають у межах 7-55 мбер/год. При загальному зовнішньому опроміненні людини дозою 150-400 бер розвивається променева хвороба легкого та середнього ступеня тяжкості; при дозі 400-600 бер - тяжка променева хвороба; опромінення у дозі понад 600 бер є абсолютно смертельним, якщо не використовуються заходи профілактики та терапії.

При опроміненні дозами 100-1000 бер в основі ураження лежить механізм кісткового мозку розвитку. променевої хвороби. При загальному чи локальному опроміненні живота в дозах 1000-5000 бер – кишковий механізм розвитку променевої хвороби з превалюванням токсемії.

При гострому опроміненні в дозах понад 5000 Бер розвивається блискавична форма променевої хвороби. Можлива смерть під променем при опроміненні в дозах більше 20 000 бер. При попаданні в організм радіонуклідів відбувається інкорпорація радіоактивних речовин. Небезпека інкорпорації визначається особливостями метаболізму, питомою активністю, шляхом надходження радіонуклідів до організму.

Найбільш небезпечні радіонукліди, що мають великий період напіврозпаду, що погано виводяться з організму, радіонукліди з рівномірним розподілом в організмі, наприклад, тритій і полоній-210.

Заходи щодо обмеження опромінення населення регламентуються Нормами радіаційної безпеки НРБ-99.

37. ДЕМОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМА І НАВКОЛИШНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

У сучасних умовах розвитку суспільства на перше місце висуваються не кількісні показники споживання економічних благ на душу населення, а якісні, серед них найважливіше значення має показник екологічного благополуччя суспільства.

Середовище проживання людини є складне переплетення взаємодіючих природних та антропогенних факторів. У умовах необхідний єдиний інтегральний критерій якості середовища з погляду її придатності для проживання людини.

Здоров'я людини (індивіда) - процес збереження його психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя.

Здоров'я (Повне душевне та фізичне благополуччя) популяції - процес збереження та розвитку біологічної та психосоціальної життєдіяльності населення, що проживає на певній території у ряді поколінь.

За різними даними, більше половини людей в урбанізованих районах знаходяться у стані передхвороби, що має низку істотних відмінностей як від здоров'я, так і від хвороби. Головними факторами в цьому випадку є антропологічна напруга та втома, пов'язані з проблемою великих міст. стресами. Щорічно тисячі смертей у містах усього світу пов'язані з несприятливою екологічною ситуацією. Будь-який вплив викликає у природи захисну реакцію, спрямовану з його нейтралізацію. Ця здатність природи тривалий час експлуатувалася людиною бездумно та хижацько. Але процес забруднення різко прогресує, і стає очевидним, що природні системи самоочищення рано чи пізно не зможуть витримати такий тиск, оскільки здатність атмосфери до самоочищення має певні межі. Запуск ракет, випробування ядерної зброї, щорічне знищення природного озонатора - мільйонів гектарів лісу, масове застосування фреонів у техніці та побуті призводять до руйнування озонового шару.

Вирішення завдань з усунення зазначених проблем - одне з найважливіших питань збереження здоров'я людей у цих системах, оскільки складна екологічна ситуація є однією з причин погіршення стану здоров'я населення, з яким безпосередньо пов'язані показники народжуваності та смертності. Найвищі показники захворюваності та смертності фіксуються у найбільш неблагополучних з екологічної точки зору регіонах.

38. ЗАХИСТ ВІД ТОКСИЧНИХ ВИКИДІВ

Токсичні викиди з довкілля проникають в організм через дихальні шляхи, через пошкоджену та неушкоджену шкіру, через шлунково-кишковий тракт. Токсична дія деяких речовин може виявлятися у вигляді вторинних поразок (наприклад, коліту при миш'якових та ртутних отруєннях тощо). Токсичні викиди, потрапляючи у повітря, повільно осідають на легких людей, утруднюючи дихання; на шкірі, закупорюючи потові залози, ускладнюючи потовиділення та випаровування, що заважає нормальному терморегуляційному процесу, знижує опірність шкіри та підвищує проникнення мікробів, а також викликає алергічні реакції.

Загальнотоксична дія на організм людини надає пил свинцю, марганцю, сурми, як викликаючи отруєння, а й чинячи алергенний вплив. При цьому знижується здатність носової порожнини, що фільтрує, на інших ділянках дихальних шляхів розвиваються хронічні запальні процеси (силікоз легень, туберкульоз), може розвинутися бронхіальна астма. Фіброгенна дія пилу (розростання сполучної тканини в органах) залежить від вмісту вільного двоокису кремнію.

Крім концентрацій пилу, небезпечних для здоров'я людини, існують вибухонебезпечні концентрації органічного пилу: тютюнової, борошняної, цукрової, кам'яновугільної, шкіряної та ін.

Основою проведення заходів щодо боротьби з токсичними викидами є: Федеральні закони "Про охорону навколишнього середовища" 2002 р., "Про охорону атмосферного повітря" 1999 р., "Про санітарно-епідеміологічний благополуччя населення" 1999 р., Положення про нормативи викидів шкідливих ( забруднюючих) речовин в атмосферне повітря та шкідливих фізичних впливів на нього (постанова Уряду РФ 2000 р.), постанова Уряду РФ "Про затвердження Положення про державний контроль за охороною атмосферного повітря" 2001 та ін.

Рекомендуються наступні заходи щодо зменшення запиленості токсичними викидами повітряного середовища:

1) ізоляція джерел пилоутворення (герметизація обладнання);

2) зволоження повітря та пилетворних речовин;

3) гідро- та пневмотранспортування речовин;

4) влаштування пило- та газовідсмоктувальних пристроїв;

5) осадження пилу (аерозолів) в акустичному, електричному полях, що не тільки знижує запиленість повітря, а й допомагає вловлювати цінні продукти виробництва;

6) застосування найбільш раціональних засобів та способів збирання приміщень (пилососів, збиральних машин), осадження пилу розпиленням води;

7) застосування загальної та місцевої витяжної вентиляції;

8) застосування індивідуальних засобів захисту (протигазів, респіраторів, спецодягу, окулярів тощо).

39. ЗАХИСТ ВІД ЕНЕРГЕТИЧНИХ ВПЛИВ

При вирішенні завдань захисту від енергетичних впливів виділяють джерело, приймач енергії та захисний пристрій, який зменшує до допустимих рівнів потік енергії до приймача.

Захисний пристрій має здатність відбивати, поглинати, бути прозорим по відношенню до потоку енергії і характеризується енергетичними коефіцієнтами поглинання, відображення, коефіцієнтом передачі. Тому можна виділити такі принципи захисту:

1) захист здійснюється за рахунок відбивної спроможності захисних пристроїв;

2) захист здійснюється за рахунок поглинальної здатності захисного пристрою;

3) захист здійснюється з урахуванням властивостей прозорості захисних пристроїв.

Насправді принципи зазвичай комбінують, Отримуючи різні методи захисту (зокрема, ізоляцією та поглинанням).

Методи ізоляції використовують тоді, коли джерело та приймач енергії, що є одночасно об'єктом захисту, розташовуються з різних боків від захисного пристрою. В основі цих методів лежить зменшення прозорості середовища між джерелом та приймачем. При цьому можна виділити два основні методи ізоляції: зменшення прозорості середовища досягається за рахунок поглинання енергії або за рахунок високої здатності відбивної захисного пристрою.

В основі методів поглинання лежить принцип збільшення потоку енергії, що пройшов у захисний пристрій. Існують два види поглинання енергії захисним пристроєм: поглинання енергії самим захисним пристроєм за рахунок її відбору від джерела в тій чи іншій формі, у тому числі у вигляді незворотних втрат та поглинання енергії у зв'язку з великою прозорістю захисного пристрою.

Наприклад, при дії такого фактора небезпеки як вібрація, у вібросистемі діють сили інерції, тертя, пружності та примушують. Для захисту від вібрації використовують метод віброізоляціїколи між джерелом вібрації та її приймачем, що є одночасно об'єктом захисту, встановлюють віброізолятор з малим коефіцієнтом передачі.

Захист від вібрації методами поглинання здійснюється у вигляді динамічного гасіння та вібропоглинання. У першому випадку віброенергія поглинається захисним пристроєм, що відбирає віброенергію від джерела на себе (є інерційний динамічний віброгасник). Захисний пристрій, що збільшує розсіювання енергії внаслідок підвищення дисипативних властивостей системи, називається поглиначем вібрації. Можливе комбінування цих двох властивостей одночасно за допомогою динамічних віброгасників із тертям.

40. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Методи забезпечення безпеки та екологічності технічних систем та технологічних процесів полягають в наступному:

1) заміні шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;

2) заміні сухих способів переробки та транспортування пилу матеріалів мокрими;

3) заміні та (або) удосконаленні технологічних операцій, пов'язаних із виникненням шуму, вібрацій, електромагнітних впливів та інших шкідливих факторів, процесами або операціями, при яких забезпечено відсутність або меншу інтенсивність цих факторів;

4) герметизації обладнання та апаратури;

5) застосування методів повного уловлювання та очищення технологічних викидів, очищення промислових стоків від забруднення; впровадження теплової ізоляції нагрітих поверхонь та застосування засобів захисту від променистого тепла;

6) розроблення маловідходних та безвідходних технологій (що дозволяє здійснювати проектування та випуск технологічного обладнання із замкнутими циклами руху рідких та газоподібних речовин).

Усі технічні засоби при введенні в експлуатацію та щорічно в період експлуатації перевіряють на відповідність вимогам до них, контрольно-вимірювальна апаратура щорічно перевіряється у спеціальних лабораторіях Технічний засіб, що не відповідає даним технічного паспорта та вимогам безпеки, а також не пройшов своєчасну перевірку, не допускається до експлуатації, підлягає ремонту, модернізації або заміні та обов'язковому контролю.

важливим засобом підвищення надійності та безпеки технічних систем у процесі експлуатації є функціональна діагностика. Такі системи дають можливість контролювати об'єкт у процесі виконання ним робочих функцій та реагувати на відмову у момент його виникнення. Ці системи проектуються та виготовляються разом із контрольованим об'єктом і застосовуються на етапі виробництва, в процесі експлуатації об'єкта, а також дозволяють негайно реагувати на порушення у роботі об'єкта, підключати резервні вузли замість несправних, переходити на інші режими роботи.

Для забезпечення екологічної безпеки технічних систем та технологій використовується екобіозахисна техніка - засоби захисту людини та природного середовища, спрямовані на локалізацію джерел негативного впливу, зниження рівня енергетичного впливу факторів на людину та навколишнє середовище.

41. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Забруднення природного середовища відбувається не тільки з космосу або через виверження вулканів, а й у результаті господарської діяльності, пов'язаної з промисловими підприємствами, сільським господарством та транспортом.

Антропогенне забруднення поділяють на: пилове, газове, хімічне (у тому числі забруднення ґрунту хімікатами), ароматичне та теплове (зміна температури води, повітря, ґрунту).

Серед речовин, що забруднюють атмосферу, 90% припадають на гази та 10% – на тверді частки. Головні джерела забруднення атмосфери - автотранспорт (50%) та викиди промислових підприємств.

Окиси сірки - основний забруднювач, джерелом якого є теплові станції, котельні, комбінати важкої та металургійної промисловості. Сірчистий газ та оксиди азоту при взаємодії з парами води (хмарами) породжують кислотні дощі, які знищують урожай, рослинність, рибні запаси, руйнують будівлі та споруди.

Значне негативне впливом геть стан атмосфери надають вуглекислий і чадний гази, одержувані від спалювання вуглеводнів (вугілля, нафти, торфу та інших.). Така зміна атмосфери призводить до парниковому ефекту, що виражається підвищенням температури, зміною погоди та клімату. Наслідком парникового ефекту є зростання опустелювання земель через інтенсивне випаровування вологи, що міститься в ґрунті.

Озоноруйнівними речовинами є фреон, хлор, вуглець.

основними об'єктами забруднення є водоймища, річки, озера, Світовий океан. У Світовий океан щорічно зливаються мільярди тонн рідких та твердих відходів. Розлив нафти веде до загибелі живих ресурсів моря, зокрема водоростей, планктону, які виробляють кисень. Масовим джерелом забруднення довкілля стали хімікати, що застосовуються у сільському господарстві, будівництві та побуті, токсичність дії яких ще повністю не вивчена.

Ці та інші наслідки забруднення навколишнього природного середовища негативно позначаються на фізичному здоров'ї людини, його нервовому, психічному стані, для здоров'я майбутніх поколінь. Деякі усереднені дані: 20% населення постійно хворіє на алергію; 35% населення промислових міст - різними хворобами внаслідок впливу забрудненого навколишнього середовища; щодня на планеті вмирають 25 000 людей через неякісну воду; зріс відсоток народжуваності дефективних дітей до 11%; збільшилося зростання онкологічних захворювань та ін.

42. БЕЗВІДХІДНЕ ВИРОБНИЦТВО

Активною формою захисту навколишнього середовища населених місць від шкідливого впливу промислових підприємств є перехід до маловідходних та безвідходних технологій. Під безвідходною технологією та виробництвом, безвідходною системою розуміють непросто технологію чи виробництво тієї чи іншої продукту, а принцип організації функціонування виробництва. При цьому раціонально використовуються всі компоненти сировини і енергія в замкнутому циклі (первинні сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні сировинні ресурси), тобто порушується екологічна рівновага, що склалася в біосфері.

Перехід до маловідходних технологій дозволяє здійснити проектування та випуск технологічного обладнання із замкнутими циклами руху рідких та газоподібних речовин. Наприклад, технології з рециркуляцією газів запроваджено у виробництві добрив, що різко скорочує викиди шкідливих речовин у повітря.

Маловідходна технологія є проміжним ступенем під час створення безвідходного виробництва.

При маловідходному виробництві шкідливий вплив на довкілля не перевищує рівня, допустимого санітарними органами, але з технічних, економічних, організаційних чи інших причин частина сировини та матеріалів переходить у відходи та спрямовується на тривале зберігання чи поховання.

Основою безвідходних виробництв є комплексна переробка сировини з використанням всіх компонентів, оскільки відходи виробництва - це не використана з тих чи інших причин частина сировини. Велике значення при цьому набуває розробка ресурсозберігаючих технологій.

Маловідходна та безвідходна технологія має забезпечити:

1) комплексну переробку сировини з використанням усіх її компонентів на базі створення нових безвідходних процесів;

2) створення та випуск нових видів продукції з урахуванням вимог повторного використання;

3) переробку відходів виробництва та споживання з отриманням товарної продукції або будь-яке корисне їх використання без порушення екологічної рівноваги;

4) використання замкнутих систем промислового водопостачання;

5) створення безвідходних комплексів.

Так було в машинобудуванні розробка маловідходних технологічних процесів пов'язані з необхідністю збільшення коефіцієнта використання металу. Збільшення його не лише дає техніко-економічні вигоди, а й дозволяє зменшити кількість відходів та шкідливих викидів у навколишнє середовище.

43. ЕКОБІОЗОХАРНА ТЕХНІКА

Для забезпечення екологічної безпеки технічних систем та технологій використовується екобіозахисна техніка - засоби захисту людини та природного середовища від небезпечних та шкідливих факторів.

Захист атмосфери від шкідливих речовин проводиться за допомогою очищення виробничих повітряних викидів від пилу (сухими та мокрими методами), туману електрофільтрами та фільтрами з різних матеріалів), шкідливих газів (в адсорберах з хіміо-препаратами та без них) та пари (конденсації).

Захист гідросфери здійснюється за допомогою очищення стічних вод від забруднюючих їх домішок із вилученням зі стічних вод усіх цінних речовин та їх переробкою, або руйнуванням шкідливих речовин окисленням або відновленням, а потім видаленням їх у вигляді газів та опадів. Для реалізації зазначених методів використовуються очисні споруди, через які мають пропускатися усі стічні води промислових підприємств та міської каналізації.

Для захисту людини в умовах виробництва, а також при взаємодії з технічними засобами поза виробництвом застосовуються різноманітні засоби, що не допускають або знижують до допустимого рівня вплив небезпечних та шкідливих факторів.

Зокрема, електричні установки повинні мати захисне заземлення - з'єднання корпусу установки з провідником, що знаходиться під нульовим потенціалом "землі". При цьому застосовуються занулення електроустановок (електричне з'єднання з нейтраллю глухозаземленной джерела струму металевих частин, які можуть опинитися під напругою) або захисне відключення (швидкодіючий захист робить автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження людини електричним струмом).

Для захисту від шкідливих речовин на робочому місці (наприклад, при паянні, роботі з клеями, фарбами, лазерній обробці матеріалів) застосовується місцева витяжна вентиляція.

Огороджувальні пристрої служать для огородження рухомих частин машин, місць вильоту частинок оброблюваного матеріалу, зон впливу високих температур та шкідливих випромінювань.

Вібродемпфери (автомобільні та вагонні ресори), віброізолятори (резинометалеві амортизатори, сталеві пружини та ін.) оберігають людину від шкідливого впливу вібрації при низькочастотній вібрації, а прокладки з губчастої гуми – при високочастотній вібрації.

Звукоізоляція підвищують суцільні панелі з вібродемпфованого матеріалу, що наклеюються зсередини на корпус джерела шуму.

44. АПАРАТИ І СИСТЕМИ ОЧИЩЕННЯ ВИКИДІВ

Апарати очищення вентиляційних та технологічних викидів в атмосферу поділяються на:

▪ пиловловлювачі (сухі, електричні, фільтри, мокрі);

▪ туманоуловлювачі (низькошвидкісні та високошвидкісні);

▪ апарати для уловлювання парів та газів (абсорбційні, хемосорбційні, адсорбційні та нейтралізатори);

▪ апарати багатоступеневого очищення (уловлювачі пилу та газів, уловлювачі туманів і твердих домішок, багатоступінчасті пиловловлювачі).

Їхня робота характеризується ефективністю очищення, гідравлічним опором і споживаною потужністю.

В сухих пиловловлювачах газовий потік здійснює обертально-поступальний рух, і під дією відцентрової сили частинки пилу утворюють на стінці циклону пиловий шар.

Електричне очищення виробляє очищення газів від зважених частинок пилу і туману і заснована на ударній іонізації газу в зоні коронуючого розряду, передачі заряду іонів частинкам домішок і осадженні останніх на осадних електродах, що коронують (при цьому враховують електричний опір шарів пилу).

Для тонкого очищення газів від частинок та крапельної рідини застосовують фільтри. Процес полягає у затриманні частинок домішок на пористих перегородках при русі через них дисперсних середовищ, а класифікація фільтрів заснована на типі фільтрової перегородки, конструкції фільтра та його призначенні, тонкощі очищення.

Пристрій мокрого очищення високоефективні для очищення від дрібнодисперсного пилу, очищення від пилу нагрітих та вибухонебезпечних газів. До їх недоліків відносяться утворення шламу в процесі очищення, що вимагає додаткових систем для переробки, винесення вологи в атмосферу та утворення роси і т. д. До них відносять скрубери Вентурі, барботажно-пінні пиловловлювачі.

Для очищення повітря від туманів кислот, лугів, масел та іншого застосовують волокнисті фільтри - туманоуловлювачі, засновані на осадженні крапель на поверхні пір з наступним стіканням рідини по волокнах в нижню частину туманоуловлювача.

Метод абсорбції (від газів та пари) заснований на поглинанні останніх рідиною із застосуванням абсорберів. У хемосорберах відбувається поглинання газів і парів рідкими та твердими поглиначами з утворенням малорозчинних або малолетких хімічних сполук.

Термічна нейтралізація заснована на здатності горючих газів та парів, що входять до складу вентиляційних чи технологічних викидів, згоряти з утворенням менш токсичних речовин.

Для високоефективної очистки викидів застосовують апарати багатоступінчастої очистки.

45. ЗАХИСНІ ЕКРАНИ

Захисний екран - пристрій з поверхнею, що поглинає, відбиває або перетворює випромінювання різних видів енергії. Застосовується для захисту від випромінювання (наприклад, радіаційного чи теплового).

Теплозахисні екрани застосовуються для локалізації джерел променистої теплоти, зменшення опроміненості на робочих місцях та зниження температури поверхонь, що оточують робоче місце. Ослаблення теплового потоку за екраном обумовлено його поглинальною і відбивною здатністю і розрізняють тепловідбивні, теплопоглинаючі, тепловідвідні екрани.

За рівнем прозорості екрани ділять на три класи: непрозорі (металеві водоохолоджувані та футеоровані азбестові, альфолієві, алюмінієві екрани) напівпрозорі (з металевої сітки, ланцюгові завіси, екрани зі скла, армованого металевою сіткою; всі ці екрани можуть зрошуватися водяною плівкою) та прозорі (з різних стекол: силікатного, кварцового та органічного, безбарвного, пофарбованого та металізованого, плівкові водяні завіси, вільні та стікаючі по склу, та ін.).

Екранування електромагнітних полів також необхідне, оскільки вони мають зони індукції та випромінювання. Розрізняють екранування магнітного, електричного та електромагнітного (плоска хвиля) полів. У більшості випадків з двох сторін від екрану знаходиться те саме діелектричне середовище (повітря). При екрануванні магнітного поля необхідно враховувати особливості матеріалу, з якого виготовлено екран.

Для захисту від дії електромагнітних полів застосовують металеві листи, що забезпечують швидке згасання поля у матеріалі. У багатьох випадках економічно вигідно замість металевого екрану використовувати дротяні сітки, фольгові та радіопоглинаючі матеріали, стільникові грати. До складу фольгових матеріалів входять діамагнітні матеріали (алюміній, латунь, цинк). Радіопоглинаючі матеріали виготовляють у вигляді еластичних та жорстких пінопластів, тонких листів, пухкої сипучої маси або заливальних компаундів. Останнім часом найчастіше застосовують кераміко-металеві композиції.

Ефективність екранування стільниковими ґратами залежить від відношення глибини до ширини комірки.

Захистом від іонізуючих випромінювань можуть бути екрани з алюмінію, плексигласу, скла завтовшки кілька міліметрів. Істотну роль грає гальмівне випромінювання, що потребує сильнішого захисту.

46. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ВИРОБНИЦТВІ

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) призначені для захисту шкіри та органів дихання від попадання радіоактивних речовин (РВ), отруйних речовин (ОВ) та біологічних засобів (БС). Відповідно до цього засоби індивідуального захисту діляться за призначенням на засоби захисту органів дихання, засоби захисту шкіри та медичні засоби захисту.

В залежності від принципу захисту всі ЗІЗ поділяються на ізолюючі (повністю ізолюючі людини від факторів навколишнього середовища) і фільтруючі (що очищають повітря від шкідливих домішок).

За способом виготовлення всі ЗІЗ поділяються на промислові, які виготовляються заздалегідь, і підручні, що виготовляються самим населенням із підручних коштів.

Крім того, розрізняють ЗІЗ табельні (призначені для певних формувань) та нетабельні (призначені для забезпечення формувань та населення на додаток до табельних або замість них).

Засоби захисту органів дихання:

1) фільтруючі - протигази цивільні (ДП-5, ДП-7), загальновійськові РШ-4, ПМГ-2), дитячі (ДП-6, ПДФ-Ш); респіратори для дорослих Р-2, для дітей Р-2Д, промислові РПГ-67; найпростіші засоби захисту (ватно-марлеві пов'язки, протипилові тканинні маски);

2) ізолюючі: ИП-4, ИП-5, КИП-5, КИП-7 та інших. Вибір протигазів (фільтруючі чи ізолюючі, промислові чи цивільні тощо. буд.) визначається дома відповідними формуваннями залежно від характеру надзвичайної ситуації та умов довкілля.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок тіла, одягу, взуття від влучення АОХВ, РВ та БС; розрізняють:

1) фільтруючі засоби захисту шкіри: ЗФО-58 - захисний фільтруючий одяг - бавовняний комбінезон, просочений хемосорбційними хімічними речовинами; підручні засоби - звичайний, повсякденний одяг (спортивні костюми, плащі, рукавиці, чоботи). Для підвищення захисних властивостей одяг може бути заздалегідь просочений мильно-масляною емульсією; для приготування якої шмат господарського мила подрібнюють на тертці і розчиняють у 0,5 л олії.

2) ізолюючі засоби захисту шкіри: ОЗК (загальновійськовий захисний комплект), Л-1 (легкий ізолюючий костюм) та інші, які виготовляються із прогумованої тканини. Ними оснащуються певні формування з ліквідації надзвичайної ситуації. Час перебування в ізолюючому одязі обмежений через порушення процесів терморегуляції та залежить від метеоумов.

47. ВИЧИСЛЕННЯ МОЖЛИВОСТІ НАДЗВИЧАЙНОЇ ПОДІЇ

Надзвичайні події створюють пошкодження, які можуть піддаватися або не піддаватися кількісній оцінці (наприклад, смертельні випадки, шкода здоров'ю, матеріальні збитки, збитки навколишньому середовищу тощо). З метою уніфікації різні наслідки та шкода позначають терміном "збитки". Збитки вимірюють грошовим еквівалентом або числом смертей, кількістю травмованих людей тощо. п. Для вимірювання збитків у вартісному вираженні між цими одиницями виміру необхідно знайти еквівалент.

Обчислення ймовірностей надзвичайної події (ПП). Через Р{Е} позначатимемо його ймовірність. Імовірність достовірної події Р{Е} = 1, ймовірність неможливої події Р{Е} = 0, ймовірність суми попарно несумісних НП (E_j E_jне дорівнює нулю, якщо i ≠ j) дорівнює.

ПП E_i, E_j,..., E_n, утворюють повну групу подій, якщо вони попарно несумісні і одна з них обов'язково відбувається і для повної групи подій

Зокрема, для рівноможливих НП (P{E} = p, i =1, 2,..., n), що утворюють повну групу подій, ймовірність НП

P = 1/n.

Протилежні події E та E утворюють повну групу, тому

Повну групу подій можна виділити за допомогою картки Карно. Три надзвичайні події X, Y, Z утворюють карту Карно. НП, записані в осередках, є попарно несумісними.

Коли кількість надзвичайних подій перевищує п'ять, картами Карно користуватися незручно. Тоді повну групу подій можна генерувати за допомогою двійкових чисел. Для n надзвичайних подій записують десяткові числа від 0 до (2ⁿ - 1) та їх подання у двійковій системі числення.

Визначимо можливість (Р) ЧП. Р-ПП є сума a і N. Нещасний випадок N та аварія А можуть наступати спільно. Тому формула визначення ймовірності попарно несумісних подій P{S} непридатна. Виділяючи за допомогою карти Карно повну групу подій, знаходимо ймовірність Р-ПП:

Р {А + N} = Р {А} + P {N} - Р {AN}.

Якщо катастрофа (К) неможлива, К = AN дорівнює нулю, то P{AN} = 0.

48. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ, ЇХ ВИДИ

Надзвичайна ситуація - стан, при якому внаслідок виникнення джерела надзвичайної ситуації на певній території чи акваторії порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю та здоров'ю, завдається шкоди населенню, народному господарству та навколишньому природному середовищу.

Надзвичайні ситуації поділяються на техногенні, антропогенні, природні, а також за типами та видами подій, що лежать в основі цих ситуацій, за масштабом поширення, складністю обстановки, тяжкості наслідків.

Класифікація надзвичайних ситуацій об'єктів економіки щодо потенційної небезпеки:

1) з вивільненням механічної енергії - вибухи, пошкодження чи руйнування механізмів, агрегатів, комунікацій, обвалення конструкцій та будівель; гідродинамічні; прориви гребель з наслідками;

2) із вивільненням термічної енергії - пожежі, вибухи у будинках на технологічному обладнанні; пожежі на об'єктах видобутку, переробки, зберігання легкозаймистих горючих, вибухових речовин; пожежі на транспорті; пожежі у будинках житлового, соціально-побутового та культурного призначення; виявлення боєприпасів, що не розірвалися; втрата легкозаймистих, горючих, вибухових речовин;

3) з вивільненням радіаційної енергії - аварії на АЕС, АЕУ виробничого та дослідного призначення з викидом або загрозою викиду радіоактивних речовин; аварії із викидом радіоактивних речовин на підприємствах ядерно-паливного циклу; аварії на транспортних та космічних засобах з ядерними установками або з вантажем радіоактивних речовин; аварії з ядерними боєприпасами чи експлуатації, зберігання чи установки; втрата радіоактивних джерел;

4) з вивільненням хімічної енергії - аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин під час виробничої переробки чи зберігання; аварії на транспорті із викидом отруйних речовин; утворення та розповсюдження сильнодіючих отруйних речовин у процесі протікання хімічних реакцій, що почалися внаслідок аварії; аварії із хімічними боєприпасами; втрата джерел сильнодіючих отруйних речовин;

5) витік бактеріологічних агентів: порушення правил експлуатації об'єктів водопостачання та каналізації; порушення технології у роботі підприємств харчової промисловості; порушення режиму роботи установ санітарно-епідеміологічного профілю.

49. УРАЖАЮЧІ ФАКТОРИ ДЖЕРЕЛОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРА

До геологічних природних явищ відносяться такі: землетруси, виверження вулканів, зсуви, селі, снігові лавини, обвали, опади земної поверхні, що виникають внаслідок карстових явищ.

землетруси - це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають в результаті раптових зсувів і розривів у земній або верхній частині мантії та передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.

Вулканічна діяльність виникає в результаті постійних активних процесів, що відбуваються в глибинах Землі, та загрожує жителям Землі, які мешкають у безпосередній близькості від районів вулканічної діяльності.

Зсув - ковзні зміщення вниз по ухилу під дією сил тяжіння мас грунту, що формують схили пагорбів, гір, річкові, озерні та морські тераси. Вони викликаються обводненням ґрунту, зміною виду насаджень, знищенням рослинного покриву, вивітрюванням та струсом.

Сіли - короткочасні бурхливі паводки на гірських річках, що мають характер брудокам'яних потоків; виникають у зв'язку із землетрусами, рясними снігопадами, зливами, інтенсивним таненням снігу.

лавина - сніговий обвал, маса снігу, що падає або сповзає з гірських схилів під впливом будь-якого впливу і захоплює на своєму шляху нові маси снігу.

Метеорологічні джерела викликаються вітром, бурею, ураганом, смерчем, сильним дощем, великим градом, сильним снігопадом, сильними завірюхами, курними бурями, заморозками, сильними морозами або сильною спекою.

Гідрологічні джерела викликаються:

1) високим рівнем води - це повені, у яких відбувається затоплення знижених частин міст і населених пунктів, посівів сільськогосподарських культур, ушкодження промислових і транспортних об'єктів;

2) низьким рівнем води, коли порушуються судноплавство, водопостачання міст та народно-господарських об'єктів, зрошувальних систем;

3) селями та сніговими лавинами;

4) раннім льодоставом та появою льоду на судноплавних водоймах.

Поняття "природні пожежі" поєднує лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів, торф'яні та підземні пожежі горючих копалин та характеризується неконтрольованим горінням та стихійним поширенням по поверхні.

К біологічним джерелам НП відносять епідемії, епізоотії та епіфітотії.

Епідемія - широке поширення інфекційної хвороби серед людей, що значно перевищує зазвичай рівень захворюваності, що зазвичай реєструється по даній території.

Епізоотії - інфекційні хвороби тварин, що мають загальні ознаки (наявність специфічного збудника, циклічність розвитку, здатність передаватися від зараженої тварини до здорової та набувати епізоотичного поширення).

Космічні небезпеки: астероїди; дія сонячного випромінювання.

50. РАДІАЦІЙНО-НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ'ЄКТИ

Радіаційно-небезпечними називають об'єкти народного господарства, які використовують у своїй діяльності джерела іонізуючого випромінювання.

Крім АЕС, які створюють небезпеку аварії, існує безліч потенційних джерел радіоактивного зараження: вони безпосередньо пов'язані з видобутком урану, його збагаченням, переробкою, транспортуванням, зберіганням та захороненням відходів. Небезпечними є численні галузі науки та промисловості, які використовують ізотопи: ізотопну діагностику, рентгенівське обстеження хворих, рентгенівську оцінку якості технічних виробів. Радіоактивними іноді є деякі будівельні матеріали.

Межі опромінення людей РФ з 1999 р. регламентують Санітарні правила СП 2.6.1.758-99 "Іонізуюче випромінювання, радіаційна безпека, Норми радіаційної безпеки (НРБ-99)".

Основні дозові межі опромінення та допустимі рівні встановлені для:

1) персоналу (осіб, які працюють з техногенними джерелами (група А) або які перебувають за умовами роботи у сфері їх впливу (група В));

2) населення, включаючи осіб із персоналу, поза сферою умов їхньої виробничої діяльності.

Для зазначених категорій опромінених передбачають три класи нормативів, що включають основні, допустимі та контрольні рівні дози, що встановлюються адміністрацією установи за погодженням з Держсанепіднаглядом на рівні, нижчому від допустимого.

Радіаційні аварії за масштабами поділяються на три типи:

1) локальна аварія - аварія, за якої радіаційні наслідки обмежуються одним будинком;

2) місцева аварія – радіаційні наслідки обмежуються будівлями та територією АЕС;

3) загальна аварія – радіаційні наслідки поширюються за територію АЕС.

Основні вражаючі фактори радіаційних аварій:

1) вплив зовнішнього опромінення (гама- та рентгенівського випромінювання; бета- та гамма-випромінювання; гамма-нейтронного випромінювання та ін);

2) внутрішнє опромінення від радіонуклідів, що потрапили в організм людини (альфа- і бета-випромінювання);

3) радіаційний вплив як за рахунок зовнішніх джерел випромінювання, так і за рахунок внутрішнього опромінення;

4) комбіноване вплив як радіаційних, і нерадіаційних чинників (це механічна травма, термічна травма, хімічний опік, інтоксикація та інших.).

Після аварії на радіоактивному сліді основним джерелом радіаційної небезпеки є зовнішнє опромінення. Інгаляційне надходження радіонуклідів до організму практично виключено при правильному та своєчасному застосуванні засобів захисту органів дихання.

51. ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ'ЄКТИ

Хімічно небезпечні об'єкти - об'єкти народного господарства, що виробляють, зберігають або використовують аварійно- та хімічно небезпечні речовини (ХОВ), потрапляння яких у навколишнє середовище може статися при виробничих та транспортних аваріях, при стихійних лихах.

Причинами аварій на виробництві, що використовує хімічні речовини, є порушення правил транспортування та зберігання, недотримання правил техніки безпеки, вихід з експлуатації агрегатів, механізмів, трубопроводів, несправність засобів транспортування, розгерметизація ємностей зберігання, перевищення нормативних запасів.

До хімічно небезпечних об'єктів належать:

1) підприємства хімічної, нафтопереробної промисловості;

2) підприємства харчової, м'ясомолочної промисловості та інші, що мають холодильні установки, в яких як холодоагент використовується аміак;

3) водоочисні та інші очисні споруди, які використовують як дезінфікуючу речовину хлор;

4) залізничні станції, що мають шляхи відстою рухомого складу з сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР);

5) залізничні станції вивантаження та навантаження СДОР;

6) склади та бази із запасом отрутохімікатів та інших речовин для дезінфекції, дезінсекції та дератизації.

Попадання ХОВ у довкілля може статися при виробничих та транспортних аваріях, при стихійних лих. У осередку хімічного зараження чи зоні хімічного зараження може бути саме підприємство і прилегла до нього територія. Відповідно до цього виділяють чотири ступені небезпеки хімічних об'єктів:

I ступінь - до зони можливого зараження потрапляють понад 75 000 осіб;

II ступінь - до зони можливого хімічного зараження потрапляють 40 000-75 000 осіб;

III ступінь - потрапляють менше ніж 40 000 осіб;

IV ступінь - зона можливого хімічного зараження не виходить за межі об'єкта.

У осередку хімічного зараження чи зоні хімічного зараження може бути саме підприємство і прилегла до нього територія. Можливість більш менш тривалого зараження місцевості залежить від стійкості і здатності хімічної речовини заражати поверхні.

За показниками токсичності та небезпеки Хімічні речовини поділяються на: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні. З позиції тривалості і часу настання вражаючої дії вони діляться на нестійкі з дію, що швидко настає, або уповільненої дії, а також стійкі - з швидконаступною або уповільненою дією.

52. ПОЖЕЖНО- та вибухонебезпечні об'єкти

Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об'єктів народного господарства підвищують їхню пожежну небезпеку. Пожежі та вибухи з наступними пожежами традиційно є небезпечними на території Росії. Пожежі будівель та споруд виробничого, житлового, соціально-побутового та культурного призначення залишаються найпоширенішим лихом.

За вибуховою, вибухопожежною та пожежною небезпекою об'єкти поділяються на категорії А, Б, В, Р, Д, Е, К. До категорії А належать нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів; до категорії Б - цехи приготування та транспортування вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, борошномельні млини; до категорії В - Лісопильні, деревообробні, столярні, меблеві, лісотарні виробництва. Об'єкти інших категорій вважаються менш небезпечними.

Наслідки пожеж та вибухів визначаються вражаючими факторами, такими як:

1) відкритий вогонь та іскри;

2) підвищена температура навколишнього середовища та предметів;

3) токсичні продукти горіння, дим;

4) знижена концентрація кисню;

5) падаючі частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок тощо.

Вражаючими факторами вибуху є:

1) повітряна вибухова хвиля, основним параметром якої є надлишковий тиск у її фронті;

2) осколкові поля, створювані уламками об'єктів, що летять уламками, вражаюча дія яких визначається кількістю летючих осколків та їх кінетичною енергією та радіусом розльоту.

Принципи припинення горіння ґрунтуються на розумінні основних шляхів припинення горіння: зниження швидкості тепловиділення або збільшення швидкості тепловідведення від зони реакції горіння. Основною умовою при цьому є зниження температури горіння нижче температури нижче температури згасання. Досягається це дотриманням чотирьох принципів:

1) охолодженням реагуючих речовин суцільними або розпорошеними струменями води;

2) ізоляцією реагуючих речовин від зони горіння шаром піни або продуктами вибуху, вогнезахисними смугами або створенням розриву в горючій речовині, можлива ізоляція шаром вогнегасного порошку;

3) розведенням реагуючих речовин до негорючих концентрацій або концентрацій, що не підтримують горіння, струменями тонкорозпорошеної води або газоводяними струменями, а також водою чи негорючими парами чи газами;

4) хімічним гальмуванням реакції горіння вогнегасним порошком або галопохідними вуглеводнів.

53. РАДІАЦІЙНА РОЗВЕДКА

ефективний захист населення, збереження працездатності робітників і службовців багато в чому залежать від своєчасного виявлення радіоактивного забруднення, об'єктивної оцінки обстановки, що склалася. Треба враховувати, що формування радіоактивного сліду триває кілька годин. За цей час штаби у справах цивільної оборони та надзвичайних ситуацій (ГО та НС) виконують завдання щодо прогнозування радіоактивного забруднення місцевості. Прогноз дає лише наближені дані про розміри та ступінь забруднення.

Конкретні дії сил і коштів ДО, населення, і навіть прийняття рішення проведення рятувальних робіт здійснюються з урахуванням оцінки обстановки за даними, отриманими від реально діючої біля розвідки. Використовуючи ці дані, визначаються конкретні режими радіаційного захисту населення, встановлюються початок та тривалість роботи змін рятувальників на забрудненій території, вирішуються питання щодо проведення дезактивації техніки, транспорту, продовольства.

У разі аварії на ядерних енергетичних установках радіоактивне забруднення місцевості локальний характер. Воно обумовлено переважно біологічно активними радіонуклідами. Потужність доз випромінювання на місцевості в сотні, а то й тисячі разів менша, ніж на сліді радіоактивної хмари ядерного вибуху. Тому основну небезпеку для людей не зовнішнє, а внутрішнє опромінення.

Радіаційна розвідка проводиться у заздалегідь визначених точках, у тому числі й населених пунктах, тобто там, де можливе зараження аварійного викиду. Розвідка веде вимірювання потужності доз, бере проби ґрунту, води, детально обстежує населені пункти, об'єкти торгівлі, перевіряє рівень забруднення продуктів харчування, фуражу, встановлює можливість їх вживання. Основний обсяг робіт у перші дні після аварії виконують розвідувальні підрозділи частин та з'єднань ДО, а також цивільні формування розвідки.

Завдання щодо контролю за ступенем радіоактивного забруднення продовольства, продуктів харчування, фуражу та води вирішують установи мережі спостереження та лабораторного контролю – це лабораторії СЕС, агрохімічні, ветеринарні, які оснащені спеціальною дозиметричною та радіометричною апаратурою. На населеній радіаційно забрудненій місцевості додатково встановлюється контроль у системі торгівлі та громадського харчування, на ринках, у навчальних закладах та дошкільних закладах.

54. СТІЙКІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ В НС

Забезпечення сталої роботи об'єктів економіки в умовах надзвичайної ситуації мирного та воєнного часу є однією з основних завдань Російської системи попередження та дій у надзвичайних ситуаціях.

Під стійкістю функціонування об'єкта економіки або іншої структури розуміють здатність їх у надзвичайних ситуаціях протистояти впливу вражаючих факторів з метою підтримки випуску продукції у запланованому обсязі та номенклатурі; запобігання або обмеження загрози життю та здоров'ю персоналу, населення та матеріальних збитків, а також забезпечення відновлення порушеного виробництва у мінімально короткі терміни.

На стійкість роботи об'єктів у надзвичайній ситуації впливають наступні фактори:

1) надійність захисту персоналу;

2) здатність протистояти вражаючим факторам основних виробничих фондів;

3) технологічне обладнання, системи енергозабезпечення, матеріально-технічне забезпечення та збут;

4) підготовленість до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт та робіт з відновлення виробництва, а також надійність та безперервність управління.

Перелічені чинники визначають основні вимоги до сталого функціонування об'єктів економіки, викладені у Нормах проектування інженерно-технічних заходів.

Оцінка стійкості до впливу вражаючих факторів різних надзвичайних ситуацій полягає у:

1) виявленні найбільш ймовірних надзвичайних ситуацій у цьому районі;

2) аналізі та оцінці вражаючих факторів надзвичайних ситуацій;

3) визначення характеристик об'єкта економіки та його елементів;

4) визначення максимальних значень вражаючих параметрів;

5) визначення основних заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єктів економіки (доцільне підвищення межі стійкості).

Головним критерієм стійкості є межа стійкості об'єкта економіки до параметрів вражаючих чинників надзвичайної ситуації:

1) механічним параметрам, що вражають;

2) тепловому (світловому) випромінюванню;

3) хімічному зараженню (пораженню);

4) радіоактивного зараження (опромінення). Визначення найімовірніших надзвичайних ситуацій проводиться виходячи з типу економічного об'єкта, характеру технологічного процесу та особливостей географічного району. Максимальні параметри факторів, що вражають, визначаються розрахунковим шляхом або задаються штабами ГО НС.

55. АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНІ РОБОТИ НА ХІМІЧНИХ ОБ'ЄКТАХ

Аварійно-рятувальні роботи повинні починатися негайно після ухвалення рішення на проведення невідкладних робіт; проводитися з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри, що відповідають характеру хімічної обстановки, безперервно вдень та вночі у будь-яку погоду з дотриманням відповідного стану режиму діяльності рятувальників до завершення робіт.

Попередньо проводяться розвідка аварійного об'єкта та зони зараження, масштабів та меж зони зараження, уточнення стану аварійного об'єкта, визначення типу надзвичайної ситуації (НС).

При здійсненні аварійно-рятувальних робіт надається медична допомога ураженим, їх евакуювали до медичних пунктів; проводиться локалізація, придушення або зниження до мінімально можливого рівня впливу, що виникають при аварії вражаючих факторів. Одночасно в зоні зараження ведуться пошуково-рятувальні роботи шляхом суцільного візуального обстеження території, будівель, споруд, цехів, транспортних засобів та інших місць, де могли знаходитись люди в момент аварії, а також шляхом опитування очевидців та за допомогою спеціальних приладів у разі руйнувань та завалів. .

Рятувальні роботи у зоні зараження проводяться з обов'язковим використанням засобів індивідуального захисту шкіри та органів дихання.

При порятунку постраждалих на хімічно небезпечних об'єктах враховуються характер, тяжкість ураження, місце знаходження потерпілого та здійснюються деблокування постраждалих, які знаходяться під завалами зруйнованих будівель та технологічних систем, а також у пошкоджених блокованих приміщеннях; екстрене припинення впливу небезпечних хімічних речовин (ОХВ) на організм шляхом застосування засобів індивідуального захисту та евакуації із зони зараження; надання першої медичної допомоги потерпілим; евакуація уражених у медичні пункти та установи для надання лікарської допомоги та подальшого лікування.

проводиться локалізація надзвичайної ситуації та вогнища ураження шляхом припинення викидів ОХВ; створення висхідних теплових потоків у напрямку руху хмари ОХВ; розсіювання та зміщення хмари ОХВ газоповітряним потоком; обмеження площі протоки та інтенсивності випаровування ОХВ; збору (відкачування) ОХВ у резервні ємності; охолодження протоки ОХВ твердою вуглекислотою або нейтралізуючими речовинами; засипання протоки сипучими речовинами; загущення протоки спеціальними складами з наступними нейтралізацією та вивезенням; випалювання протоки.

56. ГРОМАДЯНСЬКА ОБОРОНА

Наявність на озброєнні сучасних армій засобів, великі виробничі аварії та катастрофи, масштаб збитків від яких не поступається зброї масової поразки, змушує найсерйознішу увагу приділяти проблемам збереження життя та здоров'я людей в умовах впливу засобів ураження. Проблема посилюється почастішанням випадків терористичних актів із застосуванням зброї масового ураження (найчастіше хімічного та біологічного). Для здійснення терористичного акту злочинці обирають великі об'єкти інфраструктури з великим скупченням людей: станції метро, вокзали, супермаркети, закриті спортивні та концертні зали, а також системи водопостачання міст, партії продуктів харчування. Тому в сучасних умовах головним завданням цивільної оборони є захист населення за допомогою комплексу заходів, що має на меті не допустити поразки людей або послабити вплив вражаючих факторів. Вона починається з підготовки керівного складу, сил і коштів, а також персоналу об'єкта до дій при надзвичайних ситуаціях та організується, а також проводиться відповідно до постанови Уряду РФ "Про порядок підготовки населення в галузі захисту від надзвичайних ситуацій".

Основні завдання підготовки:

1) навчання населення правилам поведінки та основ захисту від надзвичайних ситуацій, прийомам надання першої медичної допомоги постраждалим, правилам користування захисними спорудами та індивідуальними засобами захисту;

2) навчання та перепідготовка керівників та фахівців об'єкта та вироблення навичок з підготовки та управління силами та засобами для ліквідації надзвичайних ситуацій;

3) практичне освоєння керівним складом служб цивільної оборони об'єкта, особовим складом формувань своїх обов'язків при аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах та методів їх проведення;

4) оповіщення населення та інформування про правила поведінки;

5) медична профілактика та надання першої допомоги постраждалим.

Підготовка спеціальних невоєнізованих формувань проводиться безпосередньо на об'єкті за програмами, що діють. На об'єкті підготовка керівного складу, спеціалістів, командно-начальницького та особового складу формувань здійснюється на заняттях, тренуваннях комітету з надзвичайних ситуацій, штабних тренуваннях, командно-штабних навчаннях та комплексних навчаннях.

57. ЄДАНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

У РФ діє єдина державна система попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, яка має в своєму розпорядженні органи управління, сили і засоби для того, щоб захистити населення і національне надбання від впливу катастроф, аварій, екологічних і стихійних лих або зменшити їх вплив.

Її діяльність базується на:

1) визнання факту неможливості виключити ризик виникнення НС;

2) дотримання принципу превентивності безпеки, який передбачає зниження ймовірності виникнення НС;

3) пріоритет профілактичної роботи; комплексному підході для формування системи, т. е. обліку всіх видів НС, всіх стадій їх розвитку та різноманітності наслідків;

4) побудові системи на правовій основі з розмежуванням прав та обов'язків учасників.

РСЧС складається з територіальних та функціональних підсистем та п'яти рівнів (федерального, регіонального, територіального, місцевого, об'єктового).

Сили та засоби системи РСНС поділяються на сили та засоби спостереження та контролю, а також на сили та засоби ліквідації наслідків НС.

Сили та засоби спостереження та контролю включають органи, служби, установи, які здійснюють державний нагляд, інспекцію, моніторинг та контроль стану природного середовища, небезпечних об'єктів, здоров'я людей.

Сили та засоби ліквідації наслідків НС

складаються з воєнізованих та невоєнізованих протипожежних, пошуково-рятувальних та аварійно-відновлювальних формувань федеральних та інших організацій (Мінсільгоспу, Росгідромету, Мінприроди, з'єднань цивільної оборони, служб МНС, Міноборони, Мінпроменерго тощо). Система РСЧС функціонує в трьох режимах.

1. Режим повсякденної діяльності - функціонування системи у мирний час за нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, гідрометеорологічної та сейсмічної обстановки.

2. Режим підвищеної готовності - функціонування системи при погіршенні обстановки та одержанні прогнозів щодо можливості виникнення НС, загрози війни.

3. Надзвичайний режим - функціонування системи у разі виникнення та ліквідації НС у мирний час, а також у разі застосування сучасних засобів ураження.

Рішення про запровадження одного з режимів приймають Уряд РФ, МНС чи комісії з НС.

Керівництво всією системою РСЧС здійснює Міністерство у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха (МНС Росії).

58. ПІДГОТОВКА І ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДЛЯ ДОТРИМАННЯ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ З БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

Підготовка інженерно-технічних працівників (ІТР) усіх спеціальностей з нормативних вимог безпеки є обов'язковою; створювана та експлуатована техніка та технологія є основними джерелами травмуючих та шкідливих факторів, що діють у середовищі проживання.

Розробляючи нову техніку, інженер зобов'язаний не тільки забезпечити її функціональну досконалість, технологічність та прийнятні економічні показники, а й досягти необхідних рівнів її екологічності та безпеки в техносфері. З цією метою інженер при проектуванні або перед експлуатацією техніки повинен виявити всі негативні фактори, встановити їх значущість, розробити та застосувати в конструкції машин засоби зниження негативних факторів до допустимих значень, а також засоби запобігання аваріям та катастрофам, використовуючи нові технології.

Оскільки підвищення екологічності сучасних технічних систем часто досягається застосуванням екобіозахисної техніки, інженер зобов'язаний знати, вміти застосовувати та створювати нові засоби захисту, особливо у сфері своєї професійної діяльності. Інженер повинен розуміти, що в галузі охорони природи найбільший захисний ефект мають маловідходні технології та виробничі цикли, що включають отримання та переробку сировини, випуск продукції, утилізацію та поховання відходів, а в галузі безпеки - системи з високою надійністю, безлюдні технології та системи з дистанційним управлінням. .

Вирішення завдань БЗ при проектуванні та експлуатації технічних систем неможливе без знання інженером рівнів допустимих впливів негативних факторів на людину та природне середовище, а також знання негативних наслідків, що виникають при порушенні цих нормативних вимог.

Цими знаннями повинні володіти фахівці всіх галузей економіки, фахівці в галузі енергетики, транспорту, металургії, хімії та інших галузей промислового виробництва, фахівці з контролю безпеки техносфери та екологічності технічних об'єктів, моніторингу навколишнього середовища в регіонах, експерти з оцінки безпеки техносфери та екологічності об'єктів, проектів та планів; інженери - розробники екобіозахисних систем та захисних засобів. Основними завданнями діяльності таких фахівців мають бути комплексна оцінка технічних систем та виробництв з позицій БЗ, розробка нових засобів та систем екобіозахисту, управління в галузі БЗ на промисловому та регіональному рівнях.

59. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Забезпечення екологічної безпеки біля РФ, формування та зміцнення екологічного правопорядку засновані на дії з березня 1992 р. Федерального закону "Про охорону навколишнього середовища" в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного та виховного впливу. Закон містить зведення правил охорони навколишнього природного середовища у нових умовах господарського розвитку та регулює природоохоронні відносини у сфері всього природного середовища, не виділяючи його окремі об'єкти, охороні яких присвячено спеціальне законодавство.

Завданнями природоохоронного законодавства є: охорона природного середовища (через нього та охорона здоров'я людини); попередження шкідливого впливу господарської чи іншої діяльності; оздоровлення навколишнього природного середовища, покращення його якості.

Ці завдання реалізуються через три групи норм:

1) нормативи якості довкілля.

До них відносяться гранично допустимі норми впливу (хімічного, фізичного та біологічного): гранично допустима концентрація шкідливих речовин, гранично допустимий викид, ПДС, норми радіаційного впливу, норми залишкових хімічних речовин у продуктах харчування та ін;

2) екологічні вимоги до господарської та іншої діяльності, що впливають на довкілля;

3) органи охорони навколишнього середовища та санепіднагляду мають право здійснювати екологічний контроль та накладати заборони на провадження діяльності на всіх стадіях - проектування, розміщення, будівництва, введення в експлуатацію об'єктів, а також притягувати винуватців до відповідальності за екологічні правопорушення. Організацію контролю стану довкілля у регіонах покладено місцеві органи. При цьому ведеться контроль за станом атмосфери, гідросфери та ґрунту поблизу транспортних магістралей та підприємств санітарно-промисловими лабораторіями.

Механізм виконання цих вимог виявляється у поєднанні економічних методів господарювання з адміністративно-правовими заходами забезпечення якості довкілля.

Економічний механізм охорони навколишнього середовища передбачає фінансування, кредитування, пільги при впровадженні екологічно чистих технологій при нарахуванні податків, що є прямим екологічним стимулом охорони навколишнього природного середовища.

Цілями рішення Екологічних завдань є раціональне використання природних ресурсів, усунення забруднення середовища, екологічне навчання та виховання всієї громадськості країни.

60. НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БЖД

Правовий основою законодавства у сфері забезпечення БЖД є Конституція - основний закон держави, де встановлено, що у РФ охороняється працю здоров'я людей; кожен має право на сприятливе довкілля. Закони та інші правові акти, прийняті РФ, нічого не винні суперечити Конституції РФ.

До складу цих основ входить: екологічна безпека, охорона праці та надзвичайні ситуації.

1. Екологічна безпека. Забезпечення екологічної безпеки біля РФ, формування та зміцнення екологічного правопорядку засновані на дії Федерального закону 1992 р. " Про охорону довкілля " у комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу.

Закон містить зведення правил охорони навколишнього середовища у нових умовах господарського розвитку та регулює природоохоронні відносини у сфері всього природного середовища, не виділяючи його окремі об'єкти, охороні яких присвячено спеціальне законодавство. Завданнями цього законодавства є: охорона природного середовища, попередження шкідливого впливу господарської чи іншої діяльності, оздоровлення навколишнього природного середовища, покращення його якості.

До нормативів належать ГДК (хімічне, фізичне, біологічне походження). Екологічні вимоги пред'являються всім суб'єктам господарювання незалежно від форм власності та підпорядкованості.

2. Охорона праці - це система забезпечення безпеки життя та здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Основні напрями державної політики у галузі охорони праці:

1) визнання та забезпечення пріоритету життя та здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємств;

2) встановлення єдиних нормативних вимог щодо охорони праці для підприємств усіх форм власності незалежно від сфери господарської діяльності та відомчої підпорядкованості;

3) захист інтересів працівників, які постраждали внаслідок нещасних випадків на виробництві та інші.

3. Надзвичайні ситуації. З 1998 діє Федеральний закон "Про цивільну оборону". Закон визначає завдання, правові основи їх здійснення та повноваження органів державної влади РФ, суб'єктів РФ та органів місцевого самоврядування та організацій у галузі цивільної оборони. Основні завдання ГО:

1) навчання населення способам захисту від небезпек, що виникають під час воєнних дій чи внаслідок цих дій;

2) оповіщення населення про небезпеки, що виникають під час воєнних дій або внаслідок цих дій;

3) евакуація населення, матеріальних та культурних цінностей у безпечні райони;

4) надання населенню притулків та засобів індивідуального захисту;

5) проведення аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення небезпек для населення тощо.

Рекомендуємо цікаві статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки:

▪ Конституційне право Російської Федерації. Конспект лекцій

▪ Теорія держави і права. Шпаргалка

▪ Історія медицини. Конспект лекцій

Дивіться інші статті розділу Конспекти лекцій, шпаргалки.

Читайте та пишіть корисні коментарі до цієї статті.

<< Назад

Останні новини науки та техніки, новинки електроніки:

Новий спосіб управління та маніпулювання оптичними сигналами 05.05.2024

Сучасний світ науки та технологій стрімко розвивається, і з кожним днем з'являються нові методи та технології, які відкривають перед нами нові перспективи у різних галузях. Однією з таких інновацій є розробка німецькими вченими нового способу керування оптичними сигналами, що може призвести до значного прогресу фотоніки. Нещодавні дослідження дозволили німецьким ученим створити регульовану хвильову пластину всередині хвилеводу із плавленого кремнезему. Цей метод, заснований на використанні рідкокристалічного шару, дозволяє ефективно змінювати поляризацію світла через хвилевід. Цей технологічний прорив відкриває нові перспективи розробки компактних і ефективних фотонних пристроїв, здатних обробляти великі обсяги даних. Електрооптичний контроль поляризації, що надається новим методом, може стати основою створення нового класу інтегрованих фотонних пристроїв. Це відкриває широкі можливості для застосування. ...>>

Приміальна клавіатура Seneca 05.05.2024

Клавіатури – невід'ємна частина нашої повсякденної роботи за комп'ютером. Однак однією з головних проблем, з якою стикаються користувачі, є шум, особливо у випадку преміальних моделей. Але з появою нової клавіатури Seneca від Norbauer & Co може змінитися. Seneca – це не просто клавіатура, це результат п'ятирічної роботи розробників над створенням ідеального пристрою. Кожен аспект цієї клавіатури, починаючи від акустичних властивостей до механічних характеристик, був ретельно продуманий і збалансований. Однією з ключових особливостей Seneca є безшумні стабілізатори, які вирішують проблему шуму, характерну для багатьох клавіатур. Крім того, клавіатура підтримує різні варіанти ширини клавіш, що робить її зручною для будь-якого користувача. І хоча Seneca поки не доступна для покупки, її реліз запланований на кінець літа. Seneca від Norbauer & Co є втіленням нових стандартів у клавіатурному дизайні. Її ...>>

Запрацювала найвища у світі астрономічна обсерваторія 04.05.2024

Дослідження космосу та її таємниць - це завдання, яка привертає увагу астрономів з усього світу. У свіжому повітрі високих гір, далеко від міських світлових забруднень, зірки та планети розкривають свої секрети з більшою ясністю. Відкривається нова сторінка в історії астрономії із відкриттям найвищої у світі астрономічної обсерваторії – Атакамської обсерваторії Токійського університету. Атакамська обсерваторія, розташована на висоті 5640 метрів над рівнем моря, відкриває нові можливості для астрономів у вивченні космосу. Це місце стало найвищим для розміщення наземного телескопа, надаючи дослідникам унікальний інструмент вивчення інфрачервоних хвиль у Всесвіті. Хоча висотне розташування забезпечує більш чисте небо та менший вплив атмосфери на спостереження, будівництво обсерваторії на високій горі є величезними труднощами та викликами. Однак, незважаючи на складнощі, нова обсерваторія відкриває перед астрономами широкі перспективи для дослідження. ...>>

Випадкова новина з Архіву

Вирощування рослин у місячному ґрунті 16.02.2024

Розширення присутності людини у космосі потребує як нових технологій, а й розробки методів вирощування їжі поза нашої планети. Рослини відіграють важливу роль у забезпеченні астронавтів киснем та їжею під час довгих космічних місій, знижуючи їхню залежність від запасів продовольства.

Дослідження відкривають нові перспективи для вирощування рослин на місячній поверхні, що може мати важливе значення для майбутніх космічних місій та колонізації інших планет.

Попередні роботи вчених показали, що крес-салат може бути вирощений у місячному ґрунті, хоча з деякими труднощами. Додавання певних штамів бактерій збільшує врожайність рослин, вирощених на місячному реголіті.

У недавньому дослідженні міжнародної групи фахівців вдалося успішно виростити нут у ґрунті, що імітує місячну поверхню. Із застосуванням арбускулярних мікоризних грибів та добрив, рослини вижили протягом двох тижнів. Хоча місячні ґрунти мають свої обмеження, такі як недостатній вміст вологи та відсутність необхідної мікробіоми, вчені розробили методи покращення ґрунту з використанням арбускулярних мікоризних грибів та вермикомпостів.

Висновки експерименту показують, що рослини можуть успішно зростати в місячному ґрунті, проте їх розвиток може бути обмежений дефіцитом хлорофілу. Використання арбускулярних мікоризних грибів та добрив може покращити місячний реголіт для вирощування рослин.

Інші цікаві новини:

▪ Наночастки зупинять старість

▪ Робот-аптекар

▪ Samsung активізує роботу на ринку цифрових фотокамер

▪ Графеновий фільтр для води

▪ Пряма літографія оптичних систем на основі перовскіту

Стрічка новин науки та техніки, новинок електроніки

Цікаві матеріали Безкоштовної технічної бібліотеки:

▪ розділ сайту Вузли радіоаматорської техніки. Добірка статей

▪ стаття Рубило. Історія винаходу та виробництва

▪ статья Яка тварина має річні кільця, як у дерев? Детальна відповідь

▪ стаття Ісландський мох. Легенди, вирощування, способи застосування

▪ стаття Принцип роботи сонячних елементів. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

▪ стаття Широкосмугова спіральна антена. Енциклопедія радіоелектроніки та електротехніки

Залишіть свій коментар до цієї статті:

All languages of this page

Головна сторінка | Бібліотека | Статті | Карта сайту | Відгуки про сайт